Справа: № 2а-851/11 Головуючий у 1-й інстанції: Дубас Т.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"08" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФ України в Києво-Святошинському районі Київської області про перерахунок пенсії,-
встановив:
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2011 позовні вимоги задоволено: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської щодо області відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку і забезпеченні виплати -неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок і забезпечити виплату ОСОБА_2 як особі, яка являється постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС і віднесена до 4 категорії та проживає у зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи - додаткової пенсії у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, - починаючи з 08.08.2010 по 23.02.2011 з врахуванням раніше здійснених виплат; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок і забезпечити виплату ОСОБА_2 пенсії, виходячи із показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік, починаючи з 08.08.2010 з врахуванням раніше здійснених виплат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити..
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до 4 категорії.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та статтею 1 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., а статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»у таких розмірах: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Зміст зазначених положень Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік та Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»свідчить про відсутність у вищевказаний період будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з метою реалізації статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої, в свою чергу, у зазначений період не зупинялась.
При цьому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України, якими обмежені права на отримання вищезазначеної додаткової пенсії, порівняно з правами, встановленими ст. 51 Закону № 796, а тому застосуванню підлягає саме остання.
Отже, у вищезазначений період позивач мала право на отримання додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону № 796, що вірно встановлено судом першої інстанції та в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не спростовано апелянтом
В свою чергу, дійшовши висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Колегія суддів звертає увагу на те, що до частини 4 статті 42 вказаного Закону були внесені зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107, якими встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
Така редакція статті 42 Закону № 1058 передбачала право працюючих пенсіонерів на перерахунок пенсії з додаванням стажу, при цьому перерахунок міг проводитися із заробітку, з якого була обчислена пенсія або із заробітної плати за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Проте, норма Закону, яка передбачала право працюючих пенсіонерів на проведення вказаних перерахунків, була визнана Конституційним Судом України неконституційною та на підставі його рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та ст. 152 Конституції України втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а отже, фактично правові норми, що визначають право на проведення такого перерахунку та порядок його проведення відсутні.
При цьому, на даний час діє частина 4 статті 42 Закону № 1058 в редакції, що діяла до прийняття Закону № 107, тобто в редакції, яка також передбачає право на проведення перерахунку пенсії, однак визначає інший механізм його здійснення.
Так, відповідно до чинної частини 4 статті 42 Закону № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Отже, право на перерахунок пенсії зберігається, проте відсилочний характер статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 прямо визначає порядок проведення такого перерахунку із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Враховуючи таку норму права, при перерахунку слід застосовувати заробітну плату, з якої була обчислена пенсія, або (за вибором пенсіонера) заробіток за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058.
В свою чергу, положення частини 1 статті 40 цього ж Закону не містять посилання на середню заробітну плату за попередній рік, яку необхідно враховувати при перерахунку пенсії.
Таким чином, при перерахунку пенсії з більшого стажу та заробітної плати слід керуватися правом наданим саме змістом статті 42 Закону № 1058 в редакції, що діяла до прийняття Закону № 107 та положеннями частини 1 статті 40, що вказує на те, які періоди заробітної плати враховуються при перерахунку пенсії, водночас не зазначаючи, що при цьому слід застосовувати показник середньої заробітної плати за рік, що передує зверненню за перерахунком пенсії. Про показник середньої заробітної плати мова йде в наступній частині вказаної статті та стосується обчислення пенсії, а не перерахунку, крім того, ч. 4 ст. 42 обмежує своїм змістом застосування інших частин статті 40, крім її частини 1.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час стаття 42 Закону № 1058, яка передбачає право на проведення перерахунку пенсії, є відсилочною виключно до частини 1 статті 40 цього Закону, яка в свою чергу не містить посилання на застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати по Україні, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
Зважаючи на вказані норми права, при перерахунку пенсії з більшого стажу та заробітку (право на який встановлюється статтею 42 Закону № 1058) з урахуванням положень частини 1 статті 40 немає правових підстав застосовувати показник середньої заробітної плати по Україні за рік, що передує зверненню за перерахунком, так як норма, що це передбачала визнана неконституційною, а попередня її редакція не містить такого положення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що, апелянтом надано належні докази, що частково спростовують правомірність оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив частково скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2011 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок і забезпечити виплату ОСОБА_2 пенсії, виходячи із показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік, починаючи з 08.08.2010 з врахуванням раніше здійснених виплат -скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.