донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.11.2012 р. справа №6/169пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівСклярук О.І. Татенка В.М., Ушенко Л.В.
за участю представників:
від позивача -не з'явилися
від відповідача 1-Єфіменко О.С. довіреність №14/08/2012/1 від 14.08.12
від відповідача 2-не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія", м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від30.08.2012р. (повний текст рішення складено та підписано 31.08.2012р.)
по справі№6/169пд (головуючий суддя: Лейба М.О., судді: Попков Д.О., Демідова П.В. )
за позовом:Компанії „LAUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії
до відповідачів:1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія", м. Донецьк; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія", м. Київ
провитребування майна з чужого незаконного володіння
Компанія „LAUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія", м. Донецьк; Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія", м. Київ про витребування продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00тон та зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." вказану пшеницю.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2012р. по справі №6/169пд (головуючий суддя: Лейба М.О., судді: Попков Д.О., Демідова П.В.) позов Компанії „LAUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія", м. Донецьк; Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія", м. Київ про витребування продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00тон та зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." вказану пшеницю, задоволено частково (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. про виправлення технічної помилки).
Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Київ на користь Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії продовольчу пшеницю 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00 тон.
Припинено провадження у справі №6/169пд в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії спірну пшеницю у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.
В задоволенні позовних вимог Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м.Донецьк, відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Київ на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 25 415,00грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м.Київ на користь Компанії „LАUFFER S.A." юридична особа за законодавством Швейцарії судові витрати.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія", м. Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2012р. по справі №6/169пд скасувати. Стягнути з Компанії "LАUFFER S.A." (13, RUE DE LA TERRASIERE CH-1207 GENEVЕ SWITZERLAND) на користь Державного бюджету України несплачене Компанією „LАUFFER S.A." державне мито у розмірі 25 415грн. Стягнути з Компанії „LАUFFER S.A." (13, RUE DE LA TERRASIERE CH-1207 GENEVЕ SWITZERLAND) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" (01135, м.Київ, вул.Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 24100226, п/р26006000026182 в ПАТ "Укрсоцбанк" в м.Києві, МФО 300023) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 750 грн.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, в обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції прийняв до свого провадження позовну заяву від 03.08.2011р. №3 від Швейцарської Компанії "LАUFFER S.A." підписаною особою (Бабіним Сергієм Олександровичем), у якої відсутні повноваження її підписувати, оскільки довіреність не містить спеціальної печатки-апостиля. Факти встановлені по справі №30/40пд не можуть вважатися встановленими, оскільки згідно з ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких берть участь ті самі сторони. ТОВ "Зерноторгівельна компанія" в справі № 30/40пд участі не приймало, надати свої доводи та заперечення можливості не мало, тому жодні факти зі справи № 30/40пд не можуть вважатися встановленими для цієї справи за участю ТОВ "Зерноторгівельна компанія". Натомість, в справі № 3/5пд (в якій брали участь і Компанія "LАUFFER S.A.", і ТОВ "Азовська продовольча компанія" і ТОВ "Зерноторгівельна компанія") в рішенні господарського суду Донецької області від 10.01.2006р. встановлено факт укладення Угоди. Рішення набуло законної сили, а зазначений факт не оскаржувався в жодній з наступних інстанцій. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджували б наявність Товару у ТОВ "Зерноторгівельна компанія" на теперішній час та місце знаходження Товару. Надана Позивачем копія видаткової накладної, за якою ТОВ "Зерноторгівельна компанія" отримало Товар у 2004р., не є належним доказом перебування Товару у володінні ТОВ "Зерноторгівельна компанія" на теперішній час. ТОВ "Зерноторгівельна компанія" наполягає, що станом на момент подачі позову по цій справі не має і не мало ні у власності, ні у володінні пшениці продовольчої третього класу. Крім того, заявник апеляційної скарги наполягає, що судом, при вирішенні спору безпідставно не застосовано строк позовної давності.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2012р. по справі №6/169пд було порушено апеляційне провадження та призначений розгляд скарги на 08.10.2012р.
