Справа: № 2а/2370/1947/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"01" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 серпня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець Христинівською РДА 03.02.2003 року та взятий на облік як платник податків в Христинівській МДПІ 03.02.2003 року.
Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт від 17.05.2012 року № 1/17-01/НОМЕР_1.
Відповідно до висновку акту перевірки позивачем порушено:
- п. п. 5.2.1 п. 5.2 та п. п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон України № 334/94) та п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, чим завищено віднесені валові витрати в сумі 553128 грн., з них витрати сформовані ПП «СТАР-ГОУ»у 2 кварталі 2011 року -130350 грн., витрати сформовані від ПП «Агрофірма-Сатіс»- 422778 грн. у 4 кварталі 2010 року, та занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 82969 грн., з них у 2 кварталі 2011 року в сумі 19553 грн. та в 4 кварталі 2010 року в сумі 63416 грн.
Також в декларації про доходи за 4 квартал 2011 року занижені витрати в сумі 33752 грн., чим завищено податок з доходів фізичних осіб у 4 кварталі 2011 року в сумі 5063 грн.
Всього занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 77906 грн.
- п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 -ВР (далі - Закон України № 168), Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, завищено податковий кредит на загальну суму 110625,58 грн., а саме за червень 2011 року в сумі 26070 грн. та листопад 2010 року на суму 84555,58 грн.
Занижено податковий кредит в сумі 6750 грн. в т. ч. за грудень 2011 року 6750 грн.
Всього завищено податок на додану вартість в сумі 103875,58 грн. грн.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002991701 від 31.05.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у сумі 129844 грн. 48 коп., з яких 103875 грн. 58 коп. за основним платежем та 25968 грн. 90 коп. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 року № 0003001701, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу по податку з доходів фізичних осіб у сумі 97382 грн. 50 коп., з яких за основним платежем 77906 грн. та 19476 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено наявність сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень Закону України № 334/94, Закону України № 168 та ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а також доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.1.31 ст.1 Закону).
Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: с будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Абзацом 4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
По змісту п. 1.4 статті 1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування являються операції з поставки товарів та послуг, тобто будь -які операції за цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію; у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця складається податкова накладна у двох примірниках, яка видається поставляючим послуги (товар) платником податку отримувачу та є підставою для нарахування податкового кредиту; датою виникнення податкових зобов'язань з поставки вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого кошти від покупця зараховуються на банківський рахунок платника податків; не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними; сума податку, що підлягає сплаті визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
В матеріалах справи містяться договір з ПП «СТАР-ГОУ»№ 89 від 04.05.2011року на поставку товару рахунок фактура № СФ-51/06 від 06.06.2011 року, видаткова накладна № РН-46/06 від 06.06.2011 року, податкова накладна № 46 від 06.06.2011 року на отримання позивачем 28,44т мазуту М 100.
Так, згідно наданих документів мазут М 100 в кількості 28.44т отриманий позивачем 06.06.2011 року, а договір № 12 про поставку мазуту укладений з філією «Гайворонський автодор»15.06.2011 року. Відповідно до накладної № 1 від 15.06.2011 року акту приймання - передачі товару № 1 від 15.06.2011 року мазут М 100 переданий покупцю о 11 год.15 хв. 15.06.2011 року.
Проте, у матеріалах справи відсутні дані про місце зберігання вказаного товару з 06.06.2011 року по 15.06.2011 року та яким транспортним засобом здійснювалась доставка мазуту від позивача на філію «Гайворонський автодор».
Крім того, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду: договору на виконання робіт, надання транспортних послуг та поставку товару з ПП «Агрофірма-Сатіс», товарно-транспортні накладні, які могли підтвердити надання транспортних послуг. А надані акти здачі-приймання робіт не містять змісту та обсягу господарських операцій.
Колегією суддів також встановлено, що податкові накладні, видані контрагентом позивача, підписано невстановленою особою з боку виконавця.
Разом з тим, первинний документ -це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.
Колегією суддів встановлено, що відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Агрофірма-Сатіс»ОСОБА_3 вказує на те, що не укладала ніяких договорів з позивачем, податкові накладні, акти приймання робіт не підписувала, роботи для позивача не виконувала.
Колегія суддів звертає увагу, що у податкових накладних, актах здачі-прийняття робіт, видаткових накладних (том 1 а.с. 52-57) підписи виконані від ПП «Агрофірма-Сатіс»ОСОБА_3 візуально різняться між собою.
Наряду з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами законодавства.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.
Враховуючи те, що ПП «Агрофірма-Сатіс», податкові накладні якої стали підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, зареєстровано в ЄДРПОУ за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створені та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг та те, що позивачем, в свою чергу, не доведено факту здійснення господарської операції, колегія суддів приходить до висновку, що віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту та формування валових витрат є безпідставним.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, в свою чергу, повністю спростував доводи позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 20 серпня 2012 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М
Степанюк А.Г.
Повний текст ухвали виготовлено 06.11.2012.