Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" листопада 2012 р.Справа № 5023/4251/12 вх. № 4251/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
за участю :
позивача - ОСОБА_2, за договором б/н від 15.10.2012р.;
3-ї особи - не з"явився;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонгруп-5", м. Харків;
до
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с.Кам'яна Яруга
про визнання недійсними звітів про оцінку майна
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. В позовній заяві позивач просить визнати недійсним звіт від 01.08.2012 року, проведений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, про оцінку автомобілів, а саме: автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_9, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_8, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2; автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_6, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_10, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4; автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_7, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 9, 31, 33 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов, вважає, що при проведенні відповідачем оцінки майна було порушено вимоги ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", внаслідок чого вартість майна, визначена ФОП ОСОБА_4, не відповідає реальній вартості.
Представник відповідача в судове засідання свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 22.10.2012р. В судовому засіданні - 15.10.2012р., в якому був присутній відповідач ним було надано клопотання про припинення провадження у справі (вх. 16760), в обґрунтування своєї позиції в якому відповідач посилається на те, що даний спір не підвідомчий господарським судам у відповідності до положень ст. 12 ГПК України, оскільки виник не з підстав здійснення відповідачем та позивачем господарської діяльності.
Третя особа на стороні позивача правом на участь свого повноважного представника не скористалась, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення їй ухвали від 21.09.2012р. та надані письмові пояснення (вх.16765), в яких третьою особою зазначено, що ТОВ "Бетонгруп-5" в особі ліквідатора Чернишова Б.С. була замовлена рецензія на звіт суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, відповідно до рецензії звіт про оцінку майна від 01.08.2012 року виконаний відповідно до вимог чинного законодавства. В судовому засіданні 15.10.2012р. представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог.
Клопотання відповідача про припинення провадження по справі залишається судом без задоволення з наступних підстав.
У відповідності до частини 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Стаття 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлює, що суб'єктами оціночної діяльності є: - суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.
У відповідності до ст. 33 зазначеного закону спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 14.08.2007 р. N01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на питання за правилами якого кодексу - ГПК чи Кодексу адміністративного судочинства України - повинна оспорюватись (оскаржуватись) оцінка майна, майнових прав, здійснена державним виконавцем або іншим суб'єктом оціночної діяльності відповів таке. Частиною четвертою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити до суду здійснену державним виконавцем оцінку арештованого майна. Відповідна скарга має розглядатися господарським судом на підставі та в порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК, хоча б скаргу й було мотивовано посиланням на приписи Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Господарським судам підвідомчі на загальних підставах зазначені спори, - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК, і вирішуються такі спори за правилами названого Кодексу.
В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" в 3.1. зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: (1) участь у спорі суб'єкта господарювання; (2) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; (3) наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; (4) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Викладене означає, що у разі, якщо спір виник із господарських правовідносин і суб'єктний склад спору відповідає ст.1 ГПК України (зокрема суб'єктом оціночної діяльності є юридична особа або фізична особа -підприємець), то такий спір про визнання недійсним звіту оцінки майна підлягає розгляду в господарському суді в порядку позовного провадження.
В даному разі, суд враховує, що відповідачем є суб'єкт оціночної діяльності -фізична особа-підприємець (а не громадянин без статусу підприємця, не державний виконавець, не посадова особа Фонду Державного майна України чи іншого органу державної влади), предметом оцінки є майно безпосередньо призначене для здійснення господарської діяльності (транспортні засоби спеціального призначення), а не для задоволення особистих споживчих потреб.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується пра во на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, випливає висновок про те, що звіт про оцінку майна може бути предметом судового оскарження і такі позови відносяться до підвідомчості господарського суду.
За таких підстав, керуючись положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач по справі) на замовлення ліквідатора ТОВ "Бетонгруп-5" - арбітражного керуючого Чернишова Б.С. (третя особа по справі) було зроблено звіти про оцінку автомобілів, а саме:
- автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_9, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1;
- автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_8, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2;
- автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_6, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3;
- автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_10, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4;
- автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_7, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5.
Між ТОВ "Бетонгруп-5" та ФОП ОСОБА_3 (позивач по справі) 13.10.2011року в забезпечення виконання умов договору про надання послуг № Б/Н від 10.01.2011року та додатків до нього було укладено договір застави транспортних засобів, а саме автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_10, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіля марки КАМАЗ, модель 6540, бетонозмішувач-С, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_7, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5. (Договір застави транспортних засобів від 13.10.2011р.).
Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 15.05.2012р. про визнання ТОВ "Бетонгруп-5" банкрутом вимоги ФОП ОСОБА_3 до боржника в розмірі 127298,67 грн. були визнані в повному обсязі та позивач набув статусу кредитора у справі 5023/10271/11.
