05 листопада 2012 року 12:00 Справа № 0870/9646/12
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Ліпаткіної Е.В. (довіреність від 07 травня 2012 року) та ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1, виданий 05 листопада 1998 року), представника відповідача - Кравець-Мінської Т.О. (довіреність від 27 січня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Єлена» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 49230 грн. 00 коп.
09 жовтня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Єлена» (далі іменується - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 13.04.2012 №38.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.04.2012 №38 суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на позивача додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про наявність порушень з боку позивача приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що відображено в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 29.03.2012.
Ухвалою судді від 10.10.2012 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 24.10.2012 позивачу поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, з метою забезпечення прав позивача на судовий захист охоронюваних законом прав та інтересів.
05.11.2012 в судове засідання прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки спірне рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованим та законним.
На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 05.11.2012.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Позивач - Приватне підприємство «Єлена», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №016975 від 07.10.1997, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (а.с. 28).
На підставі наказу керівника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області «Про затвердження плану графіку планових перевірок у I кварталі 2012» від 23.12.2011 №424-ОД (а.с. 73) та направлення на проведення планової перевірки від 07.03.2012 №375-11п (а.с. 41), головним державним інспектором Бердянського відділу контролю будівництва управління контролю за будівництвом об'єктів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, із залученням архітектора Приморського району та провідного спеціаліста землевпорядника, в присутності керівника Приватного підприємства «Єлена», була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 29.03.2012 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 40).
За приписами п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 23.05.2011 №553 (далі іменується - Порядок №553), за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Під час перевірки встановлено, що позивач, являючись замовником будівництва нежитлового приміщення - гаражу II категорії складності, що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Приморськ, вулиця Голубенко, будинок №46, використовує об'єкт будівництва під зберігання пиломатеріалів, та в даному приміщенні також встановлено обладнання для розпилу деревини, яке експлуатується без прийняття в експлуатацію об'єкта в цілому, що є порушенням ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно норм Порядку №553 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що керівник Приватного підприємства «Єлена» від надання зауважень та від підписання Акта перевірки відмовився, про що зроблено відповідні записи.
Згідно п. 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Фахівцями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, на виконання вказаної вище норми, складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.03.2012 (а.с. 39), та винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.03.2012 №25 (а.с. 38).
Порядком №553 встановлено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
На виконання вимог вказаної норми відповідач надсилав на адресу позивача примірник Акта перевірки та припис від 30.03.2012 №25, що підтверджується відповідними квитанціями та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 42).
На підставі матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (Наказ керівника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 23.12.2011 №424-ОД; Направлення на планову перевірку від 07.03.2012; Акт перевірки від 29.03.2012; фото; Протокол від 30.03.2012; Припис від 30.03.2012 №25), відповідачем винесена постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.04.2012 №38 (а.с. 37), якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф на суму в розмірі 49230 грн. 00 коп.
За приписами п. 22 Порядку №553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.
На виконання вимог вказаної норми, відповідач направляв на адресу позивача примірник спірної постанови (24.04.2012) рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується відповідною квитанцією.
Суд не бере до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування спірної постанови, на те, що він не отримував рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки причини неотримання позивачем даного листа не залежали та не могли залежати від відповідача, який в свою чергу здійснив всі належні заходи для отримання позивачем спірної постанови, а саме направив примірник на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 29.03.2012, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі іменується - Закон України №3038-VI) експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Судом встановлено, що на момент проведення планової перевірки об'єкт будівництва - нежитлове приміщення (гараж II категорії складності) не був прийнятий в експлуатацію. В ході перевірки виявлено, що дане приміщення використовувалось позивачем для зберігання пиломатеріалів та обладнання для розпилу деревини, що підтверджується відповідними фото (а.с. 58). Проти даного факту позивач не заперечував та пояснив, що пиломатеріали та обладнання були розміщені на об'єкті лише з метою із зберігання та не використовувались ним на той час в господарській діяльності. Також позивач наголосив на тому, що зберігання на об'єкті будівництва, який не прийнято в експлуатацію, товарів та обладнання не являється експлуатацією такого об'єкта, оскільки законодавчого визначення терміну «експлуатація» немає.
Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 №208/94-ВР, правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
За приписами абз. 2 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України №208/94-ВР, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
З аналізу даної норми вбачається, що суб'єкт містобудування може нести відповідальність за вчинення одного із двох видів активних дій: експлуатація або використання об'єктів будівництва. Саме на підставі вчиненого правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України №208/94-ВР, відповідачем винесено спірну постанову, що вбачається з її змісту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розміщення на об'єкті будівництва (нежитлове приміщення - прибудова до гаражу II категорії складності), пиломатеріалів та обладнання для розпилу деревини являється використанням об'єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію.
Крім того, посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області відносно керівника Приватного підприємства «Єлена» ОСОБА_2 був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.03.2012 за порушення ним ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що передбачена відповідальність згідно п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України №208/94-ВР, та призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення на 13.04.2012 об 11 год. 10 хв. в приміщенні Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області. Як вбачається зі змісту даного протоколу, керівник підприємства відмовився від його підписання. На підставі протоколу винесена постанова про накладення штрафу на суму в розмірі 8500 грн. 00 коп., яка була оскаржена ОСОБА_2 в судовому порядку.
Постановою Приморського районного суду Запорізької області від 13.09.2012 ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про скасування постанови про накладення штрафу в повному обсязі, та встановлено наявність з його боку порушень ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що передбачено ч. 12 ст. 96 КУпАП. Постанова Приморського районного суду Запорізької області від 13.09.2012 набрала законної сили в день її прийняття (а.с. 36).
Таким чином, рішенням Приморського районного суду Запорізької області встановлено наявність правопорушення з боку керівника підприємства, що являється важливим фактом при встановленні правомірності винесення спірної постанови про накладення штрафу за порушення приписів ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також посилається на те, що відповідно до п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Позивач зазначав, що в даній ситуації підлягав застосуванню принцип мовчазної згоди, передбачений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, зо умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано у встановленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Проте, суд зазначає, що такі доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають дослідженню та перевірці під час розгляду справи, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», на яку посилається позивач, регулює питання визначення механізму підготовчих робіт, натомість порядок визначення процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та порядок подання декларацій про готовність об'єктів до експлуатації регулюється іншим нормативно-правовим актом - Постановою Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011 №461 (далі іменується - Постанова №461).
За приписами п. 2 Постанови №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Згідно п. 20 Постанови №461, Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.
У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
Судом встановлено, що позивач подавав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 25.10.2011 (а.с. 20), за результатами розгляду якої відповідачем винесено рішення «Про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації» від 25.11.2012 (а.с. 19); декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 26.12.2011 (а.с. 24), за результатами розгляду якої відповідачем винесено рішення «Про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації» від 18.01.2012 (а.с. 23); та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 26.03.2012 (а.с. 44), за результатами розгляду якої відповідачем винесено рішення «Про повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації» від 04.04.2012 (а.с. 43).
Позивач зазначив, що саме в жовтні 2011 року ним було розміщено на об'єкті будівництва пиломатеріали та обладнання для розпилу деревини, оскільки відповідачем не була надана відповідь по декларації від 25.10.2011 у встановлений законом строк, а відтак застосуванню підлягав принцип мовчазної згоди, передбачений ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-IV.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Статтею 1 Закону України №2806-IV встановлено, що документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Зі змісту даної норми вбачається, що документ дозвільного характеру - це документ, на підставі якого суб'єкту господарювання надається право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Разом з тим, частиною 4 ст. 4 цього ж Закону встановлено, що суб'єкт господарювання має право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Закон встановлює два можливі способи отримання прав на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності: на підставі подання декларації, яка не являється дозвільним документом, та на підставі отримання документа дозвільного характеру.
В спірній ситуації позивач звертався до контролюючого органу з документом (декларацією), який не містить ознак дозвільного документа та таким не являється, а відтак застосування принципу мовчазної згоди є неприпустимим.
Крім того, суд зазначає, що на відміну від норм Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», норми Постанови Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011 №461, яка визначає порядок та процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та порядок подання декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, не містять приписів щодо набуття права на вчинення відповідних дій на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована, чи повернута.
За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а доводи та посилання позивача спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Відповідачем доведено правомірність винесеної постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.04.2012 №38.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства «Єлена» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 49230 (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять) грн. 00 (нуль) коп. - залишити без задоволення.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М.Недашківська