04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" жовтня 2012 р. Справа№ 5011-42/7697-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
при секретарі Глитень В.А.
За участю представників:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р.
у справі № 5011-42/7697-2012 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"
до Концерну "Військторгсервіс" Міністерства оборони України
про стягнення 19 728,86 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р. у справі № 5011-42/7697-2012 позов задоволено повністю.
Підлягає стягненню з Концерну "Військторгсервіс" Міністерства оборони України на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 16 032,70 грн. - боргу за спожиту електричну енергію, 1859,51 грн. - інфляційних втрат, 592,83 грн. - 3% річних, 1243,82 грн. - пені, 1609,50 грн. - витрат по оплаті судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вважає рішення необґрунтованим, незаконним, та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове та стягнути з позивача понесені судові витрати.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було встановлено факту належного виконання договірних зобов'язань позивача перед відповідачем, не було досліджено на підтвердження позовних вимог належності доказів, наданих позивачем, та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримує рішення в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені всі обставини справи, проаналізовані усі письмові докази, подані позивачем, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права та зроблено обґрунтовані висновки щодо задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.64 ГПК України ухвала суду надсилалась сторонам, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.
Однак, відповідач відзив на позов ПАТ «Львівобленерго» не подав, представника в судове засідання суду першої інстанції не забезпечив, клопотання (заяви) про відкладення розгляду справи з поважних причин суду не надіслав.
Відтак, позивач вважає, що справа розглянута судом першої інстанції правомірно за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвалою від 03.09.2012р. було призначено справу до розгляду на 10.10.2012р.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. введено до складу судової колегії замість судді Сухового В.Г. суддю Рябуху В.І.
В судове засідання 10.10.2012р. з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено належним чином.
Ухвалою від 10.10.2012р. розгляд справи відкладено на 31.10.2012р.
В судове засідання 31.10.2012р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, рішення підтримує в повному обсязі.
В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" до Концерну "Військторгсервіс" Міністерства оборони України про стягнення 19 728,86 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 18.11.2011р. сторони підписали Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії № 40571 від 27.09.2007р.(ділі - Договір № 40571 від 27.09.2007р.), згідно якої відповідач визнає заборгованість за спожиту енергію станом на 01.10.2011р. перед позивачем у розмірі 32 064,70 грн., 2491,82 грн. - пені, 3719,51 грн. - інфляційних втрат, 1192,83 грн. - 3% річних, а також судові витрати 631,70 грн. Вказані суми відповідач визнає та гарантує сплатити щомісячними платежами в строки, передбачені Додатковою угодою згідно узгодженого сторонами графіку з термінами оплати з 15.12.2011р. по 15.05.2012р.
Однак, відповідач належним чином не виконав умови Додаткової угоди від 18.11.2011р. до Договору № 40571 від 27.09.2007р. та погасив заборгованість частково.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача 16 032,70 грн. - залишок боргу за спожиту електричну енергію, 1859,51 грн. - інфляційних втрат, 592,83 грн. - 3% річних, 1243,82 грн. - пені, а всього - 19 728,86 грн. та 1609,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Представник відповідача в судове засідання суду першої інстанції не з'явився заперечень на позовну заяву не подав, тобто, не скористався своїм процесуальним правом відповідно до норм ст.59 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.41), відповідач був повідомлений судом першої інстанції належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення «18.06.2012р.» уповноваженому представнику відповідача «Чмир».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:
27.09.2007р. між позивачем, як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго", та відповідачем було укладено Договір №40571 про постачання електричної енергії, згідно якого позивач здійснює постачання відповідачу електричної енергії, а споживач оплачує вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі.
18.11.2011р. сторони підписали Додаткову угоду до Договору №40571 від 27.09.2007р., згідно якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем станом на 01.10.2011р. у розмірі 32 064,70 грн., 2491,82 грн. - пені, 3719,51 грн. - інфляційних втрат, 1192,83 грн. - 3% річних.
Відповідно до п.3 Додаткової угоди погашення заборгованості повинно здійснюватись згідно встановленого графіку щомісячними платежами, починаючи з 15.12.2011р. по 15.05.2012р.
Порушуючи п.2, п.3 Додаткової угоди до Договору, відповідач за період з 15.12.2011р. по 15.05.2012р. погасив заборгованість за електричну енергію не в повному обсязі, залишок якої на день перед'явлення позову становить 16 032,70 грн., 1859,51 грн. - інфляційних втрат, 592,83 грн. - 3% річних, 1243,82 грн. - пеня, а всього - 19 728,86 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи Договором №40571 від 27.09.2007р., Додатковою угодою до Договору від 18.11.2011р., поданими позивачем розрахунками, проведеними згідно чинного законодавства та умов Договору, листом відповідача №1776/5 від 28.11.2011р. про розстрочку виплати боргу на шість місяців, виписками (витяг) з банківського рахунку позивача, згідно яких заборгованість відповідача станом на 15.05.2012р. становить 16 032,70 грн., доказів погашення якої у добровільному порядку відповідач суду не надав, розмір заборгованості не спростував належними доказами.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати спожитої електричної енергії у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає - 16 032,70 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що споживач не здійснив належним чином оплату за спожиту електричну енергію відповідно до умов Додаткової угоди до Договору №40571 від 27.09.2007р. за встановленим графіком, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги в частині стягнення основного боргу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача залишок боргу - 16 032,70 грн.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену Договором у відповідності до поданого позивачем розрахунку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, перевірений судом апеляційної інстанції, є обґрунтованим та вірним.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені від суми основної заборгованості за Договором у розмірі 1243,82 грн. за період з 15.03.2012р. до 15.05.2012р.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 1859,51 грн. - інфляційних втрат та 592,83 грн. - 3% річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті за спожиту електричну енергію.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних від суми основної заборгованості, виконані позивачем, є обґрунтованими та вірними за спірний період з 15.03.2012р. по 15.05.2012р.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором. у розмірі 1859,51грн. та 592,83 грн. відповідно.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має формальний характер, доводи скаржника по суті скарги є безпідставні і необґрунтовані, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
За таких обставин, враховуючи, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р. у справі № 5011-42/7697-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" Міністерства оборони України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р. у справі № 5011-42/7697-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-42/7697-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Ропій Л.М.
Рябуха В.І.