Справа № 2018/5501/2012
н/п 2/2018/1927/2012
12 листопада 2012 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Муратової С.О.
при секретарі - Сергєєвій В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, удержаних коштів, суми інфляційних втрат за користування грошима, -
встановив:
Позивач 29.03.2012 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму 6484 гр. нанесених майнових збитків та суму 11500 гр. завданої моральної шкоди, а всього 17984 гр.
На обґрунтування вимог зазначає, що йому з 1987 р. належить на праві приватної власності земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0, 064 га, розташована за адресою: садівниче товариство «Осводівець», село Глибоке Харківського району Харківської області, згідно з державним актом на право приватної власності від 06.11.2007.
В 2003 р. сусід по ділянці ОСОБА_3 продав свою ділянку НОМЕР_2 ОСОБА_2 разом з забудовами (садовим будинком та інше). Восени 2007 р. ОСОБА_2 вирішив перепланувати свій будинок, почав копати траншею в 0,5 м від огорожі між їх ділянками. Він був проти, писав заяви голові товариства, але ОСОБА_2, незважаючи на його протести, продовжував будівництво, залив бетонний фундамент, почав зводити будівлю. В листопаді 2007 р. через переживання в нього стався тяжкий інсульт, він пролікувався в лікарні, в березні 2008 р. йому надано статус інваліда 2 групи. Вказує, що при будівництві садового будинку ОСОБА_2 порушені відомчі будівельні норми, а саме ВСН 43-85**. Відстань від межі сусідньої ділянки до садового будинку повинна бути 3 м, а ОСОБА_2 звів будинок на відстань 0,5 м від межі на довжину будинку 10,7 м. Також ОСОБА_2 без його згоди побудував суцільний паркан з металевого профілю висотою 2,35 м, та довжиною від будинку на 17,5 м, чим порушені норми добросусідства.
Посилаючись на ст. ст. 321, 319 ЦК України, ч. 1 ст. 78, ст. ст. 90, 91, 103 ЗК України, вказує, що право власності, в тому числі на землю, є непорушним, він, як власник земельної ділянки, має право самостійно господарювати на землі, а також право на відшкодування збитків; що власники і користувачі земельних ділянок повинні вибирати такі способи користування своєю ділянкою, які причиняють сусідам найменші незручності.
Зазначає, що згідно рішення Глибоковської сільської ради ділянка надана для ведення садівництва та городництва. Оскільки ділянка ОСОБА_2 розташована на південь від його ділянки, будинок та паркан ОСОБА_2 дають тінь на його ділянку відповідно на 10,7м х 3м та 17,5м х 2м, в тіні нічого не родить, що призводить до втрати городини та ягід, на підтвердження чого посилається на Акт, складений членами товариства та фотографії. Дім ОСОБА_6 дає тінь на 13 кв.м суниці та 4 кущі смородини, він кожного року втрачає урожай суниці та чорної смородини, терпить збитки, є пенсіонером, живе за рахунок садової ділянки. Згідно книги „Суниці»автора В.Г. Лисанюк, видавництво «Урожай», м. Київ, 1991 рік, сторінка 7, врожайність суниці складає 3,6 кг/кв.м. Тобто врожайність становить: 3,6 кг х 13 кв.м, = 46,6 кг на рік. Вартість суниці: 20 гр. за 1 кг.: 46,6 х 20 = 932,0гр. на рік. За три роки (2009, 2010,2011) він втратив: 932гр. х 3 = 2796гр. Тобто упущена вигода від неодержаного врожаю суниць за три роки складає 2796 гр. А ще буде 2012 рік, тобто 932гр. Всього упущена вигода від затінення посадок суниць складає 2796гр. + 932гр. = 3728гр. Крім суниць в тіні не родять 4 кущі чорної смородини сорту «Сандерс». Згідно книги «Садовод-любитель», керівник авторського колективу А.Г. Гуляєв, видавництво «Донбас», 1980 р. сторінка 160, урожайність куща складає 5-7 кг. За три роки він втратив: 5 кг х 4 х 3 роки = 60 кг чорної смородини, Плюс за 2012 рік: 5 кг х 4 = 20 кг. Всього втрати від затінення кущів чорної смородини 80 кг. Ціна 1 кг чорної смородини складає 16 гр. Упущена вигода складає: 16 гр. х 80 кг = 1280гр. Всього надані збитки від тіні, що дають будинок та огорожа ОСОБА_2, складають 3728гр. + 1280гр. = 5008 гр. Розмір інфляції за загальнодоступними у Інтернеті даними Міністерства статистики за вказаний період становив: за 2009 - 12,3 %, за 2010 рік -9,1 %, за 2011 рік - 4,6 %. Сукупний індекс інфляції за 2009-2011 роки: 1,123 х 1,091 х 1,046 = 1,282, або 28,2 % . Сума інфляційних втрат складає: 5008 гр. х 28,2 : 100 = 1412 гр. Таким чином, загальна сума позовних майнових втрат складає: 5072 гр. + 1412 грн. = 6484 гр. Посилаючись на ст. ст. 22, 386 ЦК України, зазначає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування нанесеної йому матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.
Вказує про нанесену моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які він відчуває у зв'язку з протиправними діями відповідача. Він неодноразово звертався до міліції з проханням прийняти міри до сусіда ОСОБА_2, про що одержав відповіді. Розмір моральної шкоди залежить від характеру правопорушення та ступені вини особи. Вважає характер правопорушення відверто навмисним, зухвалим та цинічним, оскільки перебудову будинку на відстань 52 см та побудову суцільного паркану висотою 2,35 м були відповідач скоював свідомо, має місце факти свідомого порушення його прав і спричинення негативних наслідків у вигляді душевних страждань з причини затінення частини його ділянки та втрати частини урожаю суниць, чорної смородини, часнику, помідорів та іншої городини. Розмір моральної шкоди оцінює у 9000 гр., виходячи із вимог розумності і справедливості. Через моральні страждання він постійно хворіє, витрачає додаткові кошти на ліки. Сусід по садовій ділянці ОСОБА_2 систематично скоював проти нього протиправні дії, що призводило до звернення до міліції і викликало душевні страждання.
Крім того, в рішенні суду колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011 по справі № 22-Ц-9076/2011 про відшкодування шкоди записано: „Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом вказаної норми, обов'язок відшкодування моральної шкоди лежить на позивачеві». Позивачем по даній справі був ОСОБА_2, який затребував від нього моральної шкоди в сумі 2500 гр. Отже він вважає, що ОСОБА_2 завдав йому моральну шкоду в сумі 2500 гр. Загальна сума завданої моральної шкоди складає 11500 гр. (а.с. 1-4).
В травні 2012 р. судом прийнято в провадження заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь удержані кошти (вартість стовпів) в сумі 1318,22 гр. та суму інфляційних витрат і процентів за користування грошима 486,3 гр., а всього 1804,22 гр.
На обґрунтування зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦПК України, витрати кредитора, понесені у зв'язку з необхідністю відновлення порушеного права, є збитками і відповідно підлягають стягненню з боржника. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 та постановою Дзержинського відділу ДВС ХМУЮ від 26.11.2010 з нього стягнуто 7280 гр., через ПАТ «ВТБ Банк»сплачено всю суму ОСОБА_2 Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011 заочне рішення Дзержинського районного суду змінено, постановлено стягнути з нього майнову шкоду в сумі 1480 гр., за зняті 8 стовпів зі своєї ділянки. Йому нанесені наступні матеріальні збитки: він викопав 8 стовпів (7 штук стовпів розміром 60x60x3 довжиною кожного по 3 п/м, заварені металевими накладками зверху, та 1 стовп розміром 100x100x3, довжиною 3 п/м, також заварений металевою накладкою зверху), які залишив на ділянці ОСОБА_2 Ці ж стовпи було знов закопано робітниками ОСОБА_2 і встановлена огорожа. Вартість самих стовпів при винесенні рішення не була врахована. Всього стовпів розміром 60x60x3 7 шт. х 3 м = 21 п/м, розміром 100x100х3 1 шт. х 3 п/м. Вартість 1п/м розміром 60x60x3 дорівнює 44,98 гр., загальна вартість складає: 44,98 х 21 = 944,58 гр., порізка та заварка верха стовпів складає 8 гр. х 7 шт. = 56 гр. Вартість 1 п/м розміром 100x100x3 дорівнює 85,88 гр., загальна вартість складає: 85,88 х 3 = 257,64 гр., посилається на прайс ТОВ металобази №1. Порізка та заварка верха стовпа складає 10 гр. Доставка стовпів з м. Харкова на ділянку НОМЕР_2 СТ «Осводівець»складає 50 гр. Загальна вартість стовпів складає: 944,58 + 56 + 257,64+ 10 + 50 = 1318,22 гр. Вартість стовпів в сумі 1318,22 гр., утримана з нього рішенням Апеляційного суду 26.05.2011, підлягає поверненню.
