Справа №439/1682/12
Провадження №2/439/346/12
16 листопада 2012 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Софіївського районного суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з метою законного забезпечення позову, а також для запобігання від уникнення цивільно-правової відповідальності відповідача в процесі виконавчого провадження стосовно примусового виконання судового рішення у даній справі, у випадку винесення судом рішення на користь позивача, враховуючи суму позовних вимог, яка становить 89042,60 грн., просить суд про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві приватної власності, а саме: будинок по АДРЕСА_1; квартиру по АДРЕСА_2; квартиру по АДРЕСА_2; 10/25 будівлі рихтовочного цеху по АДРЕСА_3; будинок по АДРЕСА_4.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, а також із матеріалами цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, при цьому в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Та ж норма цивільно-процесуального законодавства встановлює, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже встановлює обов'язок для особи, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, довести необхідність вчинення судом таких процесуальних дій.
Зазначені вимоги процесуального закону не були виконані належним чином позивачем при поданні ним відповідної заяви, а викладені в заяві підстави є неналежно обґрунтованими, а отже не є достатніми для задоволення цієї заяви.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У поданій до суду заяві про забезпечення позову не зазначено, в кого, де знаходиться майно та чим підтверджується належність на праві власності відповідачу майна, на яке просить позивач накласти арешт.
Відсутність зазначених відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали.
Згідно із ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в заяві відсутні всі необхідні дані для вирішення питання про забезпечення позову, а як наслідок - заява про забезпечення позову підлягає поверненню.
Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»від 8 липня 2011 року N3674-VI, в разі повернення заяви, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 151- 153 ЦПК України, -
Повернути заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів заявнику.
Зобов'язати Управління Державного казначейства в Софіївському районі ГД ДКСУ в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір згідно квитанції № N0Y1537770 від 24.10.2012 року -107,30 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Софіївський районний суд шляхом подачі в 5 денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя: