29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" листопада 2012 р.Справа № 16/5025/1037/12
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛС-2005", м. Кам'янець-Подільський
до Кам'янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам'янець-Подільський
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Телесницького Євгена Миколайовича, м. Чернівці
про визнання недійсним та скасування рішення від 02.09.2007 року про державну реєстрацію за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" права власності на об'єкт незавершеного будівництва 30-ти квартирного житлового будинку, який розташований по вул. Пушкінській, 53-а у м. Кам'янець-Подільському, Хмельницької області, реєстраційний номер майна 20127408, оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 15778853 від 02.09.2007 року
За участю представників:
від позивача: Романюк В.М. -за довіреністю від 16.02.2011 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Бокуліч В.П. -за довіреністю від 09.08.2012 р.
В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить визнати недійсним та скасувати рішення від 02.09.2007 року про державну реєстрацію за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" права власності на об'єкт незавершеного будівництва 30-ти квартирного житлового будинку, який розташований по вул. Пушкінській, 53-а у м. Кам'янець-Подільському, Хмельницької області, реєстраційний номер майна 20127408, оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 15778853 від 02.09.2007 року.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що згідно ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
У пункті 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначалось, що акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів); якому вони адресовані.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт (п.2 вказаного Роз'яснення).
Позивач повідомив, що 18.04.2012 р. постановою Вищого господарського суду України у справі №20/7/2110-НЗО-7/1176 скасовано Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.2010 р. у справі №20/7/2110-НВО-7/1176. У задоволенні заяви ТОВ Будівельно-комерційна фірма „Житлобудінвест" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2006р. у справі №20 7/2110-НВО-7/1176 за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами залишено без змін.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судом касаційної інстанції було встановлено, що спірне майно було передано позивачу як внесок до статутного капіталу.
Відповідно до ч.4 ст.82 ГК України, ст.88 ЦК України, ст.51 Закону України „Про господарські товариства", статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості, зокрема, про розмір часток кожного з учасників, склад та порядок внесення ними вкладів. При цьому, за змістом ч.4 ст.83 ГК України, ч.5 ст.89 ЦК України, ст.7 Закону України „Про господарські товариства", ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Позивач вказує, що згідно п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. Проте у Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року, Відповідач безпідставно зазначив, що ТОВ БКФ „Житлобудінвест" володіє нерухомим майном на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 11.01.2005 року.
Стверджує, що юридичний факт відчуження ТОВ БКФ „Житлобудінвест" свого майна мав місце 04.07.2005 року, тобто після ухвалення судового рішення від 10 січня 2005 року у справі №11/241, внаслідок чого, право власності у ТОВ БКФ „Житлобудінвест" було припинено у 2005 році, і не могло існувати у 2007 році. Фактично, набувачем права власності на спірне майно було ТОВ „Галс 2005" внаслідок юридичного факту внесення засновником майна до статутного капіталу господарського товариства.
Даний юридичний факт виник з моменту державної реєстрації установчих документів ТОВ „Галс 2005" - у жовтні 2005 року.
Стверджує, що зазначена обставина засвідчена рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2006 року та постановою ВГСУ від 18.04.2012 року у справі №20/7/21Ю-НВО-7/1176. Таким чином, Відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ БКФ „Житлобудінвест", оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року, з прямим порушенням вимог ч.3 ст.331 ЦК України, тобто без наявності документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна та проектно-кошторисної документації.
При цьому, Витяг було видано особі, яке не була фактичним власником майна, чим було порушено права цивільні позивача. Як наслідок, прийняття незаконного рішення, у Реєстрі прав міститься недостовірна інформація, про те, що ТОВ БКФ „Житлобудінвест" на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 11.01.2005 року та рішення Кам'янець-Подільської міської ради №9 від 26.12.1995 року, набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до ч.2 ст.393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Залучення третьої особи на стороні відповідача - ТОВ БКФ „Житлобудінвест" є неможливим, оскільки дана юридична особа з 02.07.2012 року є ліквідованою (виключеною з ЄДРПОУ), тобто цивільна правоздатність ТОВ БКФ „Житлобудінвест" є припиненою згідно ч.4 ст.91 ЦК України з 02.07.2012 року.
Із врахуванням вищенаведеного, просить про задоволення позову.
Представник відповідача в засідання суду 13.11.2012р. не з'явився, проте відповідно до направлених на адресу суду відзивів на позов № 909 від 19.09.2012 р., № 971 від 02.10.2012 р. та № 992 від 12.10.2012 р. просить розгляд справи проводити без участі його повноважного представника, окрім того зазначив, що при вирішенні даного спору покладається на думку суду.
Представник третьої особи в засідання надав суду письмову позицію щодо поданого позову, відповідно до якої категорично заперечує проти задоволення пред'явленого позову з огляду на наступне.
На переконання 3-ї особи, дана справа не підвідомча господарському суду, оскільки позивачем невірно визначено відповідачем у даній справі Кам'янець-Подільське МБТІ, адже спірне рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ БКФ „Житлобудінвест" на об'єкт незавершеного будівництва приймалось державним реєстратором Кам'янець-Подільського МБТІ. Згідно з приписами чинного на сьогодні Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (надалі - Тимчасове положення), суб'єктом реєстраційних відносин є саме державний реєстратор.
Згідно з п.1.2. Тимчасового положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, спірні відносини у сфері державної реєстрації прав є публічно-правовими. Відповідачем у даній справі має виступати саме державний реєстратор, а не комунальне підприємство Кам'яне-Подільське МБТІ.
За таких обставин, даний спір по своїй суті є публічно-правовим і за приписами КАС України підлягає вирішенню виключно в адміністративному суді.
Враховуючи викладене, на думку Третьої особи, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Окрім того, звертає увагу на те, що за будь-яких обставин оскаржуване Позивачем рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ БКФ „Житлобудінвест" на об'єкт незавершеного будівництва станом на сьогодні не є актуальним (чинним) в зв'язку із подальшим переходом права власності на об'єкт до Третьої особи.
Відповідно до вимог ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, піші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи подальший перехід права власності на об'єкт незавершеного будівництва від ТОВ БКФ „Житлобудінвест" до 3-ої особи і чинну державну реєстрацію права власності на об'єкт за 3-ою особою, оскаржуване Позивачем рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" станом на сьогодні не є чинним і не може порушувати жодних прав позивача.
За таких обставин, цілком не зрозумілим є визначений Позивачем предмет спору, а відтак, даний позов об'єктивно не може бути задоволений судом. Суд має вирішувати спірні відносини в реальному часі і захищати порушене право виключно за наявності об'єктивних на те правових підстав.
Окрім того, третя особа, звертає увагу суду й на значне порушення Позивачем встановленого законом строку позовної давності.
Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом спору у даній справі є рішення про державну реєстрацію права власності від 02 вересня 2007 року. Із позовом про визнання даного рішення недійсним Позивач звернувся до суду у вересні 2012 року, тобто, за межами встановленого законом 3-річного строку позовної давності. Як зазначено вище, відносини щодо державної реєстрації прав власності є офіційними публічно-правовими відносинами. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності було невідкладно внесено державним реєстратором до Єдиного державного реєстру. Позивач міг безперешкодно за своїм запитом отримати усю необхідну інформацію щодо оскаржуваного рішення, починаючи з дати його прийняття. Більше того, між сторонами мав місце судовий спір у справі № 14/12/3423 де позивач намагався оскаржити укладений між ТОВ БКФ „Житлобудінвест" і 3-ю особою договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва. Питання державної реєстрації права власності на об'єкт також аналізувалось судом у вказаній судовій справі.
Враховуючи викладене, об'єктивним є значний пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності на пред'явлення даного позову, що є безумовною підставою для відмови в позові.
Таким чином, 3-я особа просить суд застосувати у даному спорі позовну давність.
Враховуючи вище викладене, 3-я особа просить суд врахувати надані пояснення по суті справи і постановити рішення про відмову позивачу в позові у повному обсязі.
Представник позивача в засіданні суду 13.11.2012р. подав письмове пояснення, згідно якого повідомив, що згідно з ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Третя особа не знаходиться з жодною із сторін (позивачем та відповідачем) у матеріальних правовідносинах, тому внаслідок прийняття судом рішення у справі, права чи обов'язки третьої особи щодо позивача чи відповідача, не зміняться.
Станом на 02.09.2007 року Телесницький Є.М. не мав жодного відношення до об'єкту незавершеного будівництва, а також не перебував у правовідносинах із сторонами та ТОВ БКФ „Житлобудінвест". Отже, оскаржуваний акт індивідуальної дії не має відношення до Телесницького Є.М., а стосується інтересів лише ТОВ БКФ „Житлобудінвест" та позивача.
Позивач повідомив, що спір про право власності щодо об'єкта незавершеного будівництва між позивачем та ТОВ БКФ „Житлобудінвест" остаточно вирішився лише 18.04.2012 року. Про дану обставину позивачу стало відомо після отримання копії ухвали Вищого господарського суду України від 18.04.2012 року у справі №20/7/2110-НВО-7/1176.
В подальшому (24.07.2012 року) позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва.
Після отримання відмови та відповіді від 06.08.2012 року, позивачу стало відомо про підстави та обставини прийняття відповідачем індивідуального акта, оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року.
Таким чином, позивач довідався про порушення свого права власності актом індивідуальної дії лише в 2012 році, після отримання офіційної відповіді відповідача.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Згідно приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
В даному судовому спорі Телесницький Є.М. не є стороною у справі (відповідачем), тому за його заявою позовна давність судом не застосовується, оскільки ч.3 ст.267 ЦК України не містить вказівку на можливість подання зав іншими особами, крім сторони у спорі.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Галс-2005", м. Кам'янець-Подільський як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом із ЄДР станом на 10.10.2012р. №14867622.
Кам'янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації, м. Кам'янець-Подільський як юридична особа зареєстроване виконкомом Кам'янець-Подільської міської ради 03.03.1994р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №182489 серія А01, значиться в ЄДР як комунальне підприємство (юридична особа) згідно довідки статистики №2065 від 19.09.2001р.
24.07.2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою №1306 про державну реєстрацію прав, згідно якої просив провести державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва -30-ти квартирний житловий будинок загальною площею 2360.53 м2, розташований по вул. Пушкінській, 53а м. Кам'янець-Подільський, який належить ТОВ „Галс-2005" згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2006р. по справі №7/1176 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №20/7/2110-НВО-7/1176.
В матеріалах справи наявне рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2006р. по справі №7/1176, згідно якого за ТОВ „Галс-2005" було визнано право власності на майно - незавершене будівництво житлового 30-ти квартирного будинку № 53-а загальною площею 2360,53 кв.м., яке розташоване на вул. Пушкінській у місті Кам'янці-Подільському.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №20/7/2110-НВО-7/1176 рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2006 р. по справі №20/7/2110-НВО-7/1176 за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами, було залишено без змін.
26.07.2012р. відповідач - Кам'янець-Подільське МБТІ прийняло рішення б/н, відповідно до якого ТОВ „Галс-2005" було відмовлено в державній реєстрації прав на об'єкт незавершеного будівництва - 30-ти квартирний житловий будинок загальною площею 2360.53 м2, розташований по вул. Пушкінській, 53а м. Кам'янець-Подільський із посиланням на те, що на даний об'єкт вже зареєстроване право власності за іншим власником.
Згідно запиту ТОВ „Галс-2005" від 02.08.2012р. про надання відповідачем копії документів, що стали підставою для відмови в реєстрації, Кам'янець-Подільське МБТІ повідомило (лист від 06.08.2012р. №788), що первинна реєстрація 30-ти квартирного житлового будинку по вул. Пушкінській, 53а м. Кам'янець-Подільський проведена за ТОВ Будівельно-комерційна фірма „Житлобудінвест" на підставі рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 26.12.1995р. №9 про відведення земельної ділянки та рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2005р. №11/241.
Згідно наявного в матеріалах справи рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2005р. №11/241, згідно якого право власності на об'єкт незавершеного будівництва - 30-ти квартирний житловий будинок загальною площею 2360,53 м2, розташований по вул. Пушкінській, 53а м. Кам'янець-Подільський було визнано за ТОВ БКФ „Житлобудінвест".
Згідно із Витягу про реєстрацію права власності від 02.09.2007р. №15778853 об'єкт -незавершене будівництво - 30-ти квартирний житловий будинок загальною площею 2360,53 м2, розташований по вул. Пушкінській, 53а м. Кам'янець-Подільський зареєстрований за власником -ТОВ Будівельно-комерційна фірма „Житлобудінвест".
09.08.2012р. ТОВ „Галс" звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо статусу земельної ділянки, розміщеної під об'єктом незавершеного будівництва по вул. Пушкінській, 53а м. Кам'янець-Подільський.
16.08.2012р. Кам'янець-Подільське МБТІ повідомило позивача про те, що земельна ділянка площею 1500 кв.м. була передана в оренду ТОВ БКФ „Житлобудінвест" на підставі рішення 28 сесії Кам'янець-Подільської міської від 01.12.2004р. №85.
Із наявного в матеріалах справи рішення Кам'янець-Подільської міської від 01.12.2004р. №85 „Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ БКФ „Житлобудінвест" по вул. Пушкінській, 53а" слідує, що останньому було передано земельну ділянку в оренду терміном на три роки для будівництва 30-ти квартирного житлового будинку.
Згідно інформації Кам'янець-Подільської міської ради (лист від 20.08.2012р. №2/02-08-2340) слідує, що земельна ділянка за адресою по вул. Пушкінській,53а в м. Кам'янець-Подільському станом на 15.08.2012р. у власності чи користуванні будь-яких фізичних чи юридичних осіб не перебуває.
Вважаючи своє право власності порушеним, позивач -ТОВ „Галс 2005" звернувся до суду із позовом, згідно якого просить визнати недійсним та скасувати рішення від 02.09.2007р. про державну реєстрацію за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" права власності на об'єкт незавершеного будівництва 30-ти квартирного житлового будинку, який розташований по вул. Пушкінській, 53-а у м. Кам'янець-Подільському, Хмельницької області, реєстраційний номер майна 20127408, оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтями 15, 16 Цивільного Кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду.
Положеннями ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду можуть звернутися підприємства, організації за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .
Отже, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Із матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись із даним позовом, просить суд визнати недійсним та скасувати рішення від 02.09.2007р. про державну реєстрацію за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" права власності на об'єкт незавершеного будівництва 30-ти квартирного житлового будинку, який розташований по вул. Пушкінській, 53-а у м. Кам'янець-Подільському, Хмельницької області, реєстраційний номер майна 20127408, яке оформлене Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року.
Обґрунтовуючи своє порушене право, позивач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №20/7/2110-НВО-7/1176, згідно якого рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2006 р. по справі №20/7/2110-НВО-7/1176 за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами, було залишено без змін.
Судом в даному випадку враховується, що позивач правомірно звернувся до суду із позовом про визнання недійсним та скасування акту індивідуальної дії - рішення БТІ від 02.09.2007р, яке оформлене Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року. Дане відповідає способам захисту порушеного права із врахуванням вимог ст. 15,16, 21 ЦК України.
Із врахуванням вищенаведеного, доводи третьої особи щодо необхідності розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства судом до уваги не приймаються та вимогам чинного процесуального законодавства не відповідають.
Аналогічної позиції щодо вирішення таких спорів в порядку господарського судочинства дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 23.05.2012р. по справі №10/157-11.
При вирішенні даного спору судом приймається до уваги таке.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до частини 2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав є публічною та здійснюється органом державної реєстрації прав.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" передбачено, зокрема, що до 01.01.2013 р. державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна визначено у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (далі - Положення).
Відповідно до п. 1.5. Положення державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) -земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.
Згідно з пунктом 1.7. Положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127, технічна інвентаризація збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд проводиться з метою визначення їх фактичної площі та об'єму, обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів, установлення вартості об'єктів.
Згідно з пунктом 1.6. Положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Пунктами 2.1., 2.2. Положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе (уть) заявник (заявники).
Відповідно до пункту 10 додатку 2 Положення рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна входить до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Згідно з абзацом 4 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 26.05.2009 року № 914/5, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, встановлено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності (пункт 3.5). Так, державна реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Відповідно до пункту 3.1. Положення реєстратор БТІ, розглядаючи заяву про державну реєстрацію прав, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна.
Виходячи із вищенаведених норм судом враховується, що на момент прийняття відповідачем спірного рішення від 02.09.2007р., яке оформлялось Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року, обов'язкова державна реєстрація об'єкта незавершеного будівництва не була передбачена.
Листом Міністерства юстиції України від 10.05.2006р. №19-32/1 надавались рекомендації щодо реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва, згідно яких, крім документів, визначених Тимчасовим положенням, необхідно подавати також: 1) державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою, що посвідчує право власності або постійного користування земельною ділянкою юридичною чи фізичною особою, виданий в установленому порядку або договір оренди земельної ділянки; 2) проектно-кошторисну документацію тощо.
При здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно до Реєстру прав власності на нерухоме майно вносяться наступні записи:
- у графі "тип об'єкту" - запис про те, що це є об'єкт незавершеного будівництва;
- у графі "адреса об'єкту" - запис про адресу земельної ділянки на якій знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, що має відповідати адресі, закріпленій у державному акті на право власності або постійного користування земельною ділянкою або договорі оренди, а також вказується кадастровий номер земельної ділянки;
- у графі "підстава виникнення права власності" - запис, в якому зазначається, що такою підставою для первинної реєстрації є державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою або договір оренди земельної ділянки, договори, що свідчать про підстави виникнення права власності заявника (заявників) на об'єкт незавершеного будівництва або рішення суду.
Як вбачається із спірного Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року, у графі „підстава виникнення права власності" зазначено рішення про відведення земельної ділянки для будівництва №9 від 26.12.1995р. Кам'янець-Подільська міська рада, рішення суду від 10.01.2005р.
При цьому, рішення Кам'янець-Подільська міської ради №9 від 26.12.1995р. стосувалось виділення земельної ділянки БМУ „Промбуд-2" під будівництво житлового будинку, а про виділення земельної ділянки ТОВ БКФ „Житлобуінвест" у вказаному рішенні не вказується.
Згідно інформації Кам'янець-Подільської міської ради (лист від 20.08.2012р. №2/02-08-2340) слідує, що земельна ділянка за адресою по вул. Пушкінській, 53а в м. Кам'янець-Подільському станом на 15.08.2012р. у власності чи користуванні будь-яких фізичних чи юридичних осіб не перебуває.
Судом встановлено, що станом на 02.09.2007р. ТОВ БКФ „Житлобудінвест" не був власником об'єкту незавершеного будівництва 30-ти квартирного житлового будинку по вул. Пушкінській, 53-а у м. Кам'янець-Подільському, оскільки згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2005р. по справі №7/1176 за ТОВ „Галс-2005" було визнано право власності на вказаний об'єкт.
