73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
05 листопада 2012 р. Справа № 5024/1297/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Кірєєвій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Мінер Отомотів Ложістік Деполама Гюмрюклеме Ітхалят Іхраджат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті", Республіка Туреччина, м. Бурса,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдплюс", м. Херсон,
відповідач 2: Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра", м.Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маршалова Ліна Володимирівна, м. Херсон,
про визнання договору недійсним,
за участю представників:
від позивача: не прибув,
від відповідача 1: не прибув;
від відповідача 2: Яковищенко В.І., уповн.представник, дов. № 13-11-23433 від 14.11.2011р.;
від третьої особи: не прибув,
Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом з вимогами визнати недійсним договір іпотеки укладений 20.07.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейдплюс" (відповідач 1) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра", зняти заборону на нерухоме майно шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також зняти обтяження іпотекою шляхом вилучення запису з Державного реєстру іпотек. Позовні вимоги обґрунтовано твердженням про те, що вказаний договір іпотеки порушує права і законні інтереси Акціонерного товариства "Мінер Отомотів Ложістік Деполама Гюмрюклеме Ітхалят Іхраджат Санаї Ве Тіджарет", як законного власника нерухомого майна - предмета іпотеки, та не відповідає вимогам чинного законодавства: предметом іпотеки за цим договором стало майно, власником якого іпотекодавець - відповідач 1 не був, що слідує з судового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.05.2007р., яке набрало законної сили.
Ухвалу про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи було надіслано за зареєстрованою на час розгляду справи адресою відповідача1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Поштові відправлення з цими ухвалами повернуто підприємством зв'язку до суду з відміткою про відсутність адресата - відповідача 1 за вказаною адресою. Таким чином, відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач 1 вважається таким, що належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.
Відповідач 1 явку свого представника у судове засідання 05.11.2012р. не забезпечив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про причини цього суду не повідомив. Заяв, клопотань щодо судового засідання 05.11.2012р. від відповідача1 до суду не надходило.
Відповідач 2 надав відзив (вх. № 13011) на позовну заяву, згідно із яким позовні вимоги не визнає, стверджуючи про їх необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству. Зокрема, у відзиві вказано, що в силу приписів ст.3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Станом на теперішній час зобов'язання за кредитним договором, у забезпечення виконання яких укладався договір іпотеки від 20.07.2007р., не виконані, кредитні кошти банку не повернуті. Також, у відзиві вказано, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору іпотеки, оскільки договір іпотеки укладений 20.07.2007р., а позивач звернувся до суду у вересні 2012р. Відзив відповідача 2 містить у собі заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог.
Третя особа подала до суду клопотання (вх. № 12626) про здійснення розгляду справи за її відсутності.
Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача 1 не унеможливлює розгляд справи № 5024/1297/2012. Розгляд справи за відсутності представника відповідача 1, який належно повідомлений про місце та час розгляду справи не є порушенням процесуальних прав відповідача 1.
Розгляд справи проведено у судових засіданнях 25.09.2012р., 12.10.2012р., 30.10.2012р. та 05.11.2012р.
Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 05.11.2012р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача-2, суд -
Згідно із договором купівлі - продажу від 28.10.1998р. (а.с.18) власником нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м. Херсон вул. Радянська, буд.46, є фірма "Мінер Отомотів Санаї Ве Тіджарет Анонім Ширкеті" (надалі -фірма). Право власності фірми на ці приміщення зареєстроване в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації 28.10.1998р. за № 431/2 (а.с.24).
Згідно із договором купівлі -продажу від 16.05.2007р. (а.с.22-23) фірма, в особі представника фірми за довіреністю від 25.04.2005р. п.Чирал Жанни Миколаївни, передала у власність фізичної особи п.Тарана Андрія Миколайовича, за обумовлену у договорі плату, виробничі приміщення третього поверху, літ."Б" (дослідно -експериментальна база), загальною площею 489 м2 , що знаходиться за адресою м.Херсон, вул.Радянська,буд.46 (надалі -виробничі приміщення).
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона 11.11.2010р. у цивільній справі № 2-3813/10 за позовом Акціонерного товариства "Мінер Отомотів Ложістік Деполама Гюмрюклеме Ітхалят Іхраджат Санаї Ве Тіджарет" (надалі -позивач) до двох фізичних осіб - п.Чирал Жанни Миколаївни та п.Тарана Андрія Миколайовича, а також до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдплюс" (м.Херсон) (надалі - відповідач1) про визнання недійсним вказаного договору купівлі - продажу (надалі -договір купівлі - продажу від 16.05.2007р.) (а.с.25) вирішено визнати недійсним договір купівлі - продажу від 16.05.2007р., витребувати на користь позивача виробничі приміщення, а також зобов'язати відповідача 1 звільнити виробничі приміщення.
Рішення суду мотивовано тим, що представник фірми за довіреністю від 25.04.2005р., не мав повноважень щодо реалізації виробничих приміщень від імені їхнього власника - фірми, оскільки згідно довіреності представник фірми мав повноваження лише на користування виробничими приміщеннями та на надання їх в оренду. В подальшому цей правочин власником майна - фірмою схвалено не було, тому договір купівлі -продажу від 16.05.2007р. є таким, що укладений представником фірми з перевищенням наданих йому від імені фірми повноважень та відсутності дійсного волевиявлення фірми на розпорядження виробничими приміщеннями, без наступного схвалення цього правочину фірмою.
Згідно із ухвалами від 21.12.2011р. апеляційного суду Херсонської області (а.с.26) та від 13.01.2012р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.27) вказане рішення Суворовського районного суду м. Херсона залишено без змін. У зв'язку із чим, це рішення набрало законної сили з 21.12.2011р.
Відповідно до ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 11.11.2010р.у цивільній справі № 2-3813/10 встановлено, що згідно з офіційним бюлетенем Торгового реєстру Туреччини, випуск № 7211 від 22.12.2008р. фірма змінила назву на Акціонерне Товариство "Мінер Отомотів Ложістік Деполама Гюмрюклеме Ітхалят Іхраджат Санаї Ве Тіджарет Анонім Ширкеті" (назва позивача -прим. суду). Також, вказаним судовим рішенням встановлено, що фізична особа Таран А.М. передав виробничі приміщення до статутного капіталу відповідача 1.
На виконання рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11.11.2010р. у цивільній справі № 2-3813/10, ВДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні було відкрито виконавче провадження ВП № 25237988, за результатами якого виробничі приміщення передано позивачу. Вказане підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 09.06.2011р. (а.с.31).
Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Станом на час розгляду справи позивач є законним власником виробничих приміщень, що слідує з рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11.11.2010р. у цивільній справі № 2-3813/10, а ці приміщення перебувають у володінні та користуванні позивача. Проте, позивач позбавлений можливості розпоряджатися на власний розсуд виробничими приміщеннями та зареєструвати своє право власності на ці приміщення, з наступних причин.
Відповідач 1 уклав 20.07.2007р. з Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра", правонаступником якого згідно із п.1.2. свого статуту (а.с.116) є Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра" (надалі - відповідач 2), договір іпотеки (а.с.20-21). За цим договором (надалі -договір іпотеки), з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором № 804/20/07/2007/840-К/17 від 20.07.2007р., відповідач 1, як іпотекодавець, передав в іпотеку, а ВАТ КБ "Надра", як іпотекодержатель, прийняв в іпотеку виробничі приміщення.
При нотаріальному посвідченні договору іпотеки приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Ліною Володимирівною накладено заборону відчуження на виробничі приміщення (а.с.28) та внесено відомості про обтяження іпотекою виробничих приміщень до Державного реєстру іпотек (а.с.25).
Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п.п.3.5.7. п.3.5. розділу ІІІ "Державна реєстрація прав" Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (із змінами), реєстратор бюро технічної інвентаризації відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися серед іншого заставою, а також іншими видами забезпечення, які встановлені договором або законом. Зокрема, за змістом ст. 572 цього ж Кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). В свою чергу, за ст.575 цього ж Кодексу іпотека є різновидом застави, а саме заставою нерухомого майна.
Спеціальним законодавчим актом відносно іпотеки є Закон України "Про іпотеку". Так, ст.1 Закону України „Про іпотеку" надано визначення іпотеки, а саме іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.
Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Керуючись приписами ст.ст.216, 236 Цивільного кодексу України слідує вважати такими, що не відбулися такі юридичні наслідки договору купівлі -продажу від 16.05.2007р. як набуття права власності на виробничі приміщення фізичною особою п.Тараном Андрієм Миколайовичем, а також подальші дії цієї фізичної особи щодо розпорядження виробничними приміщеннями.
Таким чином, згідно із договором іпотеки предметом іпотеки стало майно, власником якого відповідач 1 (іпотекодавець) не був.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього ж Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме :
- зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша цієї статті);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга цієї статті);
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті);
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта цієї статті);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята цієї статті);
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста цієї статті).
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний праовочин).
Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин, за яким передача майна в іпотеку здійснюється особою, яка не є власником цього майна, суперечить ст.5 Закону України „Про іпотеку". Вказане, згідно із ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Доводи відзиву відповідача 2 про необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству України вимог позивача про визнання недійсним договору іпотеки відхиляються судом, оскільки суперечать приписам ст.ст.5,17 Закону України „Про іпотеку" та ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Відхиляючи ці доводи суд, також враховує, що, безпосередньо, позивач станом на час розгляду справи не має будь-якої заборгованості перед відповідачем 2. Доказів іншого відповідачем 2 суду не надано.
Доводи відзиву відповідача 2 в частині тверджень про пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору іпотеки відхиляються судом з огляду на наступне. Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач не був стороною договору іпотеки, тому обчислення початку перебігу строку позовної давності для звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки саме від дати укладання цього договору (20.07.2007р.) є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів того, що позивач був обізнаний з фактом укладання договору іпотеки саме з дати укладання цього договору, відповідач 2 суду не надав.
Крім цього, відхиляючи доводи відзиву відповідача 2, в цій частині, суд враховує, що позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки обґрунтовано недійсністю договору купівлі - продажу від 16.05.2007р. щодо предмета іпотеки, а факт недійсності цього договору купівлі - продажу був встановлений згідно із судовим рішенням, яке набрало законної сили 21.12.2011р.
Позивач не є стороною договору іпотеки, проте суд враховує, що внаслідок укладання договору іпотеки порушено права позивача, як законного власника виробничих приміщень. Наявна по теперішній час заборона відчуження на майно позивача - виробничі приміщення призводить до протиправного позбавлення позивача права розпорядження цим майном. Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За вказаних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, який був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, підлягають задоволенню.
Судовий збір у розмірі 1 073,00 грн. покладається на відповідачів в рівних частках : по 536,50 грн. на кожного.
Інша частина позовних вимог - це вимоги про зняття заборони за № 5337047 на нерухоме майно -виробничі приміщення, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису за № 5337047 від 20.07.2007р., а також про зняття обтяження іпотекою майна -виробничих приміщень, шляхом вилучення з Державного реєстру іпотек запису від 20.07.2011р. за № 5337172.
За тестом позовної заяви вимоги позивача, в цій частині, сформульовано як вимоги безпосередньо до суду вилучити зазначені записи з вказаних реєстрів. У зв'язку із цим, слідує зазначити, що безпосередньо суд не має повноважень щодо вилучення вказаних записів, у зв'язку із цим не може вилучити ці реєстрові записи.
Відповідно до наданого у п.1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із подальшими змінами), визначення такого акту, запис у вказаних реєстрах не є актом державного чи іншого органу.
Внесення запису до цих реєстрів є дією - складовою процесу державної реєстрації певних прав (обтяжень прав) та здійснюється на підставі відповідного правовстановлювального документа тощо. У даному випадку таким документом є договір іпотеки.
Враховуючи такий статус зазначених реєстрових записів (похідний або другорядний по відношенню до оспорюваного договору іпотеки), суд дійшов висновку про непідвідомчість господарським судам України згідно із ст.12 ГПК України спору про вилучення з відповідних реєстрів цих записів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України
Таким чином, суд припиняє провадження за п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України щодо вимоги про зняття заборони за № 5337047 на нерухоме майно -виробничі приміщення, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису за № 5337047 від 20.07.2007р., а також щодо вимоги про зняття обтяження іпотекою майна -виробничих приміщень, шляхом вилучення з Державного реєстру іпотек запису від 20.07.2011р. за № 5337172.
На підставі викладеного та керуючись статтями 80, 82-85 ГПК України, суд -
1. Визнати недійсним укладений 20.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейдплюс", договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Ліною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 3370.
2. Припинити провадження щодо вимоги про зняття заборони за № 5337047 на нерухоме майно шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису за № 5337047 від 20.07.2007р.
3. Припинити провадження щодо вимоги про зняття обтяження іпотекою майна шляхом вилучення з Державного реєстру іпотек запису від 20.07.2011р. за № 5337172.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдплюс" (місцезнаходження - 73 000, м. Херсон, вул. Кірова,24, офіс 704; ідент. код ЄДР - 34457722; р/р № 26000072127001 в ПАТ КБ "Надра" Херсонське РУ, МФО 352770) на користь Акціонерного товариства "Мінер Отомотів Ложістік Деполама Гюмрюклеме Ітхалят Іхраджат Санаї Ве Тіджарет" (місцезнаходження - Республіка Туреччина, м. Бурса, район Османгазі, проспект Ататюрк, офісний центр Коруйджу, поверх 6, № 272; реєстраційний номер - 34760) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. компенсації по сплаті судового збору.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" (місцезнаходження -04053, м. Київ, вул. Артема, 15 ; ідент. код ЄДР - 20025456; кор./р № 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м.Києву і Київській обл., МФО 321024) на користь Акціонерного товариства "Мінер Отомотів Ложістік Деполама Гюмрюклеме Ітхалят Іхраджат Санаї Ве Тіджарет" (місцезнаходження - Республіка Туреччина, м.Бурса, район Османгазі, проспект Ататюрк, офісний центр Коруйджу, поверх 6, № 272; реєстраційний номер -34760) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. компенсації по сплаті судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 15.11.2012 року
Суддя К.В. Соловйов