м. Вінниця
02 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4144/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни
представника позивача: Мельника В.І.
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Мурованокуриловецького районного центру зайнятості
до: ОСОБА_2
про: відшкодування коштів в сумі 3540, 63 грн
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Мурованокуриловецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 на момент реєстрації в службі зайнятості приховала факт належності до зайнятого населення і безпідставно отримувала допомогу по безробіттю. Відповідач не погодилась повернути незаконно отримані кошти, а тому позивач звернувся до суду за примусовим стягненням даних коштів.
В ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.12.2008 р. ОСОБА_2 була зареєстрована у Мурованокуриловецькому районному центрі зайнятості, як така, що шукає роботу. У заяві відповідач зазначила, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та не отримує пенсію.
29.11.2011 р. ОСОБА_2 була повторно зареєстрована у Мурованокуриловецькому районному центрі зайнятості, як така, що шукає роботу. У заяві відповідач зазначила, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та не отримує пенсію.
На обліку в Мурованокуриловецькому РЦЗ ОСОБА_2 перебувала як безробітна з 06.12.2011 року по 05.03.2012 року та з 05.01.2009 р. по 05.06.2009 р., проходила професійне навчання відповідно до договору № 200/2779 від 26.01.2012 року та отримала виплати за цей період в сумі 4094, 33 грн. Вартість навчання ОСОБА_2 за період з 02.02.2012 року по 16.02.2012 року у Кримському ЦПТО ДСЗ становить 324, 84 грн.
Мурованокуриловецькому РЦЗ під час завантаження даних довідника підприємств, установ, організацій Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до бази даних ЄІАС (NET) стало відомо, що ОСОБА_2 на обліку в Пенсійному фонді України перебуває з 10.11.2003 р. і станом на 22.03.2012 р. у органах ПФУ як фізична особа-підприємець не знята.
Як зазначено в позові, факт реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця було підтверджено листом управління економіки Мурованокуриловецької РДА від 23.03.2012 р. №35/01-18.
Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 та на основі акту № 5 від 30.03.2012 року, директором центру зайнятості був прийнятий наказ № 50 від 11.04.2012 року щодо повернення коштів.
Особі надіслано лист з пропозицією добровільно сплатити суму боргу, який ОСОБА_2 отримала 20.04.2012 р.
Відповідач сплатила частину боргу в сумі 878, 54 грн., згідно квитанцій № 250004.695.1 від 26.04.2012 р. та № 250004.696.1 від 26.04.2012 р. Залишок боргу на дату подання адміністративного позову складає 3540, 63 грн.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що вона не зареєстрована як фізична особа-підприємець, оскільки в кінці 2003 року зверталась із заявою про проведення процедури реєстрації скасування фізичної особи підприємця.
Так, суду було надано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, дата реєстрації 7 листопада 2003 року, видане управлінням економіки Мурованокуриловецької районної державної адміністрації, про що зроблено запис 7 листопада 2003 року у журналі обліку реєстраційних справ за № Ф-0320193. Після одруження відповідач змінила прізвище на ОСОБА_2 (згідно даних свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, виданого Роздолівською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області 16.05.1999 р.).
На виконання вимог ухвали суду від 13 вересня 2012 року надійшов лист від державного реєстратора Мурованокуриловецької РДА (вх. № 25335 від 08.10.2012 р.), в якому зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 07.11.2003 року і реєстрація не скасована, так як письмова заява від ОСОБА_2 щодо припинення підприємницької діяльності по даній справі не надходила.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.
Стаття 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначає перелік осіб, які належать до зайнятого населення. Зокрема, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. Законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.
Згідно з ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Стаття 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" обов'язковою умовою для виплати допомоги по безробіттю визначає набуття у встановленому порядку статусу безробітного.
Судом встановлено, що відповідач на момент взяття на облік у Мурованокуриловецькому РЦЗ була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому належав до категорії зайнятого населення і не мав права отримувати статус безробітного і, як наслідок, допомогу по безробіттю.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем повністю переконують в обґрунтованості позовних вимог.
В силу ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку позивач діяв у межах власних повноважень та на виконання його функцій, визначених законодавством.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Мотивація та докази, надані відповідачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача. За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов Мурованокуриловецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, 1979 року народження (АДРЕСА_1) на користь Мурованокуриловецького районного центру зайнятості (р/р 37175304900354, код 3761907, МФО 802015, ККД50040400 ГУДКСУ у Вінницькій області, отримувач - УДКСУ в Мурованокуриловецькому районі 50040400) кошти в сумі 3540,63 грн. (три тисячі п'ятсот сорок грн. 63 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович