Справа № 2610/19772/2012
Провадження №2/2610/8185/2012
іменем України
09 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Савицького О.А.
при секретарі Савенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та фінансових санкцій за порушення грошового зобов'язання,
встановив:
07.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, направивши його поштовим відправленням, про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 9858960,36 грн., а також судові витрати на сплату судового збору. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач позичивши у нього кошти в розмірі 3059194 грн., своїх зобов'язань щодо їх повернення в строк до 31.10.2010 року не виконав, у зв'язку з чим відповідно до умов Договору він повинен станом на 07.08.2012 року сплатити наступну суму заборгованості: за неповернутою позикою в розмірі 2066198,79 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України, 3% річних від неповернутої суми в розмірі 123625 грн., інфляційні втрати в розмірі 148069,12 грн., а також передбачену договором пеню в розмірі 7520527,33 грн. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується крім нотаріально посвідчених договорів позики та іпотеки від 31.07.2010 року, також його власноручно написаною розпискою від 31.07.2010 року.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі, з підстав викладених в ньому.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме погодився з розміром неповернутої позики, нарахованими 3% річних та індексом інфляції на неповернуту суму. Разом з тим, представник відповідача заперечив проти нарахованих 7520527,33 грн. пені виходячи з передбачених Договором 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання, посилаючись на те, що позивачем пропущено річний строк на звернення з даною вимогою до суду, а тому просив застосувати позовну давність та відмовити в стягненні пені понад рік з цієї підстави. Крім того, відповідач просив зменшити розмір пені відповідно до ст. 551 ЦК України до 339791,11 грн., вирахувавши її виходячи з подвійної облікової ставки НБУ згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.»
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 31 липня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику строком до 31 жовтня 2010 року грошові кошти в розмірі 3059194,00 грн., що за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками міста Києва складало 386750,00 доларів США. Вказану суму позичальник зобов'язався повернути позикодавцю наступним чином:
- 96898,00 грн. до 31 серпня 2010 року, в разі зміни курсу валют сума повернення повинна рівнятися сумі в гривні, еквівалентній 12250,00 доларів США за обмінним курсом комерційними банками, але не менше курсу валют на Українському міжбанківському ринку;
- 96898,00 грн. до 30 вересня 2010 року, в разі зміни курсу валют сума повернення повинна рівнятися сумі в гривні, еквівалентній 12250,00 доларів США за обмінним курсом комерційними банками, але не менше курсу валют на Українському міжбанківському ринку;
- 2865398,00 грн. до 31 серпня 2010 року, в разі зміни курсу валют сума повернення повинна рівнятися сумі в гривні, еквівалентній 362250,00 доларів США за обмінним курсом комерційними банками, але не менше курсу валют на Українському міжбанківському ринку;.
На виконання п. 1 Договору позики грошей, відповідачем видана позивачу розписка від 31.07.2010 року.
Відповідач виконав свої зобов'язання по поверненню позики частково, а саме повернув її наступним чином: 02 вересня 2010 року -96604,76 грн., 06 жовтня 2010 року -96896,28 грн., 03 листопада 2010 року -97 004,08 грн., 08 грудня 2010 року -97412,00 грн., 21 січня 2011 року -39717,5 грн., 01 лютого 2011 року -57377,34 грн., 12 лютого 2011 року -47664,6 грн., 05 березня 2011 року - 47662,00 грн., 15 березня 2011 року -51578,15 грн., 28 квітня 2011 року -47792,4 грн., 12 травня 2011 року -41851,43 грн., 19 червня 2011 року -39867,5 грн., 16 липня 2011 року -49818,75 грн., 29 лютого 2012 року - 21963,43 грн., 17 травня 2012 року -79900,00 грн., 14 червня 2012 року -79925,00 грн. Даний факт не заперечувався представниками сторін.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідач виконав свій обов'язок по поверненню позики частково, та станом на час розгляду справи, основна заборгованість по поверненню позики становить 2066198,79 грн.
Відповідно до положень частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому вимога про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 2066198,79 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 123625,12 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 148609,12 грн., суми пені в розмірі 7520527,33 грн., суд зазначає наступне.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (п.2 ч. 2 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до положень частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене вимоги позивача про стягнення на його користь трьох відсотків річних від простроченої суми боргу в розмірі 123625,12 грн. та суми інфляційних нарахувань в розмірі 148609,12 грн. є такими, що підлягають задоволенню. Вказані суми наведені позивачем в розрахунку до позову та приймаються судом до уваги, оскільки відповідають вимогам закону.
Доводи відповідача про незаконність вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань судом до уваги не беруться, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, відповідно до частинами 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідач подав заяву про застосування строку давності до вимог про стягнення пені.
Позивач звернувся до суду 07 серпня 2012 року.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням поданої представником відповідача заяви про застосування позовної давності, пеня за прострочення виконання зобов'язання в спірних правовідносинах може нараховуватись з 07 серпня 2011 року, а тому, оскільки стороною позивача не надано доказів поважності пропуску строку позовної давності, позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахованої до вищевказаної дати, тобто понад рік до дати звернення з даним позовом до суду, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Представник відповідача в своїх поясненнях зазначив, що його довіритель знаходиться у скрутному матеріальному становищі, тільки з 19 жовтня 2012 року влаштувався на роботу на посаду продавця-консультанта у ФОП «ОСОБА_3», магазин .ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно трудового договору № 870 від 19 жовтня 2012 року, зареєстрованого у Києво-Святошинському РЦЗ та отримує заробітну плату 1200 грн., проживає разом з батьками-пенсіонерами ОСОБА_4 (1937 року народження), ОСОБА_5 (1947 року народження), надає допомогу на їх утримання, має проблеми зі здоров'ям, згідно довідки Шевченківського районного у м.Києві військового комісаріату від 19.10.2006 року № 464 не придатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у військовий час, а також, що розмір пені значно перевищує суму боргу, а тому вважає, що розмір пені підлягає зменшенню.
Відповідно до п.27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року № 5, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати суду докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення.
В свою чергу стороною позивача не надано доказів, які збитки в розумінні ст. 22 ЦК України, крім неотримання вчасно позичених коштів, були завдані позивачу внаслідок невиконання відповідачем боргових зобов'язань, а також в якому розмірі. Крім того, не надано доказів про те, що невиконання боргових зобов'язань відповідачем спричинили позивачу будь які інші негативні наслідки.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що перелічене є істотними обставинами, а тому з урахуванням цих обставин, фінансового стану відповідача, його стану здоров'я, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, згідно п. 3 ст. 551 ЦК України, до 400000 грн.
Судом не приймається до уваги розрахунок пені представником відповідача на підставі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Оскільки вказаний Закон до даних правовідносин між фізичними особами застосуванню не підлягає.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що документально підтверджені, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в сумі 3219 грн.
Отже, всього разом підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача 2741652,03 грн. (2066198,79 + 123625,12 + 148609,12 + 400000 + 3219).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 59, 60, 79, 88, 169, 212 -215, 223, 294 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та фінансових санкцій за порушення грошового зобов'язання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2741652 (два мільйони сімсот сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) грн. 03 коп.
В решті вимог позов задоволенню не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя