18 жовтня 2012 року (17 год. 05 хв.) Справа № 0870/7070/12
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання - Кай К.В.,
за участю представників:
позивача - Лівошко І.Є.
відповідача - Благодіра Р.В.,
прокурора - Стешенко В.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, за участю Прокуратури Запорізької області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
У лютому 2008 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький комбінат будматеріалів» (до реорганізації - Відкрите акціонерне товариство «Запорізький комбінат будматеріалів») (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому, після уточнення вимог, просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 25.12.2007 №0002352302/1/58656 та від 06.03.2008 №002352302/2/10155 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1181351,00 грн. за основним платежем та в сумі 590675,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку за результатами якої складено акт від 19.09.2007 № 175/23-00290771 «Про результати виїзної планової документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів» з питань дотримання вимого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2007» (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7, п.п. 12.2, п.п. 12.6 п. 12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та інші порушення законодавства. На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 № 0002352302/0/44744, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1181351,00 грн. і штрафних санкцій 1174262,50 грн. Позивач не погодившись з висновками по документальній плановій виїзній перевірці надав до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя заперечення до акту.
Шляхом звернення зі скаргою до відповідача та Державної податкової адміністрації у Запорізькій області позивач в адміністративному порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 № 0002352302/0/44744. За результатами розгляду скарги рішенням відповідача від 21.12.2007 за № 58093/25-27 скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 № 0002352302/0/44744 в частині 583587,00 грн. застосування штрафної санкції по податку на додану вартість з посиланням на п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в іншій частині залишено його без змін та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 №0002352302/1/58656 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1181351,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 590675,50 грн.
За наслідками подальшого оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПА у Запорізькій області від 26.02.2008 №874/10/25-020 податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 №0002352302/1/58656 було залишене без змін. На підставі рішення ДПА у Запорізькій області від 26.02.2008 №874/10/25-020 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 №002352302/2/10155 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1181351,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 590675,50 грн.
Позивач вважає висновки відповідача про наявність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.05.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009, адміністративний позов було задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.12.2007 №0002352302/1/58656 та від 06.03.2008 №0002352302/2/10155, присуджено з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2012 касаційна скарга відповідача та заява Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги були задоволені частково, скасовані вищезазначені судові рішення, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, касаційним судом було здійснено заміну позивача по даній справі з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Запорізькій комбінат будматеріалів».
Зазначена справа 20.07.2012 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та у порядку, встановленому ст. 15-1 КАС України, 20.07.2012 була розподілена судді Запорізького окружного адміністративного суду Киселю Р.В.
Ухвалою від 23.07.2012 справа була призначена до судового розгляду на 06.08.2012.
У судове засідання 06.08.2012 представник прокуратури, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.
06.08.2012 позивачем до суду були подані заява про уточнення позовних вимог та пояснення до позову із додатковими доказами на обґрунтування цих пояснень.
Згідно уточнених вимог позивач просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 №0002352302/2/10155 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1181351,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 590675,50 грн., видане відповідачем.
Ухвалою від 06.08.2012 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 12.09.2012.
Ухвалою від 12.09.2012 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 12.09.2012.
Ухвалою від 12.09.2012 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 11.10.2012.
11.10.2012 через неявку у прокурора судове засідання було відкладене до 15.10.2012.
У судовому засіданні 15.10.2012 суддею оголошено перерву до 18.10.2012.
У судовому засіданні представник відповідача та прокурор проти позову заперечили, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7, п.п. 12.2, п.п. 12.6 п. 12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, з урахуванням вимог п.п. «г» п. 2, п. 3, ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» ВАТ «Запорізький завод будматеріалів» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання природного газу у розмірі 14177,00 грн., а саме: - грудень 2005 року - 2510,00 грн.; січень 2006 року - 11667,00 грн., оскільки операції з постачання природного газу в цей період не оподатковувались податком на додану вартість. Також перевіркою було встановлено, що вантажні митні декларації за період з 01.04.2005 по 31.12.2006 оформленні з порушенням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, зареєстрованої в Мінюсті 24.09.1997 № 443/2247, не було зазначено країну походження товару. Таким чином перевіркою встановлено, що підприємство безпідставно застосовувало нульову ставку з податку на додану вартість при включенні до податкової декларації з ПДВ вартості реалізованого товару у зв'язку з неналежним чином оформленими вантажними митними деклараціями на загальну суму 5835874,00 грн., що призвело до заниження чистої суми податку на додану вартість у розмірі 1181351,00 грн.
У судовому засіданні 18.10.2012 проголошено вступну та резолютивні частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
На підставі направлення від 01.08.2007 № 627/1, виданого ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання відповідачем проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством «Запорізький комбінат будматеріалів» вимог податкового, іншого законодавства з 01.04.2005 по 31.03.2007 та валютного законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2007 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За наслідками зазначеної перевірки 19.09.2007 відповідачем був складений акт № 123-00290771, згідно із висновками якого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог, крім іншого, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7, п.п. 12.2, п.п. 12.6 п. 12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, з урахуванням вимог пп. «г» п. 2, п. 3 ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в результаті чого занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1181351 грн., а саме: за квітень 2005 року в розмірі 114958 грн., за серпень 2005 року в розмірі 143731 грн., за грудень 2005 року в розмірі 156664 грн., за січень 2006 року в розмірі 11667 грн., за квітень 2006 року в розмірі 256947 грн., за липень 2006 року в розмірі 256280 грн., за жовтень 2006 року в розмірі 121068 грн. та за грудень 2006 року в розмірі 120036 грн.
На підставі акту перевірки від 19.09.2007 № 123-00290771 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 № 0002352302/0/44744, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1181351,00 грн. і штрафних санкцій 1174262,50 грн.
Позивач в адміністративному порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 № 0002352302/0/44744. За результатами розгляду скарги, рішенням відповідача від 21.12.2007 за № 58093/25-27 було скасоване податкове повідомлення-рішення від 01.10.2007 № 0002352302/0/44744 в частині 583587,00 грн. застосування штрафної санкції по податку на додану вартість з посиланням на п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в іншій частині залишено його без змін, та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 №0002352302/1/58656 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1181351,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 590675,50 грн.
За наслідками подальшого оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПА у Запорізькій області від 26.02.2008 №874/10/25-020 податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 №0002352302/1/58656 було залишене без змін. На підставі рішення ДПА у Запорізькій області від 26.02.2008 №874/10/25-020 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 №002352302/2/10155 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1181351,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 590675,50 грн.
Згідно уточнених позовних вимог, викладених у заяві від 03.06.2012, позивачем оскаржується до суду останнє податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 №002352302/2/10155.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Скасовуючи постанову Господарського суду Запорізької області від 15.05.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 по цій справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.06.2012 послався на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної правової оцінки позиції податкового органу щодо недійсності податкових накладних, виписаних на адресу позивача ТОВ «Веста», у зв'язку із відсутністю в них опису (номенклатури) товару, а також інформації щодо походження і належності природного газу. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи відповідача про те, що вантажні митні декларації за період з 01.04.2005 по 31.12.2006 оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби від 09.07.1997 №307.
Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки від 19.09.2007, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.
1. В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на неправомірне завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 14177 грн. по операціях з придбання у ТОВ «Веста» в грудні 2005 року - січні 2006 року природного газу, тому числі: за грудень 2005 року - 2510 грн., за січень 2006 року - 11667 грн.
Таких висновків відповідач дійшов через те, що у податкових накладних: від 02.12.2005 №4897 на загальну суму 9272,41 грн. в т.ч. ПДВ 1545,40 грн., від 21.12.2005 №5202 на загальну суму 5786 грн. в т.ч. ПДВ 964,33 грн. включених до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2005 року та відповідно до декларації з податку на додану варітьсь за грудень 2005 року, від 26.12.2005 №5431 на загальну суму 40000 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., від 28.12.2005 №5548 на загальну суму 30000 грн. в т.ч. ПДВ 5000 грн., включених до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2006 року та відповідно до декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, належним чином не вказано опис (номенклатуру) товару, що поставляється, не вказано походження і належність природного газу.
В обґрунтування необхідності відображення у податкових накладних даних щодо походження і належності природного газу відповідач посилається на наступне.
Згідно із пп. ґ п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» (в редакції, що діяла протягом 2004-2005 років) (далі - Постанова №1729), відповідно до якого потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності здійснюється з ресурсів газу різного походження, в тому числі газом, отриманим Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.
Статтею 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» установлено, що у 2004 році операції з продажу ввезеного природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
При цьому, Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» з 01.01.2005 не було передбачено пільгового оподаткування за нульовою ставкою операцій з продажу ввезеного природного газу на митній території України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, а з 31.03.2005 пільгове оподаткування таких операцій поновлене.
Відповідно до п. 3 Постанови №1729 природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг, реалізується суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і її дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», підприємствами з газопостачання та газифікації і закритим акціонерним товариством «Київгазпостач» з обов'язковим визначенням у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах прийому-передачі газу) належності поставленого газу та відображенням відповідного податкового номера споживача - платника податку на додану вартість.
Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і її дочірня компанія «Газ України» та дочірнє підприємство «Газ-тепло», підприємства з газопостачання та газифікації і закрите акціонерне товариство «Київгазпостач» забезпечують ведення окремого бухгалтерського обліку та складання щомісячного балансу надходження і розподілу такого газу.
З приводу вищенаведеного обґрунтування суд зазначає таке.
Згідно наявного в матеріалах справи листа ТОВ «Веста» від 03.09.2012 №235, надісланого на запит позивача, судом встановлено, що в грудні 2005 року та січні 2006 року ТОВ «Веста» поставило позивачу природний газ українського видобутку (СП «Полтавська газонафтова компанія» в розмірі по 300,000 куб. м.
Факт постачання в 2005-2006 роках ТОВ «Веста» від СП «Полтавська газонафтова компанія» природного газу підтверджується довідкою про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Веста» код ЄДРПОУ 30288313 з питань правових відносин з позивачем за період з січні 2005 року по березень 2006 року від 23.01.2007 №146/23-304, складеною ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.
Факт поставки ТОВ «Веста» позивачу у грудні 2005 року та січні 2006 року природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі актами тристоронніми актами, підписаними позивачем, ТОВ «Веста» та ВАТ «Запоріжгаз».
З наведених доказів вбачається, що ТОВ «Веста» поставило позивачу в грудні 2005 року та січні 2006 року природний газ українського походження.
З аналізу норм наведених відповідачем в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2005 року, січень 2006 року, сформованого по операціях з ТОВ «Веста», вбачається, що обов'язок відображення у податковому обліку операцій з постачання природного газу ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, наявний лише у чітко визначеного кола суб'єктів, до якого не входить ТОВ «Веста» та СП «Полтавська нафтогазова компанія», а так само жоден з контрагентів ТОВ «Веста», визначених у довідці про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Веста» код ЄДРПОУ 30288313 з питань правових відносин з позивачем за період з січні 2005 року по березень 2006 року від 23.01.2007 №146/23-304, складеній ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, саме на відповідача покладений обов'язок довести суду, що отриманий позивачем від ТОВ «Веста» природний газ був газом ввезеним на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України.
Разом з тим, відповідачем жодного доказу на підтвердження цього не надано. Відтак, відповідачем не доведено факту постачання ТОВ «Веста» позивачу природного газу, операції з постачання якого повинні оподатковуватися за нульовою ставкою податку на додану вартість, отже ці операції повинні оподатковуватися податком на додану вартість за загальними правилами.
Щодо необхідності відображення у податковій накладній опису (номенклатури) товару, що поставляється, зазначення походження і належності природного газу, суд зазначає наступне.
Пунктом е підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками (крім іншого) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), при цьому в п. з цього підпункту зазначено, що також в податковій накладній зазначається ставка податку та відповідна сума податку у цифровому значенні.
З урахуванням попереднього висновку суду про необхідність оподаткування операцій позивача із ТОВ «Веста» за загальними правилами, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Веста» позивачу по операціях з постачання природного газу в грудні 2005 року - січні 2006 року, оформлені із дотриманням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому суд зазначає, що жодним нормативним актом України на суб'єкта господарської діяльності, який не здійснював діяльність з постачання природного газу отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, не покладений обов'язок відображення у податковій накладній відомостей щодо походження і належності природного газу.
З наведених вище підстав суд доходить висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства по операціях з ТОВ «Веста» в грудні 2005 року - січні 2006 року, а відтак, про неправомірність нарахування позивачу в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14176,40 грн.
2. В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на неправомірне заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1167175 грн. по операціях з експорту товарів, тому числі: за квітень 2005 року - 114958 грн., за серпень 2005 року - 143731 грн., за грудень 2005 року в розмірі 154154 грн., за квітень 2006 року в розмірі 256947 грн., за липень 2006 року в розмірі 256280 грн., за жовтень 2006 року в розмірі 121068 грн. та за грудень 2006 року в розмірі 12036 грн.
Таких висновків відповідач дійшов через те, що в порушення вимог п. 6.1 та пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач безпідставно застосував нульову ставку з податку на додану вартість про включенні до податкової декларації з ПДВ вартості реалізованого товару у зв'язку з неналежним чином оформленими вантажними митними деклараціями на загальну суму 5835874 грн., в тому числі по періодах: квітень 2005 року в розмірі 574791 грн., серпень 2005 року - 718655 грн., грудень 2005 року - 770771 грн., квітнень 2006 року - 1284737 грн., липень 2006 року - 1281398 грн., жовтень 2006 року - 605341 грн., грудень 2006 року - 600181 грн.
Надаючи оцінку висновками відповідача суд виходить з наступного.
За приписами п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Згідно із п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Разом з тим, п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ( редакції, яка існувала на момент виникнення спірних правовідносин) нульова ставка податку не застосовується, якщо товари (супутні послуги), що експортуються, звільняються від оподаткування згідно з пунктом 5.1 (крім підпунктів 5.1.2, 5.1.7) та пунктом 5.2 статті 5 цього Закону.
Поставка товару, який був експортований позивачем, не віднесена до п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», як звільнена від оподаткування податком на додану вартість.
При цьому з визначення наведеного в пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Цим же підпунктом визначено, що експортом товарів є, окрім тих які визначені у цьому законі, випадки визначені Митним кодексом України.
Згідно із визначенням наведеним в ст. 194 Митного кодексу України (який був чинним в період здійснення позивачем експортних операцій) було визначено, що експортом - є митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України. Статтею ж 196 цього кодексу визначалося, що реекспортом - є митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.
Оскільки пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» митні режими експорту та реекспорту прирівняні до режиму експорту, то враховуючи відсутність у цій нормі обмежень щодо країни походження товару, що експортується, суд ставиться критично до посилання відповідача на відсутність у вантажній митній декларації відомостей про країну походження цього товару, його виробника та сорту товару, оскільки в даному випадку визначення країни походження цього товару, його виробника та сорту не впливає на розмір ставки податку на додану вартість, в будь-якому випадку ставка податку при експорті становить «0».
Щодо посилання відповідача на неналежним чином оформлення вантажних митних декларацій суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 17 ст. 1 Митного кодексу України, митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодек су та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процеду ри митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу (ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України).
Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.
При реалізації митної політику України, митні органи виконують одне з таких основних завдань: здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспорт них засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і ме тодів їх здійснення (ст. 11 Митного кодексу України).
Статтею 1 Митного кодексу України надається визначення митному оформленню та митному контролю, а саме:
- митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закрі пленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщують ся через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого викорис тання цих товарів і транспортних засобів;
- митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом часу, що його встановлюють митні органи за погодженням з орга нами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 цього Кодексу, ч. 1 ст. 71 Митного кодексу України.
У п. 1.9 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митни ці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998 № 771 зазначено, що контроль за доставкою товарів у митниці призначення здійснює митниця відправлення цих товарів.
У разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил порушує митниця, якій було надане відповідне зобов'язання, п. 1.10 вказаного Положення.
Наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р. затверджено «Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ван тажної митної декларації», яким передбачено, що завершення митного оформлення здійснюється шляхом: проставлення своїх підпису й прізвища та відбитка особистої номерної печатки в графі D усіх аркушів ВМД; проставлення відбитка особистої номерної печатки на товаросупровідних документах.
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» від 09.06.1997 № 574, ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особи стої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.
В акті перевірки зазначено, що підприємством безпідставно застосовано «0» ставку податку на додану вартість, оскільки вантажно-митні декларації за якими товар вивозився за межі митної території України є неналежним чином оформленими.
Однак, будь-яких зауважень до оформлених вантажних митних декларацій під час здій снення митного оформлення вантажу у митного органу не виникало, про що свідчать від повідні вантажні митні декларації, які досліджувались під час перевірки, інші документи, необхідні для здійснення митного оформлення також були надані.
На вантажних митних деклараціях, копії яких залучені до матеріалів справи, проставлено відбитки особистої номерної печатки відділу контролю за переміщенням товарів ми тниці, які свідчать про завершення митного оформлення та вивезення товару за митної те риторії України задекларованого у вантажних митних деклараціях.
Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Доказом вивезення (експорту) товару платником податку за межі митної території України, є належно оформлена митна вантажна декларація, будь-яких зауважень щодо оформлення вантажної митної декларації, як вже було зазначено, митним органом до позивача під час митного оформлення товару не пред'являлось. Доказів проведення перевірки митним органом після здійснення митного оформлення товару та виявлення фактів не належного оформлення ВМД податковим органом суду не надано.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвер дженої наказом Державної митної служби України від 07.09.1997 № 307, у графі 31 ван тажної митної декларації зазначаються точні дані про товар (комерційна та фірмова назва товару, фірма (країна) виробника, характеристики товару, а саме: розміри, номери моде лей, стандарти, типи, маркування, розфасування, комплектність тощо), необхідні для його ідентифікації та однозначної класифікації за задекларованим у графі 33 ВМД товарним кодом згідно з УКТЗЕД. Зазначається кількість товару та відомості про його упаковку й маркування.
У вантажних митних деклараціях, які надавались митному органу з метою митного оформлення товару у графі 31 виробником зазначено: Україна, що не суперечить вимогам викладеним вище щодо відомостей, які зазначаються у графі 31 вантажної митної декла рації.
Графа 34 заповнюється відповідно до Класифікатора країн світу. У графі зазначається код країни походження товару, описаного в графі 31 і класифікованого згідно з УКТ ЗЕД у графі 33.
Якщо країна походження невідома, то в графі проставляється код "000".
У вантажних митних деклараціях код країни походження зазначено "804".
Здійснення експорту товару за вантажними митними деклараціями, які на думку податкового органу неналежним чином оформленні, самим податковим органом не оскаржується та не спростовується.
Листом Київської регіональної митниці від 03.09.2012 №14/4-18/22126 підтверджується факт вчинення позивачем невизнаних відповідачем експортних операцій.
Долученими до матеріалів справи доказами підтверджується походження експортованих товарів з території України.
Певні недоліки вантажних митних декларацій не свідчать про відсутність експортних операцій, а відтак про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість по цих операціях.
З урахуванням викладених вимог чинного законодавства України, суд вважає, що податковим органом безпідставно стверджується про встановлення порушення вимог чинного законодавства України щодо неналежного оформлення вантажних митних декларацій.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький комбінат будматеріалів» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, за участю Прокуратури Запорізької області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 06.03.2008 №0002352302/2/10155, яким Публічному акціонерному товариству «Запорізький комбінат будматеріалів» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1772026,50 грн., в тому числі за основним платежем 1181351 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 590675,50 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль
Постанова виготовлена у повному обсязі 23.10.2012.