16.11.12 Справа № 5016/2509/2012
м. Миколаїв
Суддя Міщенко В.І., розглянувши матеріали
за заявою боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 54017, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, поштова адреса: АДРЕСА_2
про порушення справи про банкрутство
13.11.2012 р. на адресу господарського суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Боржника) про порушення справи про банкрутство за ознаками ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про повернення заяви без розгляду з наступних підстав.
Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.
Частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство встановлені наступні ознаки неплатоспроможності боржника: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Частина 5 статті 7 Закону про банкрутство передбачає обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі № 16/87/09-21/134/09, яка згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.
Підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стала наявність кредиторської заборгованості останнього перед ПП "АГРОКОЛОС" у сумі 400 000,00 грн.
Відповідно до абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.
Однак, до заяви Боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (судові накази, постанови про відкриття виконавчого провадження тощо), які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відсутні визначені законом підстави для порушення судом справи про банкрутство Боржника за процедурою, передбаченою ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, до заяви Боржника не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, відповідно до вимог п. 13 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", подана заява про відстрочення сплати судового збору б/н від 29.10.2012 р. не підлягає задоволенню, оскільки відсутні для цього підстави.
За таких обставин, заява підлягає поверненню без розгляду з огляду на недодержання заявником вимог ст.ст. 1, ст. 6, 7, 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", абз. 5 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України,-
Заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.
СуддяВ.І.Міщенко