Справа № 2018/17283/2012
н/п 4/2018/3475/2012
15.11.2012
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Муратової С.О.
при секретарі - Сергєєвій В.С.
за участю прокурора - Травкіна Р.В.
слідчого - Санкіна А.В.
адвоката в інтересах особи,
відносно якої порушено
кримінальну справу - ОСОБА_1
адвоката в інтересах особи,
за заявою якої порушено
кримінальну справу, та
визнано потерпілим - ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Баран І.В. про порушення кримінальної справи №24090011 від 04 травня 2011 року відносно ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
встановив :
ОСОБА_3 25.10.2012 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з вказаною скаргою, просить скасувати зазначену постанову від 04.05.2012, як таку, що винесена незаконно та не відповідає вимогам ст. ст. 94, 98 КПК України.
На обґрунтування скарги вказує, що 17.02.2009 прокурором Ленінського району м. Харкова скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.10.2008 та порушена кримінальна справа № 24090011 за фактом вчинення відносно ОСОБА_4 шахрайських дій, в особливо великих розмірах. 04.05.2011 старший слідчий СУ ГУМВС Баран І.В. порушив кримінальну справу відносно нього за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України
24.10.2012 поштою ним направлена скарга на постанову про порушення кримінальної справи. Коли в перерві між очними ставками він повідомив про це слідчому Санкіну А.В., та попросив дві копії постанови про порушення кримінальної справи та постанови про притягнення його як обвинуваченого, після другої очної ставки слідчий повідомив про закінчення досудового слідства, про що він підписав протокол. Проте, фактично досудове слідство не закінчено, матеріали справи не підшиті, не пронумеровані, відсутній опис матеріалів справи, не проведено ряд необхідних слідчих дій, не вирішені клопотання його та його захисника, що мають суттєве значення для встановлення істини у справі. Лише після оголошення його та його захиснику про закінчення досудового слідства, слідчий вручив копії вказаних постанов. Ознайомлення з матеріалами справи слідчий призначив на 25.10.2012 16.00 год., мотивуючи тим, що справа на теперішній час не готова. Вказує, що на даний момент не виконані вимоги ст. 217 КПК України -потерпілий не ознайомлений зі справою, немає доказів вручення йому повідомлення про закінчення досудового слідства. Вважає, що оголошення йому 24.10.2012 про закінчення досудового слідства є спробою перешкодити розгляду його скарги в суді та грубим порушенням ст. ст. 22, 218 КПК України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист пав та основних свобод людини.
Вважає, що оскаржувана ним постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки при порушенні відносно нього кримінальної справи обвинувачення ґрунтується на неоднозначних висновках експертиз, не приймає до уваги його показання та показання його тестя, дає лише непрямі дані, на яких базуються припущення слідства. Вказує, що оскільки очна ставка між ним та потерпілим проводилася з рядом процесуальних порушень (він перебував на той момент в статусі свідка, потерпілий та його охоронник, який також був присутнім на слідчій дії, при слідчому погрожували йому, ображали його, вчиняли на нього психологічний тиск), не проведені очні ставки між ним та рядом свідків, не встановлено місцезнаходження майна, яке він начебто придбавав для себе на привласнені грошові кошти, то ніяких протиріч в його показаннях, даних як свідком/ обвинуваченим, потерпілого та свідків немає.
Зазначає, що оскільки з моменту пригоди та до моменту порушення відносно нього кримінальної справи пройшов значний проміжок часу, порушені строки проведення перевірки за матеріалом, встановлення істини значно ускладнено.
Вказує, що основним принципом правосуддя, проголошеним в ст. 11 Декларації з прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, є презумпція невинуватості. Зокрема, в рішенні Європейського суду у справі Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain 128 витлумачено, що ч. 2 ст. 6 встановлює принцип презумпції невинуватості, він вимагає, щоб при виконанні своїх обов'язків члени суду не підходили до справи із завчасно сформованою думкою, що обвинувачений вчинив той злочин, у вчиненні якого його обвинувачують; обов'язок доказування покладається на обвинувачення; та всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого; що обвинувачення має проінформувати обвинуваченого про те, яка справа проти нього порушена, для того, щоб він мав підготуватися та надати відповідні докази на свій захист. Зазначає, що цей принцип знайшов своє відображення в ст. 62 Конституції України, відповідно до ч. 3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вважає, що, таким чином, при відсутності достатніх даних, в порушення ст. 131 КПК України, його притягнуто до обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
На думку заявника, докази, отримані в ході розслідування кримінальної справи, вказують на відсутність події злочину, слідство упереджене, оскільки дії слідчого направлені не на встановлення істини у справі, а на доказування всіма засобами його вини.
Вказує, що постанова судді Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2012 про зміну відносно нього запобіжного заходу на тримання під вартою скасована апеляційним судом Харківської області від 11.10.2012, відносно нього обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Він веде добропорядний та законослухняний спосіб життя, займається спортом, конфліктів та зловживань довірою ні з ким не має, раніше до адміністративної або кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання. Вважає, що кримінальну справу порушили необґрунтовано лише під неформальним тиском начебто потерпілого ОСОБА_4
Вважає, що справа порушена за відсутності достатніх даних, що вказували б на наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за відсутності приводів та підстав. Оскаржувана постанова порушує його права, відносно нього обрано запобіжний захід, його викликають на допити, чим порушено встановлений спосіб життя.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_3, підтримав доводи скарги, просив скасувати постанову про порушення кримінальної справи. Доповнив, що матеріали справи не містять жодного документального свідчення протиправного заволодіння ОСОБА_3 майном потерпілого, крім показань самого потерпілого та його співробітників. Слідство базується на припущеннях начебто привласнення грошових коштів, які ОСОБА_3 давав потерпілий (без розписок та підтверджень видачі), придбаваючи на виручені кошти транспортні засоби та нерухомість, в тому числі враховується майнові цінності родичів. Слідчий не встановив місцезнаходження майна, яке придбав ОСОБА_3 -автомобіля „Тойота Камрі", причепа для плавзасобів, незважаючи на заяви про це останнім при допитах, що майно купував на себе, але за вказівками потерпілого, ним не користався, оскільки воно знаходилося в користування потерпілого. Зазначає, що проведені експертизи доводять лише, що ОСОБА_3 та його родичі за два роки не могли накопичити стільки грошей, щоб придбати майнові цінності, перераховані в постанові про притягнення його як обвинуваченого, проте, не враховано, що більшу частину заробітної платні він отримував „в конверті" за вказівкою ОСОБА_4, значна частина майна перебувала в користуванні потерпілого, його родичі довгий час збирали гроші на придбання квартири та автомобілю, а експертиза врахували прибутки лише за два роки. Слідство не перевірило, чи міг потерпілий за два роки, з урахуванням витрат, заробити ті суми грошей, які він йому передав. Ніяких експертиз по прибуткам та витратам потерпілого не призначено. Слідчий не врахував, що ОСОБА_3 працював охоронцем-водієм на фірмі потерпілого, тому абсурдно видавати грошові кошти в особливо великих розмірах без розписок, підписів на документах фінансової звітності тощо, та припускати, що він протягом двох років привласнював грошові кошти та отримував від потерпілого нові платежі.
В судове засідання заявник ОСОБА_3 не з'явився, адвокатом ОСОБА_1 подана заява від ОСОБА_3, в якій останній просить розглядати справу без його участі в присутності адвоката ОСОБА_1 (а.с. 21).
Адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно в вересні 2008р. його довіритель ОСОБА_4 звернувся до органів міліції, а саме, до Ленінського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області із заявою щодо вжиття заходів до ОСОБА_3, який обманним шляхом та шахрайськими діями заволодів його грошима в сумі 270096 доларів США. Заперечував проти задоволення скарги, вважав, що при порушенні кримінальної справи дотримано всі вимоги чинного законодавства.
Прокурор заперечував проти скасування постанови про порушення кримінальної справи, вказуючи, що органом досудового слідства при порушенні кримінальної справи дотримано всі норми діючого законодавства, кримінальна справа порушена за наявності приводів та підстав.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали, на підставі яких порушено справу, заслухавши пояснення адвокатів, думку прокурора, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується кримінальна справа, а також дальше її спрямування.
Стаття 94 КПК України надає перелік приводів для порушення кримінальної справи, а також чітко вказує на те, що порушення кримінальної справи можливе тільки у випадку, коли є достатні відомості, які вказують на наявність ознак злочину.
Як вбачається з оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи від 04.05.2011, старший слідчий СУ ГУМВС України в Харківській області, керуючись п. 1 ст. 94, п. 1 ч. 2 ст. 97, ч. 1 ст. 98, ст. ст. 982, 113, 130 КПК України, постановив порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України -шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах (а.с. 2 -тут і далі посилання на аркуші наданого до суду матеріалу).
Слідчий в мотивувальній частині вказаної постанови від 04.05.2011 зазначив, що в період часу з 2007р. по 2008р. ОСОБА_3, діючи навмисно з корисливих мотивів, під видом позики грошових коштів, а також придбання будівельних матеріалів для побудови житлового будинку для ОСОБА_4, шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошовими коштам в сумі 270096 доларів США, які належать ОСОБА_4, чим завдав потерпілому шкоду в особливо великому розмірі на зазначену суму. Далі слідчий зазначив, що 17.02.2009 прокурором Ленінського району м. Харкова за вказаним фактом порушено кримінальну справу № 24090011 за ознаками складу злочину ч. 4 ст. 190 КК України. Зазначив, що зібрані в ході досудового слідства матеріали містять достатні дані, що вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 2).
У вступній частині оскаржуваної постанови від 04.05.2011 слідчий посилається на матеріали кримінальної справи № 24090011 (а.с. 2).
Дійсно, з наданого матеріалу встановлено, що постановою прокурора Ленінського району м. Харкова від 17.02.2009, за результатами розгляду матеріалів перевірки за зверненням ОСОБА_4 щодо заволодіння ОСОБА_3 шахрайським шляхом його грошовими коштами в сумі 270000 доларів США, постанову о/у СКР Леніського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.10.2008 скасовано, порушено кримінальну справу за фактом вчинення стосовно ОСОБА_4 шахрайських дій за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 1).
Зміст заяви ОСОБА_4 від 03.09.2008, в якій останній просить провести перевірку щодо заволодіння ОСОБА_3 шахрайським шляхом його грошовими коштами в сумі 270096,36 доларів США, зареєстрованої в Журналі заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, Леніського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 03.09.2008 (а.с. 5), дозволяє суду дійти висновку про наявність в даному випадку до порушення кримінальної справи приводу, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України -зава громадянина.
Підставами до порушення кримінальної справи сталі достатні дані, що містяться в наданих матеріалах. Так, в наданих до суду матеріалах містяться в завірених органом досудового слідства копії: пояснень ОСОБА_4 від 03.09.2008 з приводу обставин заволодіння його грошовими коштами (а.с. 6), пояснень ОСОБА_3 щодо зобов'язань повернути ОСОБА_4 грошові кошти останнього, якими він заволодів шляхом обману та зловживання довірою (а.с. 7-8), розписки ОСОБА_3 від 29.10.2008, в якій останній зобов'язується протягом двох тижнів повернути більшу частину боргу ОСОБА_4, які він брав на власні потреби без відому останнього, в сумі 250000 доларів США (а.с. 9), розписки ОСОБА_3 від 27.08.2008, в якій зазначено, що останній брав гроші в касі підприємства „Дігма" на потреби ОСОБА_4, а витрачав на власні потреби в сумі 270000 доларів США, та міститься зобов'язання повернути кошти (а.с. 10), пояснень ОСОБА_3 від 04.09.2008, про обставини заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 300000 доларів (а.с. 11-14), протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 26.03.2009, щодо обставин знайомства та дружніх стосунків з ОСОБА_3 та заволодіння останнім його грошовими коштами шляхом зловживання довірою на суму 250000 доларів США впродовж 2006-2008 р.р. (а.с. 15-17), протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_4 від 01.02.2010 за цими ж обставинами (а.с. 18-19), протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 27.03.2009, щодо відомих йому обставин передачі ОСОБА_4 грошових коштів ОСОБА_3 для закупівлі будівельних матеріалів на будівництво будинку ОСОБА_4, та відомих йому обставин зізнання ОСОБА_3 у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_4 для придбання нерухомості та транспортного засобу (а.с. 20-21), протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 27.03.2009, щодо обставин його знайомства з ОСОБА_3, фінансування спортивного клубу зі сторони ОСОБА_3 в сумі 15000 доларів США впродовж 2006-2008р.р., обставин передачі ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ОСОБА_3 грошових коштів для будівництва будинку ОСОБА_4 та витрачання їх ОСОБА_3 в розважальних закладах та ювелірних магазинах, тобто на потреби, не пов'язані з будівництвом, придбання ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_4 нерухомості та транспортного засобу (а.с. 22-24), протоколів допиту та додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 04.06.2009 та від 28.01.2011, щодо обставин видачі нею грошових коштів , будучи касиром ПП «Деметра», водію генерального директора ПП «Деметра»ОСОБА_4 -ОСОБА_10 протягом 2007-2008р.р. для будівництва будинку ОСОБА_4 (а.с. 25-26, 27-28), протоколів допиту та додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 28.07.2009 та від 17.01.2011 про обставини проведення будівельних робіт на території домоволодіння тестя ОСОБА_3, а також щодо обставин будівництва на дачі ОСОБА_4 (а.с. 29-30, 31-32), протоколу очної ставки від 02.07.2009 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 33-36), та висновку судово-економічної експертизи № 51/1 від 2407.2011 (а.с. 37-43).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах достатніх приводів та підстав до порушення слідчим 04.05.2011 кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Наданий до суду матеріал не містить даних, що викликали б сумнів у суду щодо законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи від 04.05.2011. Не надані такі дані суду і стороною захисту.
Достатні дані, які стали підставами до порушення кримінальної справи, отримані під час розслідування кримінальної справи № 24090011, порушеної постановою прокурора Ленінського району м. Харкова від 17.02.2009 за фактом вчинення стосовно ОСОБА_4 шахрайських дій за ознаками складу злочину ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 1).
Всі інші доводи адвоката щодо відсутності доказів вини його підзахисного, недостатності, на його думку, доказів для пред'явлення його підзахисному ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України тощо, не можуть бути перешкодою до прийняття рішення про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину відносно особи за наявності достатніх до того приводів та підстав. Перевірка таких доводів можлива в ході досудового слідства шляхом проведення слідчих дій. Більш того, оцінка доказів, зібраних у кримінальній справі, є неприпустимою та не здійснюється судом на даній стадії при розгляді справ даної категорії - скарги на постанову про порушення кримінальної справи.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд, відповідно до ч. 15 ст. 236-8 КПК України, перевіряв наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, та не розглядав й заздалегідь не вирішував ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
При цьому, за правилами ч. 4 ст. 2367 КПК України, суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства.
За правовими позиціями, викладеними п. п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 6 „Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи", моментом закінчення досудового слідства слід вважати складання протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи (частина четверта статті 218 КПК). Скарга на постанову про порушення кримінальної справи, що надійшла до суду після складання протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи мотивованою постановою судді передається посадовій особі чи органу, в провадженні яких перебуває справа, для розгляду її в порядку, передбаченому статтями 110, 234 та 236 КПК.
Зважаючи на доводи заявника, викладені в скарзі, та підтримані в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_1, щодо обставин оформлення протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства 24.10.2012 та пред'явлення матеріалів справи, дату подачі скарги до суду 25.10.2012, факт ознайомлення з матеріалами справи як на час подачі скарги до суду 25.10.2012, так і на теперішній час, суд вважав правильним розглянути скаргу по суті, на забезпечення гарантованих Конституцією України та міжнародними нормами (Загальна декларація прав людини від 10.12.1948, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950) права на доступ до правосуддя та судовий захист.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 94, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Баран І.В. про порушення кримінальної справи №24090011 від 04 травня 2011 року відносно ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - залишити без задоволення.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Харківської області. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.
Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Суддя -