«07» листопада 2012 р. Справа №5023/451/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
при секретарі Голозубовій О. І.,
за участі представників сторін:
прокурора -Кондратюк Н.А., посв. №009093 від 12.10.2012 року,
позивача -Шабанов Р.І., довіреність від 03.10.2012 року,
1-ого відповідача -не з'явився,
2-ого відповідача -не з'явився,
3-ої особи -не з'явився,
ДП «Харківський завод електроапаратури» - Артьомова О.Р., довіреність від 16.08.2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора м. Харкова (вх. №2796 Х/1-42) в інтересах держави в особі ДП «Харківський завод електроапаратури»на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року у справі №5023/451/12,
за позовом ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера», м. Ставрополь,
до 1. ВАТ «Концерн Енергомера», м. Ставрополь,
2. Харківської міської ради, м. Харків,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків,
про визнання права власності,-
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року у справі №5023/451/12 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено. Визнано за ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера»право власності на наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу літ. «В-8»№1-:-24 загальною площею 1269,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5.
Прокурор із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в інтересах держави в особі ДП «Харківський завод електроапаратури», в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року у справі №5023/451/12 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Зокрема, апелянт зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2006 року укладеного між Державою Україна в особі ДП «Харківський завод електроапаратури»та ВАТ «Концерн Енергомера», до останнього перейшло право власності на нежитлову будівлю літ. «В-8». Однак нежитлові приміщення підвалу будівлі літ. «В-8»по вул. Лозівській, 5 у м. Харкові ВАТ «Концерн Енергомера»не передавались, а тому і не могли бути передані останнім ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера».
Окрім того, судом першої інстанції не було залучено до участі у розгляді справи заінтересовану особу -ДП «Харківський завод електроапаратури». На час укладення договору купівлі-продажу від 29.06.2006 року ДП «Харківський завод електроапаратури»було балансоутримувачем будівлі літ. «В-8».
05.10.2012 року позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що нежитлова будівля літ. «В-8»загальною площею 18460,9 кв.м. була придбана у власність позивачем в цілому, без будь-яких вилучень. Об'єктом купівлі-продажу за договором була нежитлова будівля, як цілісний майновий комплекс.
Також позивач зазначає, що приміщення підвалу нежитлової будівлі використовуються для обслуговування систем комунікацій всієї будівлі, без цих приміщень використання всієї будівлі просто неможливе.
22.10.2012 року до судового засідання з'явився прокурор та представники позивача та ДП «ХЗЕА», які підтримали свої вимоги та заперечення.
Відповідачі та третя особа будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.
Враховуючи те, що явка відповідачів та третьої особи не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів та третьої особи за наявними матеріалами у справі.
В судовому засіданні апелянт надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Колегія суддів вважає дане клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки, яка була видана ДП «Харківський завод електроапаратури», на балансі ДП «Харківський завод електроапаратури»станом на 01.06.2006 року обліковувався об'єкт -корпус №3 (нежитлова будівля), дата побудови 1965 року, інвентаризаційний №1 літ. «В-8» загальною площею 18460,9 кв.м.
На підставі зазначеної довідки та клопотання ДП «Харківський завод електроапаратури» Національне космічне агентство України, в підпорядкуванні якого знаходилось ДП «Харківський завод електроапаратури», своїм листом надало згоду ДП «Харківський завод електроапаратури»на відчуження інвентарних номерів, в тому числі й корпусу №3 (нежитлова будівля літ. «В-8») інвентарний №1.
Згідно з інвентарною карткою №13 обліку основних засобів, під інвентарним №1 на ДП «Харківський завод електроапаратури»обліковувалась нежитлова будівля лі. «В-8»як цілісний майновий комплекс з урахуванням всіх поверхів і приміщень, в тому числі й приміщень підвалу.
Із листа генерального директора «Харківського заводу електроапаратури»від 20.06.2006 року вбачається, що при виготовленні технічних паспортів БТІ на нежитлову будівлю літ. «В-8», інв. №1, через відсутність доступу до підвальних приміщень та будівельних креслень на підвал технічний паспорт на будівлю виготовлено без урахування підвальних приміщень.
За результатами аукціону від 27.06.2006 року (протокол №1-69/2006 по лоту №1), проведений Універсальною біржею України, укладено договір купівлі-продажу від 29.06.2006 року нежитлової будівлі між державою Україна в особі ДП «Харківський завод електроапаратури»та ВАТ «Концерн Енергомера», згідно з яким до останнього перейшло право власності на нежитлову будівлю літ. «В-8», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5, загальною площею 18460,9 кв.м.
Факт передачі зазначеної нежитлової будівлі у власність ВАТ «Концерн Енергомера»підтверджується актом приймання-передачі будівель від 10.07.2006 року.
У відповідності з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, було затверджено реорганізацію ВАТ «Концерн Енергомера». Шляхом виділення було створене ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера». За розподільчим балансом, який затверджено загальними зборами акціонерів ВАТ «Концерн Енергомера»30.01.2010 року, нежитлова будівля літ. «В-8»загальною площею 18460,9 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Лозівська, 5 передана у власність ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера».
Згідно з розпорядженням Харківського міського голови №4769 від 07.10.2011 року, 13.10.2011 року виконавчим комітетом Харківської міської ради видано ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера» свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. «В-8»загальною площею 18460,9 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Лозівська, 5.
При проведенні поточної інвентаризації нежитлової будівлі літ. «В-8», посадовими особами ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера»було виявлено, що відповідно з технічним паспортом нежитлової будівлі є незаінвентаризованими приміщення підвалу зазначеної нежитлової будівлі, в зв'язку з неможливістю доступу та відсутності будівельних креслень на підвальні приміщення.
Відповідно до технічного висновку №14-02/12 складеного ПП «Спецстройпроект-1»(ліцензія №АВ489739 від 22.10.2009р.) про стан будівельних конструкцій та можливість подальшої експлуатації нежитлових підвальних приміщень, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5, літ. «В-8»вказане приміщення знаходиться в задовільному стані, забезпечує несучу здатність, достатню для її подальшої експлуатації.
Згідно з технічним паспортом (інв. справа №72894), загальна площа приміщень підвалу літ. «В-8»№1-:-24, по вул. Лозівській, 5 м. Харкова, складає 1269,9 кв. м.
Зазначені підвальні приміщення використовуються позивачем для обслуговування систем комунікацій будівлі.
В 2011 році ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера»були проведені ремонтні роботи підвальних приміщень нежитлової будівлі літ. «В-8». Під час проведення ремонтних робіт було виконано внутрішнє оздоблення приміщень, замінені та модернізовані системи комунікацій.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що підвальні приміщення є невід'ємною частиною будівлі, та позивач не може здійснювати своє право власності на нежитлову будівлю в повній мірі. Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 386, ч.2 ст. 16Цивільного кодексу України.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, керувався ч.2 ст. 16, ч.1 ст. 316, ст. 319, ст. 321, ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, з огляду на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, їм надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний підвал ще до моменту купівлі-продажу входив до єдиної структури нежитлової будівлі. Це підтверджується довідкою, яка була видана ДП «Харківський завод електроапаратури», про те, що на балансі ДП «Харківський завод електроапаратури»станом на 01.06.2006 року обліковувався об'єкт -корпус №3 (нежитлова будівля), інвентаризаційний №1 літ. «В-8»загальною площею 18460,9 кв.м.; листом Національного космічного агентства України, яке надало згоду ДП «Харківський завод електроапаратури»на відчуження корпусу №3 (нежитлова будівля літ. «В-8») інвентарний №1 в цілому, а не окремих його частин; інвентарною карткою №13 обліку основних засобів, згідно з якою під інвентарним №1 на ДП «Харківський завод електроапаратури»обліковувалась нежитлова будівля лі. «В-8»як цілісний майновий об'єкт з урахуванням всіх поверхів і приміщень, в тому числі й приміщень підвалу.
Наведені докази свідчать про те, що спірні підвальні приміщення ніколи не були відокремлені від основної нежитлової будівлі. Нежитлова будівля літ. «В-8»значиться саме як цілісний майновий об'єкт, корпус №3, інвентарний №1.
Ані до відчуження, ані після, ніяких відокремлень від основної будівлі приміщень підвалу як окремого об'єкту нерухомого майна не було.
При цьому, суд враховує також і той факт, що спірні підвальні приміщення ніколи не були оформлені за ДП «Харківський завод електроапаратури»на праві власності. Буд-які правовстановлюючі документи у апелянта відсутні.
Відповідно до ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини, врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Оскільки в діючому законодавстві прямо не наведено визначень допоміжних приміщень та приміщень загального користування саме у нежитловій будівлі, то в даному випадку, згідно із ст.8 Цивільного кодексу України, застосуванню підлягають норми які стосуються житлових будинків.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що неподільне майно - це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
При цьому, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Наведене визначення кореспондується з нормами ДБН України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005».
Згідно додатку Б ДБН України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», допоміжні приміщення у житловому будинку -це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, коридори (що знаходяться за межами квартир) колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення через які прокладені мережі комунікацій, приміщення теплопунктів, котелень, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, складські приміщення тощо), якими користуються всі мешканці будинку.
У відповідності до наведених правових норм спірні підвальні приміщення є допоміжними приміщеннями та неподільним майном нежитлової будівлі. Підвальні приміщення використовуються власником будівлі для обслуговування систем комунікацій будівлі та є невід'ємною частиною нежитлової будівлі. Таким чином, відчуження нежитлової будівлі літ. «В-8»без урахування підвальних приміщень, які є допоміжними приміщеннями та неподільним майном нежитлової будівлі, є неможливим.
Матеріали справи свідчать, що при підготовці документів для продажу нежитлової будівлі, підвал не був заінвентаризований внаслідок причин, не залежних від позивача, через що й не увійшли до площі будівлі, яка відображена в договорі.
Із листа генерального директора «Харківського заводу електроапаратури»від 20.06.2006 року вбачається, що при виготовленні технічних паспортів БТІ на нежитлову будівлю літ. «В-8», інв. №1, не було забезпечено доступу до підвальних приміщень та через відсутність будівельних креслень на підвал, в зв'язку з чим технічний паспорт на будівлю виготовлено без урахування підвальних приміщень.
До того ж, в договорі купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.06.2006 року визначено, що продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність нежитлову будівлю літ. «В-8», інвентарний №1, загальною площею 18460,9 кв.м.
Тобто, сторонами чітко визначено, що предметом зазначеного договору є саме нежитлова будівля літ. «В-5»в цілому, ніяких окремих приміщень, зокрема приміщення підвалу, не було виділено.
Право власності на нежитлову будівлю літ. «В-8», яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Лозівська, 5, зареєстроване за ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера»в цілому. Підвальні приміщення є невід'ємною частиною зазначеної нежитлової будівлі і забезпечують належне функціонування нежитлового будинку.
Враховуючи зазначене, позивач, отримавши за договором купівлі-продажу право власності на нежитлову будівлю, отримав право власності також й на невід'ємну частину цієї будівлі -підвальні приміщення. Тому, позивач має право на визнання за ним права власності на спірні підвальні приміщення.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно. Згідно положень Цивільного кодексу зазначений об'єкт відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Також, слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до п.10 додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту №7/5 від 07.02.2002 року, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.
Відтак, позовні вимоги ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера» є законними та цілком обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.
Посилання скаржника на те, що ДП «Харківський завод електроапаратури»спірним об'єктом не розпоряджався (не відчужував позивачеві) спростовується тим фактом, що будь-які правовстановлюючі документи на підвальні приміщення у ДП «Харківський завод електроапаратури»відсутні, а також тим, що підвальні приміщення розміром 1269,9 кв. м. є виключною власністю ЗАТ «Електротехнічні заводи «Енергомера». Тобто, апелянт не був і не є власником зазначених підвальних приміщень. Як наслідок, не мав права володіти, користуватися та розпоряджатися підвальними приміщеннями як окремим об'єктом нерухомості.
Інвентарна картка, на яку посилається апелянт, не є правовстановлюючим документом на спірні підвальні приміщення в розумінні ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно», якою визначено, що правовстановлюючий документ - документ, який підтверджує права певного суб'єкта на нерухоме майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.
Наведеним спростовується посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме того, що судом незаконно не було залучено до участі у справі ДП «Харківський завод електроапаратури», як балансоутримувача спірного нерухомого майна. Оскільки ДП «Харківський завод електроапаратури» не був власником спірних підвальних приміщень, відтак у суду й не виникло обов'язку залучення останнього до участі у розгляді справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення прокурора, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року по справі №5023/451/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.
Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року у справі №5023/451/12 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 12.11.2012 року.
Головуючий суддя Россолов В. В.
Суддя Терещенко О. І.
Суддя Тихий П. В.