донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.11.2012 р. справа №19/5014/1539/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : суддівЗубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М.
За участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Вербицький С.Ф. згідно довідки з ЄДРПОУ АА №433502 від 27.09.2011р., Скіртач О.М. за довіреністю №796 від 05.09.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», с. Запорізьке, Старобільський район, Луганська область
на рішення господарського суду Луганської області
від05.09.2012р. (повний текст підписано 10.09.2012р.)
у справі№19/5014/1539/2012 (суддя Косенко Т.В.)
за позовомДержавного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», с. Запорізьке, Старобільський район, Луганська область
до Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство», м. Луганськ
прозобов'язання прийняти роботи в обсязі 574,7куб.м за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р. та стягнення суми 77021,86грн. в рахунок оплати зазначених робіт
Державне підприємство «Старобільське лісомисливське господарство», с. Запорізьке, Старобільський район, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство», м. Луганськ, про зобов'язання прийняти роботи в обсязі 574,7куб.м за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р. та стягнення суми 77021,86грн. в рахунок оплати зазначених робіт.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.09.2012р. (повний текст підписано 10.09.2012р.) у справі №19/5014/1539/2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що заявлена вимога про зобов'язання прийняти виконані роботи за договором не може бути предметом позову, оскільки такі дії є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача на підставі якої суд приймає рішення. Через те, що позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає діючому законодавству, судом першої інстанції позовні вимоги визнані такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. В апеляційній скарзі заявник зазначив, що у відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Стаття 853 ЦК України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду. На думку позивача, матеріалами справи, серед яких: документи, що підтверджують виконання субпідрядником ТОВ «КФ Сервіс Комплект»в повному обсязі робіт, визначених у договорі підряду №98/1 від 10.09.2009р., та наряд по Трьохізбенському лісництву від 31.05.2010р., доведено факт виконання робіт за договором підряду в повному обсязі, у тому числі і в обсязі 575,7куб.м, які безпідставно не були прийняті та не оплачені відповідачем.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2012р. у справі №19/5014/1539/2012 (з урахуванням ухвали від 01.11.2012р.) відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відмітками про отримання 29.10.2012р. та 30.10.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.
Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У даному випадку судовою колегією було враховано, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. повернуто своєчасно подану апеляційну скаргу заявнику в порядку п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, після усунення встановлених недоліків позивач 11.10.2012р. повторно надіслав до господарського суд Луганської області апеляційну скаргу, в якій заявлено про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, вказана апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому незначний пропуск строку внаслідок усунення стороною недоліків при поданні апеляційної скарги, не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що спір про той же предмет і з тих же підстав вже був розглянутий в господарському суді Луганської області та позовна заява була залишена без розгляду у зв'язку з відмовою позивача від позову, тобто на підставі ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Також відповідач пояснив, що всі роботи, які повинен був виконати позивач на останньому етапі, фактично їм не виконані, тому вимоги про підписання акта виконаних робіт є безпідставними та необгрунтованими, а зазначені роботи в подальшому виконувались робітниками Трьохізбенського лісництва, що підтверджено матеріалами справи.
Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. змінено склад колегії судів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.
Представники скаржника у судове засідання 14.11.2012р. не з'явились, про причини неявки суд апеляційної інстанції позивач не повідомив.
Представники відповідача у судовому засіданні 14.11.2012р. заявили клопотання про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви №179 від 07.05.2012р. ДП «Старобільське лісомисливське господарство»до ДП «Луганське лісомисливське господарство»про стягнення суми боргу у розмірі 77021,86грн., що розглядалась суддею господарського суду Луганської області Старковою Г.М. та провадження по якій було припинено ухвалою від 05.06.2012р. Також представники пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін.
Апеляційним судом розглянуто клопотання відповідача та враховуючи приписи ч.1 ст.101, ст.103 ГПК України, п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України»№7 від 17.05.2011р., п.2.6. постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р., задоволено його, оскільки копія позовної заяви №179 від 07.05.2012р. не є додатковим доказом в розумінні ст.101 ГПК України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Виходячи з положень статей 28, 32-34 ГПК України, п.3.9.2. постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р., в матеріалах справи відсутні докази неможливості сторін забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника позивача. Також, скаржник не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.
Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд»Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк»через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника скаржника.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
На підставі лісорубного квитка №53 від 07.09.2009р. як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, 10.09.2009р. між Державним підприємством «Луганське лісомисливське господарство»(замовник) та Державним підприємством «Старобільське лісомисливське господарство»(підрядник) був укладений договір підряду на розробку згарища №98/1/101, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати на свій ризик та своїми силами роботи з очищення згарища - проведенню суцільної санітарної рубки в Трьохізбенському лісництві ДП «Луганське лісомисливське господарство»в кварталі №100 виділ 1, площа 10,5 га, ліквідна маса, яка вирубається - 1978куб.м, передати очищену ділянку лісу та заготовлену деревину замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1. договору).
Роботи з очищення згарища проводиться за ціною 134грн. з ПДВ за 1куб.м, загальна сума договору складає 265052грн. (п.1.2. договору).
Згідно п.1.3. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 15.01.2010р., термін виконання робіт встановлено до 31.05.2010р.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що підрядник відповідно до ст.838 ЦК України має право залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їх роботи. У даному випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -як замовник.
У розділі 2 договору визначено обов'язки сторін. Так, замовник зобов'язаний: не пізніше п'яти днів з дня підписання договору віднести лісосіку під проведення суцільної санітарної рубки, пов'язаної з очищенням згарища та складає і підписує обома сторонами акт передачі лісосіки в рубку (п.2.1.1.); складає технологічну карту розробки лісосіки (п.2.1.2.); по завершенню підрядником роботи перевірити повноту і якість їх виконання відповідно до даного договору і в разі виявлення допущених у процесі роботи відступів від договору або інших недоліків не оплачувати до усунення їх (п.2.1.4.). В свою чергу, підрядник зобов'язаний: приступити до виконання робіт протягом п'яти календарних днів з моменту підписання акту передачі лісосіки в рубку, який складається на кожну лісосіку окремо (п.2.2.1.); проводити роботу у відповідності з вимогами карти технологічного процесу розробки лісосіки, норм, правил та інших нормативних документів з охорони праці (п.2.2.2.); здійснювати охорону заготовленої лісопродукції до моменту передачі її замовнику (п.2.2.4.); здавати всю заготовлену лісопродукцію замовник (п.2.2.5.); в кінці кожного місяця надавати акти виконаних робіт в бухгалтерію замовника (п.2.2.6.); якісно і добросовісно виконувати роботу, передбачену цим договором та дотримуватись способів і прийомів проведення лісозаготівельних робіт, погоджених із замовником (п.2.2.7.).
Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору, надані підрядником послуги з проведення суцільної санітарної рубки оплачуються виходячи з собівартості проведених ним робіт за поданням актів виконаних робіт. Акт приймання виконаних робіт оформляється спеціалістом замовника та підписується лісничим та уповноваженим представником підрядника за довіреністю, затверджується директором лісомисливського господарства, печатками замовника та підрядника; в акті приймання виконаних робіт ставиться відмітка про передачу замовнику лісопродукції, яка заготовлена відповідно до предмету цього договору.
Згідно п.3.3. договору після виконання всього об'єму робіт по цьому договору замовник в присутності підрядника складає акт огляду місця заготівлі деревини, в якому вказує зауваження, пропозиції по усуненню, види та суми стягнень за порушення лісового та природоохоронного законодавства.
В разі виявлення порушень технології розробки лісосіки та термінів розробки лісосіки замовником в будь-який час складається акт зауважень в довільній формі. В разі відмови підрядника від підписання акту зауважень в ньому робиться відповідна відмітка , а акт вважається достатнім доказом при вирішенні спору (п.3.4. договору).
У пункті 3.7. договору визначено, що розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться шляхом безготівкових розрахунків у десятиденний термін з дня підписання акту огляду місця заготівлі деревини, при цьому у разі виявлення порушень лісового та іншого природоохоронного законодавства, пожежної безпеки, замовник вправі тимчасово не перераховувати підряднику суму оплати за надані ним послуги на величину заподіяних останнім збитків та нарахованих штрафів згідно актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та приписів, до надання відповідних документів про їх сплату.
При наявності недоліків в роботі підрядник проводить її доробку за свій рахунок, а при наявності порушень несе відповідальність згідно закону (п.4.4. договору).
08 вересня 2009 року сторонами було проведено передачу лісосіки позивачу, про що складено акт передачі лісосіки в рубку від 08.09.2009р.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України.
Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Зокрема, за змістом ст.853 ЦК України, одним із обов'язків замовника є обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником.
За актами прийому-здачі виконаних робіт №1 від 16.10.2009р., №2 від 23.10.2009р., №5 від 17.11.2009р., №7 від 30.11.2009р., №9 від 30.12.2009р., №11 від 31.12.2009р., №13 від 31.01.2010р., №14 від 28.02.2010р., №15 від 30.03.2010р., №16 від 30.03.2010р., №17 від 12.07.2010р., б/н від 30.07.2010р., підписаних відповідачем, останнім було прийнято роботи, виконані позивачем на 11,44га, загальним об'ємом 1306куб.м та вартістю 175004грн. Як вбачається з матеріалів справи спір відносно робіт, прийнятих за цими актами, між сторонами відсутній.
Як стверджує позивач, 12.03.2012р. на адресу відповідача ним було направлено претензію з вимогою дооформити акт здачі-приймання очищеної ділянки лісосіки виділ 1 в кварталі №100 в Трьохізбенівському лісництві ДП «Луганське лісомисливське господарство»та заготовленої деревини в обсязі 574,79куб.м по договору №98/1 від 10.09.2009р. та оплатити 77021,86грн., з розрахунку 574,79куб.м. х 134грн. = 77021,86грн.
У листі №461 від 18.04.2012р. відповідач відмовив в задоволенні вимог позивача, посилаючись на неналежне виконання останнім зобов'язань за договором, а саме виконання робіт не в повному обсязі.
Оскільки, на думку позивача, ним умови договору були виконані належним чином, але відповідач відмовився прийняти роботи, шляхом відповідного оформлення акту виконаних робіт, та не оплатив вартість виконаних робіт у сумі 77021,86грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.
В підтвердження позовних вимог позивач серед іншого надав акт прийому-здачі виконаних робіт №1 від 31.05.2010р. у сумі 77021,86грн., складений і підписаний ним в односторонньому порядку, але без відмітки про відмову відповідача від підписання цього акту.
Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Виходячи з положень вищевикладених норм чинного законодавства, які конкретизовано умовами договору, позивач зобов'язаний в кінці кожного місяця надавати акти виконаних робіт відповідачу, який, в свою чергу, за результатом перевірки об'єму та якості виконаних робіт зобов'язаний прийняти належно виконані роботи та заготовлену лісопродукцію шляхом підписання уповноваженим представником акту приймання виконаних робіт або надати мотивовану відмову від підписання акту.
Таким чином акти виконаних робіт складаються для визначення вартості та обсягів виконаних підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи. При цьому, слід враховувати, що замовник при прийнятті виконаних робіт перевіряє також відповідність визначених в актах обсягів та вартості фактично виконаних робіт обсягам та вартості робіт, відображених в актах прийомки виконаних робіт.
При цьому, в силу приписів ст.882 ЦК України передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Відповідно до ст.16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також зазначена норма кореспондується з положеннями ст.20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
За приписами п.5 ч.2 ст.16 ЦК України примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу (за договором підряду), передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послуги (за договорами про виконання робіт та надання послуг).
Судова колегія зазначає, що вказаними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як прийняття робіт шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за договором підряду.
Тобто, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Доводи позивача свідчать про те, що фактичною метою пред'явлення даного позову про спонукання до прийняття робіт є не захист його прав та охоронюваних законом інтересів, а встановлення певних юридичних фактів, які мають значення для вирішення спору щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті позивачу винагороди та слід встановлювати в процесі розгляду позову про стягнення заборгованості незалежно від пред'явлення стороною позовної заяви щодо спонукання прийняти роботи.
За таких обставин, відмова відповідача від підписання вищезазначеного акту не порушує прав або охоронюваних законом інтересів позивача, а тому заявлена ним вимога про зобов'язання прийняти роботи не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Згідно зі ст.6 ГК України визначена заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Таким чином, судова колегія зазначає, що зобов'язання відповідача прийти роботи за договором підряду не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Отже, враховуючи те, що акт здачі-приймання виконаних робіт не має правової природи акту в розумінні ст.12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
За таких обставин позовні вимоги про спонукання відповідача прийняти роботи в обсязі 574,7куб.м за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р. обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.
Водночас, позивачем заявлено про захист майнового права шляхом прийняття судом рішення про примусове стягнення з відповідача 77021,86грн. в рахунок оплати виконаних ним робіт, тобто предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, виконаних на його замовлення позивачем.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.06.2012р. у справі №4/5014/1187/2012 за позовом Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», с. Запорізьке Старобільського району Луганської області до Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство», м. Луганськ про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 77021,86грн. за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р. провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України через відмову позивача від позову та прийняття цієї відмови.
Отже, позивач повторно звернувся до господарського суду Луганської області з такими же позовними вимогами до Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство», м. Луганськ про стягнення 77021,86грн. за виконані роботи за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р.
Доводи позивача про те, що у справі №4/5014/1187/2012 предмет спору був інший, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають матеріалам справи. Матеріали справи, серед яких копія позовної заяви №179 від 07.05.2012р. ДП «Старобільське лісомисливське господарство»до ДП «Луганське лісомисливське господарство»про стягнення суми боргу у розмірі 77021,86грн., свідчать, що як у даній справі, так і у справі №4/5014/1187/2012, предметом позову є стягнення заборгованості з оплати за виконані роботи за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р. у сумі 77021,86грн. При цьому, вказану позовну заяву позивач обґрунтував тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт згідно акту прийому-здачі виконаних робіт №1 від 31.05.2010р. за договором №98/1 від 10.09.2009р., у зв'язку з чим його заборгованість склала 77021,86грн.
Належним доказом факту виконання робіт є акт приймання-передачі. Між тим, питання про визнання акта недійсним вирішується при розгляді спору про стягнення за виконані роботи у разі, якщо одна із сторін відмовилась від його підпису. Таким чином, наявність чи відсутність, у даному випадку, підписаного сторонами акту виконаних робіт (за умови підтвердження самого факту виконання цих робот) не є визначальним у питанні щодо оплати відповідачем вартості виконаних підрядних робіт.
Отже, в даному випадку спір виник між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, тому провадження у даній справі в частині вимог про стягнення суми 77021,86грн. підлягає припиненню в порядку п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2012р. (повний текст підписано 10.09.2012р.) у справі №19/5014/1539/2012 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми 77021,86грн., а провадження в цій частині -припиненню. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти роботи в обсязі 574,7куб.м за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р. оспорюване рішення підлягає залишенню без змін, оскільки твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.
У зв'язку з частковим скасуванням рішення господарського суду та припиненням провадження у справі за вимогою майнового характеру, судові витрати у сумі 1609,50грн. підлягають поверненню позивачу в порядку п.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.ст.49, 58 ГПК України, ст.6 Закону України «Про судовий збір», п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р №01-061175/2011, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, у тому числі з позивача слід додатково стягнути 536,50грн. судового збору за перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти виконані роботи.
Між тим, оскільки судовий збір зараховуються до Державного бюджету України, то судова колегія вважає доцільним повернути на користь позивача судовий збір у сумі 1073грн., тобто вираховувши 536,50грн. судового збору, що підлягає сплаті за перегляд рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог немайнового характеру. Згідно платіжного доручення №1650 від 10.07.2012р. (арк.спр.90, том 1) позивачем сплачено 1073грн. судового збору, які зараховані до держбюджету, про що установою банку здійснено відмітку.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», с. Запорізьке, Старобільський район, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2012р. (повний текст підписано 10.09.2012р.) у справі №19/5014/1539/2012 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2012р. (повний текст підписано 10.09.2012р.) у справі №19/5014/1539/2012 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 77021,86грн. в рахунок оплати робіт в обсязі 574,7куб.м за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р.
Провадження у справі №19/5014/1539/2012 в частині позовних вимог Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», с. Запорізьке, Старобільський район, Луганська область до Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство», м. Луганськ про стягнення суми 77021,86грн. в рахунок оплати робіт в обсязі 574,7куб.м за договором підряду на розробку згарища №98/1/101 від 10.09.2009р. припинити в порядку п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
В решті рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2012р. (повний текст підписано 10.09.2012р.) у справі №19/5014/1539/2012 -залишити без змін.
Повернути з Державного бюджету України Державному підприємству «Старобільське лісомисливське господарство»(с. Запорізьке, Старобільський район, Луганська область, 92741, код ЄДРПОУ 00993646) судовий збір у сумі 1073грн.
Доручити господарському суду Луганської області винести відповідну ухвалу про повернення судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: О.А. Марченко
В.М. Татенко
Надруковано 5 примірників: 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -АГС, 1 -ГС