Крім цього, він перерахував ОСОБА_2, згідно постанови Дзержинського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції від 26.11.2010, через ПАТ «ВТБ Банк»14.12.2010 по квитанції № ГН 91050 7280 гр. Згідно рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011 ОСОБА_2 повинен сплатити йому 5629 гр., які він не повернув до цього часу. Та ще 1318,22 гр., які він йому сплатив в загальній сумі 7280 гр. Всього ОСОБА_2 винен йому 6947,22 гр. Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України при безпідставному отриманні або збереженні грошей нараховуються відсотки за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). До цього часу грошей ОСОБА_2 йому не повернув. Оскільки у відповідача існує грошове зобов'язання з повернення безпідставно отриманих грошей, вважає, що належить в даному випадку застосовувати ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Індекс інфляції за загальнодоступними в Інтернеті даними Міністерства статистики за період становив: за травень - грудень 2011 рік - 3,53 %, за січень-квітень 2012 р. - 1,4%, сукупний індекс інфляції складає 4,0%. Відповідно, сума інфляційних витрат складає: 3% х 6947,22 грн. : 100 = 208,4 гр. Сума річних складає: 4% х 6947,22 :100 = 277,9 гр. Таким чином загальна сума позовних вимог складає: 1318,22 +277,9 +208,4= 1804,22 гр. (а.с. 42-44).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_18, який діяв на підставі довіреності від 24.05.2011, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_19 строком на 3 роки (а.с. 74), підтримали вимоги з урахуванням збільшення їх розміру, просили задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача ОСОБА_20, ОСОБА_21, кожний, діючи на підставі довіреності від 06.07.2010, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_22 строком на 5 років (а.с. 73), в судовому засіданні заперечували проти позову. В останньому судовому засіданні приймав участь лише представник відповідача ОСОБА_20 Вважають, що позивач вводить суд у оману стосовно часу побудови будинку , адже будинок збудований ще попереднім власником у 80-і роки минулого століття. Заперечували проти стягнення з відповідача упущеної вигоди, оскільки для цього потрібно дохідність наявності підприємницького статусу, однак позивач доказів в підтвердження статуту надав. Також відповідач не здійснював ніяких протиправних дій, також не розповсюджував ніякої негативної інформації стосовно позивача, отже не міг нанести йому моральної шкоди (а.с. 57-58).
Представники відповідача звернулися до суду зі заявою про застосування позовної давнини (а.с. 112), вказуючи, що у позовній заяві від 29.03.2012 позивач просить суд стягнути, зокрема, майнові збитки, які начебто нанесені у зв'язку з будівництвом будинку, а також моральну шкоду, яку начебто нанесено позивачу в 2007, що свідчить про пропуск строку давності, причин такого пропуску не наводить.
Позивач та його представник заперечували проти даної заяви, просили поновити строк звернення до суду з позовом, вказуючи, що між сторонами у справі тривають судові процеси, строк позовної давності обчислюють з дати винесення апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011 (а.с. 76-77).
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За правилами з ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст. 61 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом достовірно встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 вирішено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, відшкодування майнової і моральної шкоди, позов задоволено повністю, постановлено стягнути з відповідача на корить позивача певні суми. Вказане заочне рішення змінено рішенням колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 1480гр., виплати по сплаті судового збору 51 гр., та з інформаційно-технічного розгляду справи 120 гр. (а.с. 51-52).
