донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
Іменем України
05.07.2006 р. справа №21/522пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Запорощенка М.Д.
суддів
Калантай М.В., Москальової І.В.,
при секретареві судового засідання
Коломієць С.О.
за участю представників сторін:
від позивача:
Головкін В.Ю., дов. № 250-19Д, від 10.01.06р.,
від відповідача 1:
від відповідача 2:
від прокуратури:
Каморніков Ю.С., дов. № 5228, від 19.12.05р.,
Каморніков Ю.С., дов. № 63/05 від 15.12.05р.
не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
За участю
та особи , що приєдналась до апеляційної скарги
Управління Міністерства Внутрішніх справ в Донецької області м.Донецьк
Прокуратури Донецької області
Маріупольське Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
на постанову господарського суду
Донецької області
від
03.04.2006 року
по справі
№21/522пн
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" м.Маріуполь
до
Управління Міністерства Внутрішніх справ в Донецької області м.Донецьк
Маріупольського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про
оскарження дій суб'єктів владних повноважень.
Постановою господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі №21/522пн позов Відкритого акціонерного товариства « Маріупольський завод важкого машинобудування» м.Маріуполь задоволено у повному обсязі.
Скасовано висновок про анулювання дозволів Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування» на зберігання та використання зброї та боєприпасів №№ 036605, 036606, 036607, затверджений 31.01.06р. заступником начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Зобов'язано Маріупольське міське управління МВС України в Донецькій області в особі Іллічівського районного відділу повернути ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування» ( подалі пойменований як ВАТ «МЗВМ») зброю, одержану по акту від 14.11.05р.
Вищевказана постанова суду першої інстанції мотивується тим , що невиконання встановлених правил користування і поводження зброєю і боєприпасів до неї з боку позивача допущено не було, органи міліції не довели у чому полягає недоцільність подальшого зберігання зброї на підприємстві позивача, законодавство України не пов'язує недоцільність використання зброї з правом міліції на анулювання дозволів, і як наслідок -у УМВС не було ніяких підстав для прийняття рішення про анулювання дозволів на зберігання та використання зброї та боєприпасів №№ 036605, 036606, 036607 і її вилучення.
Відповідач , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою про скасування постанови, так як вважає, що рішення ухвалено на підставі недоведених обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими , має місто невідповідність висновків суду обставинам справи і були порушені норми матеріального і процесуального права.
При цьому відповідач посилається на те , що анулюючи дозволи ВАТ « МЗВМ» на зберігання і використання зброї та боєприпасів № 036605, № 036606, № 036607 , вилучаючи 86 одиниць нарізної вогнепальної зброї армійських зразків УМВС України в Донецькій області керувалось статтею 17 Конституції України якою заборонено створення і функціонування на території України будь-яких збройних формувань, не передбачених законом , при цьому були взяті до уваги приписи ст. 4 Закону України « Про основи національної безпеки України» , якою визначено вичерпний перелік суб'єктів забезпечення національної безпеки України, до якого входять формування , утворені відповідно до законів України. Крім того , посилається на те , що ВАТ « МЗВМ» утримує загін ВОХР штатною чисельністю 672 робітників, і використовує 86 одиниць нарізної вогнепальної зброї армійських зразків всупереч діючому законодавству. Вважає , що закону , який би передбачав право ВАТ « МЗВМ» мати у своїй власності 86 одиниць нарізної вогнепальної зброї армійських зразків не існує , як також не існує закону, який би надав право працівникам ВАТ « МЗВМ» застосовувати вогнепальну зброю.
19.05.06р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява Маріупольського міського Управління Міністерства внутрішніх справ про приєднання до апеляційної скарги , в якій зазначив , що підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі. Вважає , що Маріупольське міське управління УМВС України в Донецькій області у разі виконання рішення суду , а виконати його стане можливим вже після спливу терміну дії дозволів , тобто після 28.05.06р., буде змушено передати вогнепальну нарізну зброю армійських зразків суб'єкту , який вде втратив право зберігати і використовувати зброю.
23.05.06р. Прокуратура Донецької області листом № 05/1-193 вих-06 від 23.05.06р. повідомила суд про вступ прокурора у розгляд справи № 21/522пн. На протязі розгляду справи прокурор в судове засідання не з'являвся, пояснень або заперечень не надавав.
Позивач , Відкрите акціонерне товариство « Маріупольський завод важкого машинобудування» м.Маріуполь , у запереченнях від 17.05.06р. , № А14/3066 від 20.06.06р. на апеляційну скаргу та представник відповідача в засіданнях суду проти заявленої апеляційної скарги заперечує , вважає , що вимоги відповідача не підлягають задоволенню.
Позивач посилається на те , що Відкрите акціонерне товариство « Маріупольський завод важкого машинобудування» м.Маріуполь створено 26.03.03р. , а зброю придбав і створив воєнізовану охорону Жданівський завод важкого машинобудування, тому ВАТ «МЗВМ» не має ніякого відношення до зброї, придбаної Жданівським заводом важкого машинобудування. Вважає , що « Положення про дозвільну систему» , на яке посилаються відповідачі, не регулює оборот зброї в державі, а лише вказує сферу застосування дозвільної системи, тоді як Наказ № 247 Міністра важкого , енергетичного та транспортного машинобудування СРСР № 247 , на підставі якого позивачем була запроваджена воєнізована охорона та придбана зброя, визначає правові основи функціонування служби відомчої охорони, тобто має іншу сферу правового регулювання.
08.06.06р. Позивачем до вищевказаних заперечень було додано лист б/н від 25.04.05р. Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області « Про продовження строків дії дозволів на право зберігання та використання відомчою вогнепальною зброєю» в якому зазначено , що для перереєстрації дозволу на право зберігання вогнепальної зброї необхідно надати перелічені в даному листі документи. Крім того , необхідно надати відомчу інструкцію , узгоджену з МВС України , про порядок обліку використання і зберігання зброї та бойових припасів на ВАТ « МЗВМ».
Відповідачем , Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, до суду було заявлено клопотання б/н від 21.06.06р. про закриття провадження по справі № 21/522пн. Вимоги відповідача обґрунтовані тим , що на теперішній час ВАТ «МЗВМ» не має законних підстав для використання нарізної вогнепальної зброї , що в свою чергу робить незаконним її повернення , тому керуючись приписами пункту 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України просить визнати Постанову господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 21/522пн від 03.04.06р. не чинною і закрити провадження у справі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення не чинним і закриває провадження у справі.
Розпорядженням від 05.07.06р. відповідно до ст.ст.28,29 Закону України “Про судоустрій» №3018-ІІІ від 07.02.2002 року, в зв'язку з хворобою судді Волкова Р.В. , була призначена нова колегія суддів для розгляду апеляційної скарги Управління Міністерства Внутрішніх справ в Донецькій області м.Донецьк та заяви про приєднання до апеляційної скарги Маріупольського міського Управління Міністерства внутрішніх справ .
Відповідно до положень ст.ст. 41, 196 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши заявника скарги та представника позивача, судова колегія встановила наступне.
Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський завод важкого машинобудування» було створене 26.03.03р., є юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності і має воєнізовану охорону, яка згідно з п 3.13 статуту товариства має діяти в межах законодавства України, Положення про відомчу воєнізовану охорону та Наставляння про несення службової варти.
28.05.03р. позивачем було подовжено на 3 роки (до 28.05.06р.) термін дії дозволів №№ 036605, 036606, 036607 на функціонування ВОХР ВАТ “МЗВМ», збереження вогнепального зброї (усього 86 одиниць).
Однак , слід зазначити , що судом першої інстанції помилково зазначено надання даних дозволів також на використання вищевказаної зброї, що суперечить обставинам справи та вбачається з її матеріалів ( т. 1 а.с. 10).
Листом від 11.11.05р. № Ц/12857, Іллічівський районний відділ Маріупольського міського управління УМВС України в Донецькій області , з посиланням необхідність оновлення кулетеки нарізної зброї , запросив надати йому у термін до 14.11.05р. нарізну зброю, яка знаходиться у користуванні товариства, а також боєприпаси до неї, для здійснення відстрілу у одному із підрозділів УМВС. Також у цьому листі райвідділ зазначив, що після закінчення відстрілу зброї вона буде повернена з наданням акту списання боєприпасів, використаних для відстрілу ( т.1 а.с. 26).
У виконання вищевказаного листа , 14.11.05р. нарізна зброя у кількості 41 карабіну і 45 револьверів, а також 2460 патронів до карабінів і 959 патронів до револьверів була передана райвідділу, що підтверджено актом приймання-передачі від 14.11.05р. ( т. 1 а.с. 27).
Управління адміністративної служби міліції УМВС України в Донецькій області лист від 16.11.05р. № 7/3049 повідомило ВАТ “МЗВМ», що “відомча воєнізована охорона ВАТ “МЗВМ» незаконно володіє вогнепальною нарізною зброєю і на сьогоднішній день не має законних підстав для його зберігання і використання». Також у цьому листі управління констатувало, що наказ Міністра важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР №276 від 20.05.88р., яким було затверджено “Рекомендації з організації вартової служби відомчої воєнізованої охорони міністерства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування СРСР» і яким позивач до останнього часу керувався, втратив свою юридичну силу з моменту затвердження постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.92р. “Положення про дозвільну систему», яка регламентує порядок обороту зброї у державі ( т. 1 а.с. 25).
Для одержання права на використання зброї відомчою воєнізованою охороною управління цим же листом рекомендувало позивачеві “розробити положення про відомчу воєнізовану охорону і інструкцію про порядок використання, збереження, перевезення й обліку зброї і боєприпасів до нього та зареєструвати їх у Міністерстві юстиції України і погодити з Міністерством внутрішніх справ України». Також управління інформувало позивача, що “дозволи на функціонування ВОХР ВАТ “МЗВМ», збереження і використання зброї і боєприпасів №№ 036605, 036606, 036607 будуть анульовані, зброя тимчасово вилучена» до моменту виконання заводом вимог чинного законодавства.
11.11.05р. Управлінням адміністративної служби міліції УМВС України в Донецькій області було розглянуте питання щодо подальшої дії дозволів ВАТ “МЗВМ» №№ 036605, 036606, 036607 та прийняте рішення про подальшу недоцільність зберігання позивачем 86 одиниць нарізної вогнепальної зброї армійських зразків, яке оформлене висновком про анулювання дозволів.
Підставою для анулювання дозволів визначена та обставина, що нарізна вогнепальна зброя, яка зберігається і використовується відомчою воєнізованою охороною позивача з 30.04.1959р., на теперішній час використовується без законних на те підстав: придбана зброя " на підставі нормативних актів, що діяли до прийняття Конституції України та “Положення про дозвільну систему» і в даний час її зберігання законодавчо не врегульовано».
30.01.06р. висновком, затвердженим заступником начальника УМВС, із посиланням на не прийняття до уваги приписів п.22 ст.11 Закону України “Про міліцію» та п.4.1 Інструкції № 622 висновок про анулювання дозволів на функціонування і зберігання вогнепальної зброї і боєприпасів до неї відомчою воєнізованою охороною позивача від 11.11.05р. був скасований (п.3) і згідно його п.4 зброя підлягала поверненню ВАТ “МЗВМ».
31.01.06р. заступником начальника УМВС затверджений новий висновок про анулювання дозволів на зберігання та використання зброї та боєприпасів №№ 036605, 036606, 036607. Як зазначено у цьому висновку:
- підставою для його прийняття є факт зберігання і використання ВАТ “МЗВМ» вогнепальної зброї у кількості 86 одиниць з порушенням і невиконанням законів і встановлених правил користування і поводження, а також недоцільність її подальшого зберігання і використання;
- нормативні акти СРСР, що стосувалися обігу зброї, після урегулювання цього питання Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.92р. “Про затвердження Положення про дозвільну систему» втратили силу у відповідності з постановою Верховної Ради України від 12.09.91р. № 1545-ІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» як такі, що суперечать ст.17 Конституції України, якою забороняється на території України створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом;
- дозволи були видані всупереч чинному законодавству, зокрема ст.17 Конституції України, ст.4 Закону України “Про основи національної безпеки України», п.13 ст.10 Закону України “Про міліцію».
Порушення встановлених правил користування і поводження зі зброєю позивачем на думку УМВС згідно висновку від 31.01.06р. полягає у тому, що:
- ВАТ “МЗВМ» користується зброєю всупереч п.8.13 Інструкції № 622, оскільки не має відомчої інструкції, узгодженої з МВС України;
- до поводження зі зброєю допущено 86 працівників ВАТ “МЗВМ», з яких тільки 12 осіб мають індивідуальні дозволи на право носіння, користування відомчою зброєю, що є порушенням п.11.18 Інструкції № 622.
Протоколом про вилучення зброї від 31.01.06р.( т. 1 а.с. 106) у позивача вилучена зброя у кількості 86 одиниць.
Під час дії дозволів на зберігання та використання зброї та боєприпасів №№ 036605, 036606, 036607, працівниками міліції неодноразово перевірялися об'єкти дозвільної системи позивача на предмет зберігання і використання зброї. Зауважень щодо цього зроблено не було. Це вбачається з актів перевірки від 17.01.05р., 18.02.05р., 24.03.05р., 26.04.05р., 20.05.05р., 01.09.05р., п.4 “Недоліки у зберіганні (використанні) і пропозиції щодо їх усунення» яких не визначено зауваженнь з цього приводу . ( т. 1 а.с. 31-37).
ВАТ « МЗВМ» м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання незаконними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (УМВС) щодо анулювання дозволів №№ 036605, 036606, 036607 та вилучення зброї і зобов'язати Іллічівський районний відділ Маріупольського міського управління УМВС України в Донецькій області (райвідділ) повернути зброю, одержану по акту від 14.11.05р.
Постановою господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі №21/522пн позов ВАТ « МЗВМ» м.Маріуполь задоволено у повному обсязі.
Скасовано висновок про анулювання дозволів ВАТ « МЗВМ» м.Маріуполь на зберігання та використання зброї та боєприпасів №№ 036605, 036606, 036607, затверджений 31.01.06р. заступником начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Зобов'язано Маріупольське міське управління Управління МВС України в Донецькій області у особі Іллічівського районного відділу повернути ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування» зброю, одержану по акту від 14.11.05р.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, та не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства та обставинам справи з таких підстав.
Положеннями ст. 17 Конституції України зокрема визначено , що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відносяться і органи міліції, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.22 ч.1 ст.22 Закону України “Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил.
Правила видання дозволів на придбання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин і матеріалів , користування та поводження з ними регулюються Інструкцією про порядок виготовлення , придбання, зберігання , обліку , перевезення та використання вогнепальної , пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів , споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостям метальними снарядами несмертельної дії , та зазначених патронів , а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998р. № 622, зі змінами внесеними наказом від 13 квітня 1999 року № 292).
За приписами п.8.13. Інструкції № 622 порядок придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання зброї та бойових припасів в міністерствах і відомствах, на підприємствах, в установах, організаціях і господарських об'єднаннях регламентується відомчими Інструкціями, узгодженими з МВС України.
Разом з тим , судова колегія вважає необхідним зазначити , що відсутність відомчої інструкції, узгодженої з МВС України, якою б регламентувались порядок придбання, зберігання і використання зброї та бойових припасів на підприємствах, в установах, організаціях і господарських об'єднаннях, не надає позивачеві права на придбання , зберігання та використання зброї , як про це зазначає місцевий господарський суд , а , навпаки , унеможливлює ці дії. Придбання позивачем означеної зброї за часи СРСР на підставі Наказу № 247 Міністра важкого , енергетичного та транспортного машинобудування СРСР не може вважатись на даний час належним придбанням цієї зброї, оскільки відповідно до ст. 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Але , жодним з вищевказаних законів та інших нормативних актів України не визначено про те, що Наказ № 247 Міністра важкого , енергетичного та транспортного машинобудування СРСР є втратив діючим до теперішнього часу.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26 квітня 2002р. до кола нормативних актів , що регулюють питання обігу , придбання , зберігання та використання зброї віднесено Положення про дозвільну систему та Інструкція № 622 від 21 серпня 1998р.
Виключень , у випадках подібних даному, з загального правила не передбачено.
Згідно п.11.17 Інструкції № 622 територіальними органами внутрішніх справ за клопотанням керівників підприємств, установ, організацій (відповідно до ч.3 цього пункту клопотання може бути подане на декілька осіб -за списком) видаються індивідуальні дозволи на право зберігання і носіння відомчої вогнепальної, пневматичної, холодної зброї (карабінів, пістолетів, револьверів, рушниць) інкасаторам, працівникам спеціальною зв'язку, особовому складу охорони, іншим працівникам організацій для супроводження грошових сум, цінностей, спецвантажів під час перевезення і в разі потреби на носіння зброї поза об'єктом, що охороняється, працівникам правоохоронних органів на право зберігання і носіння відомчих пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів. При цьому в дозволі робиться відмітка "відомчий".
В клопотанні повинна бути зазначена мета отримання дозволу. До клопотання додаються передбачені в переліку документи.
Орган внутрішніх справ протягом місяця з дня надходження клопотання і документів розглядає їх і видає індивідуальні дозволи, а в разі відмови - письмово повідомляє про це керівництво підприємства, установи, організації чи господарського об'єднання.
Дослідивши особові справи працівників ВАТ “МЗВМ», яким були видані індивідуальні дозволи на право зберігання і носіння відомчої вогнепальної зброї і які були перелічені у списках співробітників, допущених до поводження зі службовою вогнепальною зброєю, судова колегія вважає необхідним зауважити , що , як про це зазначено судом першої інстанції , не були додані клопотання керівника та докази оплати послуг . Але , не можна погодитись з висновками суду першої інстанції в цій частині з таких підстав. Клопотання керівника підприємства про надання дозволів є волевиявленням органу управління підприємства ( який є власником зброї) на надання цієї зброї певним співробітникам підприємства і не може , в зв'язку з цим вважатись другорядним, чи необов'язковим документом . Наявність страхових полісів також в даному випадку повинно доводитись позивачем , як страхувальником своїх співробітників, а не спростовуватись відповідачами , як зазначено в судовому рішенні, оскільки обов'язок страхування покладено на позивача Інструкцією № 622.
Охорону об'єктів, яку за твердженням позивача слід здійснювати з вогнепальною нарізною зброєю , зокрема озброєння і боєприпасів на ділянці 30 цеху № 24 ВАТ “Азовзагальмаш», з 1.03.06р. здійснює Державна служба охорони (ДСО) на підставі укладеного з Управлінням ДСО при УМВС договору від 10.02.06.
Означена обставина , спростовує посилання позивача на неможливість здійснення охорони певних категорій об'єктів без отримання його співробітниками означеної вогнепальної зброї.
Крім того , судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те , що, як зазначалось вище , за приписами п.22 ч.1 ст.22 Закону України “Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети.
Виходячи з цього , дії відповідачів за анулювання дозволів з посиланням на подальшу недоцільність зберігання ( дописати) зброї здійснено останніми з дотриманням норм закону та в межах наданих їм повноважень , через , що протилежний висновок місцевого суду в цій частині є таким , що не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, судова колегія встановила , що висновки , викладені в постанові місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а мотиви, з яких надана заява про перевірку постанови є підставою для його скасування.
Судова колегія відхиляє клопотання відповідача про закриття провадження по справі № 21/522пн , оскільки не може визнати постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою , в зв'язку з чим положення ч. 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосованню в даному випадку. Крім того , такого клопотання не заявлялось прокурором , який приймає участь в справі.
Керуючись п.п.1,3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ст. 198, ст. 202, п. 2 ст. 205 , ст.ст. 207, 254 , п.п. 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Апеляційну скаргу Управління Міністерства Внутрішніх справ в Донецькій області м.Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі № 21/522пн- задовольнити.
Постанову господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. у справі № 21/522пн - скасувати .
У позові Відкритого акціонерного товариства « Маріупольський завод важкого машинобудування» м.Маріуполь до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Маріупольського міського Управління Міністерства внутрішніх справ - відмовити
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Текст постанови в повному обсязі складений та підписаний 10.07.06р.
Головуючий: М.Д. Запорощенко
Судді: М.В. Калантай
І.В. Москальова
Надр. 8 прим.
1. прим. позивачу
2-3 прим. відповідачам
4. прим. прокуратурі
5. прим. до справи
6. прим. ГСДО
7-8 прим. ДАГС