ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/12173-2012 05.11.12
За позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Синтез"
до 1) Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління
юстиції у м. Києві
2) Державної казначейської служби України в особі Головного управління
Державної казначейської служби України у м. Києві
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Комунальна науково-дослідна установа "Науково-дослідний інститут соціально-
економічного розвитку міста"
про відшкодування шкоди 165 900,28 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники:
від позивача: Базиленко О.А. -дов. № 1123 від 27.09.2012 р.
від відповідача-1: Стельмах О.О. -дов. № б/н від 24.10.2012 р.
від відповідача-2: Шевчук З.І. -дов. № 05-08/1444-10932 від 02.10.2012 р.
від третьої особи: не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Синтез" до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди в розмірі 165 900,28 грн., заподіяної протиправними діями державного виконавця.
Ухвалою суду від 07.09.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/12173-2012 та призначено її розгляд на 10.10.2012 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальну науково-дослідну установу "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста", зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 04.10.12 р. від відповідача-2 надійшли заперечення на позовну заяву, які були залучені до матеріалів справи.
10.10.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю виконати вимоги ухвали суду та неможливістю взяти участь у судовому засіданні, оскільки юрисконсульт банку задіяна у судових процесах у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-14042св12 за касаційною скаргою АБ «Синтез», розгляд якої призначений на 10:00.
У судовому засіданні 10.10.2012 представник позивача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю виконати вимоги ухвали суду.
Суд, розглянувши дане клопотання, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи його задовольнив.
Представник відповідача-1 у дане судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.09.2012 р., яке підтверджує отримання відповідачем 17.09.2012 р. ухвали про порушення провадження у справі.
Через відділ діловодства суду 10.10.2012 р. від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що на 10.10.2012 р. призначено проведення виконавчих дій по іншому виконавчому провадженню.
Представники позивача та відповідача-2 заперечили проти задоволення даного клопотання.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом відзив на позовну заяву через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
Однак відповідач-1 наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.
Представник третьої особи у дане судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку -«За зазначеною адресою не проживає».
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Ухвалою суду від 10.10.2012 р. було відкладено розгляд справи до 24.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача-1 та третьої особи у дане судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та зважаючи на клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Через відділ діловодства суду 24.10.12 р. від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду, яке залучається до матеріалів справи.
Представник позивача надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучається до матеріалів справи.
Представник відповідача-2 проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи у дане судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку -«За зазначеною адресою не проживає».
Враховуючи повторну неявку третьої особи у дане судове засідання, невиконання нею вимог ухвали суду, зважаючи необхідність витребувати у відповідача-1 додаткові докази у справі, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, то господарський суд відклав розгляд даної справи до 05.11.2012 р.
У судове засідання 05.11.2012 р. представник позивача, представник відповідача-2 та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив у ньому відмовити, оскільки виконавче провадження на даний час триває, а отже -збитків позивачу не заподіяно.
У судовому засіданні 05.11.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2009р. у справі № 4/467 задоволено позовні вимоги Акціонерного банк "Синтез" про стягнення з Комунальної науково-дослідної установи Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" (надалі за текстом - боржник) 679 000 грн. простроченої суми по кредиту, 59 827,46 грн. відсотків, 1841,79 грн. пені по відсотках, 1637,04 грн. пені за кредиту, 7423,06 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 4/647 25.01.2010р. було видано наказ на примусове виконання рішення від 22.12.2009р.
12.02.2010р. було проведено реєстрацію змін до установчих документів стягувача: відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 31.08.2009 року (протокол № 2) Акціонерний банк "Синтез" реорганізований в Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Синтез".
09 березня 2010 року постановою головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 17906105 по виконанню наказу господарського суду міста Києва № 4/647 від 25.01.2010 року про стягнення з Комунальної науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічно розвитку міста" на користь ПАТ "АБ "Синтез" 749 965, 35 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 4/647 відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 року у справі № 4/647 до 01.12.2010 року.
20 жовтня 2011 року платіжним дорученням № 1775 боржник перерахував кошти в сумі 679 000, 00 грн. на рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва з призначенням платежу: "Погашення боргу по наказу № 4/647 виданого 22.12.09р. господарським судом міста Києва про стягнення з КНДУ "НДІРоМ" на користь АБ "Синтез".
24 жовтня 2011 року головним державним виконавцем Бурла В.Е. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 74 996, 53 грн.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника -у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У пункті 2 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 17906105 від 09.03.2010 року зобов'язано боржника добровільно виконати наказ господарського суду м. Києва від 25.01.2010 року в семиденний строк з моменту отримання постанови.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення"
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.
Господарським судом у справі № 4/467 встановлено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена державним виконавцем:
- з порушенням строку, встановленого в частині 1 статті 27 Закону, а саме - через півроку від дати відкриття виконавчого провадження № 17906105.
- з порушенням вимоги п.4.16.1 Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій щодо обов'язкового затвердження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору начальником відповідного органу державної виконавчої служби.
Крім того, державним виконавцем порушено порядок розподілу грошових сум, стягнутих з боржника у виконавчому провадженні № 17906105 на виконання судового рішення та наказу господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року у справі № 4/467, у зв'язку з чим позивач вважає, що ПАТ АБ "Синтез" завдано шкоду.
У ході розгляду скарги стягувача господарським судом в рамках справи № 4/467 господарському суду доведено, що станом на 24.10.2011 року у відділі державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві було відсутні зведене виконавче провадження щодо стягнення з Комунальної науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічно розвитку міста".
25 жовтня 2011 року ПАТ "Укрсоцбанк" виконано платіжне доручення № 1775 від 20.10.2011 року КНДУ "НДІРоМ" про перерахування коштів в сумі 679 000,00 грн. на рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва № 37316001004457 в ГУДК України у м. Києві, МФО 820019 з призначенням платежу: "Погашення боргу по наказу № 4/647 виданого 22.12.09р. Господарським судом міста Києва про стягнення з КНДУ "НДІРоМ" на користь АБ "Синтез".
За відсутності зведеного виконавчого провадження щодо боржника, при розподілі стягнутих з боржника грошових сум за виконавчим провадженням № 17906105, державний виконавець зобов'язаний дотримуватись порядку, визначеного статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з яким:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується
виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем
відповідно до вимог цього Закону.
2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.
Таким чином, позивач стверджує, що у разі дотримання державним виконавцем вимог пункту 3 частини 1 статті 43 Закону та додатку № 42 до Інструкції, в результаті розподілу грошових сум за виконавчим провадженням № 17906105. Грошова сума, що підлягала перерахування стягувачу, мала складати 610 900, 00 грн., зокрема:
Фактично стягнута сума679 000, 00 грн.
Виконавчий збір (10%) фактично стягнутої суми67 900, 00 грн.
Витрати державної виконавчої служби відповідно до постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.10.2011 р. та акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 24.10.2011 р.200, 00 грн.
Сума грошових коштів для задоволення вимог стягувача610 900, 00 грн.
Замість суми 610 900, 00 грн. на рахунок ліквідатора ПАТ АБ "Синтез" в Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області від ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві згідно виконавчого документу № 4/647 від 25.01.2010 року від КНДУ "НДІСЕРМ" 08 листопада 2011 року надійшли кошти в сумі 444 999,72 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.11.2011 року.
Представник відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві стверджує, що в зв'язку з тим, що відносно Комунального науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" на виконанні в виконавчій службі знаходилось декілька виконавчих проваджень, по виконанню наказів судів про стягнення заборгованості з Комунального науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста", відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" 20.10.2011р. державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, яку 21.10.201р. направлено до відома боржнику та стягувачу, але належних доказів направлення постанови про зведення виконавчого провадження в одне суду не надано.
Представник відділу державної виконавчої служби надав письмові пояснення по скарзі та повідомив суд, що постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №14921772, 21.10.2011р. направлена до відома боржнику та стягувачу простою кореспонденцією, відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", яка до реєстру вихідної кореспонденції не заноситься.
В підтвердження про направлення боржнику та стягувачу для ознайомлення Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №14921772, за твердженням представника виконавчої служби, надана виписка з журналу вихідної кореспонденції.
Але надані два аркуші ксерокопій на підтвердження направлення боржнику та стягувачу для ознайомлення постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №14921772 не можуть вважатися належними доказами та не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають ст. 36 ГПК України, якою зазначено що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Крім того, представником виконавчої служби не надано супровідних листів, які направляються адресатам разом з копіями постанов державного виконавця, як того вимагає припис ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач стверджує, що зведення всіх проваджень в одне здійснено після подачі ним скарги на дії органу виконавчої служби до господарського суду міста Києва, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 23 листопада 2011 року єдиним виконавчим документом, що перебував на виконанні відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 17906105 на 24 жовтня 2011 року, був наказ господарського суду міста Києва № 4/467 від 25.01.2010 року про стягнення з Комунальної науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" на користь Акціонерного банку "Синтез"749 965, 354 грн.
У зв'язку з цим ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. № 4/647, яка набрала законної сили, скаргу ПАТ «АБ «Синтез»задоволено; визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві щодо розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадженні № 17906105 грошових коштів в сумі 679 000, 00 грн.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно шкоди в сумі 165 900, 28 грн., відшкодування яких він просить стягнути з Державної казначейської служби України, оскільки списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених в цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно -правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 5 вищенаведеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішень у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Спеціальний порядок відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження відсутній, загальні підстави притягнення до відповідальності за заподіяння шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з положень вищевказаної норми, підставою для настання цивільно -правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Як вбачається з позовної заяви, позивач під завданою йому відповідачем шкодою розуміє грошові кошти у сумі 165 900 грн., які він міг би отримати, якби державний виконавець належним чином виконував судове рішення про стягнення на його користь грошових коштів з відповідача, і, зокрема, належним чином розподілив грошові кошти, які надійшли від боржника в ході виконання рішення.
Частиною 2 пункту 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 № 02-5/215 передбачено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду.
Факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен бути встановлений відповідними засобами доказування. Зокрема, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. у справі № 4/647 встановлений факт незаконності дій головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві щодо розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадження № 17906105 грошових коштів в сумі 679 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Проте господарський суд не погоджується з позивачем, що зазначені ним грошові кошти у розмірі 165 900, 00 грн. є заподіяною шкодою, оскільки позивачем не доведена їх реальна неможливість стягнути з боржника та фактично їх отримати. При цьому господарський суд враховує ту обставину, що виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2009р. у справі № 4/467 на час вирішення даного спору не закінчено і триває. Доказів фактичної та об'єктивної неможливості отримати ці грошові кошти з боржника позивачем не надано.
Таким чином, в порушення статей 33, 34 ГПК України, позивач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування наведених ним обставин щодо неможливості отримати грошові кошти у розмірі 165 900, 00 грн. від боржника в ході при сомового виконання рішення господарського суду міста Києва у справі 4/647, а отже, позивач не довів наявності заподіяної йому шкоди, тому правові підстави покладати відповідальність на ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, як і на Державну казначейську службу України в особі Головного управління - відсутні.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено
12.11.2012
Суддя Гавриловська І.О.