З листа ліквідатора Чернишова Б.С. від 08.09.2012 року за № б/н позивач дізнався про те, що відповідачем укладено угоду про виконання робіт з незалежної оцінки майна від 30.07.2012 року.
В угоді про виконання робіт з незалежної оцінки майна від 30.07.2012 року, укладеній між ліквідатором Чернишовим Б.С. та суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 зазначена мета оцінки -для продажу в процедурі банкрутства ліквідації, вказаний вид вартості -ліквідаційна, вартість визначена без урахування ПДВ, застосовані дохідний та порівняльний методичні підходи.
Вартість вищевказаних автомобілів визначено станом на серпень 2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи Звітом з оцінки майна колісних транспортних засобів спеціального призначення. що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетонгруп-5".
Позивач в позовній заяві зазначає, що оцінка ФОП ОСОБА_4, проведена суб'єктом оціночної діяльності, свідчить про те, що при проведенні оцінки ним було порушено вимоги ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".
Позивач вважає, що внаслідок цих порушень вартість транспортних засобів, визначена відповідачем, не відповідає реальній вартості майна, в зв'язку з чим просить визнати недійсним звіт від 01.08.2012р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" регулюються правовідносини, які виникають в процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Частиною 2 статті 7 цього Закону передбачено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств).
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту порушення відповідачем приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та/або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інших нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини. Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий.
Позивачем у позовній заяві та представником у судовому засіданні не вказано в чому конкретно полягають допущені відповідачем порушення приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Позивачем також всупереч вимог ухвали суду від 21.09.2012р. не надані витребувані судом докази, а саме: - докази, які спростовують висновки спірного звіту про оцінку майна; - докази оскарження спірного звіту про оцінку майна, результати розгляду скарг; - усі документи, які стосуються призначення, проведення та використання спірної оцінки майна; - правовстановлюючі документи на майно, зазначене у спірному звіті; - технічну документацію на майно, зазначене у спірному звіті; - усі інші документи, які свідчать про дійсну вартість майна, зазначеного у спірному звіті та інш.
Таким чином, позивач не довів свої твердження про те, що визначена відповідачем вартість майна не відповідає дійсності і те, що відповідачем допущені порушення чинного законодавства під час проведення оцінки даного майна.
Навпаки, з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що наразі відповідні приписи чинного законодавства були дотримані. Так матеріали справи свідчать, що оцінювання здійснювалось у відповідності із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440; Національним стандартом № 2 "Оцінка нерухомого майна", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 року № 1442; "Методикою оцінки майна", яка затверджена Постановою кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891.
Повноваження оцінювача ОСОБА_4, відповідно до вимог ст.ст. 5,6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", підтверджується кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача МФ №3241 від 19.02.2005 року, виданим Фондом Державного Майна України та ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №1523-ПК від 04.11.2010 року, виданим Фондом Державного Майна України та ЗАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №5487 від 14.05.2007 року.
Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, та є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей; ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.
З огляду на вказане вище положення Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, визначення вартості як ліквідаційної є вірним та таким, яке відповідає вимогам п. 7 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ТОВ "Бетонгруп-5" постановою господарського суду Харківської області від 01.02.2012р. у справі №50213/10217/11 було визнано банкрутом, а строк, на який було призначено розпорядника майна та діяла процедура розпорядження майном складав 6 місяців, тобто продаж майна мав обмежений строк (див. т.І а.с. 74).
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону рецензування звіту про оцінку майна здійснюється, зокрема, на вимогу осіб, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників оцінки майна, органів державної влади та органі місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), тобто, рецензування звіту здійснюється на вимогу відповідних осіб і підставою для рецензування є письмовий запит до осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту.
За запитом ліквідатора боржника Чернишова Б.С., який є замовником звітів про оцінку майна, було замовлено рецензування звіту про оцінку колісних транспортних засобів спеціального призначення. 20.09.2012 року оцінювач провів рецензування звіту про оцінку вартості колісних транспортних засобів спеціального призначення. На думку рецензента оцінювача Вистробського С.В. звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (т.І а.с. 104-107).
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що твердження позивача про невідповідність звіту про оцінку вартості колісних транспортних засобів спеціального призначення від 01.08.2012 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 вимогам чинного законодавства, а також про заниження вартості об'єкту, який був предметом оцінки, не підтверджені належними та допустимими доказами та повністю спростовується наявними у матеріалах справи документами.
Приходячи у зв'язку з цим до висновку про необхідність відмови у позові суд враховує також наступне.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову про визнання недійсним звіту суб'єктом оціночної діяльності про оцінку майна не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті -це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний, оскільки він не здатний привести до відновлення порушеного права. По суті це є не способом захисту права, а заходом по встановленню фактів, які носять проміжний характер.
Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в п. 4.3. роз'яснено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 13, 14, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, 3, 5, 21, 30, 32, 33 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 08.11.2012 р.
Суддя Бринцев О.В.
/Справа № 5023/4251/12/