04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" листопада 2012 р. Справа№ 5011-22/11273-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
секретар Сміленко А.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед»
на рішення господарського суду міста Києва
від 05.10.2012 р.
у справі №5011-22/11273-2012 (суддя Самсін Р.І.)
за позовом Національного інституту раку
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед»
про стягнення 449754,10 грн. пені
Національний інститут раку звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед» про стягнення суми нарахованої пені за договором №349 від 20.12.2011 р. про закупівлю товарів за державні кошти в розмірі 449754,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем за укладеним договором про закупівлю товарів за державні кошти №349 від 20.12.2011 р. прострочено поставку медичного устаткування, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованої суми штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. у справі №5011-22/11273-2012 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед» на користь Національного інституту раку 449754,10 грн. пені за прострочення поставки товару за договором №349 від 20.12.2011р., 8995,08 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. у справі №5011-22/11273-2012 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач здійснив все для повного та швидкого виконання умов договору, а у разі вчасного виконання позивачем своїх обов'язків по оплаті товару, то прострочення відповідача могло і не відбутися, або бути мінімальним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) від 26.10.2012 р. у справі №5011-22/11273-2012 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед» до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 08.11.2012 р.
08.11.2012 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, в зв'язку з необхідністю представника ознайомитися з матеріалами справи.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що відповідачем у справі являється підприємство (Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмед»), а не конкретний представник, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено ведення справи юридичних осіб в господарському суді через свого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, а відтак колегія суддів дійшла висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду даної справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
20.12.2011 р. між Національним інститутом раку, як замовником та ТОВ «Укрмед», як постачальником, укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №349 (далі за текстом - Договір), за яким постачальник зобов'язувався у 2011 році поставити замовникові устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (лінійний прискорювач), код ДК 33.10.1 зазначене в специфікації (додаток №1 до Договору) і є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 Договору).
Строк поставки товарів на умовах договору визначений у п. 5.1 Договору за яким, товар повинен бути поставлений замовнику до 31.12.2011р. в повній комплектації згідно специфікації (додаток № 1 до договору).
Виконання договірних зобов'язань з боку відповідача по поставці медичного устаткування підтверджено видатковою накладною від 09.02.2012 р. №ТО-016, яка у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень п. 5.1 Договору виконання зобов'язання щодо поставки устаткування на умовах договору мало бути забезпечене відповідачем у строк до 31.12.2011 р., а відтак видатковою накладною від 09.02.2012 р. підтверджено допущення прострочення по строку поставки товару 40 днів.
Факту прострочення виконання зобов'язання з вини кредитора, яким є Національний інститут раку, як замовник товару за договором №349 від 20.12.2011р., відповідачем не доведено, а посилання відповідача з цього приводу судом не приймаються, оскільки умови оплати товару, передбачені у розділі 4 Договору, та при погодженому строку розрахунків мали бути здійснені замовником у термін до 31.12.2011 р.
Сплата за товар підтверджена платіжним дорученням №1786 від 29.12.2011 р., тобто без порушення встановленого договором строку з боку позивача.
Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Отже, посилання відповідача на те, що ним несвоєчасно отримані кошти від позивача в оплату устаткування погодженого до поставки за договором від 20.12.2011 р., не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів, строк виконання зобов'язань по поставці товару, оскільки строк поставки чітко визначений відповідною датою у договорі та є таким, що вже настав станом на 31.12.2011 р. (поставка мала бути здійснена до вказаної дати).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 ГК України.
Згідно п. 7.2 Договору у разі несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки товару, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 7.2 Договору про закупівлю товарів за державні кошти №349 від 20.12.2011 р., яка не суперечить висновкам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Факт прострочення поставки товарів за договором №349 від 20.12.2011 р. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, доказів здійснення поставки у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не надано.
Перевіривши розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача в межах поданого позову, суд апеляційної інстанції погоджується з її розміром та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Виходячи зі змісту п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 р., зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» великою є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку сума пені за прострочення поставки устаткування на умовах договору №349 від 20.12.2011р. в розмірі 449754,10 грн. не є «значно» та «надмірно» великою, виходячи із загальної вартості устаткування, за яке сплачені грошові кошти за договором та часу прострочення допущеного відповідачем, а матеріали справи не свідчать про намір кредитора (Національного інституту раку) збагатитися за рахунок боржника.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмед» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2012 р. у справі №5011-22/11273-2012 залишити без змін.
Матеріали справи №5011-22/11273-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Іоннікова І.А.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.