"12" листопада 2012 р.Справа № 5017/2574/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.Е. Кришиневській
за участю представників:
від позивача - Вдовіченко К.А.,
від відповідача -Бакума А.В., Погор В.Ф., Прудкая А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" до Петрівського державного аграрного технікуму про стягнення 434 053, 58 грн., -
Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Петрівського державного аграрного технікуму про стягнення заборгованості за договором на постачання та транспортування природного газу для потреб котельних бюджетних установ і організацій № 008541-Б від 01.01.2010 р. та за договором на постачання природного газу за державні кошти № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. в загальній сумі 693 905, 22 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
01.01.2010 р. між ВАТ „Одесагаз" та Петрівським державним аграрним технікумом було укладено договір на постачання та транспортування природного газу для потреб котельних бюджетних установ та організацій № 008541-Б.
Також 05.04.2012 р. між ПАТ „Одесагаз" та Петрівським державним аграрним технікумом було укладено договір на постачання природного газу за державні кошти № 008541-Б (2012).
Пунктом 5.2 договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. та п. 3.2 договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. передбачена вартість 1000 куб.м природного газу на момент укладання договору.
Також п. 3.3 договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. та п. 5.3 договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. передбачено, що ціна на газ, вказана в договорі, може змінюватись нормативними актами уповноважених органів, наказами НАК „Нафтогаз України" і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.
Розділом 6 договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. передбачено, що оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Облгазу не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу.
Як вказує позивач, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Розділом 4 договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. передбачено, що оплата за постачання природного газу здійснюється замовником грошовими коштами на підставі рахунків-фактур шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок учасника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому розрахунок за фактично спожиті обсяги природного газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
В абз. 2 п.п. 6.1.1 договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. зазначено, що у випадку наявності заборгованості у споживача (відповідача), Облгаз зараховує кошти, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулий період незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Такі ж саме положення містяться в абз. 2 п. 4.1 договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р.
Як зазначає позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. з грудня 2011 р. по лютий 2012 р. у нього виникла заборгованість, яка станом на 30.07.2012 р. склала 575 005,68 грн., а по договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. за березень 2012 р. виникла заборгованість, яка станом на 30.07.2012 р. склала 88 004,41 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаними договорами складає 663 010,09 грн. Разом з цим позивач зазначає, що вихідне сальдо по договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. на 30.07.2012 р. відповідно до акту звірки взаєморозрахунків складає -575 005,68 грн., з яких:
- продаж газу на загальну суму 1 226 560,77 грн.;
- постачання природного газу на загальну суму 17 104,85 грн.;
- транспортування природного газу на загальну суму 30 013,22 грн.;
- збір у вигляді цільової надбавки на загальну суму 22 995,18 грн.;
- оплати на загальну суму 719 524,46 грн., та вхідне сальдо -2 143,88 грн.
Також по договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. вихідне сальдо станом на 30.07.2012 р. відповідно до акту звірки взаєморозрахунків складає 88 004,41 грн., з яких:
- продаж газу на загальну суму 88 004,41 грн.;
- постачання природного газу на загальну суму 1 022,21 грн.;
- транспортування природного газу на загальну суму 2 049,14 грн.;
- збір у вигляді цільової надбавки на загальну суму 1 656,78 грн.;
- оплати на загальну суму 4 728,13 грн.
Крім того, позивач посилається на положення п. 7.2 договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. та п. 7.2 договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р., якими передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п. 6.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
З огляду на вказані умови договорів, керуючись положеннями ст.ст. 549, 625 ЦК України і ст.ст. 230-232 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних, розрахунок яких наведено у позовній заяві, зокрема:
- по договору 008541-Б від 01.01.2010 р. загальна сума штрафних санкцій складає 24286,99 грн., у т.ч.: індекс інфляції -1150,01 грн., 3% річних - 3809,72 грн., пеня -19 327,26 грн.;
- по договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. загальна сума штрафних санкцій складає 6608,14 грн., у т.ч.: 3% річних -1099,45 грн., пеня -5508,69 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2574/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
22.10.2012 р. позивач подав до господарського суду Одеської області заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 107), згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 569 317,37 грн., індекс інфляції у розмірі 1 150,01 грн., 3% річних в сумі 4 909,17 грн. та пеню в розмірі 24 835,95 грн.
Також 22.10.2012 р. відповідач подав до господарського суду Одеської області заперечення на позовну заяву (а.с. 89-90), в яких зазначив, що сума боргу фактично постійно зменшується та буде повністю погашена до 31.12.2012 р., тому з урахуванням цього просив суд зменшити розмір пені до 0 грн.
В засіданні суду 12.11.2012 р. позивач пояснив, що у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу станом на 12.11.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 409 217,63 грн. З огляду на таке представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу та пеню в розмірі 24835,95 грн.
Відповідач суму основного боргу визнав та просив суд зменшити розмір пені до 0 грн., посилаючись на те, що сума боргу сплачується поступово та буде погашена до 31.12.2012 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01.01.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" (Облгаз) та Петрівським державним аграрним технікумом (споживач) укладено договір № 008541-Б на постачання та транспортування природного газу для потреб котельних бюджетних установ та організацій (а.с. 12-19), предметом якого є транспортування, постачання та споживання природного газу на пункти споживання відповідача, розташовані за адресою: с. Петрівка, вул. Курисова, 9.
В п. 3.2 договору визначені обов'язки відповідача як споживача. Зокрема, споживач зобов'язаний прийняти газ від Облгазу в обсягах, визначених договором та забезпечити своєчасну оплату за газ.
Згідно п. 4.2 договору № 008541-Б облік газу ведеться згідно з „Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами постачання та споживання", ДБН В.2.5.-20-2001 „Газопостачання", та діючим документам Держспоживстандарту. Оперативний контроль споживання газу споживачем здійснює Облгаз.
Відповідно до п. 4.4 договору споживач зобов'язується щодекадно надавати в Облгаз роздруківки з автоматичних обчислювачів та коректорів, а щомісячно в період з 30 (31 числа) поточного місяця з'явитись в Облгаз для оформлення місячного акту прийому-передачі природного газу з надрукованими звітами за звітний місяць.
На підставі наданих звітів прийому-передача газу, спожитого у відповідному місяці оформлюється актом прийому-передачі газу між Облгазом і споживачем. Акт прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків (п. 4.17 договору). Акти прийому-передачі за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 2-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів).
П. 5.1 вказаного договору передбачено, що вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для споживачів України, що надаються підприємствам НАК „Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами Кабінету Міністрів та наказами НАК „Нафтогаз України".
При цьому за умовами п. 5.2 договору № 008541-Б на момент укладання договору вартість газу визначена, виходячи з 1000 куб.м. природного газу.
Також пунктом 5.3 передбачено, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватися нормативними актами уповноважених органів, наказами НАК ,,Нафтогаз України" і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.
Розділом 6 договору № 008541-Б передбачено, що оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами на підставі рахунків-фактур та авансових рахунків шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому, перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Облгазу не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50%- до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Звірка розрахунків за звітний місяць здійснюється Облгазом і споживачем до 25 числа наступного за звітним місяцем на підставі відомостей про фактичну оплату вартості послуг і актів прийому-передачі газу. Указана звірка оформлюється актом звірки (п. 6.4 договору № 008541-Б).
Відповідно до п. 11.1 договору № 008541-Б останній набрав чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків за послуги -до їх повного здійснення.
Як з'ясовано судом, в подальшому ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" було перейменовано у Публічне акціонерне товариство „Одесагаз", яке є правонаступником ВАТ, про що зазначено в статуті ПАТ „Одесагаз" 2011 р. (а.с. 41-68).
Також 05.04.2012 р. між Публічним акціонерним товариством „Одесагаз" (учасник) та Петрівським державним аграрним технікумом (замовник) було укладено договір № 008541-Б (2012) на постачання природного газу за державні кошти (а.с. 20-27), предметом відповідно до п. 1.1 якого є транспортування, постачання та споживання природного газу на пункти споживання відповідача, розташовані за адресою: с. Петрівка, вул. Куріса, 9.
П. 3.1 вказаного договору передбачено, що вартість природного газу для споживачів України, що надаються підприємствам НАК „Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами Кабінету Міністрів та наказами НАК „Нафтогаз України". При цьому за умовами п. 3.2 договору № 008541-Б (2012) вартість 1000 куб.м. природного газу з 01.01.2012 р. складає 4713,70 грн.
В п. 3.3 договору № 008541-Б (2012) сторони домовились, що ціна на газ, вказана в даному договорі може змінюватись нормативними актами уповноважених органів, наказами НАК „Нафтогаз України" і приймаються сторонами до виконання з моменту зміни без додаткового попередження.
Оплата за постачання природного газу здійснюється замовником грошовими коштами на підставі рахунків-фактур шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок учасника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу (п. 4.1 договору № 008541-Б (2012)).
Згідно п. 5.2 договору № 008541-Б (2012) облік газу ведеться згідно з „Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання", ДБН В.2.5.-20-2001 „Газопостачання", та діючим документам Держспоживстандарту. Оперативний контроль споживання газу замовником здійснює позивач.
Відповідно до п. 5.4 договору відповідач як замовник зобов'язується щодекадно надавати позивачу роздруківки з автоматичних обчислювачів та коректорів, а щомісячно в період з 30 (31 числа) поточного місяця по 2 число наступного місяця з'явитись до позивача для оформлення місячного акту прийому-передачі природного газу з надрукованими звітами за звітний місяць. Акти прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків (п. 5.12 договору).
В п. 6.2 договору визначені обов'язки відповідача як замовника, до яких, зокрема, належить прийняття газу від позивача в обумовлених цим договором обсягах та забезпечення своєчасної оплати за газ.
Відповідно до п. 11.1 договору № 008541-Б (2012) останній набрав чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за послуги -до їх повного здійснення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Так, вищевказані договори є підставою для виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, як з'ясовано судом, відповідно до актів за період з грудня 2011 р. по березень 2012 р. позивачем було передано відповідачу природній газ, визначений по показникам лічильника (а.с. 29-31).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити послуги позивача з транспортування газу і поставлений газ відповідно до умов договорів та чинного законодавства.
Як вказує позивач, умови вказаних договорів ним виконувались належним чином, але відповідач не виконав свої зобов'язання, у зв'язку з чим виник даний спір. Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. у відповідача виникла заборгованість, яка за період з 01.01.2011 р. по 12.11.2012 р. склала 321 213,22 грн., а по договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. - склала 88 004,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, складеним сторонами по справі станом на 12.11.2012 р. і підписаним уповноваженими представниками сторін. Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаними договорами складає 409 217,63 грн., яка заявлена позивачем до стягнення та визнана відповідачем.
Між тим несплатою позивачу суму заборгованості за вище вказаними договорами № 008541-Б від 01.01.2010 р. та № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. відповідач порушив умови цих договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 409 217,63 грн.
При цьому оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений природний газ не виконував своєчасно, що вбачається з актів звірки взаєморозрахунків (а.с. 32-40) та не заперечується відповідачем, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Так, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено в п. 7.2 договорів № 008541-Б та № 008541-Б (2012), за несвоєчасну оплату послуг та газу у строки, зазначені в п. 6.1 договорів, відповідач сплачує на користь позивача, суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договорами № 008541-Б та № 008541-Б (2012) щодо своєчасної сплати послуг на постачання природного газу, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені в загальній сумі 24 835,95 грн. за двома договорами, розрахунок якої наведено у позовній заяві, судом встановлено дотримання вищенаведених вимог законодавства при нарахуванні пені та правильність проведення її розрахунку з огляду на те, що облікова ставка НБУ в період до 22.03.2012 р. становила 7,75% річних (згідно з постановою Правління НБУ від 09.08.2010 р. № 377), а в період з 23.03.2012 р. по 30.07.2012 р. облікова ставка НБУ становила 7,5% річних. Так, нарахована пеня по договору № 008541-Б від 01.01.2010 р. за період з 01.12.2011 р. по 31.05.2012 р. склала 19 327,26 грн., виходячи з існуючої суми боргу у відповідний місяць; по договору № 008541-Б (2012) від 05.04.2012 р. за період з 01.03.2012 р. по 30.07.2012 р. сума пені склала 5508,69 грн. ((88004,41 грн.* (15,5 /366дн.) * 22дн./100) + (88004,41 грн. * (15 / 366дн.) * 130дн./100)).
Відповідач, заперечуючи проти нарахування пені та вимог позивача щодо стягнення нарахованої пені, послався на відсутність вини з боку відповідача з огляду на недофінансування державою учбової установи. Також, на думку відповідача, здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій не може бути прийнятий судом до розгляду, оскільки позивач не надав суду документи, на підставі яких розраховані штрафні санкції за невиконання умов договору. Однак вказані заперечення відповідача до уваги суду не приймаються з огляду на їх необґрунтованість, тим більш такі заперечення не спростовують факт допущення прострочення виконання своїх зобов'язань перед позивачем.
До того ж у судовому засіданні представник відповідача просив суд зменшити розмір пені до 0 грн., посилаючись на те, що сума боргу сплачується поступово та буде погашена до 31.12.2012 р.
Між тим пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, заявлена позивачем до стягнення первинна сума боргу була частково погашена відповідачем в ході розгляду справи, у зв'язку з чим позовні вимоги були уточнені. Отже, враховуючи вжиття відповідачем заходів щодо зменшення заборгованості за послуги газопостачання та за поставлений газ (ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань), яка, за ствердженнями відповідача, буде повністю погашена до 31.12.2012 р., відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, з урахуванням майнового стану сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" до Петрівського державного аграрного технікуму про стягнення 434 053,58 грн. є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню у зв'язку зі зменшенням розміру пені.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача, виходячи із заявленої до стягнення суми (434 053,58 грн. х 2%). Так, як зазначено в абз. 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" до Петрівського державного аграрного технікуму про стягнення 434 053, 58 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Петрівського державного аграрного технікуму (67512, Одеська область, Комінтернівський район, с. Петрівка, вул. Куріса, 9; код ЄДРПОУ 00702570, р/р 35216017000776, 35211001000776, 35221002000776 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"(65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208, р/р 26036040003944 в ФООУ ПАТ „Ощадбанк", МФО 328845) основний борг в сумі 409 217/чотириста дев'ять тисяч двісті сімнадцять/грн. 63 коп.
3. СТЯГНУТИ з Петрівського державного аграрного технікуму (67512, Одеська область, Комінтернівський район, с. Петрівка, вул. Куріса, 9; код ЄДРПОУ 00702570, р/р 35216017000776, 35211001000776, 35221002000776 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"(65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208, р/р 26001121611 в ПАТ „Марфін банк", МФО 328168) пеню в сумі 1000/одна тисяча/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 8681/вісім тисяч шістсот вісімдесят одна/грн. 07 коп.
4. В задоволенні решти частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2012 р.
Суддя Петров В.С.