м. Вінниця
05 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4508/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни
представника позивача: Кубика М.М.
відповідача: не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі
до: фізичної особи ОСОБА_2
про: стягнення податкового боргу в сумі 747, 55 грн.
У жовтні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась державна податкова інспекція у Тульчинському районі з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в результаті несвоєчасної сплати відповідачем податку з доходів фізичних осіб утворилась заборгованість.
В ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, однак надала заяву (вх. №27843 від 31.10.12р.) про розгляд справи без участі відповідача та визнання позову.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне
На момент подання позову податковий борг фізичної особи ОСОБА_2 по податку з доходів фізичних осіб становить 1078, 10 грн., де 330, 55 грн. - основний платіж, 747, 55 грн. - пеня.
Заборгованість виникла в результаті несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб, а саме постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2009 року задоволено в повному обсязі позов ДПІ у Тульчинському районі про стягнення боргу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2004, 20 грн. Протягом 2012 року в примусовому порядку стягнуто кошти у сумі 1673, 65 грн., в зв'язку з чим, відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, нарахована пеня у сумі 747, 55 грн.
Дана заборгованість підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 7 на звороті).
Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків і зборів.
Відповідно до п. 131.1 ст. 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податку.
Відповідно до пп. «е» п. 176.1 ст. 176 ПК України платник податку зобов'язаний своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені.
Статтею 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податку.
Статтею 87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме - будь-які власні кошти, у тому числі, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів та інших джерел.
Згідно із ст. 168.4.6 ПК України контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює орган державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
Пунктом 16.1.4 ст. 16 ПК України встановлено, що платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законодавством терміни.
Пунктами 37.3.1; 37.3.2; 37.3.3 ст. 37 ПК України встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у разі ліквідації юридичної особи, втратою ознак платника податку, які визначені Кодексом, а також у разі смерті платника.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади ( до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а відтак позов підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 747,55 грн. (сімсот сорок сім грн. 55 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович