м.Вінниця
12 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4803/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича
позивача: не з'явився
відповідача: Аврамчука В.Ю., Соколової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_3
до: управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці, управління Державної
про: визнання відмови протиправною та стягнення коштів
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови вжити передбачені чинним законодавством заходи з метою повернення їй помилково сплаченого при купівлі транспортного засобу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та стягнути з Державного бюджету України на її користь помилково сплачений збір в сумі 6412,00 грн.
Свої вимоги позивач ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 19.03.2012 році придбала автомобіль марки "TOYOTA CAMRI 2.5 (COMFORT 2R), кузов НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1. Для реєстрації придбаного автомобіля, її було зобов'язано сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля, що становить 6412,00 грн., що і було зроблено. Як позивач згодом дізналася, відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", фізична особа, яка купує транспортний засіб, не є платником даного збору, оскільки його сплата здійснюється виключно при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). Проте, УПФ України у м. Вінниці відмовляється повертати їй сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, чим порушує її законні права та інтереси, а тому вона вимушена захищати їх у судовому порядку. З посиланням на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, просить стягнути на її користь з державного бюджету України сплачений у зв'язку з придбанням автомобіля збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6412,00 грн.
Позивач у судове засідання на виклик суду не з'явилася, однак в прохальній частині позовної заяви просить розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача УПФ України у м. Вінниці позовні вимоги не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях та просить відмовити в задоволенні заявленого адміністративного позову.
Представники відповідача 2 - управління Державної казначейської служби також позовні вимоги не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях та просить відмовити в задоволенні заявленого адміністративного позову.
Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Вінницьке міжрайонне реєстраційно-екзаменаційне відділення Державної автомобільної інспекції у Вінницькій області у судове засідання на виклик суду не з'явився, однак про час та місце розгляду справи був завчасно та належним чином повідомлені, про що свідчить розписка про отримання повістки.
Заслухавши пояснення представників відповідача 1 - Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці та відповідача 2 - управління Державної казначейської служби, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 19.03.2012 році ОСОБА_3 придбала автомобіль марки "TOYOTA CAMRI 2.5 (COMFORT 2R), кузов НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1. При зверненні для реєстрації придбаного автомобіля, її було зобов'язано сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля, що становить 6412,00 грн.
Відповідно до абзацу 12 пункту 8 Порядку державної реєстрації ( перереєстрації ), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів ( обов'язкових платежів ).
Відповідно до п.14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі -Порядок), органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Судом встановлено, що при здійсненні реєстрації вищевказаного транспортного засобу в органах ДАІ, позивач сплатила до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля, а саме 6412,00 грн., що підтверджується квитанцією №73 від 26.05.2012 року (а.с.11).
В подальшому, вважаючи, що збір сплачено помилково, ОСОБА_3 звернулася до УПФ України у м. Вінниці із заявою про повернення коштів, сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, на яку отримала відповідь про відсутність підстав для їх повернення виходячи з того, що пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі -Порядок) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів.
Надаючи правову оцінку таким доводам відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено вичерпний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми Закону, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження легкових автомобілів, а не при їх купівлі.
Разом із тим, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі даних автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно чинним законодавством).
Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якою надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові № 9 від 01.11.1996 року, зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і Закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Отже, вищезазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному тлумачать одне й те саме питання, суд врегульовує застосувавши до спірних правовідносин Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції чинній на момент спірних правовідносин ), у якому визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та виключний перелік господарських операцій, з яких цей збір сплачується.
Зокрема, п.7 ст.1 цього Закону передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, і тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовим актом вищої юридичної сили сплата вищезазначеного збору передбачена лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні).
Таким чином, позивач ОСОБА_3 при купівлі і реєстрації легкового автомобіля марки "TOYOTA CAMRI 2.5 (COMFORT 2R), кузов НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 в 2012р., відповідно до норм Закону, діючого на час спірних правовідносин, не вважалась платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому безпідставно сплатила такий збір у розмірі 3 % від вартості автомобіля, що становить 6412,00 грн.
Відмова УПФ України у м. Вінниці в поверненні відповідних коштів є незаконною, а тому порушені права позивача ОСОБА_3 підлягають захисту у спосіб стягнення на її користь спірної суми.
Вирішуючи питання щодо стягнення, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті, платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 та 10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 9 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік" джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, згідно норм, закріплених в ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та пункті 9 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік", сума сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є складовою частиною дохідної частини спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Крім того, підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, передбачено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з Державного бюджету сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля є обґрунтованими та законними.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом з урахуванням вимог ч.1 ст. 94 КАС України, відповідно до яких, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позивачем документально підтверджено понесені витрати, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 70, 09 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (24520, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України 6412,00 грн. (шість тисяч чотириста дванадцять) грн. 00 коп. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого позивачем при купівлі легкового автомобіля марки TOYOTA CAMRI, кузов НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 70 (сімдесят) грн. 09 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна