"20" листопада 2012 р. Справа № 5021/690/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Демидової А.М., Коваленко С.С. Воліка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємства "Номінал-Агро"
на рішення від 26.06.2012
господарського суду Сумської області
та на постанову від 09.08.2012
Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 5021/690/12
господарського суду Сумської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе"
доПриватного підприємства "Номінал-Агро"
простягнення 12174,30 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачане з'явились;
відповідачане з'явились;
Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.11.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя -Демидова А.М., судді -Коваленко С.С., Волік І.М.
У травні 2012 року позивач -Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе" (надалі - ПАТ "Сумське машинобудівне НВО імені М.В.Фрунзе") звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Номінал-Агро" (надалі - ПП "Номінал-Агро") про стягнення 12174,30 грн. заборгованості за Договором № ПР174-6/315 від 01.11.2006 про надання послуг з централізованого опалення, у тому числі: 9245,66 грн. основного боргу, 2881,28 грн. пені, 47,36 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.06.2012 у справі № 5021/690/12 (суддя Соп'яненко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 (колегія суддів: Істоміна О.А. -головуючий, судді -Білецька А.М., Гончар Т.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з ПП "Номінал-Агро" на користь ПАТ "Сумське машинобудівне НВО імені М.В. Фрунзе" 9245,66 грн. основного боргу, 2881,28 грн. пені, 47,36 грн. 3% річних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач -ПП "Номінал-Агро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального, зокрема, ст. ст. 598, 631, 653, 905 Цивільного кодексу України, частину 1 ст. 188 Господарського кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.
У відзиві позивач -ПАТ "Сумське машинобудівне НВО імені М.В. Фрунзе" заперечив проти доводів касаційної скарги та просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.
Сторони у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явилися про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 01.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В. Фрунзе" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе") (Виконавець) та ПП "Номінал-Агро" (Споживач) укладений Договір № ПР174-6/315 про надання послуг з централізованого опалення, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором (п. 1); зазначений Договір сторонами укладений на 1 (один) рік і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами з 01.11.2006; Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено іншій Стороні про розірвання або необхідність перегляду Договору (п. 33).
На виконання умов цього Договору, позивач у період з січня 2012 року по квітень 2012 року надав відповідачеві послуги з централізованого опалення на загальну суму 13348,95 грн., про що були складені акти приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 31.03.2012, від 30.04.2012.
Акти приймання-передачі теплової енергії відповідач відмовився підписувати без надання письмового обґрунтування такої відмови, про що також Виконавцем (позивачем) складені Акти про відмову від підпису зазначених актів від 07.02.2012, від 07.03.2012, від 09.04.2012, від 07.05.2012.
Відповідно до пункту 8 Додатку № 2 до Договору № ПР174-6/315, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно з 4 по 6 число місяця, наступного за розрахунковим, сторони складають та підписують визначений пунктом 11 Договору Акт прийому-передачі послуг. Споживач на протязі 2-х днів з дня отримання від Виконавця Акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити Виконавцю підписаний зі свого боку Акт або вмотивовану відмову від його підписання. При цьому якщо Споживач (відповідач) на протязі строку, вказаного в пункті 8 даного Договору не підпише зі свого боку вказаний Акт та не надасть вмотивовану відповідь щодо причин його не підписання, вважається, що Акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги (теплова енергія) вважаються наданими в повному обсязі, вказаному в акті.
Позивач звертаючись з позовом посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо розрахунків за поставлену енергію по Договору про надання послуг з опалення № ПР174-6/315 від 01.11.2006 виконав частково сплативши 12.03.2012 та 19.03.2012 заборгованість за січень 2012 року у сумі 4103,29 грн., а тому просить стягнути з відповідача несплачену суму основної заборгованості у розмірі 9245,66 грн., а також договірну пеню на підставі п. 15 Договору № ПР174-6/315 у розмірі 2881,28 грн. та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 47,36 грн.
У пункті 10 Договору сторони погодили, що Споживач до 10-го числа розрахункового місяця сплачує виконавцю вартість послуг, визначену відповідно до Додатку № 1 до Договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового місяця).
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх, дійшов висновку про те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з опалення № ПР174-6/315 від 01.11.2006, який є продовженим на 2012 рік, у зв'язку з тим, що за місяць до його закінчення ні однією зі Сторін не було письмово заявлено іншій Стороні про його розірвання, відповідач теплову енергію отримав, проте розрахувався за поставлену енергію тільки частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 9245,66 грн., яку судом задоволено до стягнення у повному обсязі.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому ст. 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, які, згідно норм ст. 547 Цивільного кодексу України, мають бути закріплені у правочині, укладеному в письмовій формі.
У пункті 15 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне внесення плати Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши факт прострочення відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо обґрунтованості нарахування пені у розмірі 2881,28 грн. та 3 % річних у сумі 47,36 грн., які задоволено до стягнення у повному обсязі.
При цьому судами правомірно відхилено посилання відповідача на те, що Договір № ПР174-6/315 від 01.11.2006 між сторонами розірвано та зобов'язання за ним припинені, на підставі листа № 18 від 31.10.2011, який відповідач направив на адресу позивача з пропозицією вирішити питання про перегляд тарифів або припинення договору поставки тепла, оскільки у пункті 33 Договору сторонами визначено, що Договір укладається на один рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однієї із сторін не буде письмово заявлено іншій стороні про розірвання або необхідність перегляду договору. А отже, відповідач направив позивачу зазначений лист не за місяць до закінчення строку дії договору, а тоді, коли договір було продовжено на 1 рік.
Такі висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Номінал-Агро" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 та рішення господарського суду Сумської області від 26.06.2012 у справі № 5021/690/12 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : С.С. Коваленко
І.М. Волік