04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" листопада 2012 р. Справа№ 5011-11/8452-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі Кобець М.О.
за участю представників:
від позивача: Дяк Ю.М. - представник за довіреністю від 26.03.2012 року;
від відповідача: Галабала М.В. - представник за довіреністю від 25.04.2012 року;
Чиханцов М.А. - представник за довіреністю від 09.11.2012 року;
від третьої особи: Хаметов Т.Х. - представник за довіреністю від 26.01.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року
у справі № 5011-11/8452-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Міністерства охорони здоров'я України
до Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
Третя особа Державне українське об'єднання «Політехмед» Міністерства охорони здоров'я України
про стягнення 27 350 082, 00 грн.
Міністерство охорони здоров'я України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фірми «Крас» у формі Товарситва з обмеженою відповідальністю про стягнення штрафних санкцій у сумі 27 350 082, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконано умови договору про закупівлю товарів за державні кошти № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року та порушено строки поставки передбаченого даним договором товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-11/8452-2012 (суддя Смирнова Ю.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Міністерства охорони здоров'я України штрафні санкції (пеню) за невиконання зобов'язання за договором про закупівлю за державні кошти у сумі 27 350 082, 00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що уповноважене позивачем підприємство ДУО «ПолітехМед» відмовилося прийняти поставлений відповідачем товар. Крім того, висновком Київської торгово-промислової палати від 31.07.2012 року встановлено, що у період з 04.01.2012 року по 31.05.2012 року через низку обставин Фірма «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю не могла поставити товар, дані обставини є форс-мажорними. До того ж, апелянт наголошує, що порушив ст. 83 ГПК України, оскільки розмір штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення зобов'язання стосовно строку поставки.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю по справі № 5011-11/8452-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-11/8452-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року апеляційну скаргу Фірми «Крас» Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено на 13.11.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 13.11.2012 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.11.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що представник відповідача до судового засідання мав достатньо часу для ознайомлення із матеріалами справи, а тому відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. До того ж, колегія суддів зазначає, що в апеляційному провадженні приймають участь два представники відповідача. При цьому, один із них представляв інтереси відповідача при розгляді справи в першій інстанції.
Крім того, представник відповідача заявив клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи на розгляд якої просив поставити питання щодо відповідності державним стандартам та нормам товару, що поставлялася за договором № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 p. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз").
Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення експертизи, суд відхиляє його у зв'язку із тим, що на даний час неможливо прийти до однозначного висновку, що передані відповідачем об'єкти для дослідження є тими, які поставлялися на адресу уповноваженого підприємства за договором № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року та не були прийняті через їх неукомплектованість.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.11.2011 між Міністерством охорони здоров'я України (як замовником) та Фірмою «Крас» у формі Товариства з обмеженоювідповідальністю (як постачальником) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 132/Т/363/21-24 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1, укладеної сторонами 23.12.2011 року) замовник зобов'язується здійснити 100 % попередню оплату за товар, зазначений в специфікації (додаток 1), а постачальник поставити замовнику такий товар на умовах цього договору.
Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВ 2301380 «Розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві».
Як вбачається зі специфікації до договору, постачальник зобов'язався поставити замовнику автомобілі для екстреної швидкої медичної допомоги типу В (автомобіль швидкої медичної допомоги PEUGEOT Boxer, тип В), виробник Фірма «Крас» у формі ТОВ, Україна, у кількості 216 одиниць на загальну суму 140 356 800, 00 грн.
Положеннями п.п. 4.1. - 4.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2011 року) передбачено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі рахунка на попередню оплату товару. Попередня оплата здійснюється замовником протягом 3 робочих днів після надання постачальником рахунку на попередаю оплату товару постачальником. Постачальник протягом одного місяця з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням. Грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 3.1. договору визначено, що валютою договору є гривня України. Ціна цього договору становить 140 356 800,00 грн., без ПДВ.
На виконання умов договору, 26.12.2011 року позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 140 356 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1638 від 26.12.2011 року, наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2011 року) товар постачається уповноваженому підприємству замовника - Державному українському об'єднанню «Політехмед» (надалі - уповноважене підприємство) з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.
Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2011 року) передбачено, що постачальник протягом 90 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP - с. Петропавлівська - Борщагівка, (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Петропавлівська Борщагівка, вул Оксамитова, 9, аптечний склад №1, у відповідності до узгодженого Графіку поставки (Додаток 2).
Уповноважене підприємство приймає товар та передає його постачальнику (згідно з оформленими документами) для подальшого його постачання до закладів охорона здоров'я відповідно до розподілу товару за номенклатурою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць та закладів охорони здоров'я, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, затвердженого наказом замовника (п. 5.2. Договору).
Відповідно до пункту 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Отже, враховуючи наведені положення договору, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару у строк до 28.03.2012 року.
Пунктом 5.4 договору визначено, що приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, а по якості відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з розділом II цього договору та згідно технічних, якісних, кількісних вимог визначених документацією конкурсних торгів.
Згідно з п. 5.5. договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника (в двох екземплярах), яка підписується матеріально-відповідального особою постачальника і уповноваженим підприємством, на ту кількість товару, яка відповідає вимогам Договору. В накладній обов'язково зазначається: торговельна назва, кількість, назва виробника, ціна за одиницю товару та загальна вартість поставки.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 6.3.2 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.
У разі виявлення, зокрема, товару, якість якого не відповідає вимогам цього договору або документам, що засвідчують якість, уповноваженими підприємством складається акт про виявлені дефекти, який є підставою для повернення товару постачальнику (п. 5.6 договору).
Як визначено п. 5.8 договору, про виявлені порушення умов договору щодо якості та кількості товару, уповноважене підприємство письмово повідомляє замовника протягом двох робочих днів з дня підписання відповідно акту, та застосовує санкції згідно з розділом VII договору, надсилає претензію до постачальника.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.04.2012 року представниками уповноваженого підприємства було складено акт приймання автомобілів швидкої медичної допомоги ТУ У 34.1-19128010-008:2011 (автомобіль швидкої медичної допомоги PEUGEOT Boxer, тип В), виробник Фірма «Крас» у формі ТОВ (за договором № 132Т/363/21-24 від 29.11.2012 року), відповідно до якого, при огляді автомобіля швидкої медичної допомоги № SN 10018, дата виготовлення 27.03.2012 року - 1 од., наданого для приймання за договором встановлено, зокрема, що автомобіль швидкої медичної допомоги, виготовлений згідно з ТУ У 34.1-19128010-008:2011 з урахуванням вимог ДСТУ 7032:2009 (EN 1798:2007) тип В, укомплектований медичним устаткуванням та приладдям, за виключенням наступного:
- приймальний пристрій для нош-шасі (пристрій завантажувальний ПЗ-01) не забезпечує переміщення нош у поздовжньому та поперечному напрямках з забезпеченням надійного фіксування положень (пп. 4.4.6.1 ДСТУ 7032:2009);
- наявний кардіодефібрилятор-монітор ДКІ-Н-15 СТ БІФАЗІК+ є дефібрилятором, який не поєднує в собі функцій кардіомонітора (не забезпечує безперервний моніторинг життєво важливих функцій пацієнта, відсутня сигналізація про відхилення контрольованих параметрів від заданих тощо) та не є дефібрилятором з ЕКГ монітором та записувачем показників пацієнта, а також кардіомонітор. При цьому функції цих двох апаратів можуть бути поєднані в одному приладі.
Отже, колегією суддів встановлено, що 24.04.2012 року відповідачем було поставлено на адресу уповноваженого підприємства лише один автомобіль.
Листом № 01-47/113 від 26.04.2012 третя особа повідомила відповідача, що не буде приймати автомобілі швидкої медичної допомоги ТУ У 34.1-19128010-008:2011, які будуть надаватися за договором № 132Т/363/21-24 від 29.11.2011 року, якщо їх комплектація не буде відповідати вимогам ДСТУ 7032:2009.
Таким чином, колегія суддів вважає твердження апелянта про те, що уповноважене підприємство відмовилося приймати від нього поставленні автомобілі необґрунтованим, оскільки уповноважене підприємство лише наголосило на тому, що не будуть прийматися автомобілі неналежної комплектації.
У відповідності до п. 5.7 договору постачальник згідно з дефектним актом зобов'язується доукомплектувати товар у 30-денний строк або замінити комплектними виробами у той же строк. Уразі, якщо постачальник у встановлений строк не доукомплектує товар або не замінить його комплектним, уповноважене підприємство письмово повідомляє замовника протягом двох робочих днів і має право відмовитися від товару та вимагати повернення сплачених сум.
Апелянт наголошує, що в даному випадку мало місце прострочення кредитора, оскільки третя особа відмовилась прийняти належне виконання зобов'язання, запропоноване відповідачем. За таких обставин, на думку апелянта, штрафні санкції за прострочення строків поставки можуть нараховуватись лише до 25.04.2012 року.
Крім того, апелянт зазначає, що низка обставин спричинила неможливість своєчасної поставки та комплектації товару, дані обставини є форс-мажорними для Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за договором від 29.11.2011 року № 132Т/363/21-24 на період з 04.01.2012 року по 31.05.2012 року (149 днів). Відтак, на думку апелянта, пеня за прострочення поставки Фірмою «КРАС» не може нараховуватися за період з 29.03.2012 року (початок прострочення виконання зобов'язання) по 24.08.2012 року (тривалість дії форс-мажорних обставин у 149 днів + 29.03.2012 року), а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Вказане апелянт підтверджує висновком Київської торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили, який наявний в матеріалах справи, з якого випливає, що свої зобов'язання за договором №132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року відповідач планував виконати за рахунок закупівлі товарів за договорами поставки від 19.09.2011 року № ФмиА-0001/262, укладеного з ТОВ «ВіДі Конкорд», та від 21.12.2011 року № ВТп355А-0001, укладеного з ТОВ «ВіДі Авеню». Проте, поставка товарів за вказаними договорами своєчасно не була здійснена через обставини непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України, зокрема засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні та засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Отже, засвідчення форс-мажорних обставин згідно чинного законодавства, здійснюється Торгово-промисловою палатою України.
Натомість, наданий відповідачем висновок про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) від 31.07.2012 року складений Київською торгово-промисловою палатою України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неналежність поданого відповідачем доказу про настання форс-мажорної обставини у період з 04.01.2012 року по 31.05.2012 року, у зв'язку із страйком транспортної галузі Італії.
Крім того, як вбачається із додатку № 1 до договору № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року виробником товару є Фірма «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яка зареєстрована на території України. При цьому, як зазначав останній в судовому засіданні, з Італії він отримував комплектуючі для автомобілів швидкої медичної допомоги, які повинен був поставити позивачу.
Однак, чинним законодавством України передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності є вільним у виборі контрагента та здійснює підприємницьку діяльність на свій ризик. Так, відповідачем не доведено здійснення ним всіх заходів щодо своєчасного виконання умов договору № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року, зокрема Фірмою «Крас» у формі ТОВ недоведена неможливість, у зв'язку із тривалим страйком транспортної галузі в Італії, поставки комплектуючих з іншої країни.
До того ж, як вбачається із акту приймання автомобілів швидкої медичної допомоги, 27.03.2012 року був виготовлений відповідачем лише один автомобіль. При цьому, поставлений уповноваженому підприємству майже через місяць, а саме 24.04.2012 року, тобто вже із простроченням строку встановленим договором.
Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі № 5011-30/5418-2012 за позовом Фірми «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державного українського об'єднання «Політехмед» Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони здоров'я України про зобов'язання відповідачів прийняти від позивача автомобілі для екстреної швидкої медичної допомоги за договором № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року, яке станом на час розгляду справи набрало законної сили, встановлено факт порушення позивачем умов договору щодо комплектності поставленого товару та відсутність підстав для зобов'язання позивача прийняти такий товар.
Як встановлено колегією суддів, відповідач поставив на адресу уповноваженого підприємства, а уповноваженим підприємством були прийняті автомобілі швидкої медичної допомоги 14.06.2012 року автомобіль у кількості 1 од., 02.07.2012 року - у кількості 12 од., 12.07.2012 року - у кількості 2 од., 13.07.2012 року - 11 од., 16.07.2012 року - 3 од., 19.07.2012 року - 17 од., 20.07.2012 року - 30 од., 25.07.2012 року - 3 од., 06.08.2012 року - 3 од., 07.08.2012 року - 37 од., 08.08.2012 року - 25 од., 09.08.2012 року - 24 од., 10.08.2012 року - 23 од. та 11.08.2012 року - 25 од., що підтверджується видатковими накладеними № РН-01041, № РН-01065, № РН-01041, № РН-01080, № РН-01081, № РН-01087, № РН-01086, № РН-01088, № РН-01089, № РН-1106, № РН-1107, № РН-1111, № РН-1113, № РН-1115 та № РН-1116, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо прострочення поставки відповідачем автомобілів швидкої допомоги за договором № 132/Т/363/21-24 від 29.11.2011 року.
Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із простроченням постачальником поставки товару уповноваженим підприємством неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по договору з розрахунком сум відповідних штрафних санкцій, а саме: претензія від 04.04.2012 року - про нарахування пені на суму 982 497,60 грн., претензія від 19.04.2012 року - про нарахування пені на суму 2 947 492,80 грн., претензія від 03.05.2012 року - про нарахування пені на суму 14 737 464,00 грн., претензія від 18.05.2012 року - про нарахування пені на суму 16 702 459,20 грн., претензія від 18.06.2012 року - про нарахування пені на суму 21 193 876,80 грн.
Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді, а сума нарахованих штрафних санкцій - не сплаченою.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.2. договору у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів, з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення і попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що він здійснений з дотриманням норм чинного законодавства України є нормативно вірним, а тому до стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 17 525 106, 00 грн. та штраф у розмірі 27 350 082, 00 грн.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-11/8452-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-11/8452-2012 - без змін.
3. Матеріали справи № 5011-11/8452-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Дідиченко М.А.
Судді Пономаренко Є.Ю.
Руденко М.А.