30 листопада 2010 р. Справа № 2а-6864/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Потолової Г.В.
при секретарі -Тимцунік Ю.В.
за участю: представника позивача -Ботвіної І.О.
представника відповідача-1 -Дерець Т.В.,
представника відповідача-2 -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп»до відповідача-1: Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ «АВ метал груп»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача-1: Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000013/2010/151211/2 від 26.05.2010р. про визначення митної вартості товарів та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000013/0/01567 від 26.05.2010р., а також, зобов'язання Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області повернути з державного бюджету позивачу надмірно сплачені кошти з податку на додану вартість у сумі 21890грн.23коп.
30.11.2010р. позивачем подана заява про зміну позовних вимог за змістом якої просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000013/0/01567 від 26.05.2010р.; повернути з Державного бюджету надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 21890грн.23коп. шляхом зобов'язання відповідача-2 Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області списати вказані грошові кошти з відповідного розрахункового рахунку.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача, надав судові заперечення та уточнені заперечення на адміністративний позов, в яких посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, до справи надав відгук на позов, пояснення по суті заявлених вимог та клопотання від 30.11.2010р. про розгляд справи без участі його представника.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.
Так, 23.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп»(покупець) та Компанією „Arcelor International Luxembourg S.A." (продавець по контракту) укладений зовнішньоекономічний контракт №23/11/09 на поставку товару, а саме: профілі І -подібні, без подальшого оброблення, крім гарячого прокатування, заввишки понад 220мм., з паралельними полицями. Двотавр рівнополочний, гарячекатаний з вуглевої нелегованої сталі 3СП кат., 5, ГОСТ 535-2005, розміром 298,0*149*8,0*12000,00мм. - №30В1, згідно з яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити кожну партію отриманого товару у відповідності з умовами даного контракту та додатковими угодами до нього (а.с.16-18).
На виконання умов Контракту, згідно з Додатковою угодою №1 від 05.03.2010р. та додатку №2 до контракту (а.с.19, 20), Продавець поставив для позивача 50тн. профілю І -подібного за ціною 535євро за 1 тону на загальну суму 26750євро.
Позивачем 26.05.2010р. товар заявлено до митного оформлення відповідно до вантажно-митної декларації №110000013/2010/508331 за вартістю його фактичного придбання позивачем (покупцем) у продавця відповідно до контракту №23/11/09 від 23.11.2009р. та додаткової угоди до нього №2 від 05.03.2010р.(а.с.19), додатку №2 від 09.04.2010р., рахунку-фактури/invoice від 12.05.2010р. (а.с.21), платіжного доручення №20 від 06.05.2010р.(а.с.22), висновку експерта №ГО-1000 від 26.05.2010р., сертифікату якості №1000553263 від 12.05.2010р. Ціна придбання товару за контрактом дорівнює 26865,03євро з розрахунку 535євро х 50тн. Митна вартість товару відповідно до ВМД №110000013/2010/508331 від 26.05.2010р. склала 260250грн.65коп.
Відповідно, митна вартість товару була заявлена ТОВ ''АВ метал груп" шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1, тобто за методом оцінки за угодою (метод №1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.
Згідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД від 08.12.2009р. №113050000/9/009284 декларантом надано:
- зовнішньоекономічний контракт №23/11/09 від 23.11.2009р.;
- додаткова угода №2 від 05.03.2010р. до контракту №23/11/09 від 23.11.2009р.;
- додатку №2 від 09.04.2010р.;
- рахунку-фактури/invoice від 12.05.2010р.;
- платіжного доручення №20 від 06.05.2010р.;
- висновку експерта №ГО-1000 від 26.05.2010р.;
- сертифікату якості №1000553263 від 12.05.2010р.;
- калькуляція собівартості від 20.05.2010р.;
- прайс-лист та ком.пропозиція від 01.05.2010р.;
- листи «ArcelorMittal»від 13.05.2010р., від 23.12.2009р.;
- лист «ArcelorMittal Polska S.A.» від 23.12.2009;
- лист ТПП №1037/07-08 від 26.05.2010р..;
- лист ДМСУ №16/1-3/1098-ВП від 18.05.2010р.;
- експерт.декларація №10500ік50R від 12.05.2010р.
За результатами проведених заходів, відповідачем винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 26.05.2010р. №110000013/2010/151211/2 із застосуванням резервного методу №6 на підставі ст.273 Митного кодексу України, згідно з яким на підставі інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ) здійснено коригування митної вартості товару на суму 38163,40євро з розрахунку 760євро за 1тн. товару.
Також, того ж дня, Дніпропетровською митницею, за результатом розгляду вантажної митної декларації від 26.05.2010р. №110000013/2010/508331, товаросупровідних та інших документів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000013/0/01567 (а.с.11).
Підставою відмови є неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості, а також відсутність додаткових документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару відповідно до ст.ст.88, 264, 266 Митного кодексу України та п.11 Постанови Кабінету Міністрів України. Одночасно, зазначено про необхідність подати нову вантажну митну декларацію з митною вартістю відповідно до рішення про визначення митної вартості від 26.05.2010р. №110000013/2010/151211/2.
Позивач зазначає, що вантажною митною декларацією №110000013/2010/508374 вказаний товар випущено у вільний обіг, у зв'язку з чим довелося вказати митну вартість товару, визначену відповідачем у розмірі 38163,40євро. Сплачене державне мито у розмірі, що на 21890,23 грн. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000013/2010/151211/2 від 26.05.2010р. про визначення митної вартості товарів на підставі резервного методу визначення вартості товарів за інформацією ЄАІС ДМСУ є неправомірним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства -ст.266 Митного кодексу України, а саме: „визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного".
На думку позивача відповідачем було безпідставно завищено ціну товару, незважаючи на те, що подані всі необхідні документи на підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди.
Крім того, позивач стверджує, що митний орган не вказав на необхідність подання додаткових документів (в термін 10 днів) для підтвердження митної вартості товару, про що 26.05.2010р. було зроблено відповідну відмітку на першому аркуші ДВМ-1. Тобто на думку позивача відповідачем-1 без пояснення декларанту причини, було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №110000013/2010/151211/2 від 26.05.2010р. яким визначено митну вартість товару у розмірі 38163,40євро (у національній валюті 369701грн.79коп.) чим грубо порушив норми діючого законодавства України.
Відповідач вважає дії посадових осіб митниці з визначення митної вартості заявленого Позивачем товару за резервним методом 6 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
В обґрунтування своїх заперечень стверджує, що надані позивачем документи на підтвердження митної вартості товару не підлягали застосуванню з наступних причин їх суперечності, а тому виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів в залежності від джерела, яке використовувалось для митної оцінки товарів.
Так, відповідач зазначає, що при порівнянні заявленої митної вартості товару з відомостями ЄАІС ДМСУ, виявлено, що 02.04.2010р. за ВДМ №110000013/2010/504797 аналогічний товар оформлений ТОВ «АВ метал груп»за 3 методом визначення митної вартості товарів (ст.269 МК України) з митною вартістю в еквіваленті 0.93дол.США на підставі рішення про визнання митної вартості товарів №1100000013/2010/150617/2 від 02.04.2010р. В результаті відповідач звертає увагу, що під час перевірки документів, наданих позивачем до ВМД №110000013/2010/508331 від 26.05.2010р. встановлено, що ціна товару в інвойсі №90273392 від 12.05.2010р. складає 26865,03євро, в платіжному доручення в іноземній валюті або банківських металів від 06.05.2010р. №20 сума переказу нерезиденту складає 26750,00євро. Згадана розбіжність у платіжних документах не дозволяє здійснити чітку ідентифікацію оплати за оцінювані товари.
Також, відповідач стверджує, що позивачем було надано висновок експерта ТПП від 26.05.2010р.,в якому визначена ринкова вартість товару, та довідка ТПП від 26.05.2010р., якою повідомлено про відсутність інформації про біржову вартість на ввезений товар.
Крім цього, відповідач зазначає, що з декларантом була проведена консультація щодо зміни 1 метода на 6 метод, при цьому, від будь-яких надписів у ДВМ щодо ознайомлення, згідно положень п.13 ПКМУ від 20.12.2006р. №1766, він відмовився.
В свою чергу, відповідач стверджує, що митним органом правомірно застосовано 6-резервний метод визначення митної вартості, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за №1562/11842, Дніпропетровською митницею було законно видано позивачу Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару за ВМД №110000013/0/01567 від 26.05.2010р. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ст.249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
У відповідності ст.261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VIIГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках. Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Як встановлює ст.264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Отже, нормою ст.266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.
Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно п.5 ч.3 ст.267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами Митного кодексу України, митна вартість товару була визначена ТОВ «АВ метал груп»в митній декларації від 26.05.2010р. №110000013/2010/508331 за ціною відповідно до контракту №23/11/09 від 23.11.2009 та додаткової угоди до нього №2 від 05.03.2010р.(а.с.19), додатку №2 від 09.04.2010р., рахунку-фактури/invoice від 12.05.2010р. (а.с.21), платіжного доручення №20 від 06.05.2010р.(а.с.22), висновку експерта №ГО-1000 від 26.05.2010р., сертифікату якості №1000553263 від 12.05.2010р. тощо, ціна придбання товару за контрактом дорівнює 26865,03євро з розрахунку 535євро х 50тн. Митна вартість товару відповідно до ВМД №110000013/2010/508331 від 26.05.2010р. склала 260250грн.65коп.
Частиною 7 ст.267 Митного кодексу України передбачено, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. При цьому декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.
На підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації від 26.05.2010р. №110000013/2010/508331, ТОВ «АВ метал груп»до митного органу були надані всі обов'язкові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом -ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом. Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.
Як зазначено вище, декларантом позивача були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару. Таким чином, суд вважає, що митному органу було надано повну інформацію, яка дозволяла здійснити застосування інших передбачених законодавством методів визначення митної вартості товару (№1-№5), але останнім відповідних дій не вчинено.
Тобто, відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).
Як зазначено вище, згідно з вантажною митною декларацією від 26.05.2010 року №110000013/2010/508331 товар (профілі І -подібні, без подальшого оброблення, крім гарячого прокатування, заввишки понад 220мм., з паралельними полицями. Двотавр рівнополочний, гарячекатаний з вуглевої нелегованої сталі 3СП кат., 5, ГОСТ 535-2005, розміром 298,0*149*8,0*12000,00мм. - №30В1) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачем сплачено державне мито, що на 21890грн.23коп. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.
У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.
Відповідно до п.3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938), повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів зокрема, на банківські рахунки платників, відкриті в банках.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого ТОВ «АВ метал груп» податку на додану вартість у розмірі 21890грн.23коп. також підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд виходить з того, що вимоги про визнання неправомірним (незаконним недійсним, нечинним) рішення митного органу, є тотожніми вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення митного органу, враховуючи приписи ст.162 КАС України, яка, зокрема, визначає можливість суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України, а вимоги позивача знайшли підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „АВ метал груп" -судові витрати у розмірі 3грн.40коп., сплачені платіжним дорученням №3709 від 02.06.2010р.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп»до відповідача-1: Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000013/2010/151211/2 від 26.05.2010р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000013/0/01567 від 26.05.2010р. відносно ТОВ „АВ метал груп".
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ метал груп" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Заводська,1А, р/р260050435271.01 ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, код ЄДРПОУ 05468386) 21890грн.23коп.(двадцять одна тисяча грн.23коп.) -надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ метал груп" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Заводська,1А, р/р260050435271.01 ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, код ЄДРПОУ 05468386) 01грн.70коп. (одну грн. 70коп.) судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 06.12.2010р.
Суддя Г.В. Потолова