Іменем України
16.11.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Готри Т.Ю., Панька В.Ф.,
при секретарі: Свіда Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовну вимогу обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. З вини відповідачки, яка проживає поверхом вище, було залито її квартиру. Вина відповідачки встановлена актом огляду комісії КП «ЖРЕР-4». У результаті залиття стала непридатною пральна машина, вартість ремонту якої становить 50 грн., а також необхідний поновлюваний ремонт квартири, приблизна вартість якого - 2400 грн.
За таких обставин просила стягнути з відповідачки 2450 грн. майнової та 1000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2012 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 2450 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї майнової шкоди, а в іншій частині залишити без змін. Зокрема зазначає, що згідно договору найму житла наймачем квартири №11 є ОСОБА_4, а не вона. Вважає, що Акт комісії від 21.09.2011 року не містить достатніх даних про причину затоплення, оскільки фраза «Причиною залиття стало халатне відношення до системи ХВП» не дає можливості встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку, так само актом не встановлено у чому виразилась вина і хто ця винна особа. Крім того, акт складено без її присутності. Посилається на те, що локальний кошторис на ремонті роботи не може підтверджувати вартість відновлюваних робіт у розмірі 2400 грн., так як єдиним доказом розміру збитків може бути будівельно-технічна експертиза. Щодо ремонту пральної машини, то вважає. що з документів наданих позивачкою не можна встановити причину та час виходу її з ладу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ніким в апеляційному порядку не оскаржується.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині стягнення майнової шкоди, то колегія суддів, відповідно до приписів ч.1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідна наявність чотирьох умов відповідальності, а саме:
- протиправна поведінка відповідача;
- наявність шкоди;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою;
- вина відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2011 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 квартирою поверхом вище, а саме №11, що підтверджується Актом КП «ЖРЕР-4» від 21.09.2011 року (а.с.9).
З даного акту слідує, що в результаті залиття пошкоджено побілку стелі, стін, а причиною залиття стало халатне відношення до системи ХВП. Таким чином, даним актом встановлено наявність шкоди (пошкодження побілки стелі та стін); протиправність поведінки мешканки квартири № 11 у формі бездіяльності (халатне відношення до системи ХВП); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (шкода завдана внаслідок залиття). Даний акт складений комісією у складі трьох осіб, підписаний нею та затверджений посадовою особою КП «ЖРЕР-4», а тому він є належним доказом, що підтверджує вищезазначені обставини. При цьому присутність відповідачки при складенні даного акту є необов'язковою, оскільки актом є документ, що підтверджує певні обставини (факти) і в даному випадку зазначеним актом посвідчувався факт залиття квартири позивачки.
Що стосується вини відповідачки, то колегія суддів виходить з того, що останньою не заперечується факт проживання в квартирі №11, однак всупереч вимог ч.2 ст. 1166 ЦК України ОСОБА_2 не довела, що шкода сталася не з її вини. При цьому не береться до уваги посилання апелянта на договір найму житла (а.с.39), оскільки він укладений 24.05.2012 року, тобто після завдання шкоди, а тому не має доказового значення для вирішення даної справи.
Локальним кошторисом №2-1-1 на ремонтні роботи квартири №8, складеним ТОВ «Данте-Буд» та розрахунком договірної ціни до нього стверджується, що вартість ремонту по відновленню квартири становить 2498 грн. (а.с.14-19).
Стосовно посилання апелянта на те, що даний локальний кошторис на ремонті роботи не може підтверджувати вартість відновлюваних робіт у розмірі 2400 грн., так як єдиним доказом розміру збитків може бути будівельно-технічна експертиза, колегія суддів констатує наступне.
Частиною 1 ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ЦПК України експертиза повинна бути обов'язково призначена у випадках, передбачених ст. 145 ЦПК України.
Зазначений локальний кошторис є письмовим доказом по справі, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, які оспорюють цей доказ про їх право заявити клопотання про їх призначення (ч.4 ст. 10 ЦПК України).
У разі, якщо таке клопотання не буде заявлено, суд повинен вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 при розгляді справи в суді першої інстанції не ставилося клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, то суд першої інстанції визначаючи розмір майнової шкоди завданий залиттям квартири позивачки правомірно взяв до уваги даний локальний кошторис, який ним досліджувався як письмовий доказ.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки 2400 грн. майнової шкоди, яка нею понесена для відновлення квартири.
В той же час, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 вартості ремонту пральної машини у розмірі 50 грн., оскільки з наданих позивачкою доказів, які стосуються ремонту пральної машини (а.с.10-12) не слідує, що поломка машини сталася саме внаслідок залиття квартири відповідачкою, тобто є недоведеним причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інтонації, відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, в частині стягнення майнової шкоди підлягає зміні, шляхом зменшення розміру такої до 2400 грн. (2450 грн. - 50 грн.).
Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди змінити, зменшивши розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню до 2400 (дві тисячі чотириста) гривень.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач
Судді