04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" листопада 2012 р. Справа№ 5011-62/7611-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Рєпіної Л.О.
Тарасенко К.В.
за участю представників сторін:
від позивача Стадник О.А. - представник за дов. б/н від 07.12.2011р.;
від відповідача 1не з'явився;
від відповідача 2 Земницький Д.П. - представник за дов. б/н від 02.07.2012р.;
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 05.09.2012р. (дата підписання повного тексту 10.09.2012р.)
у справі № 5011-62/7611-2012 (суддя Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"
до Крупенко Василя Адольфовича
Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору відступлення права вимоги.
за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"
про стягнення 14 682 795,25 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" (далі - позивач) в червні 2012 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Крупенко Василя Адольфовича (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" (далі - відповідач 2), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" та Крупенко Василем Адольфовичем, а також договору відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р., укладеного між Крупенко Василем Адольфовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс".
18.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про стягнення 14682795,25 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012р. у справі №5011-62/7611-2012 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" до Крупенко Василя Адольфовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" та Крупенко Василем Адольфовичем, а також договору відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р., укладеного між Крупенко Василем Адольфовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс". Задоволені повністю зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про стягнення 14682795,25 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" грошові кошти в сумі 14682795,25 грн., судовий збір у розмірі 64380 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Градострой" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2146 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №1 від 12.06.2012р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2012р. у справі №5011-62/7611-2012 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" та відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс".
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржник зазначив, що у відповідача 1 було відсутнє право на розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" розміром 10%, враховуючи припинення корпоративних прав вказаного учасника ще до моменту підписання оспорюваних правочинів, а саме 22.12.2006р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі №5011-62/7611-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача 1 в засідання Київського апеляційного господарського суду 14.11.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012р.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач 1 не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 14.11.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача 1 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції за змістом статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" в редакції, яка зареєстрована державним реєстратором 16.06.2006р., учасниками вказаного господарського товариства були Дудко А.М. з часткою розміром 15% статутного фонду, Маркусь А.М. з часткою розміром 30% статутного фонду, Власов В.В. з часткою розміром 30% статутного фонду, Сергійчук Г.Г. з часткою розміром 15% статутного фонду, Крупенко В.А. з часткою розміром 10% статутного фонду.
Крупенко Василем Адольфовичем загальним зборам учасників було подано нотаріально посвідчену 22.12.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Т.А. заяву, відповідно до якої відповідач 1 просить вивести його зі складу засновників товариства, а належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" у розмірі 10% передає на користь позивача.
22.12.2006р. відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (протокол №20/06), на яких було прийнято рішення, в тому числі, про вихід відповідача 1 зі складу учасників товариства та про надання йому згоди на відчуження своєї частки у статутному фонді товариства Товариству з обмеженою відповідальністю "Градострой".
Державна реєстрація змін до статуту позивача на підставі рішення вищого органу товариства, яке оформлено протоколом №20/06 від 22.12.2006р. була проведена 12.01.2007р.
10.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" (покупець) та Крупенко Василем Адольфовичем (продавець) був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити корпоративні права у вигляді частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой", розмір якої складає 10% статутного капіталу.
Згідно п.п.1.2, 2.2. зазначеного правочину ціна договору складає 23995750,00 грн. та має бути перерахована покупцем в строк до 30.03.2007р. на рахунок, вказаний продавцем.
Так, 11.10.2007р. між зазначеними сторонами був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав (нова редакція), за умовами п.п.1.1, 1.2, 2.2 якого відповідач 1 зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти корпоративні права у вигляді 10% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" та оплатити в строк до 02.11.2007р. грошові кошти в сумі 23995750,00 грн.
При цьому, згідно із п.6.3 вказаного правочину з моменту підписання договору у новій (дійсній) редакції, договір купівлі-продажу корпоративних прав, укладений сторонами 10.01.2007р., втрачає чинність.
27.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" та Крупенко Василем Адольфовичем було підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав (нова редакція), за змістом якої, зокрема, п.1.2 договору викладено в наступній редакції: "Ціна договору, яка дорівнює вартості частки, складає 18995750,00 грн.".
02.03.2012р. Крупенко Василем Адольфовичем (кредитор) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" (набувач) договір про відступлення права вимоги №02/03-1, за змістом якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання частини зобов'язань, що виникли за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р. (в редакції договору від 11.10.2007р.), укладеним між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой".
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору набувач за даним договором отримує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині оплати 5800000,00 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкодування збитків. Право вимоги решти суми заборгованості залишається у кредитора.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи 07.06.2012р. між Крупенко Василем Адольфовичем (кредитор) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" (набувач) договір про відступлення права вимоги №07/06-2, відповідно до якого набувач отримав право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині сплати 13195750,00 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкоджування збитків.
Згідно п.3.1 вказаних правочинів відступлення права вимоги за даними договорами вважається здійсненим, а право вимоги таким, що перейшло до набувача, з моменту підписання цих договорів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що у відповідача 1 було відсутнє право на розпорядження часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" розміром 10%, враховуючи припинення корпоративних прав вказаного учасника ще до моменту підписання оспорюваних правочинів, а саме 22.12.2006р.
Проте, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належні вказані твердження скаржника, з огляду на наступне.
Як вказувалося вище, Крупенко Василем Адольфовичем загальним зборам учасників було подано нотаріально посвідчену 22.12.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Т.А. заяву, відповідно до якої відповідач 1 просив вивести його зі складу засновників товариства. Стосовно належної йому частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" у розмірі 10% заява від 22.12.2006р. Крупенко Василя Адольфовича містить волевиявлення щодо її передачі на користь позивача.
Тобто, зі змісту заяви вбачається, що Крупенко Василем Адольфовичем свій вихід з товариства був обумовлений та поставлений в залежність від факту передання належної йому долі Товариству з обмеженою відповідальністю "Градострой", тобто на 22.12.2006р. передачі прав ще не відбулося.
Передання частки у статутному капіталі було проведено шляхом укладання 10.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" та Крупенко Василем Адольфовичем договору купівлі-продажу корпоративних прав, який на підставі правочину від 11.10.2007р. (з урахуванням змісту додаткової угоди №1 від 27.10.2010р.) було викладено у новій редакції.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції що на момент підписання між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р. Крупенко Василь Адольфович заявив про свій вихід, проте не втратив корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Градострой" та мав право на розпорядження своєю часткою у статутному капіталі господарського товариства, а також реалізував його у спосіб, викладений у заяві від 22.12.2006р. про вихід з товариства, шляхом передання позивачу за договором купівлі-продажу частки (з подальшими змінами).
Крім того, судом першої інстанції правомірно враховано, що заява відповідача 1, яка 22.12.2006р. посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Т.А., не містить імперативного рішення про вихід відповідача 1 зі складу учасників товариства з певної дати (а саме з 22.12.2006р.), а лише зазначає про прохання зазначеної фізичної особи вивести Крупенко Василя Адольфовича зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой".
При цьому, зазначений документ також не свідчить про прагнення відповідача 1 стосовно безкоштовного передання належної йому частки розміром 10% статутного капіталу на користь товариства.
Так, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що діюче законодавство не обмежує право учасника при виході з товариства оформити передання належної йому частки у статутному капіталі договором купівлі-продажу та таким чином отримати компенсацію за передані корпоративні права, а не скористатися правом на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі юридичної особи.
Наразі, укладання спірних договорів купівлі-продажу корпоративних прав та можливість набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" частки у статутному капіталі передбачена приписами ст.147 Цивільного кодексу України, ст.53 Закону України "Про господарські товариства" та положеннями п.7.4 статуту позивача.
Згідно ст.148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" в редакції, яка зареєстрована державним реєстратором 16.06.2006р., у відповідності до ст.148 Цивільного кодексу України не передбачено іншого строку для подання учасником товариства повідомлення про свій вихід.
З огляду на викладене та враховуючи положення ст.148 Цивільного кодексу України та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой", вихід Крупенка Василя Адольфовича зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" на підставі нотаріально посвідченої 22.12.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Т.А. заяви не міг відбутися 22.12.2006р. (аналогічні висновки суду викладені в ухвалі від 26.04.2012р. господарського суду міста Києва по справі №5011-50/2678-2012, яка залишена без змін постановою від 18.06.2012р. Київського апеляційного господарського суду).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" до Крупенко Василя Адольфовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс "про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р. не підлягає задоволенню.
Так, враховуючи відсутність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав, посилання позивача на передання Крупенко Василем Адольфовичем Товариству з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" в сумі 5800000 грн., яке відповідачу 1 не належало, та порушення у зв'язку з викладеними обставинами приписів ст.514 Цивільного кодексу України є безпідставними та неправомірними, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позов в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р., укладеного між Крупенко Василем Адольфовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс", також не підлягає задоволенню.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що позивач жодним чином не доводить про порушення його прав та законних інтересів укладенням відповідачем 1 та відповідачем 2 договору про відступлення права вимоги №02/03-1 від 02.03.2012р., оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой" не є стороною Договору, даний договір не вплинув на обсяг його зобов'язань, що випливають із договорів купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р., 11.10.2007р., додаткової угоди від 27.10.2010р. до договору від 11.10.2007р., та даним договором було лише змінено суб'єктний склад осіб у правовідносинах, у порядку, встановленому ст. ст. 512, 513 Цивільного кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд керуючись ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про стягнення 14682795,25 грн. підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р. із наступними змінами та доповненнями, у Позивача виникло зобов'язання щодо оплати Відповідачу 1 в строк до 02.11.2007р. грошових коштів в сумі 18 995 750, 00 грн. (з урахуванням змісту додаткової угоди від 27.10.2010р.) за корпоративні права.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. І ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Традострой" всупереч вимог перелічених статей та умов укладених договорів купівлі-продажу, прийняті на себе зобов'язання не виконало, Відповідач 1 грошові кошти в сумі 18 995 750, 00 грн. в строк до 02.11.2007р. не отримав.
За змістом ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Приписами ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
02.03.2012р. Відповідачем 1 (кредитор) було укладено з Відповідачем 2 (набувач) договір про відступлення права вимоги №02/03-1, за змістом якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання частини зобов'язань, що виникли за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007р. (в редакції договору від 11.10.2007р.), укладеним між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой".
Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що за даним договором набувач отримує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині оплати 5800000 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкодування збитків. Право вимоги решти суми заборгованості залишається у кредитора.
Крім того, 07.06.2012р. між Відповідачем 1 (кредитор) було укладено з Відповідачем 2 (набувач) договір про відступлення права вимоги №07/06-2, відповідно до якого набувач отримав право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в частині сплати 13195750,00 грн. основної заборгованості за продані корпоративні права, а також право вимагати сплати нарахованих на цю суму процентів, неустойки, інфляційних витрат та відшкодування збитків.
Наразі, відповідно до п. 3.1 вказаних правочинів відступлення права вимоги за даними договорами вважається здійсненим, а право вимоги таким, що перейшло до набувача, з моменту підписання цих договорів.
Таким чином, внаслідок укладання між відповідачами договорів №02/03-1 від 02.03.2012р., №07/06-2 від 07.06.2012р. право вимоги боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" в сумі 18 995750, 00 грн. перейшло від Відповідача 1 до Відповідача 2.
У відповідності до полождень ст.516 Цивільного кодексу України відповідачем 1 листами від 02.03.2012р. та від 10.07.2012р. було повідомлено позивача про перехід права вимоги боргу в сумі 18995750 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" (факт направлення листів підтвердужється наявними у матеріалах справи поштовими квитанціями та повідомленнями про вручення поштових відправлень).
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Згідно із ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 22.07.2004р. по справі №15-03/186, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Як свідчать матеріали справи, заявою №62 від 21.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором відступлення права вимоги №02/02-1 від 02.03.2012р. та договором №108 від 12.12.2006р. на суму 4312954,75 грн. (факт направлення вказаного листа позивача підтверджується наявними у матеріалах справи поштовою квитанцією №7834 від 22.03.2012р. та описом вкладення). Наразі, суд зазначає, що поштова кореспонденція була відправлена на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой".
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновокм суду першої інстанції, що зобов'язання позивача перед відповідачем 2 на суму 4312954,75 грн. припинилися зарахування зустрічних однорідних вимог.
11.07.2012р. відповідач 2 звернувся до позивача з вимогою (лист №66) перерахування грошових коштів в сумі 14682795,25 грн. в строк до 17.07.2012р. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс".
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой" свої зобов'язання не виконані, грошові кошти в сумі 14682795,25 грн. відповідачу 2 не перераховані.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача 2 грошових коштів в сумі 14682795,25 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже не можуть служити підставою скасування рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміні не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой", залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2012р. у справі №5011 62/7611-2012- залишити без змін.
3. Матеріали справи №5011-62/7611-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Рєпіна Л.О.
Тарасенко К.В.