Постанова
Іменем України
4 липня 2006 року
Справа № 20-3/366
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Футурум" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 2 березня 2006 року у справі №20-3/366
за позовом Приватного підприємства "Футурум" (бул. Леніна, 3, Тернівка, Севастополь, 99716)
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября, 3, Севастополь, 99042)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Рішенням місцевого господарського суду у позові відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивач має зареєстровані транспортні засоби, за які повинен сплачувати податок, а також затримав сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, а тому податковим органом правомірно застосовані штрафи. Позивач отримав кошти як орендну плату, а тому сума цих коштів є валовим доходом позивача, виручкою та повинна бути віднесена до бази оподаткування податком на додану вартість.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд. Підставами для скасування рішення суду позивач вважає прийняття рішення при неповному з'ясуванні обставин справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; з порушенням норм процесуального права.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.
У зв'язку з відпустками судді Голик В.С. і Дугаренко О.В. були замінені на суддів Волкова К.В. і Черткову І.В., тому розгляд справи 4 липня 2006 року почато знову.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб'єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган -державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.
Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб'єктів господарювання (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).
Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб'єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб'єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
На підставі першого речення частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд витребував від сторін додаткові докази (а.с. 88-176 т.1, 1-148 т.2, 1-53, 79, 82-104 т.3).
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглянув справу, встановив наступне.
Позивач з моменту створення є правонаступником малого суспільного підприємства «Футурум» і з 28 вересня 2002 року є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна», що підтверджують Статут позивача та зміни до нього, витяг з протоколу загальних зборів колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» та реєстраційні документи (а.с. 3-17, 24 т.2).
З 10 грудня 1991 року позивач (його попередник мале суспільне підприємство «Футурум») взято на податковий облік (а.с. 18 т.2), з 2 жовтня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом і заявою, є платником податку на додану вартість (а.с. 110-112 т.1, а.с. 19 т.2), у 2002-2004 роках позивач був платником єдиного податку (а.с. 20-23 т.2).
14 липня 2005 року заступником керівника Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Єршовою І.Е. прийняти податкові повідомлення-рішення про визначення приватному підприємству «Футурум» зобов'язання - штрафів за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів:
1) №0000481720\0\517 за затримку на 401 календарний день сплату 1.707,19грн. -штраф у розмірі 50% чи 853,60грн. (а.с. 33 т.1),
2) №000049720\0\517 за затримку на 71 календарний день сплату 1.597грн. -штраф у розмірі 20% чи 319,40грн. (а.с. 32 т.1),
3) №0000501720\0\517 за затримку на 5 календарних днів сплату 1.683,80грн. -штраф у розмірі 10% чи 106,43грн. (а.с. 31 т.1).
Також 19 липня 2005 року заступником керівника Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Єршовою І.Е. на підставі акту перевірки №17-223\030 від 14 липня 2005 року прийняти податкові повідомлення-рішення про визначення приватному підприємству «Футурум» податкових зобов'язань:
4) №0000471720\0\515 з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4.059,55грн., штрафних санкцій -8.119,10грн., усього 12.178,65грн. (а.с. 35 т.1), яке оскаржене у частині донарахування податку у сумі 100,10грн. і штрафних санкцій 200,20грн., усього 300,30грн. (а.с. 2 т.1),
5) №0000481720\0\516 з податку з власників транспортних засобів у сумі 13.724,25грн., штрафних санкцій -6.862,13грн., усього 20.586,38грн. (а.с. 34 т.1).
19 липня 2005 року керівником Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Борисовим С.В. на підставі акту перевірки №23-123-089 від 14 липня 2005 року прийняти податкові повідомлення-рішення про визначення приватному підприємству «Футурум» податкових зобов'язань :
6) №0000612310\0\513 з податку на прибуток у сумі 2.800грн., штрафних санкцій -1.010грн., усього 3.810грн. (а.с. 28 т.1),
7) №0000622310\0\511 з податку на додану вартість у сумі 9.146грн., штрафних санкцій -4.573грн., усього 13.719грн. (а.с. 30 т.1), яке оскаржено у частині податку у сумі 13.719грн.
8) №00006322310\0\512 з єдиного податку у сумі 4.453грн., штрафних санкцій -2.226,50грн., усього 6.679,50грн. (а.с. 29 т.1).
Позивач оскаржив у апеляційному порядку вказані податкові повідомлення-рішення.
7 жовтня 2005 року відповідачем (протягом продовженого строку розгляду скарги) прийнято та направлено платнику податків рішення про продовження строку розгляду скарги №7551\10\25-041 і мотивоване рішення №8750\25-041\10 (а.с. 91-98 т.1). За результатами розгляду скаргу частково задоволено, податкове повідомлення-рішення №0000471720\0\515 з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4.059,55грн., штрафних санкцій - 8.119,10грн., усього 12.178,65грн. (а.с. 35 т.1), скасовано у частині податку у сумі 3.531,15грн. і штрафних санкцій -7.062,30грн.
Як слідує з рішення контролюючого органу, скасована частина податкового повідомлення-рішення не стосується позовних вимог про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення про донарахування податку у сумі 100,10грн. з доходів Величко С.А.. Податок у сумі 3.531,15грн. (нарахування якого визнано у апеляційному порядку незаконним) донараховано з доходів фізичних осіб за виконані сільськогосподарські роботи.
12 жовтня 2005 року відповідачем у зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення №0000471720\0\0 направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000471720\0\1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 528,40грн. і штрафних санкцій у сумі 1.056грн., яке не є предметом спору (а.с. 47 т.1).
Податкове повідомлення-рішення №0000481720\0\516
від 19 липня 2005 року з податку з власників транспортних засобів
у сумі 13.724,25грн., штрафних санкцій -6.862,13грн.
З акту перевірки слідує, що позивач занизив податок з власників транспортних засобів за 2002 рік на 851грн., за 2003 рік -5.493грн., за 2004 рік -5.949грн., за 1 квартал 2005 року -1.431,25грн., усього 13.724,25грн. (а.с. 22-25 т.1).
Таке заниження сталося через наступні обставини:
1. за 2002 рік платник податків не надав до податкового органу податкову декларацію, хоч мав зареєстровані у встановленому законодавством порядку транспортні засоби -8 одиниць тракторної колісної техніки товарної позиції 8701: Т-150 К, Т-40М, Т-16, ПЄА-1.0, два Т-25, два ЮМЗ-6, за які був зобов'язаний до сплати податку у сумі 851грн. (а.с.22-23 т.1)
Згідно з наданих Державною інспекцією з нагляду за машинами та обладнанням свідоцтв про реєстрацію машин і відповіді цієї інспекції вказана тракторна колісна техніка має код 8701 та була перереєстрована за позивачем з іншого власника -сільськогосподарського виробничого кооперативу «Гірський» (а.с. 82-83 т.3) за рішенням цього власника про передачу майна позивачу:
1) трактор Т-150 к (реєстраційний №2903 ФЕ) 16 квітня 2003 року (а.с. 87, 92 т.2),
2) Т-40М (№03775 КН) 2 липня 2002 року (а.с.45,85, 87, 91 т.2),
3) самохідне шасі Т-16 (№7234 ФЖ) 2 липня 2002 року (а.с.41, 85, 89 т.2)
4) погрузчик ПЄА-1.0 у неробочому стані (№20-15 ФЖ) 16 квітня 2003 року (а.с. 45, 85, 92 т.2),
5) трактор Т-25 (№8977 ФЕ) 2 липня 2002 року (а.с.41, 85, 91 т.2),
6) трактор Т-25 (№1913 ФЕ) 16 квітня 2003 року (а.с.45, 87, 92 т.2),
7) трактор ЮМЗ-6кл (№03776 КН) 16 квітня 2003 року (а.с.45, 86, 92 т.2),
8) трактор ЮМЗ-6 (№1913 ФЕ) 16 квітня 2003 року (а.с.45, 87, 92 т.2).
Таким чином, позивач мав зареєстровані за ним 2 липня 2002 року трактори Т-40 м, Т-25 (№8977 ФЕ) і самохідне шасі Т-16, податок за які за 3 і 4 квартали 2002 року (згідно з розрахунком податкового органу за рік) складає 52грн., 26грн., 21,50грн., усього 99,50грн.
Інші транспортні засоби: трактори Т-150к, Т-25 (№1913ФЕ), два ЮЗМ-6 та погрузчик ПЄА-1.0, у 2002 році не були зареєстровані за позивачем, така реєстрація відбулася 16 квітня 2003 року.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції Закону України N75/97-ВР від 18 лютого 1997року, зі змінами на час реєстрації транспортних засобів за позивачем, далі Закон України №75\97-ВР) за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.
Таким чином, позивач був зобов'язаний до сплати податку за 3 і 4 квартали 2002 року за трактори Т-40м, Т-25 (№8977 ФЕ) і самохідне шасі Т-16 у сумі 99,50грн.. Визначення податковим органом за цей рік інших сум податкового зобов'язання (у тому числі за інші транспортні засоби) 751,50грн.(851-99,50) і застосування штрафних санкцій у розмірі 50% від суми податкового зобов'язання у суми 375,75грн. прийнято з порушенням вказаної норми Закону України №75\97-ВР та підпункту 17.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами, дали Закон України №2181-Ш), що є підставою для визнання податкового повідомлення-рішення недійсним у частині донарахування податку за 2002 рік у сумі 751,50грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 375,75грн., усього 1.127,25грн.
Апеляційним господарським судом не може бути взята до уваги та обставина, що для податкового органу підставою донарахування податку стала відповідь Державної інспекції з нагляду за технічним станом машин та обладнанням міста Севастополя від 9 червня 2005 року, з якої вбачається, що позивач станом на 1 січня 2002 року мав 8 одиниць колісної тракторної техніки (а.с. 55 т.1). Тому що така відповідь не є первинним документом, що свідчить про реєстрацію за позивачем техніки. Надані у цьому листі Державної інспекції відомості частково не відповідають фактичним даним, підтвердженим первинними документами (свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, рішенням первинного власника про передачу позивачу техніки).
2. За 2003 рік платник податків надав податкову декларацію, однак до бази оподаткування не відніс 23 транспортних засобів: три ГАЗ-53, ГАЗ-АНМ, ГАЗ-52, два ЗИЛ-130, УАЗ-452, КАВЗ-685, ЗАЗ-968М, РАФ-2203, ВАЗ-2121, два ІЖ-2715, FORD-Sierra, а також колісні трактора Т-40М, два Т-25, Т-16, Т-150К, два ЮМЗ-6, ПЄА-1.0, що привело до несплати податку у сумі 5.493грн. (а.с. 23 т.1).
Дійсно з податкової декларації позивача за 2003 рік слідує, що позивач 4 березня 2003 року подав до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (за місцем реєстрації) розрахунок податку, яким задекларував три транспортних засобів: ГАЗ-53, САЗ-3507, КАМАЗ 5320, які оподаткував (а.с. 174 т.1).
Колективне сільськогосподарське підприємство «Пам'ять Леніна» розрахунок за 2003 рік до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя не надавало (а.с. 89 т.1).
Як вказано вище, за позивачем з 2 липня 2002 року були зареєстровані Т-40М, Т-25, Т-16, а з 16 квітня 2003 року зареєстровані Т-25 (№1913ФЕ), Т-150К, два ЮМЗ-6, ПЄА-1.0.
А тому позивач був зобов'язаний до сплати податку за колісні транспортні засоби у сумі 688грн. :
1) за Т-40М, Т-25 (№8977 ФЕ), Т-16 за повний рік, що складає 104грн., 52грн., 43грн., усього 199грн.,
2) за Т-25 (№1913ФЕ), Т-150К, два ЮМЗ-6, ПЄА-1.0. за період 2-4 квартали 2003 року, що складає 39грн., 171,75грн., 185,25грн., 93грн., усього 489грн.
В іншій частині 163грн. (851-688) податок за ці колісні транспортні засоби нарахований податковим органом з порушенням частини 3 статті 5 Закону України N75/97-ВР.
Стосовно транспортних засобів, реєстрація яких здійснюється Державною автомобільною інспекцією, апеляційним господарським судом встановлено наступне:
Транспортні засоби марок «ІЖ-2715» (1994 року випуску, реєстраційний №2684КРР) та «FORD-Sierra» (1984 року випуску, реєстраційний №9112КРБ) до початку податкового періоду (26 листопаду 1996 року і 22 серпня 1995 року) перереєстровані за новими власниками, що підтверджено листом МРВ відділу ДАІ Управління МВС України у місті Севастополі від 29 червня 2006 року (а.с. 100, 104 т.3). А тому позивач не був зобов'язаний до сплати податку у сумах 148грн. і 600грн., усього 748грн.
Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги ту обставину, що податковий орган визначив податкове зобов'язання виходячи з листа МРВ відділу ДАІ Управління МВС України у місті Севастополі від 15 березня 2004 року, відповідно до якого позивач станом на 11 березня 2004 року мав 8 транспортних засобів (у тому числі «FORD-Sierra»), раніше мав зареєстровані 14 транспортних засобів (у тому числі «ІЖ-2715» (№2684КРР) (а.с. 60-62 т.1). Тому що такі дані були надані за рік до початку перевірки, тобто не у зв'язку з перевіркою. З отриманого податковим органом у період перевірки листа МРВ відділу ДАІ від 16 червня 2005 року вбачається, що транспортні засоби «ІЖ-2715» (№2684КРР) та «FORD-Sierra» за позивачем не зареєстровані, тобто податковому органу було відомо про відсутність об'єкту оподаткування з цих транспортних засобів.
Надані у ході перевірки дані про зареєстровані у 2003 році за позивачем транспортні засоби (а.с. 58 т.1), додатково підтверджені листом МРВ відділу ДАІ від 29 червня 2006 року на судовий запит (а.с. 100-103 т.3).
Враховуючи те, що податковий орган використав для нарахування податку отримані не у зв'язку з перевіркою дані, при цьому мав отримані у зв'язку з перевіркою дані, які додатково підтверджені на стадії судового розгляду, а також те, що у листі МРВ відділу ДАІ від 15 березня 2004 року (а.с. 60-62 т.1) надані загальні дані про реєстрацію у будь-яких періодах транспортних засобів, чого недостатньо для нарахування податку, апеляційний господарський суд не приймає цей лист як доказ.
З податкової декларації, листів МРВ відділу ДАІ від 16 червня 2005 року і 29 червня 2006 року вбачається, що станом на 1 січня 2003 року позивач мав зареєстровані та задекларовані транспортні засоби марок «ГАЗ-53», «САЗ-3507», «КАМАЗ 5320»(а.с. 57, 174 т.1, 100-103 т.3).
Також протягом 2003 року за позивачем були зареєстровані інші транспортні засоби, однак уточнюючий розрахунок податку позивач до податкового органу не надав, чим порушив вимоги 3 статті 5 Закону України N75/97-ВР та не сплатив податок з транспортних засобів за період 2-4 квартали 2003 року з марок:
- зареєстрованих 16 травня 2003 року:
1) «ВАЗ-2121» (№00368КС) -податок 59,25грн. (а.с. 58 т.1),
2) «ГАЗ-53» (№03430КС) -податок 318,75грн.(а.с. 58 т.1),
3) «РАФ» (№0339КС) -податок 183,75грн. (а.с. 58 т.1),
- зареєстрованого 11 червня 2003 року «ЗАЗ 968М» (№2780КС) -податок 36грн.,
усього 597,75грн. Податковим органом надмірно нараховано за ці транспортні засоби податок за податкові періоди (квартали), в яких такі транспортні засоби не були зареєстровані, про що податковому органу було відомо, тому що з листа МРВ відділу ДАІ від 16 червня 2005 року вбачається, що свідоцтва про реєстрацію цих транспортних засобів надані 16 травня і 11 червня 2003 року (а.с. 58 т.1). надмірно нарахований податок у сумі 199,25грн. (797-597,75грн.).
По «ГКБ 8350» (№01821КС) та «КАМАЗ 5320» (№02418КС), реєстрація від 5 лютого 2002 року та 4 липня 2003 року яких скасована за рішенням суду і у зв'язку з поверненням (а.с. 103 т.3), податок контролюючим органом за 2003 рік не нараховувався (а.с. 23 т.1).
Доказів реєстрації у 2003 році за позивачем транспортних засобів двох ГАЗ-53, ГАЗ-АНМ, ГАЗ-52, двох ЗИЛ-130, УАЗ-452, КАВЗ-685, одного ІЖ-2715, не має, а тому донарахування податку у сумі 3.097грн. (850+153+348+1.200+245+153+148) є порушенням статті 1 Закону України №75\97-ВР.
Таким чином, з зареєстрованих у МРВ відділу ДАІ транспортних засобів позивач був зобов'язаний сплатити податок за 2003 рік у сумі 597,75грн. (4.642-748+199,25+3.097), з зареєстрованих у Державній інспекції з нагляду за технічним станом машин та обладнань 688грн. усього за 2003 рік підлягало донарахуванню 1.285,75грн., податковим органом надмірно нарахований податок за 2003 рік у сумі 4.207,25грн. (5.493-1.285,75). А тому податкове повідомлення-рішення також слідує визнати недійсним у частині донарахування податку за 2003 рік у сумі 4.207.25грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 2.103,63грн., усього 6.310,88грн.
3. За 2004 рік платник податків надав податкову декларацію, однак до бази оподаткування не відніс 10 транспортних засобів: ГАЗ-52, КАМАЗ-5320, два ЗИЛ-130, три ГАЗ-53, УАЗ-452, КАВЗ-685, ПЄА-1.0, два трактора ЮМЗ-6, FORD-Sierra, та неправильно нарахував податок до колісних тракторів: Т-150К, Т-25, Т-40, Т-16, що сталося через неправильне вказання об'єму двигуна, що привело до несплати податку у сумі 5.897грн.
Дійсно, з розрахунку позивача вбачається, ним були задекларовані ГАЗ АНМ-53, ГАЗ-53, САЗ-3507, РАФ-2203, ВАЗ-2121, ЗАЗ-968М та тракторна техніка: Т-150, Т-40м, Т-16, два Т-25 (а.с. 173 т.1).
Однак податковим органом не взято до уваги, що КАМАЗ-5320, два ЗИЛ-130, три ГАЗ-53, УАЗ-452 були задекларовані колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна», загальна сума податку -4.348грн., що підтверджується отриманим 12 березня 2004 року за №740 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя розрахунком податку за 2004 рік (а.с. 170 т.1).
При цьому, 19 квітня 2004 року позивач підтвердив взяття на себе (як на правонаступника) невиконаних податкових зобов'язань колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» (у тому числі за вказаної податкової декларацією - розрахунку за 2004 рік), що підтверджується складеним позивачем і цим підприємством додатком до акту прийому-передачі, який 19 квітня 2004 року був затверджений відповідачем (а.с. 115 т.1), тобто на час перевірки податковий орган знав про декларацію вказаних транспортних засобів.
А тому донарахування контролюючим органом податку у сумі 4.348грн. (1.628+1.200+1.275+245) є подвійним оподаткуванням.
Стосовно не декларування «FORD-Sierra» (№9112КРБ), то як вказано вище, з 22 серпня 1995 року цей транспортний засіб був перереєстрований з позивача на іншого власника, а тому донарахування податковим органом податку за 2004 рік у сумі 600грн. є порушенням статті 1 Закону України №75\97-ВР.
Як вбачається з отриманого у зв'язку з перевіркою податковим органом листа МРВ відділу ДАІ від 16 червня 2005 року (а.с. 57-58 т.1), а також відповіді на судовий запит (а.с. 100-10103 т.3), відомостей про реєстрацію за позивачем чи колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна» транспортних засобів ГАЗ-52 і КАВЗ-685 не має.
Таких відомостей не має і у листі МРВ відділу ДАІ від 15 березня 2004 року (60-62 т.1).
А тому донарахування податку за 2004 рік у сумі 578грн. = (425+153) є порушенням статті 1 Закону України №75\97-ВР.
Як вказано вище, з 16 квітня 2003 року і до наступного часу Державною інспекцією з нагляду за машинами та обладнаннями на підставі рішення власника -сільськогосподарського виробничого кооперативу «Гірський», за позивачем була зареєстрована тракторна колісна техніка (код 8701):
1) погрузчик ПЄА-1.0 у неробочому стані (№20-15 ФЖ) 16 квітня 2003 року (а.с. 45, 86, 88, 92 т.3),
2) трактор ЮМЗ-6кл (№03776 КН) 16 квітня 2003 року (а.с.45, 86, 92 т.3),
3) трактор ЮМЗ-6 (№1913 ФЕ) 16 квітня 2003 року (а.с.45, 86, 92 т.3), а тому позивач був зобов'язаний до сплати податку у сумі 371грн. = (247+124) за ці транспортні засоби.
З наданих Державною виконавчою службою у Балаклавському районі міста Севастополя документів слідує, що названа тракторна колісна техніка примусово не реалізовувалась (а.с. 94-99 т.3).
Також податковим органом встановлено, що платником податку неправильно визнаний об'єм двигунів тракторної колісної техніки, у зв'язку з чим донарахований податок у сумі 52грн.
Дійсно, з податкової декларації позивача вбачається, що він вказав інші, ніж податковий орган об'єми двигунів тракторної колісної техніки Т-150к, двох Т-25, Т-40м і Т-16 (а.с. 173, 24 т.1).
Платник податку не надав доказів помилкового донарахування цієї суми податку, хоч відповідно до спеціальної норми закону -підпункту 4.2.3 Закону України №281-Ш бремя доказування покладено на платника податку. У зв'язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що підстав для визнання недійсним донарахування податку у сумі 52грн. не має.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення також слідує визнати недійсним у частині донарахування податку за 2004 рік у сумі (578+600+4.348) = 5.526грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 2.763грн., усього 8.289грн.
4. За 2005 рік платник податків надав податкову декларацію, однак до бази оподаткування не відніс 4 транспортних засобу і за 13 транспортних засобів неправомірно застосував нульову ставку податку: ГАЗ-52, КАМАЗ-5320, два ЗИЛ-130, три ГАЗ-53, ГАЗ-АНМ, УАЗ-452, Т-40М, два Т-25,Т-16, Т-150К, два трактора ЮМЗ-6, ПЄА-1.0, що привело до несплати податку за 1 квартал 2005 року у сумі 1.431,25грн. (а.с. 24-25 т.1).
Дійсно, з розрахунку податку слідує, що приватне підприємство «Футурум» за 2005 рік не задекларувало ГАЗ-52, два трактора ЮМЗ-6, ПЄА-1.0 (а.с. 172, 171 т.2).
Як вказано вище, два трактора ЮМЗ-6 та погрузчик ПЄА-1.0 зареєстровані за позивачем з 16 квітня 2003 року до наступного часу, а доказів реєстрації за позивачем ГАЗ-52 у податкового органу не було і таких доказів не надано апеляційному суду.
Доказів зняття з реєстрації двох тракторів ЮМЗ-6 та погрузчика ПЄА-1.0 позивач не надав. Знаходження цей техніки у неробочому стані також не звільняє від сплати податку.
А тому апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом допущено порушення статті 1 Закону України №75\97-ВР лише стосовно нарахування податку за транспортні засоби марки «ГАЗ-52» у сумі 106,25грн. (за 1 квартал 2005 року).
Стосовно застосування платником податку нульової ставки до оподаткування деяких транспортних засобів, апеляційний господарський суд встановив наступне.
З розрахунку податку за 2005 рік вбачається, що позивач відніс:
1) до коду 8709 транспортні засоби: КАМАЗ-5320, два ЗИЛ-130, три ГАЗ-53, УАЗ-452, колісні трактори Т-150, Т-40, Т-16, два Т-25,
2) до коду 8705 : ГАЗ-АНМ,
до яких застосував нульову ставку.
Відповідно до статті 2 Закону України N75/97-ВР колісні трактори (код за Гармонізованою системою опису та кодуванню товарів 8701) є об'єктами оподаткування.
Згідно зі Гармонізованою системою опису та кодуванню товарів до коду 8701 відносяться позиція «трактори, окрім тракторів товарної позиції 8709». До коду 8709 відносяться не обладнані підйомними або вантажними пристроями засоби, що використовуються на заводах, складах, в портах або аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, і тягачі, що використовуються на залізничних платформах, частини вищеназваних транспортних засобів.
Як слідує з письмових доказів, позивач має зареєстровані колісні трактори, які відносяться до коду 8701 і не відповідають товарної позиції за кодом 8709 тому, що хоч колісні трактори призначені до сільськогосподарської діяльності, але не мають такого локального призначення, як транспортні засоби, що використовуються на заводах, складах, в портах або аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані.
Надані позивачем накази про використання колісних тракторів та інших транспортних засобів (КАМАЗ, два ЗИЛ, три ГАЗ, УАЗ-452, ГАЗ-24) на складах (цехах) позивача і звільнення їх від оподаткування у 2003-2005 роках (а.с.46-53 т.3), апеляційним господарським судом до уваги не приймаються. Тому, що позивач не має повноважень зі зміни коду товару та звільнення від оподаткування транспортних засобів, які статтею 2 Закону України №75\97-ВР віднесені до об'єкту оподаткування.
Також з наданих Державною інспекцією з нагляду за технічним станом машин та обладнань відомостей вбачається, що тракторна колісна техніка Т-150, Т-40, Т-16, два Т-25 має код 8701 (а.с. 84-90 т.3).
Апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи позивача про помилкове донарахування податковим органом податку з транспортного засобу ГАЗ-АНМ через зміну податковим органом коду з 8705 на 8701. Тому що, як вбачається з акту перевірки з такого транспортного засобу податок донарахований не був.
Крім того, платник податків не довів того факту, що транспортний засіб ГАЗ-АНМ є автомобілем спеціального призначення, а саме автомобілем пожежної допомоги, а відповідно до статті 3 Закону України №75\97-ВР лише для такого виду транспортну не встановлена ставка податку. Для інших автомобілів спеціального призначення ставка податку встановлена - 3,6 грн. з 100 см3 об'єму двигуна.
А тому податкове повідомлення-рішення також підлягає визнанню недійсним у частині донарахування податку за 1 квартал 2005 року у сумі 106,25грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 53,13грн., усього 159,38грн.
Інші доводи позивача не відповідають обставинам і апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з наступного.
1. З акту перевірки №19412\23-325 від 17 грудня 2002 року Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя вбачається, що ця перевірка була позаплановою і нею правильність нарахування податку з власників транспортних засобів не перевірялась (а.с. 168-181 т.2).
А тому доводи позивача про перевірку правильності нарахування цього податку іншім органом державної податкової служби не відповідають обставинам.
2. Зі складеного відповідачем акту перевірки (а.с. 11 т.1) вбачається, що заплановано була перевірка податкових періодів з жовтня 2002 року до березня 2005 року, фактично перевірений більший період -з січня 2002 року до березня 2005 року.
Однак перевіркою встановлені здійсненні позивачем порушення -не сплата податку, який донарахований без урахування строку давності, тому що позивач не надав податкову декларацію, а тому позивач залучений протягом встановленого строку давності до відповідальності за фактичне здійснене порушення і у встановленому законом розмірі санкцій, а тому часткове порушення процедури перевірки не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності.
3. Доводи позивача про часткову продажу Державною виконавчою службою транспортних засобів у рахунок погашення боргів колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна», за які відповідач нарахував податок, не відповідає фактичним обставинам справи. З наданих виконавчою службою документів (а.с. 94-99 т.3), наказу позивача від 1 січня 2004 року (а.с. 48 т.3) та акту перевірки (а.с. 22-25 т.1) вбачається, що податковим органом не нараховувався податок з транспортних засобів, які були продані виконавчою службою у погашення боргів колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна».
На підставі вказаного податкове повідомлення-рішення №0000481720\0\516 від 19 липня 2005 року підлягає визнанню недійсним у частині донарахування податку у загальній сумі 10.591грн., штрафних санкцій -5.295,50грн., усього на 15.886,50грн. У іншій частині позовні вимоги з цього податкового повідомлення-рішення необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Податкові повідомлення-рішення про зобов'язання сплатити штраф
за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання
з податку з власників транспортних засобів
№0000481720\0\517 у сумі 853,60грн., №000049720\0\517 - 319,40грн.,
№0000501720\0\517 -106,43грн.
З акту перевірки №89\23-123\6291\10\13793798 від 14 липня 2005 року (а.с. 25 т.1) слідує, що позивач затримав сплату податку з власників транспортних засобів:
до 30 календарних днів затримав сплату 1.064,38грн. :
1) 16 жовтня 2003 року сплатив 619,14грн. зі строку сплати 14 жовтня 2003 року (а.с. 25 т.1),
2) 19 квітня 2004 року сплатив 445,24грн. зі строку сплати 14 квітня 2004 року,
від 31 до 90 календарних днів затримав сплату 1.596,99грн. :
1) 29 червня 2004 року сплатив 1.596,99грн. зі строку сплати 19 квітня 2004 року,
більш 90 календарних днів затримав сплату 1.707,19грн. :
1) 15 жовтня 2004 року сплатив 298,64грн. зі строку сплати 19 квітня 2004 року,
2) 14 січня 2005 року сплатив 616,74грн. зі строку сплати 19 квітня 2004 року,
3) 25 травня 2005 року сплатив 791,81грн. зі строку сплати 19 квітня 2004 року.
Факт узгодження податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів зі строків сплати:
- 14 жовтня 2003 року у сумі 619,14грн.,
- 14 квітня 2004 року у сумі 445,24грн.,
- 19 квітня 2004 року -1.596,99грн., 298,64грн., 616,74грн., 791,81грн., усього 3.304,18грн. підтверджується податковими деклараціями (розрахунками податку) колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» (а.с.170 т.1) та позивача (а.с. 171-175 т.1), доповненням до акту прийому-передачі податкових боргів від 19 квітня 2004 року (а.с 115 т.1), відповідно до якого позивач прийняв на себе від колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» податковий борг з податку з власників транспортних засобів колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна».
Позивач не довів помилковості застосування таких штрафних санкцій податковим органом, а саме не надав будь-яких доказів про відсутність податкових боргів чи своєчасності їх сплати. А тому апеляційний господарський суд вважає, що викладені у акті перевірки обставини відповідають фактичним даним, які підтверджені належними доказами (деклараціями, актом приймання боргів).
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України N2181-III від 21 грудня 2000 року встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених цим підпунктом розмірах.
Як слідує з податкових повідомлень-рішень, податковим органом застосовані до позивача штрафи у встановлених законом розмірах. Ці податкові повідомлення-рішення прийняти без порушень законів України, а тому підстав для визнання їх недійсними не має. Позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Податкове повідомлення-рішення №0000471720\0\515
з податку з доходів фізичних осіб у частині податку у сумі 100,10грн.
і штрафних санкцій 200,20грн., усього 300,30грн.
З акту перевірки слідує, що позивач у 3-4 кварталах 2003 року неправильно застосував ставку податку з доходів Величко С.А., яка мала інше основне місце роботи -приватне підприємство «Кримелектросервіс», що привело до несплати податку у сумі 100,10грн. (а.с. 20 т.1).
Пунктом 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» N 13-92 від 26 грудня 1992 року (зі змінами на час оподаткування, далі Декрет №13-92) ставка податку із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи, встановлена 20%; оподаткування здійснюється з джерел виплати.
Апеляційним господарським судом були витребувані докази про трудові відношення Величко С.А. у 2003 році. З Трудової книжки Величко С.А. і наказу про прийом на роботу слідує, що у 2003 році (з 1 січня 2002 року і до теперішнього часу) Величко С.А. працює у приватному підприємстві «Футурум», а у приватному підприємстві «Кримелектросервіс» Величко С.А. працювала з 1 січня 1998 року і до 31 грудня 2001 року (а.с. 25-31 т.2).
В акті перевірці податковий орган зробив висновок про трудові відношення у 2003 році Величко С.А. з приватним підприємством «Кримелектросервіс» (яке визнано як основне) і з приватним підприємством «Футурум» (яке визнано як місце роботи за сумісництвом) на підставі відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суми виплачених доходів, складених на підставі довідки приватного підприємства «Спецмонтажавтоматіка», яка підписана самою Величко С.А. (а.с. 48-51 т.1).
Однак незважаючи на це, апеляційний господарський суд вважає, що належними доказами трудових відношень Величко С.А. з вказаними підприємствами є накази про прийняття (звільнення) з роботи, Трудова книжка Величко С.А. Такі документи податковим органом не були досліджені, що привело до помилкових висновків контролюючого органу про неправильне застосування позивачем ставки податку і незаконного донарахування податку у сумі 100,10грн. і застосуванню штрафу 200,20грн. У цій частині податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.
Податкове повідомлення-рішення №0000612310\0\513
з податку на прибуток у сумі 2.800грн., штрафних санкцій -1.010грн.
З акту перевірки слідує, що позивач у 2004 році мав валовий доход від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва 0,8%, а тому у 2005 році оподаткування прибутку позивача належало здійснювати за загальною системою оподаткування без пільг, наданих сільськогосподарським товаровиробникам. Однак платник у встановлений законом строк не надав до податкового органу податкову декларацію. У 1 кварталі 2005 року платник мав валові доходи у розмірі 45,6тис.грн., валові витрати -30,6тис., амортизаційні відрахування склали 3,8тис.грн., а тому до сплати належав податок за ставкою 25% у сумі 2,8грн. (а.с. 16-17 т.1).
При цьому до валового доходу податковим органом включена сума кредиторської заборгованості, яка не була врахована у попередніх податкових періодах, у розмірі 21,6тис.грн. (21.598,3грн. і податок на додану вартість 4.319,67грн.), яку у квітні 2004 року отримав позивач як правонаступник колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна», яке у 2001-2002 роках було платником фіксованого сільськогосподарського податку. З січня 2003 року це підприємство господарську діяльність не вело, тобто операцію продажу товарів (за яку позивач отримав кошти) колективне сільськогосподарське підприємство не оподатковувало. Позивач на момент отримання коштів був платником єдиного податку, а тому 21,6тис.грн. раніше не оподатковувались (а.с. 16 т.1).
З таким включенням до валового доходу 21,6тис.грн. позивач не згодний тому, що заборгованість виникла у 2001-2002 році, коли колективне сільськогосподарське підприємство «Пам'ять Леніна» було платником фіксованого сільськогосподарського податку і оподаткувало цю операцію, документи первинного обліку були вилучені у 2004 році органами міліції. Виходячи зі того, що валові доходи позивача склали 24тис.грн.(45,6-21,6) податковим органом встановлені валові витрати -30,6тис.грн., амортизаційні відрахування -3,8тис.грн., то позивач вважає, що він не має об'єкту оподаткування -прибутку (24 -(30,6+3,8)), а тому донарахування податку на прибуток і застосування штрафних санкцій у загальній сумі 3.810грн. є незаконним.
Як вказано вище, позивач є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна», яке було включено до Державного реєстру 1 грудня 1998 року та не виключено з цього Реєстру до теперішнього часу (а.с. 82 т.3).
Сторони не оспорюють того факту, що у 2001-2002 роках колективне сільськогосподарське підприємство «Пам'ять Леніна» було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а позивач у 2002-2004 роках був платником єдиного податку за 6% ставкою, що підтверджується письмовими доказами (а.с. 106- 109 т.1).
З договору між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Дардан» слідує, що товариство зобов'язалося погасить у 2003 році борг, який виник перед попередником позивача - колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна» у сумі 24.719,92грн. (а.с. 32-35 т.2).
Однак з податкових накладних, наданих продавцем колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна» покупцю товариству з обмеженою відповідальністю «Дардан», вбачається, що продавець надав податкові накладні (а тому можна вважати, що відніс до своїх зобов'язань) за період надання послуг оренди у період з 1999 до 2001 року (а.с. 36-86 т.2). Тоді як названим договором позивача і товариства з обмеженою відповідальністю «Дардан» врегульована заборгованість за послуги оренди, надані в іншій період з 28 листопада 2002 року до 5 червня 2003 року (а.с. 33 т.2).
А тому апеляційний господарський суд вважає, що доводи позивача про раніше оподаткування операції надання послуг оренди платником податків колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна» не підтверджена належними доказами.
А надані позивачем журнал -ордер з рахунку №36 на жовтень 2002 року і акт прийому-передачі від 1 жовтня 2002 року про наявність боргу з орендної плати товариства з обмеженою відповідальністю «Дардан» перед колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна» у сумі 52.719,92грн. не свідчить про включення колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна» отриманої позивачем суми боргу до бази оподаткування (а.с. 87-88 т.2).
З переліку дебіторської і кредиторської заборгованості (а.с. 53 т.1) слідує, що станом на 1 червня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дардан» зобов'язано сплатити орендну плату позивачу у сумі 29.497,56грн.. Інші контрагенти позивача -3.805грн. і 2.977,66грн., усього у позивача дебіторська заборгованість склала 36.501,83грн.
Журнал-ордер за рахунком 36, Баланс позивача на 1 і 22 травня 2003 року підтверджує обставини, викладені у акті перевірці податкового органу, про те, що позивач отримання дебіторської заборгованості від товариства з обмеженою відповідальністю «Дардан» провів через бухгалтерський облік лише у березні 2005 року (а.с. 54, 101-104 т.1).
А тому апеляційний господарський суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000612310\0\513 з податку на прибуток у сумі 2.800грн., штрафних санкцій -1.010грн., не має.
Податкове повідомлення-рішення №0000622310\0\511
з податку на додану вартість
у сумі 9.146грн., штрафних санкцій -4.573грн.
Позивач є платником податку на додану вартість зі 2 жовтня 2001 року, що підтверджується свідоцтвом і заявою (а.с. 110-112 т.1).
Як слідує з акту перевірки, контролюючим органом виявлені здійснені позивачем порушення, у тому числі не віднесення позивачем до бази оподаткування операції продажі послуг оренди за договором з товариством з обмеженою відповідальністю «Дардан» (а.с. 17-18 т.1).
Позивач не оспорює встановлених податковим органом обставин, а саме отримання у погашення боргу з орендної плати коштів від товариства з обмеженою відповідальністю «Дардан» і не оподаткування цей суми, що підтверджується письмовими доказами: податковими деклараціями (а.с. 147-169 т.1), документами бухгалтерського і податкового обліку (а.с. 87-167 т.2).
Однак позивач вважає, що ця операція була оподаткована колективним сільськогосподарським підприємством «Пам'ять Леніна», а тому позивач не був зобов'язаний оподатковувати ці операції.
Але як вказано вище, позивач отримав орендну плату за період з 28 листопада 2002 року до 5 червня 2003 року, що підтверджується договором (а.с. 33 т.2), тоді як у колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» виник обов'язок віднести до бази оподаткування орендну плату за інший період з 1999 до 2001 року, що підтверджують податкові накладні (а.с. 36-86 т.2). .
А тому доводи позивача неспроможні.
Помилкове нарахування податковим органом податкового кредиту (і, як слідство, податку) через арифметичну помилку платник податків не підтвердив ніякими документами, хоч відповідно до підпункту 4.2.3 Закону України №2181-Ш обов'язок доведення помилкового нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання покладений на платника податку.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що підстав для визнання податкового повідомлення-рішення недійсним не має.
Податкове повідомлення-рішення №00006322310\0\512
з єдиного податку у сумі 4.453грн., штрафних санкцій -2.226,50грн.
Позивач у 2003-2004 роках був платником єдиного податку за ставкою 6 відсотків виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що підтверджується свідоцтвами (а.с.106, 107 т.1).
З акту перевірки слідує, що позивач у 2 і 3 кварталі 2003 року, 3 і 4 кварталі 2004 року занизив суму виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і суму єдиного податку на 1.200грн., 2.795грн., 320грн., 338грн., а у 1 кварталі 2003 року зависив суму виручки і суму податку на 200грн., що привело до несплати податку у загальній сумі 4.453грн. (а.с. 25-26 т.1).
Позивач не оспорює встановлених перевіркою обставин і вони підтверджені письмовими доказами (договором, документами про правонаступництво позивача), однак позивач не згоден з висновками податкового органу тому, що позивач отримав 36.000грн. як борг кредитора колективного сільськогосподарського підприємства «Пам'ять Леніна» за зобов'язаннями 1999-2001 року, коли вказане підприємство не було платником єдиного податку.
Як вказано вище, у 1999-2001 роках колективне сільськогосподарське підприємство «Пам'ять Леніна» не було на спрощеній системі оподаткування, тобто не було платником єдиного податку, тому що було платником фіксованого сільськогосподарського податку. Що стороні не оспорюють.
Однак відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу №746/99 від 28 червня 1999 року) суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, з ставці єдиного податку 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість", сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Як слідує з цієї норми, базою оподаткування є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Цей Указ не передбачає особливостей оподаткування виручки за зобов'язаннями, які виникли у період коли суб'єкт не був платником єдиного податку чи у період, коли така особа перейшла на спрощену систему оподаткування. Значення для оподаткування має отримання виручки у період, коли юридична особа стала платником єдиного податку і отримання такої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Цим двом ознакам отримані позивачем кошти відповідають. А тому податковий орган правомірно нарахував єдиний податок і застосував у встановленому підпунктом 17.1.3 Закону України №2181-Ш порядку штрафні санкції за заниження податкового зобов'язання.
Стосовно підстав для скасування судового рішення
через порушення норм процесуального права.
Як вбачається з клопотань позивача, протоколів судових засідань та ухвал (а.с. 1, 41-42, 65-66 т.1) справа призначалася до розгляду тричі: 8 грудня 2005 року, 7 лютого і 2 березня 2006 року, про що місцевим господарським судом рекомендованою кореспонденцією позивачу направлялись копії ухвал.
Однак за клопотаннями позивача (які надходили до суду за один день до судового засідання) судові засідання 8 грудня 2005 року і 7 лютого 2006 року були відкладені (а.с. 38, 63-64 т.1).
У засідання 2 березня 2006 року представник позивача не з'явився, заяв про відкладення розгляду позову не надав. Про відрядження директора Величко С.А. 2 березня 2006 року позивач заявив лише у апеляційній скарзі (а.с. 84 т.1).
Факт знаходження Велично С.А. 2 березня 2006 року у відрядженні підтверджується посвідченням (а.с. 87 т.1).
Але відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення через порушення норм процесуального права є не розгляд справи у відсутність у судовому засіданні представника сторони, а розгляд справи за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Як вказано вище, місцевим господарським судом позивач був належним чином сповіщений про час і місце судового засідання, за результатами якого прийнято рішення. А тому вважати, що судом при розгляді справи порушені процесуальні норми, а саме право позивача на участь у судовому засіданні, не має.
Направляти свого представника у судове засідання чи у відрядження це право позивача.
У господарського суду відсутні право і заходи з примусу позивача з'явитися у судове засідання, а покладення штрафу за неявку у судове засідання є мірою відповідальності, яку суд може застосувати до учасників процесу, що не є обов'язком суду.
У зв'язку з чим доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не відповідають обставинам і до уваги апеляційним судом не приймаються.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд діийшов до висновку про те, що апеляційна скарга частково обґрунтована і підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду частково прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, та частково з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає зміні. Позовні вимоги частково обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.
Прохання позивача про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції задоволено бути не може, тому що згідно зі статтею 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція не має таких повноважень.
Керуючись статтями 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Футурум» задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 2 березня 2006 року у справі №20-3/366 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000471720\0\515 від 19 липня 2005 року про визначення платнику податків Приватному підприємству «Футурум» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб визнати недійсним у частині донарахування податку у сумі 100,10грн. і застосування штрафних санкцій 200,20грн., усього визнати недійсним на суму 300,30грн.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000481720\0\516 від 19 липня 2005 року про визначення платнику податків Приватному підприємству «Футурум» податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 13.724,25грн., штрафних санкцій -6.862,13грн., усього 20.586,38грн., визнати недійсним у частині донарахування податку у сумі 10.591грн., штрафних санкцій -5.295,50грн., усього 15.886,50грн. У решті частини позовних вимог за цим податковим повідомленням-рішенням відмовити.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визначення платнику податків Приватному підприємству «Футурум» податкових зобов'язань:
1) №0000622310\0\511 від 19 липня 2005 року з податку на додану вартість у сумі 9.146грн., штрафних санкцій -4.573грн., усього 13.719грн.,
2) №0000612310\0\513 від 19 липня 2005 року з податку на прибуток у сумі 2.800грн., штрафних санкцій -1.010грн., усього 3.810грн.
3) №00006322310\0\512 від 19 липня 2005 року з єдиного податку у сумі 4.453грн., штрафних санкцій -2.226,50грн., усього 6.679,50грн.
4) №0000481720\0\517, №000049720\0\517, №0000501720\0\517 від 14 липня 2005 року зі сплати штрафу за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів у сумах 853,60грн., 319,40грн., 106,43грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (99042, Севастополь, вул. 7 Ноября, 3) на користь Приватного підприємства «Футурум» (99716, Севастополь, Тернівка, бул. Леніна, 3, код 13793798) судові витрати: 42,50грн. державного мита, 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, усього стягнути 101,50грн.
Господарському суду міста Севастополя надати виконавчий документ.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова