13 листопада 2012 р. Справа № 95141/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області на постанову Буського районного суду Львівської області від 26 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги «дітям війни», -
23.03.2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Буському Львівської області (далі - УПФУ), в якому просить відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії відповідача протиправними; зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну надбавку за 2007-2008 роки в сумі 1546,47.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 26 травня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну грошову допомогу як дитині війни на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.3 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Буського районного суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі № 2а-350/11 - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М.Каралюс
суддя С.М.Кузьмич
суддя І.І.Запотічний