ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/11771-2012 12.11.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ілан Агро"
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"
Треті особиСінельник Валерій Дем'янович
МПП «Елегія»
Провизнання додатків та додаткових договорів до кредитного договору №05/К-06 від 16.06.2006р. недійсними.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Мороз С.О.
від відповідача Дешко В.О.
від третіх осіб не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан Агро"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"про визнання додатків та додаткових договорів до кредитного договору №05/К-06 від 16.06.2006р. недійсними.
Ухвалою від 29.08.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі №5011-2/11771-2012.
В судовому засіданні 06.11.2012р. судом розглядалося клопотання позивача про залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сінельника Володимира Валерійовича (м. Кіровоград, вул. Володарського, 42, кв. 2) та МПП "Елегія" (27630, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Обознівка, вул. Колгоспна, 43).
Клопотання мотивоване тим, що як вбачається з Кредитного договору № 05/К-06 (п. 3.1) та додаткового договору № 05/9 до кредитного договору № 05/К-06, фінансовими поручителями перед відповідачем за належне виконання ФГ "Сінельник В.Д. "зобов'язань за кредитним договором виступають Сінельник Володимир Валерійович та МПП "Елегія".
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання позивача та залучив до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сінельника Володимира Валерійовича (м. Кіровоград, вул. Володарського, 42, кв. 2) та МПП "Елегія" (27630, Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Обознівка, вул. Колгоспна, 43).
Щодо клопотань відповідача про призначення проведення експертизи з'ясування думки учасників судового процесу, дійшов наступних висновків.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз"). Суд призначає судову експертизу, відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань.
Проте, до вищенаведених клопотань про призначення експертиз, не додано доказів на підтвердження обставин, що викладені у них, та не обґрунтовано необхідність призначення заявлених експертиз з огляду на предмет спору по даній справі.
Зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими суду доказами, суд, за відсутності належних та допустимих доказів, позбавлений можливості здійснити їх оцінку та, відповідно, прийняти рішення стосовно того, чи в результаті проведення експертиз, про які заявив позивач будуть встановлені дані, що входять до предмета доказування по даній справі.
Враховуючи вищенаведене, судом залишаються без задоволення клопотання відповідача про призначення проведення експертизи .
У поданому представником відповідача відзиві, останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та зазначив про правомірність підписання оспорюваних додаткових договорів та додатків до кредитного договору № 05/К-06 від 16.06.06р. Сінельником В.В.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
Між Фермерським господарством «Сінельник Валерій Дем'янович»(позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(банк/відповідач) було укладено кредитний договір № 05/К-06 від 16.06.2006, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти у сумі 845 100, 00 грн. зі строком користування 48 місяців до 15.06.2010 включно та процентною ставкою - 19% річних (а.с. 23-28 том 1).
У період з 26.06.2006 по 19.01.2009 між сторонами було підписано низку додаткових договорів до кредитного договору, якими змінювалися умови кредитування та графік погашення кредиту.
3 п. 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро», дата реєстрації 12.10.2010, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро»створено відповідно до зборів засновників від 30.07.2010 (протокол № 1) та чинного законодавства України внаслідок реорганізації шляхом перетворення Фермерського господарства «Сінельник В.Д.»та у відповідності до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України є правонаступником усього його майна, майнових прав та всіх зобов'язань стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, що оспорюються сторонами (а.с. 22 том 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також те, що спірні додаткові договори підписані невідомою особою, не уповноваженою від імені господарства та в подальшому TOB «Ілан Агро»не схвалені, у зв'язку з чим просить визнати їх недійсними.
Крім того, позивач стверджує, що згідно даних бухгалтерського обліку відсутні дані про отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»кредитних коштів.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочину недійсним.
Визнання правочину недійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Іншими словами, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Цивільним кодексом.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
В силу ч. З ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили^крім^ випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до п. 3.4. статуту фермерського господарства «Сінельник Валерій Дем'янович»інтереси господарства перед підприємствами, установами і організаціями окремими громадянами представляє голова господарства.
З матеріалів справи вбачається, що під час укладення сдірц0го договору 16.06;2006 Сінельником Валерієм Дем'яновичем було підписане попередження про кримінальну відповідальність за ст. 222 Кримінального кодексу України (а.с. 77 том 2).
Крім того, в матеріалах справи наявне рішення № 5 від 25.05,2006 яким засновник ФГ «Сінельник Валерій Дем'янович»надав право Сінельнику Володимиру Валерійовичу звернутися з клопотанням до Кіровоградської філії TOB «Укрпромбанку»про отримання кредиту на придбання автопотягів КАМАЗ-45143-011-015 і причепів НЕФАЗ-8560-012 в кількості 3 шт. в сумі 845 Ю0, 00 грн (а.с. 114 том 2).
26.05.2006 Сінельник Володимир Валерійович звернувся до банку з відповідною заявою, на підставі якої банк перерахував TOB «Авек-Дніпро», з яким Фермерське господарство уклало договір № 1441/05_06 купівлі-продажу з залученням клієнтом банківського кредиту від 19.05.2006 (а.с. 113 том 2), грошові кошти у сумі 845 100, 00 грн в рахунок оплати товару за вказаним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 16.06.2006р.
Даний товар, а саме автопотяг КАМАЗ-45143-011-015 і причеп НЕФАЗ-8560-012 в кількості 3 шт був отриманий позичальником - Фермерським господарством, що підтверджується видатковою накладною № РН-0002107 від 14.06.2006 та актами прийому-передачі від 14.06.2006р.
Також матеріали справи містять докази перерахування банком грошових коштів в рахунок оплати інших товарів, а саме бензину А-76, селітри аміачної, дизельного палива тощо, контрагентам позичальника (а.с. 79-93 том 2).
На час розгляду даної справи доказів повернення отриманих Позичальником кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами ні позивачем ні позичальником - третьою особою-1 не надано.
Рішенням № 17 від 26.07.2007 право підпису на всіх необхідних документах, договорах застави та додаткових угодах до кредитних договорів та договорів застави було надано виконуючому обов'язки голови ФГ «Сінельник Валерій Дем'янович» Сінельнику Володимиру Валерійовичу.
Рішенням № 7 від 11.11.2008 засновником фермерського господарства «Сінельник Валерій Дем'янович»- Сінельником Валерієм Дем'яновичем було прийнято рішення звернутися до керівництва TOB «Укрпромбанку»3 проханням перенести внутрішній графік погашення кредиту за кредитним договором № 05/К-06 від 16.06.2006. Всі необхідні документи доручено підписувати голові фермерського господарства Сінельнику Володимиру Валерійовичу.
Аналогічні рішення були прийняті засновником 03.12.2008 та 22.12.2008, що підтверджує правомірність підписання додаткових договорів до
спірного кредитного договору № 05/К від 16.06.2006 Сінельником Володимиром Валерійовичем.
Позивач стверджує, що договір підписаний невідомою особою. Однак, спірний договір містить відбиток печатки ФГ «Сінельник Валерій Дем'янович», який відповідає зразку відбитку печатки наведеному у картці із зразками підписів і відбитка печатки від 16.06.2006.
Наказом міністерства внутрішніх справ від 11.01.1999 № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господ об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток ї штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.
Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.
Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.
Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.
Позивачем не надано жодних доказів неправомірного використання печатки господарством.
Крім того, Постановою Київського апеляційного господарського суду № 1/216 від 27.06.2012р. підтверджуються вищенаведені обставини.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких будуть участь ті самі сторони.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16.11.12р.
Суддя І.О.Домнічева