"06" листопада 2012 р. Справа № 5023/2988/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Камишева Л.М. , суддя Пуль О.А.
при секретарі Козікові І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Портіка В.О., за дорученням № 1 від 06 січня 2012 року,
третьої особи - Самойленка П.С., за довіреністю № 30412/15-29 від 05 листопада 2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3153Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2012 року у справі № 5023/2988/12
за позовом Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, м. Харків,
до Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції України, м. Харків,
про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 вересня 2012р. у справі №5023/2988/12 (суддя Жиляєв Є.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2012 року та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Як зазначає, зокрема, скаржник, Державна податкова інспекція має вищий пріоритет зареєстрованого обтяження описаного майна, однак на теперішній час МДПІ позбавлена можливості реалізувати описане майно та погасити борг ВАТ ТБ «Південтранстехмонтаж».
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Третя особа в запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи заявника безпідставними та зазначає, зокрема, що заставодержатель не повідомив належним чином відділ Державної виконавчої служби про виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів. Вважає, що дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення відповідають чинному законодавству та спрямовані на фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, з метою забезпечення вимог стягувача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до частини другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи, що Харківським апеляційним господарським судом виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, заслухавши представників відповідача та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представників відповідача та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.
У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ВАТ ТБ «Трест Південтранстехмонтаж», в якому просив суд зняти арешт з майна та оголошення заборони на відчуження майна ВАТ ТБ "Трест Південтранстехмонтаж" відповідно акту опису №1/24-036 від 25.02.2012р., який накладено ДВС України; заборонити ДВС України накладати арешт та заборону на відчуження на майно Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж", яке знаходиться у податковій заставі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, для його подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 липня 2012 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ленінський відділ Державної виконавчої службу України (а.с.29-30).
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Виходячи з аналізу наведених норм права, відповідачами визнаються особи, які порушують права чи інтереси позивача, і до яких направлена матеріально - правова вимога заявлена в позові.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позовні вимоги, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача не до Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж", а до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції України, відповідно до якого він просить ухвалити судове рішення, а саме зобов'язати вчинити дії, щодо майна відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що арешт майна відповідача, який накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 01 березня 2012 року, не порушує права та обов'язки позивача, безпосередньо не впливає на його права та охоронювані законом інтереси, не тягне для позивача жодних правових наслідків.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачеві у задоволенні його позовних вимог, як таких, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, а відтак, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2012року у справі № 5023/2988/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2012 року у справі № №5023/2988/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повна постанова складена 12 листопада 2012 року
Головуючий суддя Бородіна Л.І.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Пуль О.А.