Справа № 1-1252/11
16.11.2012 року м. Ужгрод
Ужгородський міськрайонний суд в складі:
Головуючого судді - Малюк В.М.
при секретарі -Гуга Т.П.
з участю прокурора - Сочка О.І., Конюшок Г.О.
та адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше судимого,
25.06.1999 року вироком судової колегії в кримінальних справах Житомирського обласного суду за п. «ж,і»ст. 93, ч.2 ст. 206, ч.3 ст.42 КК України до 13 років позбавлення волі (звільнений по відбуттю 20.06.2011 року),-
в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, -
27.09.2011 року близько 13 год. 10 хв., ОСОБА_2, з автобусу марки «І-VAN»д.н.з. НОМЕР_1, який перебував на зупинці автовокзалу, що в м. Ужгород, вул. Станційна,2, умисно, таємно викрав автомагнітолу марки «Днепр АМ-4551», чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 220 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю та показав, що злочин вчинив за вищенаведених обставин. 27.09.2011 року близько 13 год. 10 хв. перебуваючи в автобусі марки «І-VAN», в якості пасажира, викрав автомагнітолу марки «Днепр АМ-4551». На даний час усвідомлює, що вчинив злочин та кається у вчиненому.
З оголошених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_3 слідує, він працює водієм маршрутного таксі, який здійснює рейс Мукачево - Ужгород на транспортному засобі, автобус марки «І-VAN»д.н.з. НОМЕР_1 27 вересня 2011 року приблизно о 12 годині 40 хвилин він знаходився на автовокзалі, що розташований в м. Ужгороді по вул. Станційній,2, та його автобус рейсовий був припаркований поряд з додатковою автобусною платформою. Так, як до відправки рейсового автобусу в нього залишався час, а саме відправлення повинно було здійснитися в 13 годині 47 хвилин, він вирішив піти пообідати в їдальню, що розміщена в середині приміщення автовокзалу. Перед тим як піти обідати він залишив двері автобусу відчиненні. Пообідавши він вийшов до автобусних платформ та зустрів там своїх колег ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час їхньої розмови вони повідомили його, що він вже має пасажира тож він відразу вирішив підійти до автобусу. Підійшовши до автобусу, через передні пасажирські двері він побачив невідомого йому чоловіка, який знаходився на проході між пасажирськими сидіннями. Подивившись в передню частину автобусу він побачив, що на передній панелі автомобіля наявні різного роду дроти, які були приєднані до належної йому автомагнітоли марки «Днепр АМ-4551», та виявив відсутність її, коли повернувся до невідомого йому чоловіка, який знаходився в автобусі, то під рукою в нього він побачив належну йому магнітолу. Після чого вказаний чоловік залишив магнітолу на одному із сидінь та вийшов з автобусу, направившись в бік залізничного вокзалу. Претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має, оскільки шкоду заподіяну злочином йому повністю відшкодовано. (а.с. 16-18,119).
Суд обмежив встановлення фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_2, оголошенням показань потерпілого ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу підсудного.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому суд виходить з вимог ст. 62 Конституції України, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у вчинені злочинів, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наведеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При визначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини скоєного, особу підсудного.
Пом'якшуючими покарання обставинами підсудного ОСОБА_2, суд визнає повне визнання вини підсудним, його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 те, що останній на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 69-70).
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є рецидив злочинів.
Поряд з наведеними обставинами, суд бере до уваги те, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності (а.с. 64-65), по місцю проживання характеризується посередньо (а.с. 71), згідно характеристики Маневецької виправної колонії №42 характеризується негативно (а.с. 75-76).
Враховуючи обставини справи та особу винного, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 усвідомив вчинений ним злочин, що істотно знижує суспільну небезпеку вчиненого злочину, а тому вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливим без відбування останнім покарання у вигляді позбавлення волі і у відповідності до вимог ст.75 КК України, звільняє його від покарання з випробовуванням, при умові виконання засудженим покладених на нього обов'язків передбачених ст. 76 п. 2 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 321,323, 324 КПК України суд, -
ОСОБА_2 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України звільнити від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки передбачені ст. 76 п.2 КК України -не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_2, до набранням вироком законної сили, змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши підсудного негайно в залі суду.
Речовий доказ по справі а.с.62 -вважати повернутим власнику.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий : В.М. Малюк