15 листопада 2012 року Справа № 5002-24/2464-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Сороченкова Ірина Володимирівна, довіреність №9 від 28.09.12р. - ТОВ "Лендком Крим";
представник відповідача: Дацко Володимир Анатолійович, довіреність №3 від 21.05.12р. - СВК "Докучаєвський";
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 10 вересня 2012 року у справі № 5002-24/2464-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим"
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооператива "Докучаєвський"
про визнання недійсним договору оренди
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" про визнання недійсним договору оренди №94/12 від 30.12.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Докучаєвський" про оренду території автогаражу площею 200 кв.м.
Рішенням господарського суду АР Крим від 10 вересня 2012 року у справі №5002-24/2464-2012 (суддя Колосова Г. Г.) у позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог місцевий господарський суд виходив із того, що спірний договір був укладений між особами, яких представляли Діброва А. О. (орендодавця) та Хоменко Д. Г. (орендаря), тобто представники сторін були різні, а відтак при укладені угод не були порушені норми ст. 238 ЦК України. Також, суд зазначив, що рішення щодо вартості оренди нерухомого майна, приймалося більшістю голосів, а саме 66,7%, що менше ніж у Хоменко Д. Г. (33,3 %), відтак він не мав вирішального голосу при прийнятті зазначеного рішення.
17 вересня 2012 року господарським судом АР Крим прийнято додаткове рішення, яким повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" надміру перерахований судовий збір у сумі 29,00 грн., сплачений за квитанцією від 19.07.2012 року № N070Х38682.
Не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити. Крім того, позивач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Хоменка Дмитра Григоровича.
Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час укладення спірного договору Хоменко Д. Г. одночасно був представником за законом та статутом, і ТОВ "Ледком Крим" і СВК "Докучаєвський", до того ж він одночасно являється і його співвласником, в зв'язку з чим останній мав більше заінтересованості діяти в інтересах СВК "Докучаєвський". Таким чином, позивач вважає, що директор Хоменко Д. Г. при укладенні спірного договору діяв не в інтересах та недобросовісно від імені ТОВ "Ледком Крим", так як здійснив укладення спірного договору завідомо знаючи про завищення орендної плати та не вчинив при цьому ніяких дій по відстоюванню інтересів ТОВ "Ледком Крим", чим порушив ч. 3 ст. 92 ЦК України.
Крім того, позивач зазначив, що факт підписання спірного договору представниками сторін, якими були різні особи, ніяким чином не спростовує обов'язку Хоменка Д. Г. діяти виключно в інтересах ТОВ "Ледком Крим", а також того факту, що на той час він являвся ще й представником СВК "Докучаєвський" і як директор ТОВ "Ледком Крим" не мав права укладати спірний договір в інтересах відповідача.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою "Лендком Крим" відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду.
В судовому засіданні, 15 листопада 2012 року, позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення суду, а також просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи. Крім того, позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, колишнього директора ТОВ "Лендком Крим" гр. Хоменко Д. Г., який підписав спірний договір, оскільки у випадку визнання оспорюваного договору недійсним, останній може бути притягнутий до майнової відповідальності перед позивачем за завдані збитки.
Відповідач у відзиві на скаргу, проти її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції заперечував, оскільки при укладенні спірного договору не було порушено норми ст. 238 ЦК України, так як він був підписаний різними особами, а саме керівниками цих юридичних осіб, тобто їхніми виконавчими органами, а орган і представник юридичної особи це різні самостійні інститути, які позивач невірно розуміє. Крім того, відповідач посилається на те, що твердження позивача про відсутність у Хоменко Д. Г. необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладені спірного договору 30.12.2011р., було спростоване в ході розгляду справи, оскільки наказом №02Л-П від 12.04.2010р. він був призначений на посаду директора ТОВ "Лендком Крим" і виконував ці обов'язки до 21.02.2012р.
Розглянувши клопотання позивача про залучення гр. Хоменко Д. Г. до участі у справі в якості третьої особи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість вступу у справу на стороні позивача або відповідача третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, за клопотанням сторін до прийняття рішення господарським судом, за умови якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, або залучення третьої особи судом за власною ініціативою.
При вирішенні питання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд має встановити:
- на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа;
- підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.
Проте, судова колегія, не знайшла підстав для залучення гр. Хоменко Д. Г. в якості третьої особи, оскільки рішення суду у даній справі жодним чином не впливає на його права чи обов'язки, так як на даний час останній вже не є директором ТОВ "Лендком Крим", а вимоги щодо стягнення з нього збитків, є зовсім іншими правовідносинами.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.12.2011 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Докучаєвський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" укладено договір оренди №94/12.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування наступне майно: територію автогаражу площею 200 кв.м., яке знаходиться за адресою, АР Крим, Первомайський район, с. Гришино.
Вказане майно використовується Орендарем для стоянки і технічного обслуговування автотранспорту Орендаря.
Згідно із пунктом 2.1. Договору вступ Орендаря у володіння і користування майном наступає одночасно з підписанням Сторонами акту приймання-передачі.
Пунктом 2.3. Договору майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі.
Орендна плата за вказане в пункті 1.1. майно складає 15 850,00 грн. щомісячно, в тому числі ПДВ, пункт 3.1. Договору.
Відповідно до пункту 3.2. Договору орендна плата підлягає індексації згідно діючого законодавства України.
Орендна плата Орендарем здійснюється один раз в квартал не пізніше 15-го числа місяця, наступного за останнім місяцем кварталу, згідно рахунку Орендодавця.
Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Орендодавця.
Згідно пункту 9.1. Договір вступає в силу після його підписання Сторонами і діє до 31.12.2012 року включно.
Договір підписано з однієї сторони Дібровою А.О. Головою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський"та Хоменко Г.Д. Директором Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим"та посвідчений відповідними печатками (а.с. 46-47).
01.01.2012 року актом приймання-передачі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду наступне майно - територію автогаражу площею 200 кв.м., яке знаходиться за адресою, АР Крим, Первомайський район, с. Гришино.
Акт приймання-передачі підписаний з однієї сторони Дібровою А.О. Головою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" та з другої сторони Хоменко Г.Д. Директором Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" і посвідчений відповідними печатками (а.с. 48).
Позивач вважає, що даний договір був укладений між двома юридичними особами, представником яких одночасно була одна й та ж особа -Хоменко Д.Г., який обіймав посаду виконавчого директора СВК "Докучаєвський" (Орендодавця) та був дійсним членом кооперативу, також одночасно був директором ТОВ "Лендком Крим" (Орендаря). Таким чином, за твердженням останнього, підписання цього договору відбулося виключно в інтересах СВК "Докучаєвський", оскільки він був підписаний за наявності очевидного конфлікту інтересів та, зокрема, із завищеним розміром орендної плати, в тому числі і порівняно із попереднім розміром орендної плати. Тому, він звернувся до суду із позовом про визнання договору недійсним з посиланням на приписи частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, при цьому, апеляційна інстанція виходить із наступного.
Як вбачається із справи, предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, які обґрунтовані посиланнями на статті 203, 215, 238 Цивільного кодексу України.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач як на підставу недійсності спірного договору, посилається на те, що директор Хоменко Д. Г. не мав права укладати спірний договір, оскільки він одночасно був представником за законом та статутом і ТОВ "Ледком Крим" і СВК "Докучаєвський", до того ж він одночасно являється і його співвласником, в зв'язку з чим останній мав більше заінтересованості діяти в інтересах саме СВК "Докучаєвський".
Так, договір, укладений в письмовій формі, є укладеним з моменту його підписання сторонами відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України.
У відповідності із статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками.
Частиною 3 статті 238 ЦК України встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
В силу частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тобто, правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Із зазначеного випливає, що дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Тому для здійснення правочинів від імені юридичної особи вони не потребують довіреності.
Здатність юридичної особи бути стороною правочину, у тому числі здатність самою здійснювати правочини, здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або 1) органом юридичної особи; або 2) учасником юридичної особи, або 3) за допомогою інституту представництва.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору (частина 1 статті 244 Цивільного кодексу України), закону, акту органу юридичної особи (частина 2 статті 244 Цивільного кодексу України).
Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися також на акті органу юридичної особи.
Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір оренди укладався між двома окремими суб'єктами господарювання -Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Докучаєвський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим".
При цьому, від імені ТОВ "Лендком Крим" договір був підписаний директором Хоменко Д. Г., який був призначений на цю посаду наказом №02Л-П від 12.04.2010р. та звільнений із неї згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Лендком Крим" №21/02/12 від 21.02.2012р.
Згідно Статуту ТОВ "Лендком Крим" в редакції від 16.02.2011р., а саме пунктом 9.1 передбачено, що виконавчим органом товариства є Директор.
Пунктом 9.2.2 визначено, що директор укладає договори будь -якого виду від імені товариства, розпоряджається майном товариства з врахуванням обмежень. встановлених цим Статутом та законодавством України.
В свою чергу, відповідно до Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" згідно пункту 1.3. членами кооперативу є: Діброва А.О., Смоленська А.В., Хоменко Д.Г. (а.с. 11).
В матеріалах справи наявний протокол загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" від 11.10.2011 року, на яких вирішувалися питання про обрання голови та секретаря зборів; про оренду нерухомого майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу Діброва А.О. "Докучаєвський"; про надання згоди Голові кооперативу на укладення договорів оренди, який в подальшому був ним укладений (а.с. 98-99).
На загальних зборах були присутні 3 члена Кооперативу, які представляли 100 % голосів: Діброва А.О., Смоленська А.В., Хоменко Д.Г.
Слід зазначити, що в розумінні статті 244 ЦК України, орган та представник юридичної особи - це різні, самостійні інститути. При здійсненні юридично-значущих дій представник діє як автономний суб'єкт права, який на підставі довіреності здійснює правочини від імені іншої особи, в результаті чого у останньої виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки.
Разом з тим, орган діє як сама юридична особа, оскільки він не має власної правоздатності, дієздатності та інтересів, відмінних від інтересів юридичної особи, а представник їх має окремо від правоздатності, дієздатності та інтересів того, кого від представляє.
Орган при виконанні своїх посадових обов'язків та при здійсненні прав юридичної особи згідно статуту не знаходиться у правовідношенні з юридичною особою, оскільки ніхто з них не є самостійним суб'єктом по відношенню до іншого. Тоді як той, кого представляють, знаходиться з представником у правовідносинах, які випливають з довіреності.
Отже, здійснення правочиноздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а є діями безпосередньо самої юридичної особи.
Виходячи із того, що від імені Орендодаця договір підписувала Діброва А.О. -голова кооперативу, а від Орендаря директор - Хоменко Д.Г., тобто представниками сторін були різні особи, місцевий господарський суд дійшов вірно висновку про відсутність, при укладенні договору, порушень частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.
Також, судова колегія не вбачає порушень при укладення спірного договору, відносно того, що Хоменко Д. Г. діяв не в інтересах ТОВ "Лендком Крим", з огляду на наступне.
Як вбачається з протоколу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" від 11.10.2011р. звернулося з проханням продовжити оренду приміщень на 2012 рік, а також надати їм в оренду на 2012 рік об'єкти, зокрема територію автогаражу площею 200 кв.м. З подібними пропозиціями звернулися підприємство "Лісма-Крим" та ТОВ "Покоління-СТЕК".
Згідно з протоколом, СВК "Докучаєвський" визначив на 2012 рік той рівень цін, який відображає на сьогоднішній день ситуацію на ринку орендних послуг на підставі інформації, отриманої з відкритих джерел, таких, як місцеві газети, система інтернет, опит місцевих підприємців і юридичних осіб, враховуючи попит на зазначене майно, та розмір витрат, які несе СВК "Докучаєвський" на утримання, ремонт та охорону зазначеного майна.
Разом з тим, зі змісту протоколу слідує, що Хоменко Д. Г. вважав вартість орендної плати завищеною, та просив збори розглянути питання про її зниження.
Проте, вказані ціни були визначені оптимальними. В разі відмови ТОВ "Лендком Крим" від оренди зазначеного майна за наведеними цінами, пропонувалось надати майно в оренду іншим контрагентам. Проголосували: "За"- 2 голоси (Діброва А.О.; Смоленська А.В.), або 66,7 % голосів; "Проти"- 1 голос (Хоменко Д.Г.), або 33,3 %.
Отже, за результатами розгляду вказаних питань, приймаючи до уваги зокрема те, що ТОВ "Лендком Крим" на сьогоднішній день є орендатором частини майна, прийнято рішення про укладення договорів оренди зазначеного майна з ТОВ "Лендком Крим" на 2012 рік.
Таким чином, із вказаного протоколу вбачається, що Хоменко Д.Г. намагався знизити вартість оренди нерухомого майна. Однак, дане рішення прийнято більшістю голосів, а саме 66,7 % голосів, що менше ніж у Хоменко Д.Г. (33,3%). Тобто, він не мав вирішального голосу при прийнятті вказаного рішення, а відтак і твердження щодо його дій, не в інтересах кооперативу, є безпідставним, оскільки самостійно прийняття будь -яке рішення не на користь кооперативу, він не правомочний, з огляду на малу кількість голосів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним саме з підстав порушення при його укладенні норм ст.. 238 ЦК України.
Разом з тим, розглядаючи спір про визнання недійсним правочину, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами і доповненнями).
Отже, у випадку встановлення хоча б однієї із зазначених обставин, правочин підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений із порушенням діючого законодавства.
Так, судова колегія встановила, що предметом спірного договору оренди було нерухоме майно: автогараж площею 200 кв.м., який знаходиться за адресою, АР Крим, Первомайський район, с. Гришино (п. 1.1 договору).
В підтвердження, наявності у Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" права власності на вищевказане майно, останнім було надано суду Акт приймання -передачі державного майна у власність СВК "Докучаєвський" від 01.06.1996р.
Так, Фонд майна АР Крим (продавець) з однієї сторони та СВК "Докучаєвський" (покупець) з іншої сторони склали даний акт про наступне: продавець передає, а покупець приймає майно цілісного майнового комплексу, яке знаходиться на балансі СВК "Докучаєвський", за адресою: АР Крим, Первомайський район, с. Гришено, вул. Миру, 1, зокрема: в графі під номером 16 -Автогараж інвентарний номер 54.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
При цьому, положеннями статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належить власникові.
Отже, суб'єктивне право власності має цілком конкретний зміст, який проявляється у правомочностях власника - це володіння, користування та розпорядження. При цьому, кожна з передбачених правомочностей має своє призначення, однак, деякі з них можуть належати й іншим особам, які не є власниками даного майна (наприклад, особам, які одержали майно за договором оренди).
На відміну від цих осіб, власник має монопольне право здійснювати правомочності.
Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно п.п. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України від 01.07.04 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Згідно п. 1.6 Інструкції "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 за № 121, та діяла до набрання чинності Закону України від 01.07.04 № 1952-IV, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
Однак, СВК "Докучаєвський" не мав зареєстрованого в установленому порядку права власності на зазначене нерухоме майно (автогараж), що також підтверджується листом КРП "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Джанкой" від 29.1.2012р. №627.
Таким чином, судова колегія, дослідивши усі обставини справи, дійшла висновку, що відповідач не реєстрував у встановленому законом порядку за собою права власності на автогараж отриманий за актом приймання - передачі від 01.06.1996р., а відтак і права на це майно, у останнього не виникло, в зв'язку з чим СВК "Докучаєвський" не мав можливості розпоряджатися цим майном та передавати його в оренду.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що зміст спірного договору застави суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність право чину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Отже, при укладення спірного договору СВК "Докучаєвський" не мав повноважень власника майна, яке є предметом спірного договору, а відтак не мав права ним розпоряджатися, в тому числі здавати в оренду, в зв'язку з чим, спірний договір підлягає визнанню недійсним, з наведених вище підстав.
При цьому, судова колегія зауважує, що однією із підстав недійсності правочину, позивач вказував на відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, однак обґрунтовував це відсутністю повноважень директора ТОВ "Ледком - Крим" Хоменко Д. Г. на підписання спірного договору.
Проте, в ході розгляду справи, судовою колегією були встановлені обставини щодо відсутності саме у СВК "Докучаєвський" права на укладення договору оренди, в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Беручи до уваги, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту в повному обсязі, із прийняттям у справі нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2012 року у справі №5002-24/2464-2012 скасувати.
3. Прийняти в справі нове рішення:
Позов задовольнити.
Договір оренди №94/12 від 30.12.2011р. території автогаражу площею 200 кв.м., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Докучаєвський" визнати недійсним.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" (96324, АР Крим, Первомайський район, с. Гришине, вул. Центральна, 2, код ЄДРПО України 30639043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Крим" (96324, АР Крим, Первомайський район, с. Гришине, вул. Центральна, 2, код ЄДРПО України 35874058) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1073,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 536,50 грн.
4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді О.Л. Котлярова
О.І. Проценко