Справа № 2601/12930/12
Провадження №: 2/2601/3706/12
06.11.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
при секретарі Кузічевій Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,
встановив:
04.04.2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 2003 року, в іншому провадженні порушено питання про його розірвання. Від шлюбу мають спільного сина -ОСОБА_3. Під час перебування у шлюбі з відповідачем ними було придбано спільне майно - у 2007 році автомобіль марки ЗАЗ, модель -110307, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 26 159, 00 грн.;09.02.2010 року житлову квартиру за адресою АДРЕСА_1 вартістю 552 840 , 00 грн., загальною вартістю - 578 999, 00 грн., право власності на яке зареєстровано на ім»я ОСОБА_1. Просила, прийняти рішення, яким спільне майно, придбане нею та відповідачем під час перебування у шлюбі розділити в натурі: ? частину житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 1\2 частину автомобіля марки ЗАЗ, модель 110307 д.н.з. НОМЕР_1..
У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала. З зазначених підстав, а саме придбання за час перебування у шлюбі сторонами у справі майна, яким є транспортний засіб та житлове приміщення виділити ОСОБА_1 у натурі 1\2 частину житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 1\2 частину автомобіля марки ЗАЗ, модель 110307 д.н.з. НОМЕР_1..
Представник відповідача заявлений позов не визнав. Посилаючись на те, що майно, з приводу якого заявлено позивачем спір було придбано ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1, однак за грошові кошти виручені від продажу майна, що належало йому на праві особистої приватної власності. На підтвердження зазначених заперечень надав суду копії договорів купівлі-продажу належного ОСОБА_2 на праві власності майна та квитанції про переказ на ім»я відповідача грошових коштів матір»ю останнього.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні заявлених сторонами у справі вимог, суд у першу чергу керується загальними нормами цивільно-процесуального законодавства щодо порядку здійснення цивільного судочинства.
Так, правилами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги.
Судом встановлено, що сторони у справі -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі з 12.04.2003 року, на час звернення позивача в суд з позовом щодо розподілу спільного майна подружжя в натурі їх шлюб розірваним не був (а.с.6).
Від шлюбу сторони у справі мають сина - ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.5).
21.03.2007 року на ім»я ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль марки ЗАЗ модель 110307д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.7).
12.02.2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 в реєстрову книгу №д-1402-17 за реєстровим №4967. Підставою для вчинення реєстраційного напису про право власності ОСОБА_2 був договір купівлі-продажу квартири від 10.02.2010 року вчинений між продавцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_2, відповідно до якого продавці продали, а покупець купив належну продавцям квартиру АДРЕСА_1 за 552 840, 00 грн. (а.с.8).
За правилами ст. 60,69,70,71 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважється, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.; дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільна річ присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
У судовому засіданні встановлено, що майно сторін у справі з приводу якого заявлено спір про виділ його в натурі набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі.
ОСОБА_1, заявила вимоги про розподіл у натурі спільного майна, придбаного нею та відповідачем під час перебування у шлюбі.
Представник відповідача, під час попереднього судового засідання та під час судового розгляду заявлених позовних вимог заявлений позов не визнав посилаючись на те, що майно придбане за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбавалося за особисті кошти ОСОБА_2.
Відтак, у судовому засіданні встановлено, що предметом спору є майно, що придбане під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки сторони не можуть досягти згоди між собою щодо його розподілу та використання.
Разом з тим, заявляючи вимоги про розподіл у натурі придбаного за час шлюбу майна, в порядку передбаченому ст. 70 СК України, правилами якої передбачено, що між подружжям у натурі ділиться майно, що є об»єктом права їх спільної сумісної власності, з підстав небажання відповідача добровільно його поділити, позивачем не заявлено вимогу про визнання майна з приводу якого заявлено спір спільною сумісною власністю подружжя.
З огляду на заперечення представника відповідача щодо розподілу в натурі спірного майна з тих підстав, що воно не є спільною сумісною власністю подружжя суд не може вийти за межі позовних вимог та виділити позивачу 1\2 частину придбаного за час шлюбу з відповідачем майна, без вирішення питання чи є це майно спільною сумісною власністю подружжя.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про розподіл у натурі придбаного під час шлюбу з ОСОБА_2 майна є передчасними, а тому у їх задоволенні тільки з тих підстав, що майно придбане під час шлюбу сторін у справі слід відмовити..
За правилами ст. 88 ЦПК України вимоги ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат не підлягають задоволенню з тих підстав, що суд прийшов до висновку про необхідність залишення їх без задоволення. Одночасно судом було встановлено, що при зверненні в суд з позовом позивач додала до позовної заяви квитанцію по сплату судових витрат, які не містять даних, що зазначені грошові кошти внесені до каси банку, а зазначена обставина залишилася поза увагою суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Таким чином, не сплачені позивачем судові витрати при зверненні в суд з позовом, які станом на 04.04.2011 року за заявленими позовними вимогами мали б складатися з судового збору в розмірі 8,50 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 при ухваленні рішення за заявленими нею вимогами з урахуванням правил ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя, ст.ст.60,61.63,68,69,70,71СК України, ст. 356 ЦК України, ст. ст. 10,60,88,200,213,215,218 ЦПК України, суд -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Миколаїв, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8(вісім) грн. 50 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Миколаїв, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь держави судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: