12 листопада 2012 р.Справа № 1624/2а-1728/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області на постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 26.09.2011р. по справі № 1624/2а-1728/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області, в якому просив визнати дії відповідача неправорміними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за шість місяців.
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 26.09.2011р. по справі № 2-а-1728/11 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу і виплату додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 ікону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.02.2011 року по 22.07.2011 р. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмвоити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційна скарга розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Задовольняючи позовні вимоги щодо проведення перерахунку та виплати додатковї пенсії за шкоду заподіянну здоров'ю, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та з Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, яким положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до 2 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру додаткової пенсії позивачу згідно положень ст. 51 цього ж Закону. Згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів дійшла висновку, що визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що для визначення позивачу додатковї пенсії застосовується ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року, № 1, від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року №654.
З положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вбачається, що текст статті 51 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами..
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8. 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22. 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, положення п. 28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"втратило чинність 22 травня 2008 року.
Таким чином, відповідач з 23.02.2011 року по 22.07.2011 повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 51 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому колегія суддів, відхиляє інші доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач не мав підстав застосовувати постанови Кабінету Міністрів України та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які мають вищу юридичну силу ніж зазначені постанови.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед яких їм надано право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, колегія суддів, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 26.09.2011р. по справі № 1624/2а-1728/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.