м.Вінниця
13 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/5142/12
13:55
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука Михайла Володимировича
заявника : Непийводи І.А.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за поданням: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна СПД ОСОБА_3
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшло подання Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна СПД ОСОБА_3.
Подання мотивоване тим, що в зв'язку з не допуском посадових осіб Вінницької ОДПІ до проведення документальної планової виїзної перевірки, в.о. начальника Вінницької ОДПІ було прийнято рішення № 46279/43/1721 від 07.11.2012 року про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
З огляду на вищевикладене позивач звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у поданні, просила його задовольнити та підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення подання заперечував повністю, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_3 не ухиляється від проведення перевірки, а хворіє. Крім того, представник відповідача зазначив, що позиція Вінницької ОДПІ щодо того, що відповідач не проживає за своїм місцем реєстрації є хибною, оскільки останній там проживає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення подання з огляду на наступне.
Як встановлено під час судового розгляду, для організації проведення планової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_1, відповідно до плану-графіку, Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби видано наказ за № 300/17 від 04.04.2012р., який відправлено поштою на адресу відповідача та вручено платнику 19.04.2012р.
23.04.2012р. Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС оформлено направлення на проведення перевірки за № 522/17. Вказане направлення СПД ОСОБА_3 не вручено, так як при здійснені заходів для організації проведення перевірки було здійснено виїзд за місцем проживання підприємця ОСОБА_3 та встановлено, що приватний підприємець відсутній за адресою місця проживання, про що складено акт № 36/17 від 23.04.2012р.
23.04.2012р. на адресу податкового органу надійшов лист СПД ОСОБА_3, відповідно до змісту якого, платник на даний час перебуває на лікарняному та зобов'язується надати бухгалтерські документи після одужання, про що додатково буде повідомлено Вінницьку ОДПІ.
15.10.2012р. на адресу Вінницької ОДПІ ФОП ОСОБА_3 направлено копії листів непрацездатності, за якими ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні з 09.04.2012р. по 24.04.2012р., на стаціонарному лікуванні з 26.04.2012р. по 25.05.2012р., амбулаторному лікуванні з 12.10.2012р. по 16.10.2012р.
Зважаючи на те, що з 26.05.2012 року по 17.10.2012р. відповідач самостійно не виконав свої зобов'язання надати бухгалтерські документи після одужання, видано новий наказ Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС за № 2619/17 від 17.10.2012р. із зазначенням терміну початку проведення перевірки з 29.10.2012р.
З метою проведення перевірки платника податків та вручення копії наказу № 2619/17 працівниками податкового органу був здійснений виїзд за адресою проживання відповідача та, зі слів дружини платника, встановлено, що останній відсутній за місцем проживання та про його фактичне місце перебування їй нічого не відомо.
Відтак, копію наказу №2619/17 від 17.10.2012р., повідомлення про проведення перевірки № 42167/43/1721 від 17.10.2012 року та запит про надання документів на підтвердження проведення господарської діяльності було направлено ФОП ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку.
Однак, дані документи не були вручені відповідачу в зв'язку з відмовою останнього від одержання, про що свідчить відмітка відділення поштового зв'язку на конверті, в якому вказані документи були направлені.
Крім того, зазначені вище документи направлялись відповідачу кур'єрською доставкою, однак повернулись на адресу позивача із відміткою відповідного працівника про відмову адресата від їх одержання, про що свідчить відповідна квитанція, яка міститься в матеріалах справи.
Для вручення направлення на перевірку № 2723/17 від 29.10.2012р. посадовими особами Вінницької ОДПІ був здійснений виїзд по місцю проживання підприємця та встановлено, що він відсутній за адресою та про його фактичне місцезнаходження відсутня будь-яка інформація, про що було зазначено в акті відмови від проведення документальної планової перевірки від 29.10.2012 року №412/17.
Враховуючи всі наведені обставини, Вінницька ОДПІ дійшла висновку, що приватний підприємець знає про проведення планової перевірки, але не знаходиться за адресою місця свого проживання, що свідчить про відмову від проведення перевірки.
В зв'язку з викладеним, посадовими особами Вінницької ОДПІ складено акт № 412/17 від 29.10.2012 року відмови від проведення документальної планової перевірки та прийнято рішення № 46279/43/1721 від 07.11.2012 року про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3
Визначаючись щодо заявлених у поданні вимог, суд виходив з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, приписами статті 16 Податкового кодексу України визначено обов'язки платника податків.
Відповідно до п.п. 16.1.9 та 16.1.11 вищевказаної статті Податкового кодексу України, до основних обов'язків платника податків відносяться, зокрема, обов'язок не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи та обов'язок повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.
Правовий аналіз наведеного нормативного положення свідчить про те, що законодавцем чітко визначено обов'язок платника податку надавати податковим органам необхідну інформацію, документи та виконувати їх законні вимоги, а також, у разі зміни місця проживання, повідомляти про це контролюючі органи.
У даному випадку, з пояснень дружини відповідача слідує, що ФОП ОСОБА_3 за своїм місцем проживання, зареєстрованим в установленому законом порядку, відсутній та про його фактичне місце проживання нічого невідомо.
Крім того, необхідно зазначити, що з листів непрацездатності, наданих відповідачем до Вінницької ОДПІ, слідує, що ФОП ОСОБА_3 перебував на лікарняному у період з 09.04.2012 по 25.05.2012 року та з 12.10.2012 року по 17.10.2012 року. Проте, з незрозумілих причин, ФОП ОСОБА_3, на виконання наказу № 300/17 від 04.04.2012 року, не повідомляв про можливість проведення перевірки в період його одужання, а саме, з 25.05.2012 року по 12.10.2012 року, та не надав у даний період бухгалтерські документи, необхідні для проведення перевірки.
Не зміг пояснити причин неподання відповідачем бухгалтерських документів та неповідомлення про своє одужання і його представник під час судового розгляду справи.
У ході розгляду справи було встановлено, що жодним з наданих представником відповідача доказів не підтверджується вжиття відповідачем заходів для забезпечення явки до перевірки, що правомірно було розцінено контролюючим органом як відмова від її проведення.
Наведені обставини є свідченням того, що відсутність приватного підприємця за своїм місцем реєстрації була запланована, а відтак є достатньою підставою для висновку про його обізнаність щодо такої перевірки, а отже його відсутність була спрямована на ухилення від виконання законних вимог податкового органу.
Відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно із приписами даного підпункту, при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
З наведених норм слідує, що платник податків зобов'язаний розписатися та отримати копії зазначених документів, відмова від їх отримання є неправомірною.
Зі змісту положень ст. 81 Податкового кодексу України вбачається, що незгода платника податків із проведенням перевірки повинна реалізовуватись у такий спосіб.
Так, платник податків зобов'язаний отримати від представників податкового органу направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Якщо ж платник податків заперечує наявність підстав для проведення перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки.
Крім того, він не позбавлений права оскаржити у судовому порядку рішення керівника податкового органу про проведення перевірки, яке оформлене наказом.
Якщо ж платник податків недобросовісно ухилився від отримання направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, то на підставі абз. 2 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, податковий орган вправі приступити до проведення перевірки, незважаючи на фактичне невручення платнику податків копій необхідних для початку перевірки документів.
У свою чергу відповідно до приписів п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна платника податків може бути застосовано, у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2012 року по справі № К/9991/43822/12.
Таким чином, оскільки відповідач відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, податковим органом було правомірно прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3, як це передбачено нормативними приписами п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України.
При прийняті даного рішення суд також керувався наступним.
Частиною 1 статті 183-3 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:
1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;
2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;
3) стягнення коштів за податковим боргом.
Частиною 7 зазначеної вище статті визначено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.
У відповідності до норм статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 158, 167, 183-3, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного cудочинства України, суд -
Подання задовольнити повністю.
Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна СПД ОСОБА_3, застосованого рішенням № 46279/43/1721 від 07.11.2012 року.
Постанова підлягає до негайного виконання
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна