"12" листопада 2012 р. Справа № 5023/2475/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді Шутенко І.А., Камишева Л.М.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1;
відповідача - Коробка В.О., Квіцінська А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4, м. Харків (вх. № 2900Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.12 р. по справі № 5023/2475/12
за позовом ФОП ОСОБА_4, м. Харків
до АК "Харківобленерго", м. Харків
про визнання права користування, -
Позивач - ФОП ОСОБА_4, м. Харків звернувся до господарського суду із позовною заявою КП "Харківенергозбут", м. Харків, в якій просить суд визнати за ним право користування точкою прийому електричної енергії за адресою АДРЕСА_1.
В процесі розгляду справи, господарським судом за відповідним клопотанням позивача здійснено заміну відповідача, а саме, КП "Харківенергозбут", м. Харків замінено належним відповідачем -АК "Харківобленерго", м. Харків.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Лавренюк Т.А.) від 31.07.2012 р. по справі № 5023/2475/12 в позові відмовлено повністю.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, посилається на безпідставність висновків господарського суду стосовно ненадання ним доказів розірвання договору на постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р., та зазначає що даний факт підтверджується листом Південного районного відділу «Харківенергозбут»від 04.07.2011 року.
Також позивач вказує на помилковість висновків господарського суду стосовно того що він звертався до відповідача з заявою про закриття особового рахунку за адресою АДРЕСА_1 та вказує що такої заяви відповідачу він не подавав, а відповідну заява він нього було подано невідомою особою без його відома.
При цьому, позивач також наполягає на тому, що договором на постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р. передбачено обов'язок відповідача здійснювати постачання електроенергії за адресою АДРЕСА_1 та не визначено, до якої саме будівлі за вказаною адресою повинно здійснюватися енергопостачання.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що припинення енергопостачання згідно з договором на постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р. за адресою АДРЕСА_1 відбувся згідно з поданою позивачем заявою від 25.05.2011 р. в зв'язку з продажем останнім приміщення іншій особі.
Також відповідач зазначає, що позивач не звертався до нього з заявою про включення точки за адресою АДРЕСА_1 до договору на постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р., як це передбачено п. 5.4 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28.
При цьому, відповідач також звертає увагу суду на те, що а постачання електроенергії за адресою АДРЕСА_1 буд. літ. А-2 на даний час здійснюється ним згідно з договором, укладеним між ним та іншою особою.
В судовому засіданні представники сторін підтримали позицію власних довірителів, а саме, представник позивача просить суд задовольнити апеляційну скаргу, а представники відповідача просять суд відмовити в задоволення скарги в повному обсязі та залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 22.05.06 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позивач) укладено договір про постачання електричної енергії № 4-0725 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання постачати електричну енергію позивачу, а позивач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до додатку № 3.1 до договору зазначено дві точки обліку за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (адміністративно-виробничі приміщення (мийка автомобілів).
Надані сторонами додатки до договору № 4-0725, зокрема ті, які містять технічні умови щодо постачання електричної енергії (в т.ч. додаток № 3.1, акти, схеми, інформаційний лист, розрахунок витрат, тощо) дозволяють суду зробити висновок про те, що сторони укладаючи даний договір мали на меті енергопостачання до будівлі літ «А-2» за адресою АДРЕСА_1
Даний факт жодною зі сторін у справі не оспорюється.
Матеріали справи містять заяву позивача до відповідача від 25.05.2011 р. в якій останній, в зв'язку з продажем приміщення просив суд закрити обліковий рахунок за адресою АДРЕСА_1
Відповідач зазначає, що в зв'язку з поданням позивачем зазначеної заяви, ним було виключено з договору точку обліку за адресою АДРЕСА_1, що відповідає як умовам укладеного між сторонами договору, так і вимогам чинного законодавства України.
Крім того, матеріали справи також містять договір купівлі-продажу від 23.06.2006 р., відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 нежитлове приміщення літ «А-2 »за адресою АДРЕСА_1 площею 389,8 кв. м.
В подальшому, відповідно до умов договору від 22.11.2006 р. ОСОБА_5 продала нежитлове приміщення літ «А-2» за адресою АДРЕСА_1 площею 389,8 кв. м. ОСОБА_6
Матеріали справи також свідчать про те, що 17.06.2011 р. між ОСОБА_6 та відповідачем було укладено договір № 4-2290С від 17.06.2011 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався постачати електричну енергію ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1, а останній зобов'язався оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі просив суд визнати його право користування точкою прийому електричної енергії за адресою АДРЕСА_1, зазначаючи, що йому на праві власності належить будівля літ. «Б-3» за вказаною адресою.
Також, позивач вказує, що заяву від 25.05.2011 р. до відповідача про закриття облікового рахунку за адресою АДРЕСА_1 він не писав, підтвердженням чому вважає Постанову Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 14.11.2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом переоформлення відповідачем точки доступу енергопостачання на ОСОБА_6 без згоди позивача.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що в зв'язку з поданням позивачем заяви від 25.05.2011 р. відповідач виключив з договору точку обліку за адресою м. Харків АДРЕСА_1 При цьому, за змістом позовної заяви позивач просив визнати за ним право користування електричною енергією по точці обліку за адресою АДРЕСА_1, однак, ніяких доказів того, що він звертався до відповідача у встановленому законом порядку для включення цієї точки обліку до договору позивач суду не надав.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана належна правова оцінка. Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. за № 28 (зі змінами та доповненнями) (надалі за текстом - Правила) - договір про постачання електричної енергії це домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Згідно п.5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вже було зазначено вище, в до додатку № 3.1 до договору про постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р. зазначено дві точки обліку за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (адміністративно-виробничі приміщення (мийка автомобілів).
Відповідно до п. 9.11 укладеного між сторонами договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
При цьому, абз. 8 п. 9.10 договору також передбачено, що у разі відмови споживача продовжити дію договору про постачання електричної енергії з постачальником, у випадку відсутності або закінчення терміну дії договору про купівлю-продаж електричної енергії з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, електропередавальна організація відключає споживача від електропостачання у порядку, передбаченому ПКЕЕ.
Матеріали справи не містять доказів розірвання або зміни всього договору про постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р., про що зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів вважає, що з моменту подання позивачем заяви від 25.05.2011 р. до відповідача про закриття облікового рахунку за адресою АДРЕСА_1, позивач відмовився від договору в частині електропостачання за зазначеною адресою.
Таким чином, дії відповідача щодо припинення електропостачання точки обліку за адресою АДРЕСА_1 в рамках договору про постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р. відповідають вимогам п. п. 9.10-9.11 зазначеного договору.
Доводи позивача на те, що він не писав заяви до відповідача від 25.05.2011 р. останнім належними та допустимими доказами не доведена.
Зокрема, безпідставними колегія суддів вважає посилання позивача на Постанову Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 14.11.2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом переоформлення відповідачем точки доступу енергопостачання на ОСОБА_6 без згоди позивача, надану позиивачем на стадії апеляційного оскарження рішення, оскільки позивачем з посиланням на факт існування зазначеної постанови надано суду її фотокопію, яка належним чином не засвідчена (зокрема не зазначено посади особи, яка засвідчила відповідність цієї копії оригіналу, та чи мала ця особа право на таке засвідчення. При цьому, у судовому засіданні представник позивача пояснив що не знає хто засвідчив копію цієї постанови), та не надано на огляд суду її оригіналу, що суперечить вимогам ст. 36 ГПК України та взагалі ставить під сумнів факт наявності цієї постанови.
Крім того, згідно з вказаною постановою, слідчим в ході перевірки було встановлено, що згідно з висновком спеціаліста № 352 від 29.10.2011 р., підпис на документів "Заява від 25.05.2011 р. виконана від імені ОСОБА_4 напроти імені ОСОБА_4, виконана не ОСОБА_4, а іншою особою". Однак, матеріали даної справи не містять та позивачем суду не надано ні згаданого в постанові висновку спеціаліста № 352 від 29.10.2011 р., ні доказів того, що згаданий спеціаліст має повноваження на встановлення зазначених обставин.
Разом з тим, відповідно до норм ГПК України, висновки викладені в постановах органів дізнання не є для суду обов'язковими, а існування зазначених в цих постановах обставин повинні доводитися сторонами в загальному порядку.
До того ж, позивач надаючи відповідну постанову не надав суду доказів неможливості її надання суду першої інстанції, що з уразхуванням вимог ст. 101 ГПК України, взагалі унеможливлює її розгляду судом апеляційної інстанції як доказ.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє копію постанови Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 14.11.2011 року як належний та допустимий доказ обставин, про які в ній йдеться та на існуванні яких наполягає позивач.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що договором на постачання електричної енергії № 4-0725 від 22.05.2006 р. передбачено обов'язок відповідача здійснювати поставку електроенергії за адресою АДРЕСА_1, та не визначено, до якої саме будівлі, або помешкань у будівлі за вказаною адресою повинно здійснюватися енергопостачання. Тобто, на думку позивача він має право на електропостачання будівлі літ. «Б-3»за вказаною адресою.
Проте, ці доводи колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки, як вже було зазначено вище, надані сторонами додатки до договору № 4-0725, зокрема ті, які містять технічні умови щодо постачання електричної енергії, свідчать про те, що сторони укладаючи договір мали на меті енергопостачання до будівлі літ «А-2» за адресою АДРЕСА_1
Станом на час розгляду даної справи, право власності на будівлю літ «А-2» за адресою АДРЕСА_1 позивачу вже не належить. З метою електропостачання зазначеної будівлі між відповідачем та теперішнім її власником ОСОБА_6 укладено інший договір, а саме № 4-2290С від 17.06.2011 р. Тобто, нині точкою доступу електроенергії за зазначеною адресою фактично володіє ОСОБА_6 При цьому, позивач не надав суду жодного доказу наявності технічної можливості електропостачання будівлі літ. «Б-3» за адресою АДРЕСА_1, виконання технічних умов, в порядку визначеному Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. за № 28, їх узгодження з відповідачем.
Вищезазначеними Правилами визначено, що точка обліку - межа балансової належності, на якій за допомогою засобів обліку або розрахунковим шляхом визначаються та обліковуються значення обсягів споживання / передачі електричної енергії та величини споживання/транзиту електричної потужності за певний період.
Таким чином, на теперішній час між АК "Харківобленерго" та позивачем діє договір постачання електроенергії тільки по точці обліку за адресою АДРЕСА_2, про що правомірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні.
За змістом позовної заяви, позивач просив визнати за ним право користування електричною енергією по точці обліку за адресою АДРЕСА_1. Однак, ніяких доказів того, що він звертався до відповідача у встановленому законом порядку для включення цієї точки обліку до договору постачання електроенергії позивач суду не наддав, про що також зазначив господарський в оскаржуваному рішенні.
Пунктом 5.4 підпункту 1 Правил передбачено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач) має надати відповідній організації заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника.
В матеріалах справи є лист № 260/30-1345 від 04.07.11 р., яким відповідач повідомив позивача, що у разі його бажання включити до свого договору іншу точку обліку, йому необхідно звернутися до АК "Харківобленерго" "ІЦК" з відповідними юридичними та технічними документами.
Оскільки позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з заявою про включення точки обліку за адресою АДРЕСА_1 до спірного договору разом з відповідною технічною документацією, господарський суд правомірно зазначив про відсутність правових підстав для встановлення розрахункових приладів (точки обліку) у нежитловій будівлі літ. Б-3 за вищенаведеною адресою.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.
На підставі викладеного, господарський суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність факту порушення права позивача. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні позову з зазначених мотивів.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на необґрунтованість зазначених висновків є такими, що позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові та вільним тлумаченням окремих положень Закону.
Враховуючи викладене, прийняте по даній справі рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 31.07.12 р. по справі № 5023/2475/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 14.12.2012 р.
Головуючий суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.
Суддя Камишева Л.М.