Справа: № 2а-2051/11 Головуючий у 1-й інстанції: Заріцький С.М.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"15" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсій, -
У червні 2011 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про перерахунок пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІ групи інвалідності), має право на перерахунок та виплату пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії в розмірі, встановленому відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, має право на доплату до основної пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 17 червня 2011 року позов задоволено з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.08.2007 року по 09.06.2011 року та з 10.06.2011 року: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу основну державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за вказаний період, з урахуванням вже проведених виплат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, проте колегія суддів вважає, що останнім даний строк не пропущений, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про вручення відповідачу копії оскаржуваної постанови, а відповідно до ч.2 ст. 186 КАС України у разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
А тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 14.12.2010 року включно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на перерахунок та виплати доплати до основної пенсії, як особа віднесена до 4 категорії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та на перерахунок сум основаної та додаткової пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: має право на перерахунок та виплату пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 даної статті.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії І, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, та на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом про Держбюджет на відповідний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, при визначенні розміру доплати до пенсії позивачу застосуванню підлягаює стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Однак, враховуючи те, що позов було подано до суду першої інстанції 15.06.2011 року, а відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України, а у відповідності до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, за таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 15.12.2010 року, оскільки, у відповідності до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, позовні вимоги за періоди з 09.07.2007 року по 14.12.2010 року включно, слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. ст. 99, 100 КАС України.
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, частини 1 статті 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 99, 100, 159, 183-2, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17 червня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов»язання перерахунку та виплати пенсії за періоди з 09.07.2007 року по 14.12.2010 року включно -скасувати та позовні вимоги в цій частині -залишити без розгляду.
В решті постанову Вишгородського районного суду Київської області від 17 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.