Справа: № 2а-3703/11 Головуючий у 1-й інстанції: Божок С.К.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"08" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10.10.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 10.10.2011 позов задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.03.2011 по 22.07.2011 неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 різницю недоотриманої ним надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.03.2011 по 22.07.2011 у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідно до змін прожиткового мінімуму; в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2011 році встановлювались ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні.
Хоча у вищевказаний період дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась, розрахунок зазначеного щомісячного підвищення до пенсії відповідачем здійснено не згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно постанов КМ України.
При цьому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання відповідача на постанови КМ України, якими обмежені права на отримання вищезазначеної додаткової пенсії, порівняно з правами, встановленими ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому застосуванню підлягають саме останні.
Доводи апелянта полягають в тому, що відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого й іншими законами, а тому його позовні вимоги потрібно задовольнити повністю, оскільки строк звернення до суду не пропущено; а також те, що позовні вимоги підлягають задоволенню без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта є безпідставними та не спростовують правомірності рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Доводи апелянта про те, що згідно ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та ст. 268 ЦК України для вирішення даного спору не встановлюється будь-яких строків звернення до суду є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 1 КАС України даний Кодекс визначає порядок звернення до адміністративних судів. При цьому, хоча згідно до ч. 1 ст. 99 КАС України і встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого й іншими законами, однак Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який, на рівні з КАС України, є спеціальним для даних правовідносин, не встановлює жодних строків звернення до суду.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції -21.09.2011, суд першої інстанції вірно залишив позовні вимоги за період з 01.01.2006 по 21.03.2011 без розгляду.
Більше того, доводи апелянта про задоволення позовних вимог на невизначений період протиправно ґрунтуються на припущеннях про незмінність регулювання спірних правовідносин саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ще й у її незмінній редакції. В свою чергу, згідно Закону України «Про внесення «змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»встановлено, що у 2011 році норми і положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»визначено новий порядок та розміри соціальних виплат. Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Враховуючи, що вищезазначена постанова КМ України набрала чинності 23.07.2011 (офіційне видання «Урядовий кур'єр»від 23.07.2011 № 133), то суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги по 22.07.2012.
Колегія суддів звертає увагу, що стосовно вимоги апелянта про постановлення окремої ухвали, то ні з матеріалів справи, ні з доводів апелянта не вбачається підстав для її задоволення, виключний перелік яких встановлений ст. ст. 166, 208 КАС України.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10.10.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.