Представник позивача в судовому засіданні (08.10.2012р.), надав відзив на апеляційну скаргу, проти вимог викладених в апеляційній скарзі заперечує. Просив рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2012р. розгляд справи було відкладено з метою з'ясування фактичних обставин справи, забезпечення змагальності сторін у судовому процесі та нез'явленням представників другого відповідача у судове засідання.
На адресу Донецького апеляційного господарського суду 06.11.2012р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" надійшли письмові пояснення, щодо довіреності позивача без апостиля та строку позовної давності. Також, надійшло клопотання про розгляд справи №6/169пд за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія".
12.11.2012р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи узв'язку з хворобою представника.
В судове засідання (12.11.2012р.) представники Компанії "LАUFFER S.A." не з'явилися.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія" в судовому засіданні (12.11.2012р.), вирішення питання щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, залишив на розсуд суду. Стосовно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія" про розгляд справи за відсутності їх представника, вважає за можливим розглянути справу за відсутністю представника скаржника. Просив рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу вважає, такою що не підлягає задоволенню.
Судова колегія, розглянувши клопотання Компанії "LАUFFER S.A." про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, залишає її без задоволення, оскільки до вказаного клопотання не надано документів, які підтверджують вказані у клопотанні обставини.
У судове засідання (12.11.2012р.) представники Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія" не з'явилися, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання сторони було повідомлено належним чином.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2012р., 08.10.2012р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи викладене, клопотання заявника апеляційної скарги про розгляд скарги без участі його представників, приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та другого відповідача.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Між ТОВ "Азовська продовольча компанія" (далі "Комісіонер" -"Відповідач 1") та Компанією "LАUFFER S.A." (далі "Комітент" - "Позивач") 19.08.2004року була підписана Угода на вчинення правочину за дорученням комітента (далi "Угода "). (а.с.19-28 т.с.1)
Відповідно до п.1.1. вищевказаної Угоди Позивач, що є Комітентом, доручає, а Відповідач 1 (Комісіонер) приймає на себе зобов'язання за цим дорученням вчинити правочин з Покупцем від свого імені, але за рахунок Комітента на умовах, що наведені нижче щодо продажу 3500 тон продовольчої пшениці 3 класу, українського походження, урожаю 2004 р. з якісними показниками згідно ДСТУ 3768-98.
19.08.2004 року був складений акт приймання-передачі до угоди на вчинення правочину за дорученням Комітента (а.с.29 т.с.1), яким сторони підтвердили, що ТОВ "Азовська продовольча компанія" отримало вказане майно (3502,912 тон).
З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2004 року між ТОВ "Азовська продовольча компанія" та ТОВ "Агропромислова інвестиційна компанія" було укладено Договір купівлі-продажу №20/08/2, відповідно до якого вказана пшениця у кількості 3 486,2тон була передана покупцеві ( ТОВ "Агропромислова інвестиційна компанія"), про що свідчить акт приймання-передачі товару від 20.08.2004 року, який був підписаний сторонами.
В подальшому ТОВ "Агропромислова інвестиційна компанія" відповідно до контракту №01-23/451 від 21.09.2004року, видаткової накладної №PH-0000178 від 29.09.2004року (а.с.104 т.с.1) продало 2 900,00тон вказаної пшениці Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" (Відповідач 2).
Матеріали справи не містять доказів надходження грошових коштів за вказану пшеницю, що вибула з володіння позивача на користь третіх ociб.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2011року у справі
№30/40пд (а.с.10-14 т.с.1), яке набуло законної сили 05.07.2011року, було визнано недійсною Угоду на вчинення правочину за дорученням комітента від 19.08.2004року, яка була підписана між Компанією "LАUFFER S.A." та ТОВ "Азовська продовольча компанія", оскільки договір комісії був укладений представником позивача без належних повноважень на його укладення.
Зазначене рішення, відповідно до ст. 115 ГПК України є обов'язковим на всій території України.
14.02.2012року рішенням господарського суду Донецької області у справі
№29/284пд (а.с.15-20 т.с.2), яке було залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду 03.04.2012р. (а.с.8-14 т.с.2) та які залишені без змін постаноною Вищого господарського суду України від 06.08.2012р. (а.с.96-99 т.с.2), визнаний недійсним договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р. укладений між Відповідачем 1 та ТОВ "Агропромислова інвестиційна компанія" з підстав відсутності повноважень у ТОВ "Азовська продовольча компанія" на укладання Договору купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р
Зазначене рішення, відповідно до ст. 115 ГПК України є обов'язковим на всій території України.
У зв'язку з прийняттям господарським судом вищезазначених рішень, Компанія „LAUFFER S.A." (юридична особа за законодавством Швейцарії) звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська продовольча компанія", м. Донецьк; Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія", м. Київ про витребування продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, у кількості 2 900,00тон та зобов'язання Відповідачів передати Компанії „LАUFFER S.A." вказану пшеницю.
Як зазначалося вище, позовні вимоги було задоволено частково.
Задовольняючи позов частково, суд прийшов до висновку, що встановленим є факт отримання Відповідачами 2 900,00тон продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, а також факт безпідставності отримання спірної пшениці Відповідачами, рішеннями господарського суду Донецької області по справам: №3/5пд від 10.01.2006р.; №30/40пд від 26.05.2011р.; №29/284пд від 14.02.2012р., які в порядку статті 85 ГПК України набули законної сили.
Судова колегія погоджується з висновками господарського суду з огляду на наступне.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Частина 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 3 486,2тон продовольчої пшениці 3-го класу українського походження, вибуло з володіння позивача поза його волею.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. ( ч.1 ст.1212 ЦК України)
Частиною 1 ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Отримання Відповідачами 2 900,00тон продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження, встановлено постановою Вищого господарського суду України у справі №3/5пд від 03.10.2007р., де брали участь ті самі сторони, а тому відповідно ст.35 ГПК України не підлягає повторному доведенню.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2011року у справі №30/40пд (а.с.10-14 т.с.1), яке набуло законної сили 05.07.2011року, визнано недійсною Угоду на вчинення правочину за дорученням комітента від 19.08.2004року, яка була укладена між Компанією "LАUFFER S.A." та ТОВ "Азовська продовольча компанія".
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2012 р. по справі №29/284пд (а.с.15-20 т.с.2), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду 03.04.2012 р. (а.с.8-14 т.с.2) та які залишені без змін постаноною Вищого господарського суду України від 06.08.2012р. (а.с.96-99 т.с.2), визнаний недійсним договір купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р. укладений між Відповідачем 1 та ТОВ "Агропромислова інвестиційна компанія" з підстав відсутності повноважень у ТОВ "Азовська продовольча компанія" на укладання Договору купівлі-продажу №20/08/2 від 20.08.2004р
Правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначені у главі 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. ( ч.2 ст.1212 ЦК України)
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однієї із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. ( ч.3 ст.1212 ЦК України)
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія" м. Київ продовольчої пшениці 3-го класу, українського походження у кількості 2 900 тон.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що надана другим відповідачем довідка щодо відсутності у нього спірного майна не є належним та безспірним доказом в розумінні ст.34 ГПК України, оскільки складена у однобічному порядку.
Враховуючи, що спірне майно - пшениця, яку просить витребувати позивач, має очевидну ознаку -пшениця третього класу, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що зазначена пшениця має очевидну індивідуальну ознаку -клас, що дозволяє віднести його до індивідуально- визначеного, оскільки поряд з цим існують інші класи пшениці.
З приводу посилання заявника апеляційної скарги, що довіреність на підставі якої Бабін С.О. підписав позовну заяву від імені компанії Компанії „LАUFFER S.A." не містить спеціальної печатки -апостиля, а тому не могла бути прийнята місцевим господарським судом, судова колегія зазначає наступне.
Господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України. ( ч. 1 п.7 Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").
Конвенцією від 05.10.1961р., ратифікованою Верховною Радою України відповідно до Закону від 10.01.2002р. № 2933-Ш "Про приєднання України до Конвенції", передбачено спрощений порядок засвідчення документів шляхом проставлення на них спеціальної печатки -апостиля.
Згідно ст.1 Конвенції від 05.10.1961р. "Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Таким чином, обов'язковій легалізації шляхом проставлення на документі спеціальної печатки -апостиля підлягають документи, складені за межами України -на території іншої Договірної держави.
З тексту спірної довіреності та з матеріалів справи не вбачається, що зазначений документ було складено за межами території України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Матеріали справи не містять доказів, що Бабін С.О. не мав повноважень щодо підписання позовної заяви від імені Компанії „LАUFFER S.A.", як і відсутні докази щодо визнання зазначеної довіреності недійсною або її скасування.
Щодо посилання скаржника на порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності справи, то судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного із відповідачів за вибором позивача. ( ч.3 ст.15 ГПК України)
Справи у спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна. ( ч.2 ст.16 ГПК України)
При цьому слід враховувати, що місцезнаходження майна має бути підтверджено документально. У разі неможливості подання позивачем такого підтвердження, підсудність справи визначається на загальних підставах, тобто згідно зі ст.15 ГПК України.
Саме така позиція закріплена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".
Як свідчать матеріали справи, позивач висунув вимоги до кількох відповідачів та звернувся з позовною заявою за місцезнаходженням одного із них, а саме -Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк.
При цьому до позовної заяви не були додані докази, щодо місцезнаходження спірного майна. Враховуючи вищезазначені обставини, місцевий господарський суд правомірно порушив провадження по справі на підставі ч.3 ст.15 ГПК України.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки тільки з моменту визнання судом недійсною "Угоди на вчинення правочину за дорученням комітента" від 19.08.2004 року, позивач довідався про порушення свого права (тобто про те, що особа, яка відчужила його майно, не мала на це права).
"Угода на вчинення правочину за дорученням комітента" від 19.08.2004 року, була визнана недійсною рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. у справі №30/40пд, яке набуло чинності тільки 05.07.2011р.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2011р.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. ( ст.256 ЦК України)
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. ( ст. 257 ЦК України)
Крім того, відповідно до приписів ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починаєтся від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, до моменту набрання законної сили рішенням суду щодо визнання недійсною "Угоди на вчинення правочину за дорученням комітента" від 19.08.2004р., вона (угода) вважається правомірною.
Позивач довідався про порушення свого права (тобто про те, що особа, яка відчужила його майно, не мала на це права) з моменту визнання судом недійсною "Угоди на вчинення правочину за дорученням комітента" від 19.08.2004р., що сталося у момент набрання законної сили судовим рішенням - 05.07.2011р.
Крім того, пунктом 9.5 Додатку до угоди про вчинення правочину за дорученням комітенту від 19.08.2004р. сторони встановили строк позовної давності тривалістю в 10 років щодо виконання обов'язків за цією угодою, а також щодо спорів, що виникають за цією угодою, її розірвання, зміни або визнання недійсною.
Зазначена обставина була встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. у справі №30/40пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. у справі №30/40пд.
Вищий господарський суд України у своїй постанові від 06.08.2012р. по справі №29/284пд, у якій брали участь ті самі сторони, також визнав необґрунтованими посилання скаржника на те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
Матеріалами справи не підтверджується твердження заявника апеляційної сарги щодо фальсифікації певних документів, зокрема, відсутні докази наявності рішення суду з кримінальної справи щодо факту підробки документів.
З огляду на наведене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються матеріалами справи.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду.
Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2012р., повний текст якого підписаний 31.08.2012р. по справі №6/169пд -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2012р., повний текст якого підписаний 31.08.2012р. по справі №6/169пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: О.І. Склярук
Судді: В.М. Татенко
Л.В. Ушенко
Надруковано 8 примірників: 2-позивачу, 3-відповідачам, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО