Справа №2-а-918/12
(№2609/23940/12)
12 листопада 2012 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, -
Позивач звернувся з позовом до Міністерства оборони України та просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Міністерство оборони України провести донарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що його 21.12.2010 року наказом Міністра оборони України було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
16.02.2011 року ОСОБА_1 отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язку військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №780608.
Інвалідність ІІІ групи у позивача настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.
Міністерство оборони України визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІІ групи і нарахувало її у розмірі 129360,00 грн., однак розмір зазначеної грошової допомоги, яку позивач отримав на день звільнення виявився значно меншим.
Причиною зменшення розміру грошової допомоги виявилось неправильне визначення відповідачем розміру грошового забезпечення позивача.
Зазначає, що він з приводу доплати одноразової грошової допомоги звернувся з листом до відповідача, проте перерахунку проведено не було.
Вважає такі дії відповідача необґрунтованими, а тому просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року у справі було відкрито скорочене провадження.
05.11.2012 року представник Міністерства оборони України подав через канцелярію суду письмові пояснення в яких проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що у разі настання інвалідності яка настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою №499 затвердив відповідний порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
До грошового забезпечення військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених зі служби -на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.
Позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю з 16.12.2010 року за постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року в редакції до 25.07.2011 року.
Отже, закон, який має вищу юридичну силу застосовує механізм виконання його норм, через положення підзаконного акту, яким є постанова №499.
На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.
Встановлено, що позивача ОСОБА_1 наказом Міністра оборони України №1500 від 21.12.2010 року було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 30.12.2010 року наказом командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України від 30.12.2010 року №123 був виключений зі списків особового складу.
Позивачу встановлена третя група інвалідності, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №780608.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Позивачу виплачена одноразова грошова допомога, як інваліду ІІІ групи в розмірі 48 місячного грошового забезпечення в сумі 129360 гривень 00 копійок, проти чого не заперечував позивач.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Позивач вважає, що при визначенні розміру допомоги відповідач мав застосовувати саме такі складові грошового забезпечення, на що слід зазначити наступне.
При визначенні розміру допомоги відповідач керувався п. 2 Постанови Кабінетом Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», яким визначено розміри одноразової грошової допомоги для осіб звільнених з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби. Розмір допомоги для інвалідів ІІІ групи визначено в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, той же пункт і визначає зміст грошового забезпечення.
До грошового забезпечення військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, а звільнених зі служби -на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.
Таким чином, у діях відповідача при визначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи в розмірі 48 місячного грошового забезпечення в сумі 129360,00 грн., відсутні ознаки неправомірності.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»визначено, що такі виплати здійснюються в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»визначено умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги, якими і керувався відповідач.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінетом Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суддя, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя