18 січня 2011 р. Справа № 2а-6420/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Потолової Г.В.
при секретарі -Тимцунік Ю.В.
за участю: представників позивача -Котенко Л.І., Мицул М.С.
представника відповідача -Дерець Т.В., Гопайцу С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Январь»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання податкових повідомлень незаконними,
ТОВ «Январь»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання незаконними податкових повідомлень №33, №34, №35 від 12.05.2010р.
На підставі розпорядження голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №53 від 03.06.2010р. про перерозподіл та передачу адміністративних справ, які знаходяться в провадженні судді Юхно І.В. іншим суддям, справу призначено головуючому судді Потоловій Г.В.
У зв'язку з чим, справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав, наданих доказів та наданих у судовому засіданні пояснень.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю, надали суду письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що дії митниці при нарахуванні податкових зобов'язань є правомірними, а податкові повідомлення такими, що прийняті уповноваженим органом в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства. Так, позивачем не була включена до митної вартості товару сума транспортно-експедиційних послуг та після фактичного ввезення товарів на митну територію України у ТОВ «Январь»виникли обов'язки по сплаті податків і зборів відповідно до законодавства України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Плану-графіку проведення у Дніпропетровській області одночасних планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності на І квартал 2010 року, затвердженого начальником Дніпропетровської митниці 12.12.2010р. та погодженого Головою Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Дніпропетровською митницею (відповідачем по справі) у період з 18.03.2010р. по 21.04.2010р. на підставі наказу від 18.03.2010р. №199 (зі змінами) «Про проведення планової виїзної перевірки»проводилась планова виїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи на підприємстві ТОВ «Январь»(позивача по справі).
За результатами перевірки складено Акт про проведення перевірки стану дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи від 23.04.2010р. №6/10/110000004/32349058 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено про виявлення відхилень в бухгалтерському обліку позивача від даних митного оформлення.
26.04.2010 року позивачем подані заперечення до акту № 6/10/110000004/32349058 від 23.04.2010р., які відхилені висновком відповідача.
12.05.2012 року Дніпропетровською митницею прийняті податкові повідомлення форми «Р»:
- № 33 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: мито на нафтопродукти, які підлягають обкладенню акцизним збором, транспортні засоби, які підлягають обкладенню акцизним збором, та шини до них, на загальну суму 36'309грн. 33коп., з яких 24'206грн. 22коп. - сума основного платежу, 12'103грн. 11коп. -штрафні санкції;
- № 34 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 86'005грн. 38коп., з яких 57'336грн. 92 -сума основного платежу, 28'668грн. 46коп. -штрафні санкції;
- № 35 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: штрафні санкції за порушення ст.85 Митного кодексу України та п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 700 від 29.06.1996 р. «Про Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення»у розмірі 170грн. 00коп.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями митниці, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Январь»ввезено на митну територію України в зоні діяльності Південної митниці та оформлено попередню вантажну митну декларацію № 110000006/9/111280 від 13.08.09 р. на товар «шини нові гумові для легкових автомобілів в кількості 891шт.»вартістю 242062грн. 00коп.
Однак, як зазначає позивач, митний орган в ході перевірки не звернув увагу на Постанову Кабінету Міністрів України № 390 від 29.03.2002 року «Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів»із змінами та доповненнями, в якій зазначено, що одними із заходів забезпечення доставки окремих видів товарів до митниці призначення є грошова застава, що попередньо вноситься на спеціальні рахунки митних органів у розмірі обов'язкових платежів, установлених для оподаткування таких товарів у разі їх ввезення з метою вільного використання та митній території України. У зв'язку з чим, митним органом визначено позивачу суму податкового зобов'язання у розмірі 77'459грн. 90коп., в тому числі: мито -24'206грн. 22коп., ПДВ - 53'253грн. 68коп. та нараховані штрафні санкції, які зазначені в податкових повідомленнях №33, № 34.
При цьому, позивач зазначає, що сума у розмірі 77'459грн. 90коп. -це попередньо внесена грошова застава в розмірі обов'язкових платежів, установлених для оподаткування таких товарів, що підтверджується зазначеною вантажною митною декларацією та платіжним дорученням № 2789 від 10.08.2009 року.
Також, позивач зазначає, що 29.08.2009 року під час перевезення вантажу було викрадено автомобільні шини в кількості 891 штуки з контейнеру MSKU 0189137. За фактом викрадення Ульяновським РВ УМВС України в Кіровоградській області було порушено кримінальну справу № 22-4029. На сьогоднішній день місцезнаходження шин невідоме та доставка їх до Дніпропетровської митниці неможлива.
27.10.2009 року провадження досудового слідства у кримінальній справі № 22-4029 зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України у зв'язку з не можливістю встановлення осіб, які вчинили злочин (вкрали товар).
20.11.2009 року позивач звернувся до Державної митної служби України з питання повернення грошової застави, приймаючи до уваги той факт, що товар не перейшов у власність позивача з незалежних від нього причин і відсутності вини останнього на підставі п. 5.9. Наказу № 129 від 28.02.2003 Державної митної служби України, де зазначено, що якщо суб'єкт підприємницької діяльності подає заяву про анулювання ПД, за якою товар був увезений на митну територію України, але митне оформлення якого не здійснено, то рішення про анулювання ПД і про повернення грошових коштів, унесених як грошова застава, приймається в 15-денний термін виключно Держмитслужбою України та п. 5.8. даного Наказу передбачено, що грошові кошти, сплачені суб'єктом підприємницької діяльності під час оформлення ПД, як грошова застава, за заявою цього суб'єкта повертаються йому в 3-денний термін з дати анулювання ПД.
Листом № 19\1275-еп від 22.12.2009 року щодо анулювання попередньої декларації Державна митна служба України (Управління контролю за переміщенням вантажів) підтвердила, що товар в митницю призначення не доставлено та, на думку позивача, ухилилась від виконання своїх обов'язків передбачених п.п.5.8., 5.9. Наказу № 129, 28.02.2003р. «Про затвердження Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів», посилаючись на те, що рішення про анулювання попередньої декларації та повернення коштів, внесених в якості грошової застави, повинно прийматися за результатами розслідування кримінальної справи.
Отже, позивач зазначає, що посилання відповідача на порушення TOB «Январь»ст.ст.85, 88 Митного кодексу України та застосування штрафних санкцій визначених пп.17.1.1 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, що відображене в податковому повідомленні № 35, є безпідставним та необґрунтованим, так як товар фактично позивачем не був отриманий та не міг бути відображений в бухгалтерському обліку, а вантажна митна декларація (ВМД) не могла бути подана відповідно до ст.85 Митного кодексу України.
Також, позивач зазначає, що посилання відповідача на п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.96р. № 700 «Про Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення»є безпідставним тому, що це Положення визначає порядок надання фінансових гарантій митним органам під час переміщення транзитом через територію України товарів, на які законодавством встановлено акцизний збір (далі - товари), їх власниками або уповноваженими особами.
TOB «Январь»не є платником акцизного збору. Відповідно до Закону України «Про митний тариф України»Розділ 7, група 40 «Каучук, гума та вироби з них»код товару 4011100000 - шини та покришки пневмонічні гумові нові для легкових автомобілів, ставка становить 10%, що і було попередньо сплачено при оформленні ПД, а саме ввізне мито 10% - 24206,22 грн. та ПДВ 20% -53253,68грн.
Відповідач вважає дії посадових осіб митниці зі встановлених в Акті перевірки № 6/10/110000004/32349058 від 23.04.2010 р. порушень та прийняття 12.05.2010 р. податкових повідомлень форми «Р»№№ 33, 34, 35 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
В обґрунтування своїх заперечень стверджує, що в ході перевірки підприємства позивача комісією митного органу виявлено:
1) Випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FCA автомобільним транспортом всього на суму 7246,00 грн., що є порушенням ст. 267 МКУ в частині документального підтвердження та обчислення відомостей, на основі яких декларантом була обчислена митна вартість (зазначені розбіжності наведені в додатку 5 до Акту).
2) Випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FC А залізничним транспортом всього на суму 344,3 грн., що є порушенням ст. 267 МКУ в частині документального підтвердження та обчислення відомостей, на основі яких декларантом була обчислена митна вартість (зазначені розбіжності наведені в додатку 6 до Акту).
3) Випадки відсутності в актах виконаних робіт та в рахунках фактурах розподілу загальної вартості транспортно-експедиційних послуг між перевезенням до митної території України та в її межах, зокрема, експедитором З AT Сада»за перевезення на умовах FC ОСОБА_1. Сума зазначених витрат підтверджуються даними проведених за надані послуги розрахунків.
Згідно статті 267 Митного кодексу України «витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню».
Таким чином, до митної вартості товару підлягала включенню сума транспортно-експедиційних послуг в обсязі 211 165,83 грн. (Додаток 5 до Акту перевірки).
У ході перевірки також було встановлено, що TOB «Январь»було ввезено на митну територію України в зоні діяльності Південної митниці товар - „шини нові гумові для легкових автомобілів в кількості 891 одиниця" вартістю 242 062,2грн., на який оформлено попередню декларацію №110000006/9/111280 від 13.08.09.
У відповідності із Законами України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.92 №2097-ХІІ та «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168-97ВР товари, що ввозяться на митну територію України підлягають обкладенню ввізним митом та податком на додану вартість.
Відповідно до п. 2.4. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168-97ВР платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до ст. 11. Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України.
Таким чином після фактичного ввезення товарів на митну територію України у платника податків TOB «Январь» виникли обов'язки по сплаті податків і зборів, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст.88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, відповідно до встановленого кодексом порядку та сплатити податки і збори. Відповідно до ст.85 МКУ митна декларація подається протягом 10 днів з дати доставляння товарів у митний орган призначення. За інформацією, що міститься в базі ЄАІС 18.08.09 є кінцевою датою доставляння товару до митниці призначення за попередню декларацію №110000006/9/111280 від 13.08.09.
Листом TOB «Январь»(вх. митниці від 14.09.09 №13115/6-15) було повідомлено митницю про крадіжку товару та неможливість його доставляння в Дніпропетровську митницю.
Відповідно до підпункту а) пункту 4.2.2 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»у випадку коли платник не подає у встановлені строки податкову декларацію контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків.
Відповідач зазначає, що у підприємства було запитано обігово-сальдові відомості за pax.632 та картки рахунку за позиціями, наведеними в попередній декларації за період з 13.08.09 по 31.03.10 та інвойс №0000229732 30.06.09. У ході перевірки було встановлено факт часткової сплати за вищезазначеним інвойсом та відсутність даних стосовно товару в бухгалтерському обліку, а саме: товар не відображено на субрахунку 281 з відповідним кредитуванням субрахунку 632.
Відповідно до Законів України від 21.12.00 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.92 №2097-ХІІ та «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168-97ВР, на підставі даних, зазначених в попередній декларації та інвойсі (код товару, відомості про кількість та вартість) визначено суму податкового зобов'язання - 77 459,9 грн., в т.ч.: мито - 24206,22 грн., ПДВ 53253,68 грн. (Розрахунок наведено в додатку 8).
З урахуванням результатів документальної перевірки, Дніпропетровською митницею було оформлено спірні податкові повідомлення, а саме:
№ 32 на суму 1458, 30 грн., в тому числі: за основним платежем ввізне мито у сумі 972, 20 грн. та штрафні санкції - 486, 10 грн.;
№33 на суму 36309, 33 грн., в тому числі: за основним платежем -ввізне мито за ПД на суму - 24206, 22 грн., штрафні санкції - 12103, 11 грн.;
№ 34 на суму 86 005, 38 грн. в тому числі за основним платежем ПДВ у сумі 57 336, 92 грн., штрафні санкції 28 668, 46 грн.;
№ 35 на суму 170, 00 грн. штрафні санкції за неподання ВМД (штраф за порушення податкового законодавства).
Підприємство частково визнало нараховані податкові зобов'язання та сплатило повністю суму за податковим повідомленням № 32 та частково суму ПДВ 4086, 24 грн. та штрафні санкції 2 041, 62грн. за податковим повідомленням № 34.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 60 Митного кодексу України посадові особи митного органу здійснюють митний контроль товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України у формі перевірки системи звітності та обліку товарів.
Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730. Перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, полягає у проведенні дій із встановлення відповідності даних про такі товари, що містяться у вантажних митних деклараціях даним первинних документів, що засвідчують факти проведення господарських операцій та які зберігаються на підприємстві.
Згідно з п.1 ст.9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Положення Закону поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України.
У період з 18.03.2010 р. по 23.04.2010 р. Дніпропетровською митницею Державної митної служби України проведена перевірка стану дотримання ТОВ «Январь»законодавства України з питань митної справи.
За результатами перевірки про виявлені порушення 23.04.2010 р. складено Акт №6/10/110000004/32349058 та, в подальшому, 12.05.2010 р. прийнято податкові повідомлення форми «Р»№№ 33, 34, 35 про визначення суми податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій.
Згідно статті 267 Митного кодексу України «витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню».
Таким чином, суд погоджується з висновком митного органу, що до митної вартості товару підлягала включенню сума транспортно-експедиційних послуг в обсязі 211'165грн. 83коп.
Щодо ввезення ТОВ «Январь»на митну територію України в зоні діяльності Південної митниці товар -„шини нові гумові для легкових автомобілів в кількості 891 одиниця" вартістю 242 062,2грн., на який оформлено попередню декларацію №110000006/9/111280 від 13.08.09, суд виходить з наступного.
У відповідності із Законами України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.92 №2097-ХІІ та «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168-97ВР товари, що ввозяться на митну територію України підлягають обкладенню ввізним митом та податком на додану вартість.
Відповідно до п. 2.4. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168-97ВР платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України.
Таким чином після фактичного ввезення товарів на митну територію України у платника податків TOB «Январь» виникли обов'язки по сплаті податків і зборів, встановлених законодавством України.
Фактичне ввезення товару на територію України не заперечується позивачем, а факт крадіжки товару відбувся саме на території України (а.с.15).
Відповідно до ст.88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, відповідно до встановленого кодексом порядку та сплатити податки і збори. Відповідно до ст.85 МКУ митна декларація подається протягом 10 днів з дати доставляння товарів у митний орган призначення. За інформацією, що міститься в базі ЄАІС 18.08.09 є кінцевою датою доставляння товару до митниці призначення за попередню декларацію №110000006/9/111280 від 13.08.09.
Листом TOB «Январь»(вх. митниці від 14.09.09 №13115/6-15) було повідомлено митницю про крадіжку товару та неможливість його доставляння в Дніпропетровську митницю.
Відповідно до підпункту а) пункту 4.2.2 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»у випадку коли платник не подає у встановлені строки податкову декларацію контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків.
Відповідачем у позивача було запитано обігово-сальдові відомості за pax. 632 та картки рахунку за позиціями, наведеними в попередній декларації за період з 13.08.09 по 31.03.10 та інвойс №0000229732 30.06.09. У ході перевірки було встановлено факт часткової сплати за вищезазначеним інвойсом та відсутність даних стосовно товару в бухгалтерському обліку, а саме: товар не відображено на субрахунку 281 з відповідним кредитуванням субрахунку 632.
Відповідно до Законів України від 21.12.00 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.92 №2097-ХІІ та «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168-97ВР, на підставі даних, зазначених в попередній декларації та інвойсі (код товару, відомості про кількість та вартість) визначено суму податкового зобов'язання - 77 459,9 грн., в т.ч.: мито - 24206,22 грн., ПДВ 53253,68 грн.
Суд приймає до уваги те, що позивач частково визнав податкові зобов'язання та сплатив повністю суму за податковим повідомленням № 32 та частково суму ПДВ у розмірі 4086грн. 24коп. і штрафні санкції у розмірі 2041грн. 62коп. за податковим повідомленням № 34.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача в межах наданих повноважень та згідно норм діючого законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, дії відповідача є правомірними, а вимоги позивача не знайшли підтвердження, спростовані матеріалами справи та нормами діючого законодавства України, а тому, не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Январь»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання податкових повідомлень незаконними -відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 24.01.2011 р.
Суддя Г.В. Потолова