20 червня 2006 р.
№ 12/186-19/154-10/214
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Кота О.В. розглянув касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ “ЄС Нафта» на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі № 12/186-19/154-10/214 за позовом ТОВ “ЄС Нафта» до ЗАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта» (далі -ЗАТ “Укртатнафта») про спонукання виконати зобов'язання з відвантаження нафтопродуктів на суму 3 400 000 грн. за участю представників позивача -Кондри Є.Ю., відповідача -Бабіченка М.В., Коноплі А.М.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. відмовлено ТОВ “ЄС Нафта» у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2005 р.
У касаційній скарзі розпорядник майна ТОВ “ЄС Нафта» просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм процесуального права, поновити йому строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2005 р. та передати справу для розгляду до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Укртатнафта» просить ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року у справі залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ “ЄС Нафта» без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Вирішуючи питання про відмову у відновленні встановленого ст. 93 ГПК України процесуального строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску зазначеного строку не є поважними.
Однак, зазначений висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на змісті ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та не відповідає матеріалам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинило пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Необхідною умовою здійснення стороною права апеляційного оскарження рішення господарського суду, передбаченого ст. ст. 22, 91 ГПК України, є її обізнаність зі змістом рішення господарського суду, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 94 ГПК України. Тому, застосовуючи приписи ст. 53 ГПК України щодо відновлення та продовження процесуальних строків, до поважних причин пропуску встановленого законом процесуального строку слід відносити, зокрема, отримання заявником судового рішення після закінчення процесуального строку на його оскарження.
Відмовляючи у відновленні встановлено ст. 93 ГПК України строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, залишив без відповідного аналізу та обґрунтованого юридичного висновку доводи позивача про те, що він не був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, рішення господарського суду Полтавської області від 15.12.2005 р. отримав лише 27.02.2006 р. у зв'язку із запитом ТОВ “ЄС Нафта» № 9 від 31.01.2006 р., тому звернувся до суду з апеляційною скаргою тільки 03.03.2006 р. При цьому апеляційний господарський суд не дав належної оцінки посиланням скаржника на те, що листом № 276 від 04.11.2005 р. він просив господарський суд Полтавської області направляти всі повідомлення та процесуальні документи ТОВ “ЄС Нафта» за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна,14/7, оф.39. Зробивши висновок про відсутність в матеріалах справи названого листа, суд залишив без будь-якого аналізу додану до апеляційної скарги копію повідомлення про вручення господарському суду Полтавської області рекомендованого листа № 276 від 04.11.2005 р. з відповідною інформацією.
Окрім того, суд не звернув увагу на те, що справу про банкрутство ТОВ “ЄС-Нафта» порушено за заявою ДПІ у Печерському районі м.Києва на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку з відсутністю керівних органів боржника за їх місцезнаходженням
Ухвалою господарського суду м.Києва від 13 вересня 2005 року у справі про визнання банкрутом призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кондру Є.Ю.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлені права і обов'язки розпорядника майна боржника.
Відповідно до вказаної норми арбітражний керуючий має всі повноваження керівника підприємства, а тому судам при розгляді спору необхідно було врахувати підстави порушення справи про банкрутство та повноваження розпорядника майна.
За таких обставин, ухвалу апеляційного господарського суду не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі для розгляду суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ “ЄС Нафта» задовольнити.
2. Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі № 12/186-19/154-10/214 скасувати.
3. Справу № 12/186-19/154-10/214 передати для розгляду Київському міжобласному апеляційному господарському суду.
Головуючий, судді О. Шульга
Т. Козир
О. Кот