В мотивувальних частинах рішень відповідно суду першої інстанції (в частині, не зміненій апеляційним судом), та апеляційної інстанції встановлені обставини, які не підлягають доведенню при розгляді даної справи. Зокрема, сторонам на підставі державних актів на земельні ділянки належать земельні ділянки у садовому товаристві «Осводівець»у селі Глибоке Харківського району Харківської області. ОСОБА_2 належить земельна ділянка НОМЕР_2, а ОСОБА_1 НОМЕР_1. Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка розміром 19,5 м на 30 м належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР №089076, зареєстрований №142 від 10.10.2004. На зазначеній земельній ділянці №29 збудовано, введено у експлуатацію та зареєстровано будинок, згідно Свідоцтва про право власності серії САС №100636 від 16.10.2009, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24262133 від 27.10.2009. Висота будівель відповідно до даних технічного паспорту на садовий будинок складає від 2,20 м до 3,50. Встановлено також, що між сторонами тривалий час існує суперечка щодо межі земельних ділянок, що підтверджується численними зверненнями сторін в органи міліції та до садового товариства. Судова колегія зазначає, що за наявності спору щодо межі, сторони мали вирішити її у судовому порядку (а.с. 51-55, 62-66).
Такі вимоги щодо меж земельних ділянок в даному судовому провадженні не заявлялися.
Сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предмет судового розгляду. При цьому визначення підстав і предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, пояснення в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 щодо обставин купівлі-продажу земельної ділянки, та свідка ОСОБА_24, члена садового товариства «Осводівець», не спростовують обставин, встановлених судовими рішеннями, що мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом ми України.
За змістом ст. 15 ЦК України, у порядку цивільного судочинства захисту підлягають тільки порушені, невизнані або оспорювані права.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України,особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок по рушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у випадку відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання. Упущена вигода, її наявність та розмір може залежати від дійсної можливості отримання доходів у випадку непосягання на право.
При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа перед бачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Під звичайними умо вами обороту розуміються типові для нього умови функціонування ринку, на які не впливають непередбачені обставини або обставини, які підпадають під ознаки непереборної сили. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на по терпілого.
Доказів достовірності отримання позивачем доходів, в розмірі, про який він зазначає в обґрунтування позову, у зв'язку з урожаєм суниці та чорної смородини, суду не надано. Підстави до стягнення упущеної вимоги відсутні. У зв'язку з цим не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 6484гр.
Так само не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача вартості стовпів в сумі 1318,22 гр., удержаних з нього рішенням колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011, а також застосування до цих відносин ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 всього стягнуто 7280гр. (а.с. 83-87).
Постановою Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26.11.2010 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-7603/10, виданим 03.11.2010 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7280 гр. (а.с. 92), які ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 через ПАТ «ВТБ Банк»14.12.2010 (а.с. 93).
Проте, рішенням колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 1480гр., виплати по сплаті судового збору 51 гр., та з інформаційно-технічного розгляду справи 120 гр. (а.с. 51-52).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2012 задоволена заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010, зобов'язано ОСОБА_2 повернути стягнуті з ОСОБА_1 різницю між одержаними грошима за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 і за рішенням апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011 суму 5629гр., стягнувши вказану суму з ОСОБА_2, та ухвалено видати виконавчий лист (а.с. 107).
Доводи позивача щодо не врахування колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області вартість самих стовпів при винесенні рішення від 26.05.2011 є безпідставними. Чинним законодавством прямо передбачений порядок оскарження судових рішень. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2011 касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_20 відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 26.05.2011 залишено без змін (а.с. 53-54).
Загальні умови, підстави та порядок відшкодування моральної шкоди передбачено ст. ст. 23, 1167 ЦК України. При вирішенні позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди суд враховує також правові позиції, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 „Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової шкоди), та приходить до висновку про відсутність підстав до задоволення даної вимоги. Жодних доказів завдання позивачу діями відповідача по справі моральної шкоди внаслідок порушення його прав суду не надано. Доказів отримання позивачем ІІ групи інвалідності безстроково в березні 2008р. (а.с. 5) та наявності в нього захворювань саме внаслідок порушення його прав відповідачем матеріали справи не містять, доказів причинного зв'язку між наявними у позивача захворюваннями та діями відповідача суду не надано.
Розглядаючи справу, відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, з огляду на вищевикладене, про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
При цьому, суд вважає не пропущеним строк звернення позивача до суду з даним позовом, з огляду на дату постановлення рішення апеляційним судом Харківської області від 26.05.2011. Вимоги щодо упущеної вигоди заявлені в межах передбаченого ст. 257 ЦК України трирічного строку звернення до суду з позовом.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, удержаних коштів, суми інфляційних втрат за користування грошима -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через Київський районний суд м. Харкова в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Суддя -