Відтак, посилання у Витягу №15778853 від 02.09.2007 року на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2005р. суд вважає безпідставним.
Судом також враховується, що постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №20/7/2110-НВО-7/1176 щодо визнання права власності ТОВ „Галс-2005" на об'єкт незавершеного будівництва - 30-ти квартирний житловий будинок пл.. 2360,53 кв.м. по вул. Пушкінській,53а м. Кам'янець-Подільський, було встановлено правомірність набуття позивачем права власності на вказаний об'єкт шляхом його передачі засновником -ТОВ „Агропромтехніка-СТОА" до статутного фонду позивача.
Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач прийняв рішення від 02.09.2007р. про державну реєстрацію за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" права власності на об'єкт незавершеного будівництва, оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року, із порушенням чинного законодавства, зокрема за відсутності необхідних для такої реєстрації документів.
Зокрема, документів, які підтверджують набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва та документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою із врахуванням вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5).
Згідно ст.21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права і інтереси. Тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно ч.1 ст.393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із змінами та доповненнями) передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
При цьому судом також враховується, що згідно Витягу з ЄДР серія АЖ №472817 юридичну особу ТОВ БКФ „Житлобуінвест" станом на 10.08.2012р. припинено, що також позбавило суд залучення останнього до участі у справі.
Тому, суд вважає вимоги позивача правомірними, належних та допустимих доказів на спростування позиції позивача, суду не було подано.
Судом також розглянуто заяву третьої особи про застосування до спірних відносин строку позовної давності та приймається до уваги таке.
Згідно ч.1 ст.27 ГПК України передбачено, що у разі, якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
В даному судовому спорі Телесницький Євген Миколайович наділений статусом третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та був залучений в якості третьої особи згідно ухвали від 17.10.2012р., і не є стороною у справі (відповідачем).
Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
У вирішенні даного питання суд керується також Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" , п.41 якого передбачено, що відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність за стосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною четвертою статті 27 ГПК передбачено, що треті особи, які не заявляють самостій них вимог, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками, зазначеними у цій статті).
Права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 ГПК та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як наведений припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позо вної давності за заявами зазначених третіх осіб.
За таких обставин, приписи ч.3 ст.267 ЦК України не містять вказівку на можливість подання заяв про застосування строку позовної давності іншими особами, крім сторін у спорі.
Крім того, судом приймається до уваги, що у даному випадку строк позовної давності позивачем не було пропущено, зважаючи на подані позивачем докази та обгрунтування.
За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 ГК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Із врахуванням вищевикладеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті судового збору, з урахуванням ст.ст.44, 49 ГПК України, на відповідача не покладаються у зв'язку із заявою позивача від 13.11.2012р.
Керуючись ст.ст.12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛС-2005", м. Кам'янець-Подільський до Кам'янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам'янець-Подільський, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Телесницького Євгена Миколайовича, м. Чернівці про визнання недійсним та скасування рішення від 02.09.2007 року про державну реєстрацію за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" права власності на об'єкт незавершеного будівництва 30-ти квартирного житлового будинку, який розташований по вул. Пушкінській, 53-а у м. Кам'янець-Подільському, Хмельницької області, реєстраційний номер майна 20127408, оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15778853 від 02.09.2007 року задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення від 02.09.2007 року про державну реєстрацію за ТОВ БКФ „Житлобудінвест" права власності на об'єкт незавершеного будівництва 30-ти квартирного житлового будинку, який розташований по вул. Пушкінській, 53-а у м. Кам'янець-Подільському, Хмельницької області, реєстраційний номер майна 20127408, оформленого Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 15778853 від 02.09.2007 року.
Повне рішення підписане 16.11.2012р.
уддя В.В. Магера
Віддруковано 2 прим.
1-до матеріалів справи
2- відповідачу - (пров. Гімназичний, 1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.) - рекоменд. з повід.;.