Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13424/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Куденков К.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м.Горлівки
про скасування вимоги про сплату боргу
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м.Горлівки (надалі - відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу №290 від 07.09.2012р.
Позов мотивовано нарахуванням відповідачем позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з листопада 2011 року по грудень 2011 року незважаючи на те, що позивач, який зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця та у вказаний період перебував на спрощеній системі оподаткування, - отримує пенсію за віком на пільгових умовах.
Позивач у судове засідання від 15.11.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку тим, що позивач не досяг встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, а тому не є пенсіонером за віком у розумінні цього закону.
Представник відповідача у судове засідання від 15.11.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
Позивач зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Згідно паспорту громадянина України НОМЕР_2, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно листа Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 13.11.2012р. №10061/10/17-113, позивач у 2011 році обрав фіксовану систему оподаткування, працював зі сплатою фіксованого податку та видачею фіксованого патенту.
Відповідно до копії протоколу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки №1591 від 22.11.2011р., позивачу з 09.11.2011р. призначена пенсія за віком за Списком №1.
Із пенсійного посвідчення позивача НОМЕР_3 виданого 21.12.2011р. вбачається, що позивачу призначена пенсія за віком, з терміном дії - довічно.
Позивач перебуває на обліку у відповідача у якості платника єдиного внеску, про що вбачається із відповідного повідомлення про взяття на облік.
Позивачем подана до відповідача звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, відповідно до таблиці 2 якої - «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обради спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок)» від 20.03.2012р. відповідачем визначено суму єдиного внеску за 2011р., що підлягає сплаті, у розмірі 3 320,11 грн. та зазначено що позивач перебуває на фіксованому податку.
Із вказаної звітності вбачається, що позивачем не нараховані суми єдиного внеску за листопад 2011 року та за грудень 2011 року.
07 вересня 2012 року відповідачем, на підставі картки особового рахунку платника - позивача, прийнята спірна вимога №Ф290, якою позивачу визначена сума боргу з єдиного внеску (недоїмка) у розмірі 690,19 грн.
Із акту звірення розрахунків від 21.03.2012р., картки особового рахунку платника - позивача та довідки - інформації відповідача по платежах до ПФУ по позивачу вбачається, що спірною вимогою нарахована сума єдиного внеску за листопад-грудень 2011 року.
Таким чином, спірним є питання щодо розповсюдження дії ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення позивача від сплати єдиного внеску як особи, яка отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список №1).
Статтею першою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності - є платниками єдиного внеску.
Законом України від 07.07.2011 року N 3609-V «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, відповідно до якої встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані зміни набули чинності з 06.08.2011р.
Із наведеного вбачається, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідні виплати або вони є інвалідами та отримують відповідні виплати.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем визначено, що від сплати єдиного внеску звільняються особи, які є пенсіонерами за віком, а не особи, які отримують пенсію за віком.
Тобто, критерієм звільнення від сплати єдиного внеску, є набуття фізичною особою, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера у зв'язку із досягненням певного віку, а не факт отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах.
Звільняючи пенсіонерів за віком та інвалідів, що отримують відповідні виплати та знаходяться на спрощеній системі оподаткування, законодавцем не визначено, що від сплати єдиного внеску звільняються особи, які отримують пенсії за віком на пільгових умовах (або дострокові пенсії), пенсії за вислугу років, пенсії в разі втрати годувальника, тощо.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Отже, право на отримання пенсії за віком надано особам які досягли визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віку, та, відповідно, такі особи у разі отримання пенсії за віком є пенсіонерами за віком.
Позивач не досяг встановленого зазначеною статтею віку.
Згідно абзацу другого п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Із наведеного вбачається, що законодавцем відрізняються пенсії за віком та пенсії за віком на пільгових умовах (дострокові пенсії, тощо).
За змістом Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, що призначаються на підставі п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є пенсіями за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. «а» частини першої ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Суд зазначає, що за приписами ч.3 та ч. 5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на органи Державної експертизи умов праці. Положення про органи Державної експертизи умов праці та порядок проведення атестації робочих місць затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Із наведеного вбачається, що пенсії за віком на пільгових умовах розглядаються законодавцем як пільгове пенсійне забезпечення, а саме у якості дострокових пенсій.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що факт отримання особою пенсії, призначеної на підставі п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не може бути підставою для визначення такої особи пенсіонером за віком.
Особи, які відповідають вимогам п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо стажу роботи на певних роботах, з урахуванням загального стажу роботи, мають право на дострокове отримання пенсії незалежно від досягнення загального пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, вони мають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка відрізняється від пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно, особа, яка отримує пенсію за віком на пільгових умовах, до досягнення нею встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку не може вважатись пенсіонером за віком, а є пенсіонером на пільгових умовах.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач у спірному періоді листопад-грудень 2011 року частиною 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не був звільнений від сплати єдиного внеску.
Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Таким чином, обов'язок позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений чинним законодавством.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до п. 4.9 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за N 994/18289, передбачено, що обчислення єдиного внеску органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів Пенсійного фонду, актів звірок з податковими органами про нараховані суми доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Із довідки - інформації відповідача по платежах до ПФУ по позивачу вбачається, що єдиний внесок нарахований позивачу виходячи із розміру мінімального страхового внеску.
Частиною другою ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 25 зазначеного Закону передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 6.4. Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 N 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за N 994/18289, встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
На підставі наведеного, суд вважає, що відповідачем правомірно нарахована позивачу сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період листопад-грудень 2011 року.
З урахуванням викладеного, перевіривши спірну вимогу відповідача відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та вбачає відсутність підстав для задоволення адміністративного позову .
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Постанова прийнята у порядку письмового провадження, складена у повному обсязі та підписана 15 листопада 2012р.
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Куденков К.О.