20 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/11528/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Молчановій В.В.
за участі представників позивача Скрипчук К.О., Дмитренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 р. № 0001372301, -
14 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» (далі -ТОВ «Весташляхбуд») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 13.01.2012 р., які були надані до суду 24.01.2012 р. (а.с. 100-104), просить скасувати податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі -Південна МДПІ у м. Кривому Розі) № 0001372301 від 10.06.2011 р. про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на суму 579 500 грн., в тому числі, 463 600 грн. - за основним платежем, 115 900 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом на підставі висновків, викладених у акті № 605232/31933268 від 29.04.2011 р. документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Весташляхбуд»з питань достовірності декларування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Тісса-Електроникс»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., які не відповідають дійсності. Зокрема, позивач не погоджується з висновком відповідача про порушення ТОВ «Весташляхбуд»п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з включенням до податкового кредиту грудня 2010 року суми ПДВ в розмірі 463 600 грн., сплаченої у складі вартості робіт, виконаних контрагентом позивача ПП «Тісса-Електроникс»за договором № 113/11-10 від 01.11.2010 року, який, на думку податкового органу, є нікчемним. Так, позивач зазначає, що факт виконання сторонами зазначеного договору підтверджено складеними належним чином первинними документами, а саме, актами виконаних робіт та податковими накладними, які за змістом відповідають вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також самим актом перевірки від 29.04.2011 р., яким зафіксовано факт відображення ТОВ «Весташляхбуд»у своїй податковій звітності господарських операцій, здійснених підприємством на виконання умов договору № 113/11-10 від 01.11.2010 р., та факт відсутності у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжностей по взаємовідносинам позивача та ПП «Тісса-Електроникс». При цьому, ПП «Тісса-Електроникс»має відповідний обсяг цивільно-правової дієздатності, перебуває на податковому обліку в Північній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі, та, відповідно до свідоцтва платника ПДВ № 100263079 від 15.01.2010 р., є платником ПДВ. У зв'язку з зазначеними вище обставинами, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 29.04.2011 р., неправомірними, та просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001372301 від 10.06.2011 р., прийняте на підставі зазначених висновків акту перевірки.
В судовому засіданні представники позивача, кожний окремо, позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 139), в судове засідання 20.03.2012 р. свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних у судовому засіданні 16.02.2012 р. документів не надав. У наданих письмових запереченнях від 26.10.2011 року відповідач позовні вимоги не визнав, проте, в обґрунтування своєї позиції навів лише витяг з розділу 3 «Перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків»акту перевірки від 29.04.2011 р. (а.с. 122-129).
За викладених обставин, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено без участі представника відповідача.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час проведення перевірки та прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд»зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 09.07.2002 р. (а.с. 8), та перебуває на податковому обліку в Південній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі.
Згідно свідоцтва № 04815943, позивач з 09.08.2005 р. є платником податку на додану вартість (а.с. 30).
29 квітня 2011 року на підставі наказу № 807 від 28.04.2011 р., та відповідно до направлення на перевірку № 500/23-2 від 29.04.2011 р., яке під розписку вручено головному бухгалтеру підприємства, службовими особами Південної МДПІ у м. Кривому Розі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Весташляхбуд»з питань достовірності декларування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Тісса-Електроникс»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 605232/31933268 від 29.04.2011 р. (а.с. 9-29).
При цьому, підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються, тому не є предметом дослідження по даній справі.
Згідно акту перевірки № 605232/31933268 від 29.04.2011 р., податковим органом з посиланням на надані підприємством документи було встановлено, що 01.11.2010 р. між ТОВ «Весташляхбуд»(замовник) та ПП «Тісса-Електроникс»(виконавець) укладено Договір № 113/11-10 на виконання робіт по ремонту обладнання АБЦ (асфальтобетонного цеху). Згідно п. 4.1 розділу 4 Договору, вартість робіт по договору визначається сумою рахунків, виставлених виконавцем на адресу замовника на основі підписаних сторонами актів виконаних робіт. Термін дії даного договору -до 31 грудня 2011 року (пункт 8 Договору) (а.с. 31-32).
На виконання умов Договору від 01.11.2010 р., ТОВ «Весташляхбуд»у грудні 2010 року отримало від ПП «Тісса-Електроникс»роботи з ремонту обладнання АБЦ, що підтверджено наступними актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2) за грудень 2010 року на загальну суму 2 781 600 грн., у тому числі ПДВ -463 600 грн.:
- № 7а-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-117-2К, реактора № 2 битумоплавильної установки № 2 на загальну суму 375 474 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 62 579 грн. 10 коп. (а.с. 69);
- № 7-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-158, реактора № 1 битумоплавильної установки № 1 на загальну суму 360 130 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 60 021 грн. 80 коп. (а.с. 42-43);
- № 7-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-158, реактора № 1 битумоплавильної установки № 1 на загальну суму 372 200 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -62 033 грн. 40 коп. (а.с. 52-53);
- № 7а-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-117-2К, реактора № 2 битумоплавильної установки № 2 на загальну суму 390 882 грн. , у тому числі ПДВ -65 147 грн. (а.с. 65);
- № 7-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-158, реактора № 1 битумоплавильної установки № 1 на загальну суму 365 707 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ -60 951 грн. 20 коп. (а.с.47-48);
- № 7а-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-117-2К, реактора № 2 битумоплавильної установки № 2 на загальну суму 305 850 грн. , у тому числі ПДВ -50 975 грн. (а.с. 60-61);
- № 7-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-158, реактора № 1 битумоплавильної установки № 1 на загальну суму 380 107 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ -63 351 грн. 20 коп. (а.с. 56);
- № 7а-0-1-1, капітальний ремонт АБУ ДС-117-2К, реактора № 2 битумоплавильної установки № 2 на загальну суму 231 247 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 38 541 грн. 30 коп. (а.с. 73),
та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (форма КБ-3) (а.с. 41, 46, 51, 55, 59, 64, 68, 72).
Загальну суму ПДВ в розмірі 463 600 грн., сплачену у складі вартості робіт по ремонту обладнання АБЦ, ТОВ «Весташляхбуд»віднесено до податкового кредиту грудня 2010 року на підставі наступних податкових накладних:
- від 03.12.2010 р. № 232 на загальну суму 360 130 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ -60 021 грн. 80 коп. (а.с. 33);
- від 08.12.2010 р. № 235 на загальну суму 365 707 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ -60 951 грн. 20 коп. (а.с. 34);
- від 10.12.2010 р. № 237 на загальну суму 372 200 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 62 033 грн. 40 коп. (а.с. 35);
- від 13.12.2010 р. № 239 на загальну суму 380 107 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 63 351 грн. 20 коп. (а.с. 36);
- від 16.12.2010 р. № 242 на загальну суму 305 850 грн., у тому числі ПДВ - 50 975 грн. (а.с. 37);
- від 21.12.2010 р. № 249 на загальну суму 390 882 грн., у тому числі ПДВ - 65 147 грн. (а.с. 38);
- від 27.12.2010 р. № 251 на загальну суму 375 474 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 62 579 грн. 10 коп. (а.с. 39);
- від 30.12.2010 р. № 253 на загальну суму 231 247 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 38 451 грн. 30 коп. (а.с. 40);
При цьому, в акті перевірки ТОВ «Весташляхбуд»від 29.04.2011 р. зазначено, що, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за грудень 2010 року розбіжностей по взаємовідносинам між ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електроникс»не встановлено (а.с. 18).
Крім того, проведеною перевіркою підтверджено, що ТОВ «Весташляхбуд»отримувало роботи з ремонту обладнання, як власного, так і орендованого (а.с. 18).
Натомість, у висновках акту перевірки ТОВ «Весташляхбуд»від 29.04.2011 р. зазначено, що, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, правочини, здійснені платником податку ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електроникс»у грудні 2010 року, мають ознаки нікчемності, та є нікчемними в силу припису закону. Такі правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіми особами, внаслідок чого, в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, ТОВ «Весташляхбуд»завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Тісса-Електроникс»за грудень 2010 року на суму 463 600 грн.
При цьому, зазначені висновки податкового органу ґрунтуються виключно на висновках акту № 34/231/36608466 від 25.03.2011 р., складеного Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі за результатами документальної позапланової перевірки ПП «Тісса-Електроникс»з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.
Так, описова частина акту перевірки позивача (розділ 3 акту «Перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків») містить лише перелік наданих до перевірки документів (а.с. 15), викладення повного тексту Договору від 01.11.2010 р. № 113/11-10, укладеного між ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електроникс»(а.с. 15-17), узагальнений перелік наданих позивачем до перевірки актів приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 17-18) та податкових накладних (а.с. 18), а також витяг з акту № 34/231/36608466 від 25.03.2011 р., складеного Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі за результатами документальної позапланової перевірки ПП «Тісса-Електроникс»з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року (а.с. 18-26).
На підставі зазначеного витягу з акту Північної МДПІ у м. Кривому Розі, Південною МДПІ у м. Кривому Розі зроблено висновок про те, що «…правочини, нібито укладені між ТОВ «Весташляхбуд»та підприємством-постачальником ремонтних робіт ПП «Тісса-Електроникс», не спричинили реального настання юридичних наслідків, а податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року, як наслідок обсягу придбання (задекларований податковий кредит) в сумі 463 600 грн., є недійсним…» (а.с. 26).
Зазначений висновок обґрунтовується посиланням на п.п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (а.с. 26-27), після чого, зазначається про те, що єдиною метою укладання угоди між ТОВ «Весташляхбуд» та ПП «Тісса-Електроникс»є штучне створення податкового кредиту з ПДВ, що суперечить меті господарської діяльності та створює обставини, за яких підприємство не мало намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької та економічної діяльності, а також про те, що операції фактично не здійснювалися та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності (а.с. 27).
Інших обґрунтувань, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладеної між ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електроникс»угоди, акт перевірки не містить.
За результатами перевірки ТОВ «Весташляхбуд», на підставі наведених вище обґрунтувань, Південною МДПІ у м. Кривому Розі зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електроникс», який не спричиняє реального настання юридичних наслідків, та, відповідно, про недійсність податкового кредиту позивача, сформованого за рахунок ПП «Тісса-Електроникс», а також даних, наведених у декларації з ПДВ за грудень 2010 року.
На підставі зазначених висновків, Південною МДПІ у м. Кривому Розі 10.06.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001372301 про донарахування платнику податків податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 579 500 грн., у тому числі, 463 600 грн. -за основним платежем, 115 900 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 7).
Враховуючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом після набрання законної сили Податковим кодексом України (після 01.01.2011 року), штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача у розмірі 25 відсотків від суми основного зобов'язання на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого, самостійне визначення податковим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, ТОВ «Весташляхбуд», згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржило його в судовому порядку, звернувшись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного податкового законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Висновки про нікчемність правочину, викладені в акті перевірки ТОВ «Весташляхбуд»від 29.04.2011 р., обґрунтовані виключно посиланням на висновки акту перевірки контрагента позивача (ПП «Тісса-Електроникс») щодо порушення останнім ч. 1 ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, складеного Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі на підставі аналогічних висновків актів перевірок контрагентів ПП «Тісса-Електроникс»(зокрема, висновки акту перевірки ПП «Тісса-Електроникс»обґрунтовані тим, що податковий кредит грудня 2010 року сформовано ПП «Тісса-Електроникс»за рахунок сум ПДВ по контрагентах з ознаками нікчемності (ПП «Стилет-Юг»та ПП «Альтекс-Юг») (а.с. 21).
Натомість, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
В даному випадку, податковим органом при проведенні перевірки ТОВ «Весташляхбуд»факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами у перевіряємому періоді не досліджувався. Крім того, акт перевірки не містить викладення чіткого змісту порушень, допущених платником податків при укладенні окремих угод, а також посилань на докази, на підставі яких зроблено висновок про суперечність вказаних угод інтересам держави або суспільства, або про намір сторін при їх укладанні на порушення публічного порядку, тощо.
Навпаки, всупереч висновкам про нікчемність правочину, у описовій частині цього ж акту перевірки податковим органом фактично підтверджено отримання ТОВ «Весташляхбуд»від ПП «Тісса-Електроникс»у грудні 2010 року робіт з ремонту обладнання АБЦ (а.с. 17).
При цьому, частинами 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тощо. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Судом встановлено, що на підтвердження факту виконання ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електроникс»умов договору № 113/11-10 від 01.11.2010 р., позивачем до перевірки було надано відповідні первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, а також податкові накладні.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які були надані позивачем до перевірки (а.с. 41-43, 46-48, 51-53, 55, 56, 59, 60-61, 64, 65, 68, 69, 72, 73), відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складені за встановленою формою (ф. КБ-2, КБ-3, відповідно).
