Справа: № 2а-1941/11 Головуючий у 1-й інстанції: Заріцький С.М.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"15" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсій, -
У червні 2011 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про перерахунок пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІ групи інвалідності), має право на перерахунок та виплату пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії в розмірі, встановленому відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року позов задоволено з 22.05.2008 року по 31.05.2011 року та з 01.06.2011 року: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу основну державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за вказаний період, з урахуванням вже проведених виплат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, проте колегія суддів вважає, що останнім даний строк не пропущений, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про вручення відповідачу копії оскаржуваної постанови, а відповідно до ч.2 ст. 186 КАС України у разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
А тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 08.12.2010 року включно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач має право на перерахунок сум основаної та додаткової пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: має право на перерахунок та виплату пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % від мінімальної пенсії.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії І, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, та на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 та від 28.05.2008 року №530.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачам застосуванню підлягають положення статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Разом з тим, відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених ч. 2 ст. 99 КАС України в шість місяців, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Оскільки позовні вимоги стосуються щомісячних виплат, то строк коли особа мала дізнатись про порушення своїх прав наступав по закінченню кожного календарного місяця, коли їх отримувала.
Таким чином, з урахуванням положень ст.ст.99 та 100 КАС України, суд першої інстанції повинен був адміністративний позов в частині вимог за період до 08.12.2010 року включно залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок пенсії за період з 22.05.2008 року по 08.12.2010 року включно, та позов в цій частині вимог залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.