Справа: № 2а-3752/11 Головуючий у 1-й інстанції: Хижний Р.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"08" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 26.09.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Постановою Згурівського районного суду Київської області від 26.09.2011 даний позов задоволено повністю: визнано бездіяльність УПФ України у Згурівському районі Київської області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної державної допомоги до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 починаючи з 13.03.2011 протиправною; зобов'язано УПФ України у Згурівському районі Київської області здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 13.03.2011 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати повністю, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Колегія суддів звертає увагу, що вимоги апелянта щодо закриття провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи не вбачається жодних підстав для закриття провадження у справі, виключний перелік яких визначає ч. 1 ст. 157 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2011 році встановлювались ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Згурівського районного суду Київської області від 26.09.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.