Отже, за відсутності встановлених під час перевірки та підтверджених належними доказами обставин, що свідчать про нереальність укладеної між позивачем та ПП «Тісса-Електроникс»угоди по ремонту обладнання, висновок акту перевірки від 29.04.2011 року про відсутність у позивача в момент вчинення правочину мети, спрямованої на реальне настання правових наслідків, є лише припущенням, а позиція податкового органу про нікчемність укладених угод у зв'язку з тим, що вони порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам, не підкріплена належними доказами (зокрема, рішеннями суду про визнання конкретних правочинів нікчемними, або вироком суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента).
З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, податковий орган не мав правових підстав вважати договір № 113/11-10 від 01.11.2010 р. недійсним, та, відповідно, не мав підстав застосовувати до позивача негативні наслідки недійсності правочинів.
В даному випадку, також відсутні і ознаки, за наявності яких угода є нікчемною в силу закону, оскільки сам по собі договір № 113/11-10 від 01.11.2010 р. не порушує публічний порядок та не суперечить ні моральним засадам суспільства, ні інтересам держави. Крім того, податковим органом не встановлювався, а тому не доведений, умисел сторін при укладенні цієї угоди на ухилення від сплати податків.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини в їх сукупності, суд вважає, що висновки Південної МДПІ у м. Кривому Розі про недодержання ТОВ «Весташляхбуд»в момент вчинення правочину з ПП «Тісса-Електроникс»вимог ч.ч. 1, 5 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим правочин є нікчемним та недійсним, є такими, що не відповідають дійсності.
Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (який був чинний на момент укладання договору № 113/11-10 від 01.11.2010 р., та його виконання), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Податкові накладні від 03.12.2010 р. № 232, від 08.12.2010 р. № 235, від 10.12.2010 р. № 237, від 13.12.2010 р. № 239, від 16.12.2010 р. № 242, від 21.12.2010 р. № 249, від 27.12.2010 р. № 251, від 30.12.2010 р. № 253, копії яких містяться в матеріалах справи, (а.с. 33-40), складені з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час їх складання, в частині додержання обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, а тому, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, є підставою для нарахування платником податкового кредиту з ПДВ.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено ставку податку на рівні 20 відсотків.
Враховуючи зазначені норми Закону, а також висновок суду про підтвердження наданими позивачем доказами факту отримання робіт по ремонту обладнання АБЦ згідно договору № 113/11-10 від 01.11.2010 р., що не спростовано обставинами, викладеними у акті перевірки від 29.04.2011 р., суд дійшов висновку про безпідставність висновків Південної МДПІ у м. Кривому Розі, викладених у акті перевірки від 29.04.2011 р., щодо неправомірності віднесення ТОВ «Весташляхбуд»до складу податкового кредиту грудня 2010 року сум податку на додану вартість в розмірі 463 600 грн., сплачених ним у ціні робіт, отриманих від ПП «Тісса-Електроникс»згідно договору № 113/11-10 від 01.11.2010 р.
Натомість, факт відображення ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електронікс»у своєму податковому обліку господарських операцій, здійснених на виконання договору № 113/11-10 від 01.11.2010 р., підтверджено безпосередньо актом перевірки від 29.04.2011 р., на стор. 10 якого зазначено, що, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за грудень 2010 року не встановлено розбіжностей по взаємовідносинам між ТОВ «Весташляхбуд»та ПП «Тісса-Електроникс»(а.с. 18).
Суд також зазначає, що, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 зазначеної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні 16.02.2012 р. представником Південної МДПІ у м. Кривому Розі були надані письмові заперечення на адміністративний позов, у яких наведено витяг з розділу 3 «Перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків»акту перевірки від 29.04.2011 р., без урахування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, а також доповнень до позовної заяви від 13.01.2012 р. (наданих позивачем до суду 24.01.2012 р.). Жодних інших документів в обґрунтування своєї позиції, в тому числі і витребуваних судом, відповідачем надано не було.
За викладених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «Весташляхбуд»та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001372301 від 10.06.2011 р., винесеного Південною МДПІ у м. Кривому Розі на підставі висновків акту перевірки від 29.04.2011 р.
Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Весташляхбуд" - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0001372301 від 10.06.2011 р. про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 579 500 грн., в тому числі, 463 600 грн. -за основним платежем, 115 900 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 26.03.2012 р.
Суддя В.В.Чорна