"14" листопада 2012 р.Справа № 5017/2296/2012
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Жекова В.І.
суддів Сидоренко М.В., Аленіна О.Ю.
секретар судового засідання Щербатюк О.В.
за участю представників сторін 14.11.2012р.:
від ТОВ „Барза Неагра"- Малофеєв І.М.
від ТОВ „Винконцерн"- не з'явився
від ВАТ „Октябрський"- Вінчковський В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Барза Неагра"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 01.10.2012 р.
по справі № 5017/2296/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Барза Неагра"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Винконцерн"
2) Відкритого акціонерного товариства „Октябрський"
про визнання угоди недійсною та зобов'язання виконати певні дії
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 26.10. 2012р., яка надіслана сторонам 29.10.2012р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.11.2012р.
Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 14.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
02.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Барза Неагра" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Винконцерн", в якому просило визнати недійсною угоду від 03.07.2009р., згідно якої ТОВ „Винконцерн" повернув ВАТ „Октябрський" виноматеріал у кількості 500 тонн на загальну суму 1353328, 20 грн. та зобов'язати ВАТ „Октябрський" повернути ТОВ „Винконцерн" виноматеріал у кількості 500 тонн на загальну суму 1353328, 20 грн..
Обґрунтовуючи позов ТОВ „Барза Неагра" зазначає, що 03.07.2009р. генеральний директор ТОВ „Винконцерн" Хомич А.В., який являючись посадовою особою (на підставі протоколу засновників підприємства ТОВ „Винконцерн" №63 від 28.05.2009р.) в порушення п.14.8 статуту ТОВ „Винконцерн" не мав права без згоди засновників підприємства укладати угоди на суму, що перевищує 100 000 грн., але незважаючи на це директор вищезазначеного товариства без узгодження своїх дій з засновниками підприємства повернув ВАТ „Октябрський" виноматеріал у кількості 500 тонн на загальну суму 1353328, 20 грн., що і підтверджується відповідними накладними на повернення №16-43 від 03.07.2009р.
Крім того, ТОВ „Барза Неагра" в обгрунтування позову зазначає, що після тривалої чотирічної співпраці між ТОВ „Винконцерн" та ВАТ „Октябрський" у ВАТ „Октябрський" станом на 01.07.2009р. виникла заборгованість перед ТОВ „Винконцерн" в сумі 699456, 70 грн., про що був підписаний відповідний акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого ВАТ „Октябрський" повинен ТОВ „Винконцерн" грошові кошти у сумі 2051527, 44 грн.
ТОВ „Барза Неагра" вважає, що діями директора ТОВ „Винконцерн" Хомич А.В. йому спричинено матеріальних збитків вищевказаною угодою.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.10.2012р. (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги ТОВ „Барза Неагра" не обґрунтовані, не законні та спростовуються матеріалами справи.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Барза Неагра" звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2012р. по справі №5017/2296/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Барза Неагра" та визнати недійсною угоду від 03.07.2009р., згідно якої ТОВ „Винконцерн" повернув ВАТ „Октябрський" виноматеріал у кількості 500 тонн на загальну суму 1353328, 20 грн. та зобов'язати ВАТ „Октябрський" повернути ТОВ „Винконцерн" виноматеріал у кількості 500 тонн на загальну суму 1353328, 20 грн.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2005р. між ТОВ „Винконцерн", який є платником податку на прибуток по ставці 25% в особі директора Александрова О.К. та виконуючого директора Гусарова І.М., діючого на підставі Уставу, з однієї сторони та ТОВ „Октябрський", який є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі голови правління Штепу Н.С, діючого на підставі Уставу, з іншої сторони було укладено договір №213 купівлі-продажу виноматеріалів (а.с. 60-61).
За умовами вищезазначеного договору, відповідно до п.1.1. договору визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця виноматеріали, а покупець зобов'язується прийняти виноматеріали та сплатити їх на умовах даного договору.
П.1.2. договору визначено, що місцезнаходження виноматеріалу: с. Олексіївка Б-Дністровський район.
Згідно з п. 13.2. договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 01.08.2006р.
Відповідно до накладних на повернення №№16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 від 03.07.2009р. вбачається, що ТОВ „Винконцерн" повернуло ВАТ „Октябрський" виноматеріал у загальній кількості 38732, 21 дал на загальну суму 1257570, 64 грн. в т.ч. ПДВ 20% (а.с.33-59).
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2009р. між ТОВ „Винконцерн" та ВАТ „Октябрський" було складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого встановлено, що за ВАТ „Октябрський" на користь ТОВ „Винконцерн" рахується борг у сумі 2052794, 92 грн. (а.с.32).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 10.08.2009р. між ТОВ „Винконцерн" та ВАТ „Октябрський" було укладено акти прийому-передачі, відповідно до яких ВАТ „Октябрський" (векселедавець) передав, а ТОВ „Винконцерн" (векселеотримувач) прийняв прості векселі серії АА за №№1607638, 1607639, 1607640, 1607641 на загальну суму 2051527, 44 грн. (а.с.62-65).
Також з матеріалів справи вбачається, що 17.08.2009р. між ТОВ „Винконцерн" та ТОВ „Мортехсервіс" було укладено акти прийому передачі, відповідно до яких ТОВ „Винконцерн" (векселетримач) передав, а ТОВ „Мортехсервіс" (векселеотримувач) прийняв прості векселі серії АА за №№ 1607638, 1607639, 1607640, 1607641 на загальну суму 2051527, 44 грн. (а.с.66-69).
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак і не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.
Приписами ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства і організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Положеннями статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до приписів статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з приписами частини 1 статті 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до положень частини 1 статті 113 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Приписами статті 114 ЦК України встановлено, що учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Згідно з приписами статті 115 ЦК України визначено, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Частиною 1 статті 116 ЦК України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що із статуту ТОВ „Винконцерн" вбачається, що виконавчим органом товариства, що здійснює поточне керівництво товариством є Дирекція, яка очолюється генеральним директором, який, в свою чергу, у разі не створення дирекції, виконує всі повноваження дирекції відповідно до п. 14.1. статуту.
Відповідно до п.п.3, п.14.4 статуту генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, у тому числі укладати правочини від імені товариства.
Отже, згідно з приписами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до вимог статті 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно з приписами ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Барза Неага»не доведено факту порушення або оспорювання його права відповідачами, оскільки крім наведеного, договір від 3 липня 2009р. взагалі відповідачем не укладався, а тому скаржником не доведено порушення норм статуту підприємства.
Таким чином, відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Отже, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не досліджені всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення спору, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом досліджені всі обставини справи та цілком обґрунтовано зроблено висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені в рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України,
колегія суддів,
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2012р. у справі № 5017/2296/2012-залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 15 листопада 2012р.
Головуючий суддя: Жеков В. І.
Судді: Сидоренко М.В.
Аленін О.Ю.