ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-6/12199-2012 08.11.12
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна Збут»
До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста»
Про стягнення 58466,89 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача Лазоренко Т.В. (за дов.)
від відповідача Гнатюк Є.М. (за дов.), Драч І.В. (за дов.)
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна збут»до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста»про стягнення 58466,89 грн., з яких: 56119,83 грн. основного боргу, 392,07 грн. трьох процентів річних та 1954,99 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 1/01 від 01.01.2009 р..
Ухвалою суду від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-6/12199-2012.
Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що поставка відбулася не в рамках договору № 1/01 від 01.01.2009 р., оскільки строк його дії закінчився 31.12.2011 р.. Також відповідач заперечив факт підписання видаткових накладних від 20 та 26 квітня 2012 року, на які посилається позивач.
Ухвалою суду від 18.10.2012 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.
Під час розгляду справи у Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва витребувано додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі податкових накладних) товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста» за квітень 2012 року.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва подано витребувані судом документи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.01.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна збут» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста» (покупцем) укладено договір № 1/01 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно з замовленням покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних і оплатити товар.
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2009 р. (п. 5.10 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 04.01.2011 р. сторони продовжили дію Договору до 31.12.2011 р..
Позивачем у 2012 році поставлено відповідачу товар на загальну суму 67291,80 грн. за накладними: № 0002472 від 20.04.2012 р. на суму 27673,56 грн. та № 0002634 від 26.04.2012 р. на суму 39618,24 грн.. У вказаних накладних у графі «умова продажу»зазначено «згідно умов договору № 1/01 від 01.01.09 р.».
Факт отримання відповідачем товару на суму 67291,80 грн. підтверджується віднесенням останнім у зв'язку з придбанням товару у позивача податку на додану вартість до податкового кредиту, що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідача (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем податкових накладних (копії знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підпунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок поставки товару.
Вирішуючи питання щодо підстав здійснення постачання товару відповідачу суд виходить з наступного.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здій снити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Отже, дії сторін щодо прийняття прав та обов'язків в інший часовий проміжок, на який не поширений строк договору, не підпадають під правовий механізм його регулювання.
Як зазначено вище, умовами Договору його строк обмежений 31.12.2011 р.. Внесення змін до умови Договору щодо його строку, в силу ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, повинно здійснюватись за згодою сторін, оскільки інше не встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України). Таким чином, внесення змін до Договору, у тому числі і щодо строку його дії, може мати місце виключно шляхом укладення відповідного правочину у письмовій формі. При цьому, даний правочин повинен бути укладений представниками, уповноваженими на його вчинення (ст. 238 ЦК України).
Накладні № 0002472 від 20.04.2012 р. на суму 27673,56 грн. та № 0002634 від 26.04.2012 р. на суму 39618,24 грн. є первинними бухгалтерськими документами, які фіксують вчинення господарських операцій. З огляду на це відсутні правові підстави для кваліфікації даних накладних як правочинів, які укладені повноважними представниками, у зв'язку з чим факт зазначення у накладних умовою поставки реквізитів Договору не може свідчити про те, що поставка здійснена в його рамках.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Передача продавцем та прийняття покупцем товару свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.
Відповідно до 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується.
Відповідач товар оплатив частково на суму 11171,97 грн..
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача на суму 56119,83 грн. не погашена.
Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 56119,83 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1954,99 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України пеня є одним із видів неустойки, яка, в свою чергу, є одним з видів забезпечення зобов'язань (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з приписів ст. 692 ЦК України, зобов'язання з оплати товару є простроченими з наступного дня після його прийняття. А тому вимоги про стягнення 392,07 грн. трьох процентів річних за червень-серпень 2012 р. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 56119,83 грн. основного боргу, 392,07 грн. трьох процентів річних, а загалом 56511,90 грн.. У стягненні 1954,99 грн. пені судом відмовлено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Веста»(03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, 12, код 30928325) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чіпіта Україна збут» (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86, код 32955832) 56119,83 грн. основного боргу, 392,07 грн. трьох процентів річних, 1555,68 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення підписано 16.11.2012 р.
Суддя С. А. Ковтун