07 червня 2006 р.
№ 11/174-05-5334
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року та рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2005 року у справі № 11/174-05-5334 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач», м. Київ, до Одеської залізниці, м.Одеса, про стягнення 40 535 грн. 96 коп.,
за участю представників:
Одеської залізниці -Белоусов С.В. (дов. від 15.09.2005 р.);
У травні 2005 року позивач - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач» пред'явив у господарському суді позов до відповідача - Одеської залізниці про стягнення 40 535 грн. 96 коп.
Вказував, що на підставі укладеного з відповідачем договору поставки № ЦХП-50102 від 31 січня 2002 року він, на умовах FСА (франко-перевізник) ІНКОТЕРМС-2000, через виробника ВАТ “МК “Азовсталь» по залізничних накладних, транзитом без розвантаження, поставив на адресу відповідача продукцію матеріально-технічного призначення.
Відповідно до п. 7.1 договору він виставив відповідачеві офіційні сповіщення (авізо) на суму 1 052 990 грн. 39 коп., які були частково акцептовані відповідачем.
Посилаючись на безпідставну відмову відповідача акцептувати сповіщення на суму 40 535 грн. 96 коп., позивач просив зобов'язати відповідача акцептувати сповіщення № 1976, 1972, 2004, 2041, 2352 на загальну суму 40 535 грн. 96 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2005 року (суддя Власова С.Г.) в позові відмовлено
Рішення мотивоване ненаданням позивачем доказів на підтвердження своїх доводів про постачання товару на суму 40 535 грн. 96 коп. та відсутністю передбачених законом підстав до виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати вартості не поставленої продукції.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року (колегія суддів у складі: Журавльова О.О.- головуючий, Тофана В.М., Савицького Я.Ф.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність та порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постанову та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договору поставки № ЦХП-50102 від 31 січня 2002 року, відповідно до умов якого постачальник - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач» зобов'язався здійснювати постачання покупцеві - Одеській залізниці продукцію виробничо-технічного призначення залізничним транспортом, а Одеська залізниця зобов'язана була прийняти продукцію по кількості та якості відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення № П-6 та № П-7 і вчасно акцептувати сповіщення і пред'явлений рахунок постачальника.
(а.с.12-14)
При цьому договором передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA, станція відправника, що означає -поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місті.
Вказаний договір покладено в основу пред'явленого позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписом ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця передати товар покупцеві, обов'язок продавця передати товар вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Спір між сторонами виник з приводу недостачі вантажу, що надійшов на адресу позивача за залізничними накладними № 42047044, 42046929, 42046896, 42046895, 42046894, 42045639, 42045961, 42045960, 41084172, 42046395.
Статтею А.4 Правил Інкотермс-2000 встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар перевізнику, або іншій особі, призначеній покупцем, у названому місті у день чи у межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Згідно п. А 5 розділу FСА Правил Інкотермс 2000 продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності зі ст. А.4. Правилами ст. А.9 передбачено зобов'язання продавця нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару, необхідними для здійснення товару у відповідності зі ст. А.4.
Як вбачається з матеріалів справи, продукція навантажена ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь» та його засобами за відсутності представника постачальника і передана без переважування для перевезення на станції Сартана Донецької залізниці.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача господарський суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що поставка продукції була здійснена з моменту передачі продукції перевізнику на станції Сартана Донецької залізниці, оскільки позивач, в порушення умов п.12.2 договору поставки щодо заборони передачі обов'язку поставки продукції, передав виконання свого обов'язку по постачанню продукції покупцеві іншій особі -ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь», що унеможливило прийняття покупцем продукції за правилами Інструкції № П-6, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати акцептування відповідачем виставлених рахунків за непоставлений товар.
Дані висновки суду відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та наведеним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що продукція прибула на станцію призначення Знам»янка Одеської залізниці без слідів втрати та розкрадання, у непошкодженому відкритому рухомому складі, що є підставою до звільнення перевізника від відповідальності за нестачу вантажу відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниць України, що підтверджено комерційними актами, складеними у відповідності з вимогами Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р. та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855.
При переважуванні продукції на 150 тонних станційних вагах на ст. Знам»янка встановлена невідповідність зазначеної у супровідних документах кількості вантажу до фактичної кількості, встановленої при переважуванні.
Згідно розділу 4 Договору № ЦХП-50102 постачання продукції виконується в обсягах, зазначених у специфікаціях.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів про належне виконання ним умов договору поставки та передачу покупцеві продукції в обсягах, зазначених у специфікаціях, тому висновки місцевого суду про відсутність підстав до покладення на відповідача зобов'язання акцептувати сповіщення по пред'явлених рахунках на суму вартості непоставленого товару, слід вважати правильними та відповідними до вимог ст. 525, 526 ЦК України, якими встановлені загальні умови виконання зобов'язань.
З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної інстанції розглядаючи справу в апеляційному провадженні та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
Твердження касаційної скарги про наявність підстав до застосування положень ст. 334 ЦК України, що визначають момент набуття покупцем права власності на товар, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності висновків суду про те, що позивачем не доведено факт постачання товару в кількості, зазначеній у супровідних документах. Відсутність у рішеннях посилань на ст. 664 ЦК України не призвела до неправильного вирішення спору і тому ці обставини не можуть слугувати підставами до скасування або зміни правильного по суті рішення та постанови судів попередніх інстанцій.
Посилання на неправильне застосування Правил FСА Інкотермс 2000, Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 р., Статуту залізниць України, Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю № П-6 ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року у справі № 11/174-05-5334 Господарського суду Одеської області залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська